Ухвала

від 18.07.2024 по справі 752/17111/13-ц

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/17111/13-ц

Провадження № 4-с/752/95/24

У Х В А Л А

Іменем України

18 липня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Слободянюк А.В.,

за участю секретаря судового засідання - Крушельницької Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Ліщенко Наталії Ігорівни, начальника Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ляш Юлії Павлівни, заінтересована особа: Акціонерне товариство "ОТП Банк",

в с т а н о в и в:

у січні 2022 року представник скаржника ОСОБА_1 - адвокат Кругленко М. С. звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва зі скаргою на дії старшого державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Ліщенко Наталії Ігорівни, начальника Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ляш Юлії Павлівни, заінтересована особа: Акціонерне товариство "ОТП Банк", в якій просить:

- визнати протиправної та скасувати постанову старшого державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Ліщенко Наталії Ігорівни про відкриття виконавчого провадження від 26 червня 2017 року, винесену у виконавчому провадженні НОМЕР_1 на підставі виконавчого листа №752/17111/13-ц (2/752/6193/14), виданого Голосіївським районним судом міста Києва від 07 березня 2017 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором;

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Ліщенко Наталії Ігорівни про арешт майна боржника від 16 серпня 2017 року, винесену у виконавчому провадженні НОМЕР_1 на підставі виконавчого листа №752/17111/13-ц (2/752/6193/14), виданого Голосіївським районним судом міста Києва від 07 березня 2017 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічого акціонерного товариства "ОТП Банк" заборгованості за кредитним договором;

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Ліщенко Наталії Ігорівни про повернення виконавчого документа стягувачу від 28 березня 2019 року, винесену у виконавчому провадженні НОМЕР_1 на підставі виконавчого листа №752/17111/13-ц (2/752/6193/14), виданого Голосіївським районним судом міста Києва від 07 березня 2017 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічого акціонерного товариства "ОТП Банк" заборгованості за кредитним договором;

- зобов`язати начальника Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Ляш Юлію Павлівну винести повідомлення про повернення стягувачу виконавчого листа №752/17111/13-ц (2/752/6193/14), виданого Голосіївським районним судом міста Києва від 07 березня 2017 року, без прийняття його до виконання з підстав, передбачених п.10 ч.4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»;

- зобов`язати начальника Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Ляш Юлію Павлівну зняти арешт, накладений на майно боржника ОСОБА_1 на підставі постанови старшого державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Ліщенко Наталії Ігорівни про арешт майна боржника від 16 серпня 2017 року, винесеної у виконавчому провадженні НОМЕР_1 на підставі виконавчого листа №752/17111/13-ц (2/752/6193/14), виданого Голосіївським районним судом міста Києва від 07 березня 2017 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором, з виключенням відомостей про арешт майна боржника з відповідних державних реєстрів.

На обґрунтування поданої скарги заявник зазначає, що 19 грудня 2021 ОСОБА_1 стало відомо з інформаційної довідки з Державного реєстру прав №291214399 про наявність незнятого арешту, накладеного на її майно державним виконавцем Васильківського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області Ліщенко Н.І. 23 грудня 2021 року ОСОБА_1 отримала постанову старшого державного виконавця про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 26 червня 2017 року з примусового виконання виконавчого листа №752/17111/13-ц, виданого Голосіївським районним судом міста Києва від 07 березня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором, а також постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 28 березня 2019 року. 26 грудня 2021 року, використавши ідентифікатор доступу до виконавчого провадження, скаржник дізналася, що у вказаному виконавчому провадженні винесено постанову про арешт майна боржника від 16 серпня 2017 року, наразі виконавче провадження завершено відповідно до постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 28 березня 2019 року на підставі п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із тим, що стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення суду, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення. Звернулася до начальника виконавчої служби із заявою про скасування постанов, однак, внаслідок протиправної бездіяльності начальника відділу заходи примусового виконання рішення не було скасовано, арешт з майна боржника не знято. На думку позивача, виконання судового рішення Апеляційного суду м. Києва від 27.07.2016 не підвідомче Васильківському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, оскільки згідно з п. 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, Відділу примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підвідомчі рішення, за якими сума зобов`язання становить від десяти до двадцяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті, а сума зобов`язань на момент відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 перевищувала суму в 10 мільйонів гривень, адже, становила 12522808,57 грн., тому вказана обставина в силу положень п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» була підставою для повернення виконавчого документа, оскільки останній пред`явлений не за підвідомчістю, при цьому боржник не несе відповідальності за недотримання державним виконавцем вимог щодо встановленої законом підвідомчості виконавчих документів. Додатково повідомила, що постановою Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року, та рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року, встановлено, що виконавчий лист №752/17111/13-ц від 07 березня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором, не був підвідомчий Васильківському МВ ДВС ГТУЮ у Київській області, а тому виконавчий документ прийнято до виконання з порушенням вимог чинного законодавства.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 23 січня 2023 року скаргу ОСОБА_1 повернуто без розгляду.

