Постанова

від 17.07.2024 по справі 504/1230/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024 року

м. Київ

справа № 504/1230/20

провадження № 61-5807св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Олсідз Інвест Україна»;

відповідачі: Визирська сільська рада Лиманського району Одеської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Олсідз Інвест Україна» на ухвалу та рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 07 липня 2021 року у складі судді Барвенко В. К. та постанови Одеського апеляційного суду від 21 лютого 2023 рокуу складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Князюка О. В.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Олсідз Інвест Україна» (далі - ТОВ «Олсідз Інвест Україна») звернулося до суду з позовом до Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області (далі - Визирська сільська рада), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішень сільської ради, визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що 26 липня 2019 року ТОВ «Олсідз Інвест Україна» звернулося до Визирської сільської ради з клопотанням № 07/19, в якому просило розпочати процедуру передачі в довгострокову оренду на конкурентних засадах (земельних торгах) земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 5122780500:01:004:0049, цільове призначення: землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), що розташована на території села Визирка Лиманського району Одеської області.

Рішенням Визирської сільської ради від 21 серпня 2019 року № 61/ІІІ-VII «Про передачу в довгострокову оренду на конкурентних засадах (земельних торгах) ТОВ «Олсідз Інвест Україна» земельних ділянок площею 1,7773 га (кадастровий номер 5122780500:01:004:0048) та 2 га (кадастровий номер 5122780500:01:004:0049), цільове призначення землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) землі запасу сільськогосподарського призначення, які розташовані на території села Визирка Визирської сільської ради» товариству відмовлено у наданні дозволу щодо передачі в довгострокову оренду на конкурентних засадах (земельних торгах) земельних ділянок (далі - рішення Визирської сільської ради від 21 серпня 2019 року № 61/ІІІ-VII).

За змістом зазначеного рішення підставою для відмови у задоволенні клопотань товариства були: рішення Визирської сільської ради від 20 червня 2019 року № 1224-VII «Про надання дозволу на розробку проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у приватну власність для ведення особистого селянського господарства на території села Визирка Визирської сільської ради громадянам ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 »; повідомлення ОСОБА_1 від 12 липня 2019 року щодо укладення договору між нею та товариством з обмеженою відповідальністю «ІНАГРО ГРУПП» (далі - ТОВ «ІНАГРО ГРУПП») на виконання робіт з розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території села Визирка Лиманського району Одеської області; повідомлення ОСОБА_3 від 12 липня 2019 року щодо укладення договору між нею та ТОВ «ІНАРГО ГРУПП» на виконання робіт з розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га для особистого селянського господарства, що розташована на території села Визирка Лиманського району Одеської області.

В подальшому, Визирська сільська рада надала представнику позивача інформацію про те, що рішенням Визирської сільської ради від 11 вересня 2019 року № 107/IV-VII «Про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, передачу земельних ділянок безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованих на території села Визирка Визирської сільської ради громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 », серед іншого, вирішено затвердити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, кадастровий номер 5122780500:01:004:6049, що розташована на території села Визирка Визирської сільської ради у власність ОСОБА_1 та передати їй вказану земельну ділянку безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства.

На час звернення до суду з цим позовом, згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вищевказана земельна ділянка була відчужена ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 13 січня 2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Лиманського районного нотаріального округу Одеської області Марченко О. М.

Оскільки рішення Визирської сільської ради про відмову у наданні дозволу на розробку проєкту відведення земельної ділянки, а також рішення про затвердження проєкту відведення земельної ділянки на користь ОСОБА_1 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, то договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки є недійсним у зв`язку з неправомірним набуттям продавцем права власності.

Враховуючи викладене, ТОВ «Олсідз Інвест Україна» просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Визирської сільської ради від 21 серпня 2019 року № 61/ІІІ-VII в частині ненадання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 5122780500:01:004:0049, безоплатно у приватну власність для ведення особистого селянського господарства на території Визирської сільської ради ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення Визирської сільської ради від 11 вересня 2019 року № 107/IV-VII «Про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, передачу земельних ділянок безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованих на території села Визирка Визирської сільської ради громадянам України ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 » в частині затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, передачу земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 5122780500:01:004:0049, безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 5122780500:01:004:0049, від 13 січня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Лиманського районного нотаріального округу Одеської області Марченко О. М.;

- застосувати наслідки недійсності договору купівлі-продажу земельної ділянки шляхом скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 5122780500:01:004:0049, за ОСОБА_2 ;

- застосувати наслідки скасування рішення Визирської сільської ради від 11 вересня 2019 року № 107/IV-VII шляхом скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 5122780500:01:004:0049, за ОСОБА_1 та поновлення реєстрації права власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 5122780500:01:004:0049, за Визирською сільською радою.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 07 липня 2021 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року, закрито провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ «Олсідз Інвест Україна» до Визирської сільської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення Визирської сільської ради від 21 серпня 2019 року № 61/ІІІ-VII в частині ненадання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 5122780500:01:004:0049, безоплатно у приватну власність для ведення особистого селянського господарства на території Визирської сільської ради ОСОБА_1 Роз`яснено позивачу, що спір в цій частини позовних вимог віднесений до юрисдикції адміністративного суду.

