Рішення

від 16.07.2024 по справі 918/169/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.07.2024Справа № 918/169/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітне»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО БРАНЧ»

про стягнення 1 003 005, 92 грн

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Севериненко К.Р.

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елітне» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Авто Трейд», яке змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО БРАНЧ» (надалі- відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 1 003 005, 92 грн, з яких: 829 400, 00 грн попередня оплата та 173 605,92 грн пеня.

Позовні вимоги, з посиланням на положення ст.11, 509, 525, 526, 530, 536, 611, 655, 662, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.174, 193, 231, 232, 265 Господарського кодексу України, мотивовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання за договором купівлі-продажу транспортного засобу № 06/05/2-069 від 12.05.2022, в частині своєчасної передачі оплаченого товару.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 918/169/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітне» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Авто Трейд» про стягнення в сумі 1 003 005, 92 грн, розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.03.2024.

20.02.2024 від представника позивача надійшло клопотання про передачу справи за підсудністю.

04.03.2024 ухвалою Господарського суду Рівненської області матеріали справи № 918/169/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітне» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа Авто Трейд» про стягнення в сумі 1 003 005, 92 грн передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

03.04.2024 матеріали справи надійшли до Господарського суду міста Києва та за результатом автоматизованого розподілу передані 04.04.2024 судді Карабань Я.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 прийнято справу № 918/169/24 до свого провадження, залишено без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітне» та встановлено останньому строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

10.04.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2024 призначено підготовче засідання на 14.05.2024.

15.04.2024 від позивача надійшла заява про участь його представника в судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 заяву позивача про участь його представника в судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів задоволено.

16.04.2024 від позивача надійшла заява щодо розміру судових витрат.

Також 16.04.2024 позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать відповідачу та знаходяться на його рахунках у банківських установах.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, з підстав наведених в ухвалі.

У підготовче засідання 14.05.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача в засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 19.06.2024 та в порядку ст. 74 ГПК України витребувано в позивача докази.

03.06.2024 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

У підготовче засідання 19.06.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача в засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином. Враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.07.2024.

10.07.2024 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі та участі позивача.

У судове засідання 16.07.2024 представники сторін не з`явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення в справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи, що явка учасників справи та їх представників у судове засідання обов`язковою не визнавалась, сторони повідомлені про хід розгляду справи у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку, судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції в спорі та надання відповідних доказів, суд вважає за можливе розглянути справу в цьому судовому засіданні без участі сторін за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.05.2022 між відповідачем (продавець) та позивачем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу №06/05/2-069 (надалі - договір), за умовами якого п.1.1. якого продавець зобов`язується передавати у власність покупця дорожній транспортний засіб (ТЗ), надалі іменується - «товар», у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов`язується прийняти його на умовах даного Договору та сплатити обумовлену грошову суму.

Товаром, передбаченим п. 1.1 цього договору є: Екскаватор марки VOLVO, модель ЕС35С, 2015 року випуску, заводський № НОМЕР_1 (п.1.3. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору на момент його підписання загальна вартість товару становить: 795 300,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 132 550,00 грн. Грошовий еквівалент в іноземній валюті становить 22 000,00 Євро.

Згідно п. 3.2. договору оплата за цим договором проводиться в національній валюті України за курсом валют у день повного розрахунку, шляхом перерахування грошових коштів, на поточний рахунок продавця наступним чином:

- в строк до 16 травня 2022 року покупець здійснює часткову оплату в розмір 20% від загальної вартості товару;

- остаточний розрахунок за товар в розмірі 80% від загальної вартості товару повинен бути проведений до 27 травня 2022 року включно.

Передача товару від продавця до покупця відбувається на складі продавця протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту ввезення товару на митну територію України, але не пізніше 31 травня 2022 року (п. 5.1. договору).

Згідно із п.10.1. договору він вступає в силу з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідач листом від 14.05.2022 повідомив позивача про те, що вартість техніки в гривнях з урахуванням курсової різниці, зокрема, за договором складає 829 400,00 грн.

Позивач на виконання умов договору перерахував на корить відповідача грошові кошти в загальному розмірі 829 400,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1770 від 16.05.2022 на суму 159 060,00 грн, платіжною інструкцією № 1924 від 14.06.2022 на суму 34 100,00 грн та меморіальним ордером № 2952956807 від 14.06.2022 року на суму 636 240,00 грн.

06.10.2022 позивач направив на адресу відповідача претензію за вих.№87, що підтверджується накладною АТ «Укрпошта» та описом вкладення в цінний лист №1001100484552, в якій повідомив про розірвання договору в односторонньому порядку та вимагав не пізніше 26.10.2023 повернути попередню оплату за договором у розмірі 22 000,00 Євро.

Відповіді на претензію матеріали справи не містять.