Постановою Київського апеляційного суду від 02 травня 2024 року ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 23 січня 2023 року скасовано, справу направлено для продовження судового розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 20 травня 2024 року скаргу було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 01 липня 2024 року провадження за скаргою відкрито, розгляд справи призначено в судовому засіданні за участю сторін.

Представник скаржника - адвокат Кругленко М.С., подав заяву про розгляд скарги за його відсутності, заявлені за скаргою вимоги підтримує в повному обсязі.

Інші учасники процесу в судове засідання не з`явилися з невідомих суду причин, про день та час розгляду справи повідомлено своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомили, заяви про розгляд справи за їх відсутності або про відкладення розгляду справи не надходило.

У зв`язку з неявкою у судове засідання усіх учасників справи фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом не здійснюється відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали скарги, оцінивши надані докази, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду міста Києва від 27 липня 2016 року у цивільній справі № 22-7519 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк», заборгованість за кредитним договором в розмірі 464 323,64 доларів США, яка за офіційним курсом НБУ на день розрахунку станом на 17 червня 2013 року становила 3 710 611 грн. 49 грн. та 82 940 грн. пені.

На виконання вказаного судового рішення Голосіївським районним судом міста Києва 07 березня 2017 року був виданий виконавчий лист № 752/17111/13-ц.

Постановою старшого державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Ліщенко Н.І. від 26 червня 2017 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_1 боргу 3 793 551,50 грн.

23 грудня 2021 року ОСОБА_1 , звернулась до Васильківського ВДВС в Обухівському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) із запитом про отримання постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 (з ідентифікатором доступу) з примусового виконання виконавчого листа №752/17111/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 19 грудня 2021 року у реєстрі наявний запис про обтяження (номер: 21900735) від 16 серпня 2017 року у виді арешту нерухомого майна, накладеного на все нерухоме майно ОСОБА_1 на підставі рішення суду № 752/17111/13-ц, видане 07 березня 2017 року; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 36644458 від 16 серпня 2017 Ліщенко Н.І. , Васильківський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.

Постановою старшого державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Ліщенко Н.І. від 16 серпня 2017 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 накладено арешт на все нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , що також вбачається із інформації про виконавче провадження від 26 грудня 2021 року.

Постановою старшого державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Ліщенко Н.І. від 28 березня 2019 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 виконавчий лист №2/752/6193/14 виданий 07 березня 2017 року Голосіївським районним судом міста Києва повернений стягувачу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки стягувач не заявив про своє бажання залишити за особою нереалізоване майно боржника.

28 грудня 2021 року ОСОБА_1 на ім`я начальника Васильківського ВДВС в Обухівському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Ляш Ю.П. спрямовано заяву про скасування постанов, заходів примусового виконання рішення (зняття арешту з майна боржника). Заява мотивована тим, що виконавче провадження НОМЕР_1 було відкрито старшим державним виконавцем Ліщенко Н.І. з порушенням правил підвідомчості виконавчого документа, а тому всі винесені в ньому постанови є протиправними та такими, що обмежують її права, зокрема, через безпідставне накладення арешту на належне їй майно, який досі не знято. Зазначила, що в постанові про відкриття виконавчого провадження від 26 червня 2017 року та в похідних від неї постановах виконавцем призначена не сума боргу, яка підлягала стягненню з боржника на підставі рішення суду, а її еквівалент в гривнях станом на 17 червня 20213 року, що не відповідало вимогам закону та змісту виконавчого документа.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до положень статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), а якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги

Відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 вказує на те, що еквівалент суму боргу, яка підлягала стягненню з боржника на момент відкриття виконавчого провадження, становив 12 100 274 грн. 10 коп., та 82 940 грн. 00 коп. пені, отже, старший державний виконавець Ліщенко Н.І. не мала права відкривати виконавче провадження.

Щодо доводів скаржника про пред`явлення виконавчого листа №2/752/6193/14, виданого Голосіївським районним судом м. Києва 07 березня 2017 року, до неналежного органу державної виконавчої служби (Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області) з порушенням підвідомчості, встановленої п. 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, та як наслідок, оскаржувані постанови винесені в рамках виконавчого провадження, відкритого з порушенням підвідомчості, є протиправними, суд зазначає таке.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами з приводу виконання рішення суду, регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон № 1404-VIII) та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5, далі - Інструкція №512/5).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (частина 1 статті 1 Закону № 1404-VIII).

