Постанова

від 23.07.2024 по справі 918/169/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2024 р. Справа № 918/169/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Ходаківської І.П.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Котенка О.О.

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітне"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 (суддя Карабань Я.А.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітне"

про забезпечення позову

у справі № 918/169/24 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітне"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Бранч" (попереднє найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Європа Авто Трейд")

про стягнення 1 003 005,92 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави заяви про забезпечення позову

16.04.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітне" (далі - ТОВ "Елітне", позивач, заявник) від 10.04.2024 про забезпечення позову у справі № 918/169/24, в якій заявник просив суд ужити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро Бранч" (далі - ТОВ "Агро Бранч") (попереднє найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Європа Авто Трейд" (далі - ТОВ "Європа Авто Трейд") (відповідач) та знаходяться на його рахунках у банківських установах; належне ТОВ "Агро Бранч" рухоме майно: коток дорожній "AMMANN ASC 110", заводський номер 2823053, № шасі НОМЕР_1 , № двигуна НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , 2011 року випуску, область реєстрації - Рівненська область; коток дорожній "НАММ Н206/3411", заводський номер НОМЕР_4 , № двигуна НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_6 , 2012 року випуску, область реєстрації - Рівненська область; коток дорожній "CATERPILLAR PS-300C", заводський номер НОМЕР_7 , № двигуна НОМЕР_8 , номерний знак НОМЕР_9 , 2010 року випуску, область реєстрації - Рівненська область, у межах суми заборгованості за договором купівлі-продажу транспортного засобу № 06/05/2-069 від 12.05.2022 у розмірі 1 003 005,92 грн та судових витрат на загальну суму 35 045,09 грн.

Зазначена заява обґрунтована тим, що в позивача є об`єктивні підстави вважати про існування обґрунтованої ймовірності можливого утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення та у зв`язку із цим наявність підстав для вжиття судом адекватних та співмірних із заявленими позивачем вимогами заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти та рухоме майно відповідача в межах заявленої суми заборгованості.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі № 918/169/24 у задоволенні заяви ТОВ "Елітне" про забезпечення позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідач вчиняє будь-які дії з підготовки чи проведення відчуження належного йому майна. Тобто в цьому випадку відсутні підтверджені доказами фактичні обставини, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. При цьому, як убачається з витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна надано позивачем на транспорті засоби відповідача в рамках виконавчого провадження вже накладено арешт. Крім того, відсутня також інформація щодо вартості визначеного майна на даний час, що унеможливлює встановлення судом співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

З урахуванням наведеного вище та оскільки позивачем не заявлені вимоги стосовно конкретно визначеного рухомого майна відповідача, місцевий господарський суд дійшов висновків про відсутність зв`язку між цим заходом забезпечення позову і предметом заявленої позовної вимоги, а, отже, відсутність підстави для вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на рухоме майно.

Разом із тим, за висновками суду першої інстанції, заява позивача про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду в даній справі в разі задоволення позову; доказів того, що відповідач здійснює дії, спрямовані на зняття або витрачання коштів, позивачем суду також не надано.

Також, місцевий господарський суд наголосив, що наявність рішення про стягнення боргу в іншій справі, як і зміна найменування, місцезнаходження та власника юридичної особи, не свідчить про можливе ухилення відповідача від виконання рішення суду в даній справі в разі задоволення позову.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновків, що позивачем у заяві про забезпечення позову не наведено належних обґрунтувань та не доведено належними доказами того факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Наведені позивачем обставини щодо необхідності застосування заходів до забезпечення позову ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджені відповідними доказами. Відтак, підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову відсутні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із постановленою ухвалою, ТОВ "Елітне" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі № 918/169/24 та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ТОВ "Елітне" зазначає, що:

- судом першої інстанції не наведено, яким чином арешт, накладений у рамках виконавчого провадження за наслідками примусового виконання рішення в іншій справі, де стороною не був позивач - ТОВ "Елітне", і державним виконавцем було накладено арешт на перелічене вище рухоме майно, перешкоджав суду першої інстанції накласти такий вид забезпечення у даній справі, та чим така заборона презюмується;

- твердження суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини ймовірності того, що майно та грошові кошти відповідача можуть зникнути внаслідок виведення активів з підприємства, є необґрунтованими, адже можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться в його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача;

- за таких умов, вимога про надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або знову ж таки заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін;

- нез`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, що відобразилось у застосуванні судом завищеного або заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін, призвело до постановлення необґрунтованого судового рішення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Елітне" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі № 918/169/24; розгляд апеляційної скарги призначено на 23.07.2024 об 11:00; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 15.07.2024.

Позиції учасників справи

Відповідач не скористався своїм правом, відзив на апеляційну скаргу не подав, що відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не є перешкодою для апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали суду.

Явка представників учасників справи

У судове засідання, призначене на 23.07.2024, представники сторін не з`явились.