Позивач стверджує, що відповідач не здійснив поставку товару та не повернув суму попередньої оплати, в результаті чого у відповідача існує заборгованість з повернення суми попередньої оплати в розмірі 829 400, 00 грн та 173 605,92 грн пені.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Між сторонами виникли господарські відносини у сфері поставки, які регулюються нормами Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, які передбачені ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно з ст. 526, 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У статті 670 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Судом встановлено, що сторони уклали договір поставки на виконання умов якого позивач оплатив 829 400, 00 грн попередньої оплати за товар, разом з тим доказів поставки відповідачем товару на вказану суму матеріали справи не містять та відповідачем у порядку, передбаченому ГПК України, таких доказів суду не надано. Позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення коштів, однак відповідач кошти не повернув.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 692 Цивільного кодексу України законодавцем було унормовано загальні положення, якими врегульовано загальні питання оплати товару, порядку виконання такого обов`язку та наслідків його порушення, одночасно з цим закріпивши в приписах ст.693 - 695 цього Кодексу спеціальні норми якими врегульовано правовідносини купівлі-продажу у випадках коли розрахунок за товар здійснюється шляхом попередньої оплати або ж продаж здійснюється з відстрочкою (у кредит) чи розстрочкою.

Визначаючи в таких положеннях наслідки порушення своїх обов`язків учасниками правовідносин купівлі-продажу законодавцем, зокрема, було встановлено, що:

- якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України);

- якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару (ч. 4 ст. 694 Цивільного кодексу України);

- якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару (ч. 2 ст. 695 Цивільного кодексу України).

Отже, законодавцем, зокрема, було визначено такі рівнозначні правові наслідки порушення зобов`язань з оплати чи поставки, а саме: якщо продавець не передав оплачений товар у встановлений строк, то покупець набуває право вимагати повернення суми попередньої оплати; і навпаки: якщо покупець прострочив оплату переданого товару, то продавець має право вимагати його повернення.

Однак, якщо питання моменту виникнення у продавця/покупця відповідних прав вимог є зрозумілим (з моменту порушення строків оплати/поставки), то встановлюючи такі наслідки законодавцем не було визначено чіткого моменту настання кореспондуючих таким правам обов`язків продавця/покупця з повернення передоплати чи повернення товару.

Тому, визначаючи такий момент слід керуватися загальними нормами, під правове рулювання яких підпадають питання виконання зобов`язань.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, із закінченням строку виконання зобов`язання продавця передати оплачений покупцем товар останньому таке зобов`язання припиняється і відповідно трансформується в зобов`язання з повернення сплаченої покупцем передоплати за його вимогою, і навпаки, із закінченням строку оплати покупцем товару, проданого в кредит, таке зобов`язання припиняється і трансформується в зобов`язання з повернення продавцю відповідного товару.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19, вирішуючи питання настання строку виконання обов`язку з повернення суми попередньої оплати, в порядку ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України, вказала, що вказане зобов`язання, відповідно до положень частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, фактично виникло у відповідача у зв`язку із закінченням обумовленого сторонами в контракті строку поставки, який виходячи із суті зобов`язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів. Таким чином у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, частини першої статті 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки.

Відтак враховуючи, що в положеннях ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України та ч.4 ст.694 Цивільного кодексу України закріплено рівнозначні наслідки тотожних за своєю суттю порушень, притримуючись висновків Великої Палати Верховного Суду, суд вважає за можливе дійти висновку, що в силу приписів ч. 1 ст. 530 та ч. 4 ст. 694 Цивільного кодексу України у відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати (тобто сплатити кошти) з наступного дня після строку поставки товару, тобто з 01.05.2022.

Доказів повернення відповідачем позивачу сплачених грошових коштів матеріали справи не містять.

Отже, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 829 400, 00 грн попередньої оплати підлягає задоволенню повністю.

Крім цього, за порушення виконання зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 01.06.2022 по 01.11.2022 у розмірі 173 605,92 грн.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст.549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями п.4 ст.231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п.7.2. договору одностороння відмова від виконання обов`язків за цим договором не допускається за виключенням випадків передбачених чинним законодавством України та умов цього договору. У разі, якщо сторона відмовиться від цього договору в односторонньому порядку, вона зобов`язується відшкодувати потерпілій стороні всі понесені збитки і сплатити їй пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних або прострочених зобов`язань за кожен день прострочення або невиконання.

Суд зазначає, що своїми діями щодо не поставки товару відповідач фактично відмовився від виконання обов`язків за договором, а тому має сплатити пеню від суми невиконаного зобов`язання щодо поставки оплаченого товару.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, за період з 01.06.2022 по 01.11.2022 в розмірі 173 605,92 грн, суд зазначає, що він є арифметично вірним та розрахований відповідно до норм законодавства і договору, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 829 400, 00 грн попередньої оплати та 173 605,92 грн пені.

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО БРАНЧ» (02125, місто Київ, проспект Нарбута Георгія, будинок 13, ідентифікаційний код 43820103) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітне» (13365, Житомирська область, Бердичівський район, село Буряки, вулиця Іванопільська, будинок 7А, ідентифікаційний код 38357404) 829 400 (вісімсот двадцять дев`ять тисяч чотириста) грн 00 коп. попередньої оплати, 173 605 (сто сімдесят три тисяч шістсот п`ять) грн 92 коп. пені та 15 045 (п`ятнадцять тисяч сорок п`ять) грн 09 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 22.07.2024.

Суддя Я.А.Карабань