Згідно ч.1 ст.18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно зі п.1 ч.1 ст.3 Закону № 1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

За змістом ч.1 ст.24 Закону №1404-VIII, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Згідно із частиною третьою вказаної статті виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

Статтею 25 Закону №1404-VIII визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення (у разі якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкрито у кількох органах державної виконавчої служби, якщо боржник та його майно перебувають на території адміністративно-територіальних одиниць, віднесених до підвідомчості різних органів державної виконавчої служби, тощо), або у разі виконання зведеного виконавчого провадження в органах державної виконавчої служби можуть утворюватися виконавчі групи в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

У разі хвороби державного виконавця, його перебування у відрядженні чи відпустці, звільнення чи відсторонення від посади державного виконавця, включення державного виконавця до складу виконавчої групи при іншому органі державної виконавчої служби, відводу (самовідводу) державного виконавця, наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення, виконавче провадження може бути передане від одного державного виконавця до іншого.

У разі відводу (самовідводу) всіх державних виконавців органу державної виконавчої служби, утворення виконавчої групи, якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті в різних органах державної виконавчої служби, наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення, виконавче провадження може бути передане від одного органу державної виконавчої служби до іншого.

Передача виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого, від одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що за загальним правилом, у разі відсутності умов, наведених у ст.25 Закону №1404-VIII, підвідомчість виконавчих проваджень органам державної виконавчої служби визначається за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження надано стягувачу лише у разі підвідомчості виконавчого провадження одночасно кільком органам державної виконавчої служби, тобто тоді, коли вчинення виконавчих дій щодо виконання рішення на певній території відноситься до функцій кількох органів державної виконавчої служби.

Відповідно до п.3 розділу І Інструкції №512/5, органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).

Підвідомчість цих органів державної виконавчої служби встановлена пунктом 4 розділу І вказаної Інструкції.

Так, за змістом абзаців 1 - 3 указаного пункту розділу І Інструкції №512/5, відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими: боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, Національне антикорупційне бюро України, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи; сума зобов`язання становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

У свою чергу, Відділу примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підвідомчі рішення, за якими: боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи; сума зобов`язання становить від десяти до двадцяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті (абз. 4-6 п. 4 розділу І Інструкції №512/5).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що чинним законодавством визначено критерії підвідомчості рішень відділам Державної виконавчої служби України, зокрема, за місцем знаходження боржника або майна та за суб`єктним статусом боржника виконавчого провадження.

Слід зазначити, що дії по виконавчому провадженню, в яких виконується рішення, сума зобов`язання за яким становить від десяти до двадцяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті, має право вчиняти лише відповідний відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції Міністерства юстиції України обласного підпорядкування.

Як встановлено судом, старшим державним виконавцем Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Ліщенко Н.І. 26 червня 20217 року відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа №2/752/6193/14, виданого Голосіївським районним судом м. Києва 07 березня 2017 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "ОТП Банк" боргу у розмірі 3 793 551,50 грн.

В рішенні Апеляційного суду м. Києва від 27 липня 2016 року у справі №752/17111/13-ц та у виконавчому листі від 07 березня 2017 року визначено суму боргу в іноземній валюті - 464323,64 доларів США з її відображенням в еквіваленті у гривнях за офіційним курсом НБУ станом на день проведення банком розрахунку - 17 червня 2013 року, в сумі 3 710 611,49 грн., та 82 940,00 грн. пені. Характер грошового зобов`язання апеляційним судом було визначено стягненням з боржника ОСОБА_1 суми саме в іноземній валюті - доларах США.

В постанові про відкриття виконавчого провадження від 26 червня 2017 року та у всіх похідних від неї постановах визначена не сума боргу, яка підлягала стягненню з боржника на підставі рішення суду, а її еквівалент в гривнях станом на 17 червня 2013 року, що не відповідає вимогам закону та змісту виконавчого документа.

Суд зазначає, що офіційний курс НБУ долара США до гривні станом на дату винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (станом на 26 червня 2017 року) було встановлено на рівні 26,06 грн. за 1 долар США. Відтак, еквівалент іноземної валюти 464323,64 дол. США, що підлягає стягненню за виконавчим документом, на час винесення постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження був більшим ніж десять мільйонів гривень та меншим ніж двадцять мільйонів гривень (464323,64 дол. США х 26,06 грн. = 12 100 274,10 грн. + 82940,00 грн. = 12 183 214,10 грн.), а відтак виконання зазначеного виконавчого документу - виконавчого листа №2/752/6193/14, виданого Голосіївським районним судом м. Києва 07 березня 2017 року, не підвідомче Васильківському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, оскільки виконання такого виконавчого документу підвідомче виключно Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції Міністерства юстиції України в Київській області.

Отже, суд погоджується з посиланням скаржника, що виконання рішень про стягнення з боржника сум, які перевищують 10 млн. грн., мають виконуватись виключно відділом виконавчої служби обласного рівня, а отже спірне виконавче провадження було відкрито із порушенням правил підвідомчості.