Усі учасники справи належним чином повідомлені судом про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Станом на час судового засідання клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду не надходило.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а нез`явлення в судове засідання представників позивача та відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи аргументи апеляційної скарги і доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваного судового акта в апеляційному порядку без участі в судовому засіданні представників сторін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

ТОВ "Елітне" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до ТОВ "Європа Авто Трейд" про стягнення суми попередньої оплати за договором купівлі-продажу транспортного засобу № 06/05/2-069 від 12.05.2022 (далі - Договір) в сумі 829 400,00 грн та 173 605,92 грн пені, а всього 1 003 005,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що усупереч взятим на себе за Договором зобов`язанням відповідач в обумовлений Договором термін товар позивачеві не поставив, як і не зробив цього станом на дату подання позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19.02.2024 прийнято зазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/169/24.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04.03.2024 матеріали справи № 918/169/24 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 суддею Карабань Я.А. прийнято справу № 918/169/24 до свого провадження.

Як встановлено місцевим господарським судом і вбачається з матеріалів оскарження у даній справі, в обґрунтування заяви про забезпечення позову, яка надійшла до Господарського суду міста Києва 16.04.2024, позивач зазначив таке:

- у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться в його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов, вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (такого висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та саме до цього зводиться позиція Верховного Суду в постанові від 11.12.2023 у справі № 904/1934/23);

- відповідач протягом досить тривалого часу (майже два роки) не виконує взяті на себе зобов`язання за Договором;

- як убачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань, після виникнення у позивача права вимоги за Договором відповідач змінив назву (попередня назва - ТОВ "Європа Авто Трейд"), юридичну адресу, засоби зв`язку, види економічної діяльності, бенефіціарного власника та керівника, структуру власності, що також дотично свідчить про ймовірний ризик та реальну вірогідність невиконання рішення суду в подальшому;

- крім того, наявне судове рішення Господарського суду Рівненської області від 17.10.2023 у справі № 918/813/23, за яким 14.11.2023 видано судовий наказ про стягнення з відповідача 1 059 300,00 грн (на теперішній час це рішення суду перебуває на примусовому виконанні), що також дає об`єктивні підстави вважати, що можливе подальше виконання рішення суду, у разі задоволення позову, може бути утрудненим, і наявність такого судового рішення свідчить про недобросовісність виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань;

- таким чином, у позивача є об`єктивні підстави вважати про існування обґрунтованої ймовірності можливого утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення та, у зв`язку із цим, наявність підстав для вжиття судом адекватних та співмірних заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти та рухоме майно відповідача в межах заявленої суми заборгованості;

- запропонований вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки накладення арешту на грошові кошти не позбавить його конституційних прав на володіння ними, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача перерахувати вказані грошові кошти третім особам.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції зазначив, що позивачем у вказаній заяві не наведено належних обґрунтувань та не доведено належними доказами того факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, наведені позивачем обставини щодо необхідності застосування заходів до забезпечення позову ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджені відповідними доказами. З огляду на наведене, підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно відповідача, а також накладення арешту на грошові кошти в межах заявлених позовних вимог, які належать відповідачу, суд на даний час не вбачає.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Відповідно до положень ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Зі змісту ст. 137 ГПК України вбачається, що під час розгляду, зокрема заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09.04.2024 у справі № 917/1610/23.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 та постанові Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 922/1369/22.

Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення грошових коштів у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору.

Отже, позивач звернувся до суду з позовною вимогою майнового характеру.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19.

У силу приписів ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Отже, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Як зазначено вище, відмовляючи в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, місцевий господарський суд виходив, зокрема, з того, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідач вчиняє будь-які дії з підготовки чи проведення відчуження належного йому майна; тобто в цьому випадку відсутні підтверджені доказами фактичні обставини, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову; наведені позивачем обставини щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджені відповідними доказами.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Оцінюючи доводи та мотиви місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, у випадку подання позову про стягнення грошових коштів, можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном), свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. За таких обставин (звернення із позовом про стягнення грошових коштів) саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.

З урахуванням викладеного, висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідач вчиняє будь-які дії з підготовки чи проведення відчуження належного йому майна, тобто в цьому випадку відсутні підтверджені доказами фактичні обставини, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, свідчать про застосування судом завищеного або заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

У свою чергу, судом апеляційної інстанції, зважаючи на вищенаведені висновки Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, визнається достатньо обґрунтованим припущення, що в разі невжиття заходів забезпечення позову в даній справі, у випадку, якщо позов буде задоволений, можливе утруднення виконання рішення суду у зв`язку з можливим ухиленням відповідача від виконання такого, що призведе до порушення прав позивача.

Також, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що накладення арешту на майно має стосуватися саме майна, яке належить до предмета спору, з таких підстав.

Як наголосив Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Верховний Суд у складі об?єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.

Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 90200194 від 10.04.2024, копія якого наявна в матеріалах оскарження у даній справі, на транспортні засоби, на які позивач просив суд накласти арешт, вже накладено арешт згідно з постановою про арешт майна боржника № 73907470, виданою 22.02.2024 Відділом державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Відомостей про зняття вказаного арешту матеріали оскарження у даній справі не містять.

Відтак, враховуючи, що станом на час розгляду заяви позивача про забезпечення позову зазначене майно перебувало під обтяженням із забороною відчуження, у суду першої інстанції були відсутні підстави припускати, що воно може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю.

У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що заява позивача про забезпечення позову в частині накладення арешту на належне відповідачу майно - транспортні засоби, наведені в заяві, не підлягає задоволенню.

Водночас апеляційний господарський суд вважає, що заявлений позивачем захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача, які знаходяться на його рахунках у банківських установах, у межах ціни позову, є адекватним та таким, що забезпечує збалансованість інтересів учасників справи, у повному обсязі співвідноситься із заявленими позивачем вимогами та гарантує досягнення реального і ефективного захисту порушених прав у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач, звертаючись із даним позовом до суду, просив стягнути з відповідача суму попередньої оплати в розмірі 829 400,00 грн та 173 605,95 грн пені, а всього 1 003 005,92 грн. Вказана сума - 1 003 005,92 грн, є ціною позову та входить у предмет доказування у даній справі.

Таким чином, оскільки виконання в майбутньому судового рішення у справі за вказаним позовом у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, - застосування заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову в розмірі 1 003 005,92 грн, які знаходяться (обліковуються) на всіх банківських рахунках відповідача в банківських установах, інформація про які буде виявлена під час здійснення виконавчого провадження, безпосередньо пов`язане із предметом позову.

Адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову полягає в тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному випадку вжиття такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до наявних у матеріалах оскарження у даній справі документів, відповідачем не доведено недоцільність чи неспівмірність вжиття такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову. Відповідач не навів порушення його прав накладенням арешту на грошові кошти, що знаходяться (обліковуються) на його банківських рахунках у банківських установах, як і не зазначив про наявність у нього на відкритих рахунках в банківських установах достатньої кількості грошових коштів для виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Натомість вимога про накладення арешту на грошові кошти відповідача поза межами предмета спору, а саме в частині судових витрат на загальну суму 35 045,09 грн, не узгоджується з вимогами статей 136, 137 ГПК України.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у п. 5.7 постанови від 09.04.2024 у справі № 917/1610/23.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заява ТОВ "Елітне" про забезпечення позову у справі № 918/169/24 підлягає частковому задоволенню - в частині накладення арешту на грошові кошти відповідача, які знаходяться на його рахунках у банківських установах, у межах ціни позову в розмірі 1 003 005,92 грн. В іншій частині зазначена заява задоволенню не підлягає.

Не врахувавши висновків щодо застосування норм права, викладених у вищезазначених постановах Верховного Суду, які в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову в повному обсязі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно із ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на викладене, при вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову місцевим господарським судом не було дотримано вимог процесуального закону, у зв`язку із чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі № 918/169/24 та часткового задоволення заяви позивача, а саме вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Агро Бранч" у межах ціни позову в розмірі 1 003 005,92 грн, які знаходяться (обліковуються) на всіх банківських рахунках відповідача у банківських установах, інформація про які буде виявлена під час здійснення виконавчого провадження, та відмови в іншій частині заяви про забезпечення позову.

Судові витрати

У зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України розподіляються між сторонами пропорційно задоволеним вимогам апеляційної скарги.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітне" задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 у справі № 918/169/24 скасувати.

3. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітне" про забезпечення позову у справі № 918/169/24 - задовольнити частково.

4. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Бранч" (02125, м. Київ, пр. Нарбута Георгія, буд 13; код ЄДРПОУ 43820103) у межах ціни позову в розмірі 1 003 005 (один мільйон три тисячі п`ять) грн 92 коп., які знаходяться (обліковуються) на всіх банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Бранч" у банківських установах, інформація про які буде виявлена під час здійснення виконавчого провадження.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Елітне" (13365, Житомирська обл., Бердичівський р-н, с. Буряки, вул. Іванопільська, буд. 7а; код ЄДРПОУ 38357404).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Бранч" (02125, м. Київ, пр. Нарбута Георгія, буд 13; код ЄДРПОУ 43820103).

Відповідно до ст. 144 Господарського процесуального кодексу України дана постанова є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 24.07.2027.

5. В іншій частині в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітне" про забезпечення позову у справі № 918/169/24 - відмовити.

6. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Бранч" (02125, м. Київ, пр. Нарбута Георгія, буд 13; код ЄДРПОУ 43820103) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітне" (13365, Житомирська обл., Бердичівський р-н, с. Буряки, вул. Іванопільська, буд. 7а; код ЄДРПОУ 38357404) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) грн 00 коп.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

8. Матеріали оскарження у даній справі повернути до місцевого господарського суду.

9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 31.07.2024.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Владимиренко