Ухвала місцевого суду, з якою погодився апеляційний суд, мотивована тим, що отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду). Визирська сільська рада при винесенні рішення від 21 серпня 2019 року № 61/ІІІ-VII здійснювала владні управлінські функції, та реалізовувала свої контрольні функції у сфері управління діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. Тому провадження у справі в частині зазначених позовних вимог підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у зв`язку з тим, що вказані позовні вимоги мають розглядатись за правилами адміністративного, а не цивільного судочинства.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 07 липня 2021 року в задоволенні позову ТОВ «Олсідз Інвест Україна» відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали Комінтернівського районного суду Одеської області від 03 березня 2021 року, знявши арешт на земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 5122780500:01:004:0049, яка належить ОСОБА_2 .

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що питання передачі земельної ділянки у власність (користування) є дискреційними повноваженнями суб`єкта владних повноважень, в які суд не може втручатися. Наявність у позивача наміру використовувати у своїй господарській діяльності земельну ділянку у майбутньому не означає наявність у позивача права на цю земельну ділянку. Рішення Визирської сільської ради від 21 серпня 2019 року № 61/ІІІ-VII про відмову у наданні товариству дозволу на виготовлення технічної документації є чинним і не скасовано, не є предметом розгляду цієї справи у зв`язку з відсутністю юрисдикції суду. Позивач не довів, що здійснюючи господарську діяльність на власній земельній ділянці поруч із земельною ділянкою, яка у підсумку відведена у власність відповідача, маючи певний інтерес до цієї самої земельної ділянки мав би певну перевагу в отриманні цієї ділянки у власність, тобто не довів про порушення відповідачами законного інтересу товариства.

Доводи позивача про наявність у товариства на час прийняття Визирською сільською радою рішення від 11 вересня 2019 року № 107/IV-VII про передачу земельної ділянки безоплатно у власність ОСОБА_1 , законного інтересу (правомірного очікування) є абстрактними та не містять жодного обґрунтування негативного впливу цього рішення на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача.

Таким чином суд не вбачав, що на час прийняття рішення Визирською сільською радою Лиманського району Одеської області від 11 вересня 2019 року про передачу у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси як держави, так і ТОВ «Олсідз Інвест Україна».

Крім того, ТОВ «Олсідз Інвест Україна» не є стороною оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки, тому воно не вправі просити визнати цей правочин недійсним і застосовувати наслідки його недійсності.

Постановою Одеського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Олсідз Інвест Україна» задоволено частково. Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 07 липня 2021 року в мотивувальній частині змінено та викладено в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення залишено без змін.

Апеляційний суд виходив з того, що місцевий суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ТОВ «Олсідз Інвест Україна», однак в мотивувальній частині рішення помилково зазначив про відсутність порушених, не визнаних або оспорених прав, свобод чи інтересів держави, оскільки ТОВ «Олсідз Інвест Україна» не є належним представником держави, і будучи позивачем, виступає у справі лише у власних інтересах.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

19 квітня 2023 року представник ТОВ «Олсідз Інвест Україна» - адвокат Ільїн А. Н. подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 07 липня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року, прийняту за результатами розгляду ухвали щодо закриття провадження у справі, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення.

Касаційна скарга на ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 07 липня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року подана на підставі абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтована тим, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Також 19 квітня 2023 року представник ТОВ «Олсідз Інвест Україна» - адвокат Ільїн А. Н. подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 07 липня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року, якою змінено мотивувальну частину рішення місцевого суду та викладено його в редакції цієї постанови. В цій касаційній скарзі заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 07 липня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України та обґрунтована тим, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17, від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, від 19 лютого 2019 року у справі № 815/905/17, від 13 липня 2017 року у справі № 821/445/16, а також - необґрунтовано відхилили клопотання сторони позивача про витребування доказів та клопотання про призначення судової експертизи землеустрою.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 квітня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві ОСОБА_8, судді, які входять до складу колегії: Антоненко Н. О., Дундар І. О.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ОСОБА_8. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О. від 14 червня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою ТОВ «Олсідз Інвест Україна» на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 07 липня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ОСОБА_8. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О. від 15 червня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою ТОВ «Олсідз Інвест Україна» на ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 07 липня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року, а також витребувано матеріали справи з Комінтернівського районного суду Одеської області.