Що стосується інших постанов, винесених старшим державним виконавцем Ліщенко Н.І. у виконавчому провадженні НОМЕР_1, та які є похідними від постанови про відкриття виконавчого провадження від 26 червня 2017 року, то вони підлягають скасуванню як такі, що не можуть бути винесені поза межами виконавчого провадження у разі скасування судом постанови про відкриття виконавчого провадження, що в своєю чергою також є підставою для визнання неправомірними та скасування оспорюваних постанов про арешт майна боржника та про повернення виконавчого документа стягувачу.

Так, зокрема в постанові Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року у справі №752/17111/13-ц за скаргою ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, суд прийшов висновку про непідвідомчість виконавчого документа із сумою зобов`язання понад 10 млн. грн. Васильківському МВ ДВС ГТУЮ у Київській області, у зв`язку із чим скасував постанову державного виконавця Васильківського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області про відкриття виконавчого провадження, копію якого долучено представником скаржника до матеріалів скарги.

Відповідних висновків дійшов і Київський окружний адміністративний суд у рішенні від 26 лютого 2021 року у справі №320/1873/20, копію якого долучено представником скаржника до матеріалів скарги, за позовом боржника ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця Васильківського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, винесених при примусовому виконанні одного і того ж рішення Апеляційного суду м. Києва від 27 липня 2016 року.

Щодо постанови старшого державного виконавця Ліщенко Н.І. від 28 березня 2019 року про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», суд зазначає наступне.

Згідно п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем, без прийняття до виконання, протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Отже, вказана норма Закону прямо вказує на те, що єдиним наслідком подання виконавчого документа органам державної виконавчої служби не за підвідомчістю, є повернення такого виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання.

Отже, у старшого державного виконавця були наявні підстави для повернення виконавчого документа, виконавчого листа №752/17111/13-ц від 07 березня 2017 року, стягувачу без прийняття його до виконання на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із пред`явленням його не за підвідомчістю, однак, всупереч зазначеній нормі Закону, державний виконавець прийняла виконавчий лист до виконання, а в подальшому повернула його стягувачу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними).

Таким чином, постанова старшого державного виконавця Васильківського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області про повернення виконавчого документа стягувачу від 28 березня 2019 року підлягає скасуванню з наступним зобов`язанням виконавця винести повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання з підстав, передбачених п.10 ч.4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

За умовами частини третьої статті 12 ЦПК України, частини першої статті 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Щодо вимоги про зобов`язання начальника Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ляш Ю.П. зняти арешт накладений на майно боржника ОСОБА_1 постановою старшого державного виконавця Ліщенко Н.І. від 16 серпня 2017 року, то суд вважає, що такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки порушене право скаржника поновлено шляхом визнання неправомірною та скасування постанови старшого державного виконавця Ліщенко Н.І. про арешт майна боржника від 16 серпня 2017 року, винесену у виконавчому проваджені № НОМЕР_2 відповідно до порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Крім того, вимога скарги ОСОБА_1 щодо виключення з Державного реєстру речових права на нерухоме майно запису про арешт майна задоволенню не підлягає, оскільки скасування обтяження речових прав здійснюється державним реєстратором на підставі судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що скарга ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Ліщенко Наталії Ігорівни, начальника Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ляш Юлії Павлівни, заінтересована особа: Акціонерне товариство "ОТП Банк", підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 259-260,353, 447-450 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд -

п о с т а н о в и в:

Скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Ліщенко Наталії Ігорівни, начальника Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ляш Юлії Павлівни, заінтересована особа: Акціонерне товариство "ОТП Банк" - задовольнити частково.

Визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Ліщенко Наталії Ігорівни про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 26 червня 2017 року з примусового виконання виконавчого листа №2/752/6193/14, виданого 07 березня 2017 року Голосіївським районним судом міста Києва.

Визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Ліщенко Наталії Ігорівни про арешт майна боржника від 16 серпня 2017 року, винесену у виконавчому проваджені № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа №2/752/6193/14, виданого 07 березня 2017 року Голосіївським районним судом міста Києва.

Визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Ліщенко Наталії Ігорівни про повернення виконавчого документа стягувачу від 28 березня 2019 року, винесену у виконавчому проваджені № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа №2/752/6193/14, виданого 07 березня 2017 року Голосіївським районним судом міста Києва.

Зобов`язати начальника Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винести повідомлення про повернення виконавчого листа № 752/17111/13-ц (№ 2/752/6193/14), виданого 07 березня 2017 року Голосіївським районним судом міста Києва, без прийняття його до виконання з підстав, передбачених пунктом 10 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

У задоволенні решти вимог скарги - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 22 липня 2024 року.

Суддя Слободянюк А.В.