17 грудня 2023 року справа № 504/1230/20 надійшла до Верховного Суду.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду від 22 квітня 2024 року у зв`язку з відставкою судді ОСОБА_8 , на підставі службової записки Секретаря Другої судової палати Червинської М. Є., призначений повторний автоматизований розподіл цієї справи.

За протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 квітня 2024 року справу передано судді-доповідачу Осіяну О. М., судді, які входять до складу колегії: Білоконь О. В., Сакара Н. Ю.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційні скарги

Касаційна скарга представника ТОВ «Олсідз Інвест Україна» - адвоката Ільїна А. Н. на ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 07 липня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року, прийняту за результатами розгляду ухвали щодо закриття провадження у справі, мотивована тим, що визначаючи підсудність даного спору, позивач керувався позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 803/884/17 (провадження № 11-521апп18), згідно з якою, у разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (користування), тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації, подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися в порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Набуття особами права власності або користування на земельну ділянку відбувається поетапно - починаючи з отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою, який оформлюється відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органу державної влади, погодження та затвердження такого проєкту землеустрою та завершується рішенням про передачу земельної ділянки у власність або користування. Тобто рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку.

Оскільки у даному спорі позивач ставить питання про скасування права власності відповідачів, то вказаний спір є спором про право цивільне та має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Касаційна скарга представника ТОВ «Олсідз Інвест Україна» - адвоката Ільїна А. Н. на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 07 липня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про відсутність порушеного права позивача, не звернули увагу на те, що рішення Визирської сільської ради від 11 вересня 2019 року № 107/IV-VII прийнято за недобросовісної поведінки та необґрунтованого зволікання сільської ради з наданням дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з наданням переваги особам, які, по-перше, зареєстровані в межах іншої адміністративно-територіальної одиниці, по-друге, звернулися за безоплатною приватизацією землі, що унеможливлює реалізацію загальнонаціональної стратегії розвитку. При цьому проєкт землеустрою спірної ділянки розроблений всупереч вимог Генерального плану села Визирка, з порушенням вимог закону і не міг бути затверджений Визирською сільською радою, оскільки ця земельна ділянка належить до особливо цінних земель і щодо неї не було проведено обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації.

Для ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення необхідно повно та всебічно з`ясувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і потребують спеціальних знань, у зв`язку з чим стороною позивача під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій заявлялися клопотання про призначення судової експертизи землеустрою, однак суди необґрунтовано відхилили ці клопотання та відповідна експертиза проведена не була.

Доводи особи, яка подала відзиви на касаційні скарги

У липні 2023 року Визирсьаї сільська рада подала до Верховного Суду відзиви на касаційні скарги, в яких просила залишити їх без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначивши про їх законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарг.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26 липня 2019 року ТОВ «Олсідз Інвест Україна» звернулося до Визирської сільської ради з клопотанням, в якому просило розпочати процедуру передачі в довгострокову оренду на конкурентних засадах (земельних торгах) земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 5122780500:01:004:0049, цільове призначення: землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), що розташована на території села Визирка Лиманського району Одеської області (т.1 а.с.35)

Листом Визирської сільської ради від 23 серпня 2019 року позивачу направлено витяг з рішення Визирської сільської ради від 21 серпня 2019 року № 61/ІІІ-VII про відмову у наданні дозволу на виготовлення технічної документації (т.1 а.с.76-78).

Підставою для відмови у задоволенні клопотання товариства стало те, що рішенням Визирської сільської ради від 20 червня 2019 року № 1224-VII вже наданий дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, кадастровий номер 5122780500:01:004:0049, із земель запасу сільськогосподарського призначення, що розташована на території села Визирка Лиманського району Одеської області (т.1 а.с.115)

Рішенням Визирської сільської ради від 11 вересня 2019 року № 107/IV-VII затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, кадастровий номер 5122780500:01:004:6049, що розташована на території села Визирка Визирської сільської ради у власність ОСОБА_1 та передано їй вказану земельну ділянку безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства (т.1 а.с.116)

За договором купівлі-продажу від 13 січня 2020 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченим приватним нотаріусом Лиманського районного нотаріального округу Одеської області Марченко О. М., ОСОБА_1 відчужила вищевказану земельну ділянку на користь ОСОБА_2 (т.1 а.с.99-102)

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 15 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно з абзацом 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Касаційні скарги представника ТОВ «Олсідз Інвест Україна» - адвоката Ільїна А. Н. не підлягають задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що ухвала про закриття провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ «Олсідз Інвест Україна» та рішення суду першої інстанції в незміненій після апеляційного перегляду частині, а також судові рішення апеляційного суду ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду (пункти 1, 2, 8 частини першої статті 4 КАС України).

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Системний аналіз зазначених норм процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин справи.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Положеннями статті 123 ЗК України визначено, що передача земельних ділянок відбувається шляхом прийняття рішення на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Згідно з частиною шостою статті 186 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (прийняття рішення Визирської сільської ради від 21 серпня 2019 року № 61/ІІІ-VII) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

З наведених норм можна зробити висновок про те, що набуття особами права власності або користування на земельну ділянку відбувається поетапно - починаючи з отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою, який оформлюється відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органу державної влади, погодження та затвердження такого проєкту землеустрою та завершується рішенням про передачу земельної ділянки у власність або користування.

При цьому отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність (користування). Відтак - правовідносини, пов`язані з прийняттям та реалізацією такого рішення не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов`язань осіб.

При прийнятті рішення про затвердження детального планування території земельної ділянки та/або надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орган місцевого самоврядування виконує дозвільну функцію, що притаманна органу державної влади у публічно-правових відносинах.

Тому спір як щодо рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою, так і щодо оскарження дій суб`єкта владних повноважень про надання чи відмову в наданні такого дозволу є публічно-правовим.

Крім того, рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. В такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Якщо ж особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність або користування, за результатами розгляду яких ці органи приймають відповідні рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управлінської діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речове право на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16-ц (провадження № 14-5зц18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 820/4149/17 (провадження № 11-759апп18) та у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Олсідз Інвест Україна» про визнання протиправним та скасування рішення Визирської сільської ради від 21 серпня 2019 року № 61/ІІІ-VІІ мають розглядатись за правилами адміністративного, а не цивільного судочинства, тому провадження у справі в частині зазначених позовних вимог підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю) (частина перша статті 81 ЗК України).

Згідно з пунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження цих проєктів регулюються статтями 118, 186-1 ЗК України.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним, відповідний орган у разі ухвалення рішення про відмову у наданні такого дозволу зобов`язаний належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина дев`ята статті 118 ЗК України).

Відповідно до частин четвертої, п`ятої та шостої статті 186-1 ЗК України розробник проекту землеустрою подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Орган, зазначений в частині першій цієї статті, зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Згідно з частиною першою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Дозвіл на розроблення проєкту землеустрою означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, щоб мати змогу у подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду у майбутньому.

Рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року в справі № 380/624/16-ц, від 29 вересня 2020 року в справі № 688/2908/16-ц).

Водночас, рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. Зазначений інтерес, у випадку формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту. Погодження та затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка раніше сформована на підставі проєкту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки та суперечить вимогам землеустрою. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України), першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проєкту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього відсутні законні перешкоди (постанови Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 700/317/20 від 08 листопада 2021 року у справі № 712/8720/20).

Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Верховний Суд зазначає, що на будь-якому етапі надання земельної ділянки у власність чи користування сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.

Обов`язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони. Можна кваліфікувати як недобросовісну таку поведінку власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проєкту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою та затверджує цей проєкт щодо іншої особи.

З іншого боку, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі. Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проєкт та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду.

Отже, неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо, виходячи з її конкретних обставин.

Не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка раніше за інших дізналася про існування вільної земельної ділянки і звернулася з відповідною заявою. Такий підхід стимулює використання інсайдерської інформації, що є одним із проявів корупції, а тому є неприпустимим. Тим більше не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за інших звернулася з відповідною заявою, але якій тим не менше надано перевагу. Такий підхід може створювати підґрунтя для розвитку корупції.

Отже, лише факт звернення особи до компетентного органу з метою реалізації нею свого права на отримання земельної ділянки не підтверджує виникнення у такої особи обґрунтованого права на звернення до суду в разі надання у власність земельної ділянки, на яку вона претендувала, іншій особі. Вирішення питання про передачу особі у власність земельної ділянки має здійснюватися із дотриманням принципів добросовісності та розумності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц).

Ухвалюючи судові рішення про відмову у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій обґрунтованого виходили з того, що наявність у ТОВ «Олсідз Інвест Україна» наміру використовувати у своїй господарській діяльності спірну земельну ділянку у майбутньому не означає наявність у нього права на цю земельну ділянку. При цьому позивач не довів, що здійснюючи господарську діяльність на власній земельній ділянці поруч із земельною ділянкою, яка у підсумку відведена у власність відповідача, маючи певний інтерес до цієї самої земельної ділянки мав би певну перевагу в отриманні цієї ділянки у власність, тобто не довів про порушення відповідачами законного інтересу товариства.

Оскільки ТОВ «Олсідз Інвест Україна» не є представником держави та звернулося до суду з позовом лише у власних інтересах, то апеляційний суд дійшов правильного висновку про необхідність виключення з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції висновку про те, що на час прийняття рішення Визирської сільської ради від 11 вересня 2019 року № 107/IV-VII не були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси держави.

Доводи заявника про те, що рішення Визирської сільської ради від 11 вересня 2019 року № 107/IV-VII прийнято за недобросовісної поведінки та необґрунтованого зволікання сільської ради з наданням дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не заслуговують на увагу та спростовуються обставинами, встановленими судами попередніх інстанцій, з яких вбачається, що ТОВ «Олсідз Інвест Україна» звернулося до Визирської сільської ради з клопотанням про передачу в довгострокову оренду на конкурентних засадах (земельних торгах) спірної земельної ділянки 26 липня 2019 року, тобто пізніше ніж було прийнято рішення Визирської сільської ради від 20 червня 2019 року № 1224-VII, яким було надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 .

Оцінюючи добросовісність поведінки сторін, суди обґрунтовано врахували, що ОСОБА_1 першою подала заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а тому вона першою отримала легітимні сподівання та правомірні очікування на законне завершення такої процедури - прийняття органом місцевого самоврядування рішення про затвердження проекту землеустрою та надання їй спірної земельної ділянки у власність.

При цьому суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування (оренду). Усі учасники земельних відносин мають рівне право розробити проєкти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку, а тому не має підстав зважати на пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що виключає наявність порушеного права позивача.

За змістом статті 118 ЗК України завершальним етапом процедури безоплатної приватизації земельних ділянок є саме затвердження проєкту землеустрою та передача (надання) земельної ділянки у власність. Таким чином, реальні законні сподівання на оформлення права власності на земельну ділянку виникають не після отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, чи погодження проекту, а саме з моменту звернення до відповідного органу виконавчої влади, чи органу місцевого самоврядування із проханням затвердити погоджений проект землеустрою та передання земельної ділянки (постанови Верховного Суду від 27 березня 2024 року у справі № 695/1038/22, від 11 квітня 2024 року в справі № 607/10862/22, від 02 червня 2021 року в справі № 700/316/20-ц).

З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судами обставини справи, посилання представника ТОВ «Олсідз Інвест Україна» - адвоката Ільїна А. Н. в касаційній скарзі на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 07 липня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року, якою змінено мотивувальну частину рішення місцевого суду та викладено його в редакції цієї постанови, на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17, від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, від 19 лютого 2019 року у справі № 815/905/17, від 13 липня 2017 року у справі № 821/445/16 є безпідставними, оскільки висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах, а відповідні аргументи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги представника ТОВ «Олсідз Інвест Україна» - адвоката Ільїна А. Н. на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 07 липня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року, якою змінено мотивувальну частину рішення місцевого суду та викладено його в редакції цієї постанови, про те, що суди необґрунтовано відхилили клопотання про призначення судової експертизи землеустрою, є неспроможними з огляду на таке.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язок із доказування потрібно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним ніж протилежний.

У справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що наявність у товариства на час прийняття Визирською сільською радою рішення від 11 вересня 2019 року № 107/IV-VII про передачу земельної ділянки безоплатно у власність ОСОБА_1 , законного інтересу (правомірного очікування) є абстрактними та не містять жодного обґрунтування негативного впливу цього рішення на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача. Зазначені обставини не могли бути підтверджені, або спростовані висновком судової експертизи землеустрою, тому призначення такої експертизи в цій справі було недоцільним.

З урахуванням того, що інші наведені в касаційних скаргах доводи аналогічні доводам апеляційних скарг та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано спростував, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційних скаргах, не спростовують висновків судів.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а ухвалу місцевого суду про закриття провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ «Олсідз Інвест Україна» та рішення суду першої інстанції в незміненій після апеляційного перегляду частині, а також судові рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційні скарги залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Олсідз Інвест Україна» залишити без задоволення.

Ухвалу та рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 07 липня 2021 року та постанови Одеського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович