Ухвала

від 17.06.2024 по справі 761/11726/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/11726/24

Провадження № 4-с/761/118/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Харечко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нідченка Дмитра Євгеновича, заінтересована особа: Кредитна спілка «Добробуд» в особі територіального відокремленого безбалансованого відділення «Перевага» №5, про зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

У березні 2024р. ОСОБА_1 (далі по тексту - заявниця/скаржниця) звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з вказаною скаргою, в якій просила суд:

-зняти арешт з нерухомого майна заявниці, який накладений у виконавчому провадженні НОМЕР_2 (номер запису про обтяження №8119032), та припинити (зняти) вказане обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

-зобов?язати начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нідченка Дмитра Євгеновича (суб`єкт оскарження/начальник Відділу) внести відомості про припинення (зняття) арешту нерухомого майна заявниці, накладеного у виконавчому провадженні НОМЕР_2 (номер запису про обтяження №8119032) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Свої вимоги скаржниця обґрунтовувала тим, що 01 липня 2008р. Шевченківським районним судом м. Києва по цивільній справі №2-н-142/08 було видано судовий наказ про стягнення із останньої на користь Кредитної спілки «Добробуд» в особі територіального відокремленого безбалансового відділення «Перевага» №5 3250,0 грн заборгованості за кредитним договором №КСП-000135 від 15 березня 2007р. та судові витрати у розмірі 40,5 грн.

Заявниця зазначила, що відповідно до інформації, яка міститься у Автоматизованій системі виконавчого провадження (далі по тексту - АСВП) з 15 серпня 2008р. на виконанні у Відділу ДВС перебувало виконавче провадження НОМЕР_2, з примусового виконання судового наказу №2н-142/08, виданого Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення із скаржниці на користь Кредитної спілки «Добробуд» в особі територіального відокремленого без балансового відділення «Перевага» заборгованості за кредитним договором.

В подальшому, 11 лютого 2009р. Відділом ДВС було повернуто вказаний виконавчий документ до суду, де відображено підставу прийняття вказаного рішення, а саме: «Згідно відповіді ДАІ транспортних засобів не зареєстровано, ДПІ Шевченківського р/н м. Києва інформацію щодо джерел доходів фізичних осіб не надає, до квартири боржника для опису майна, яке підлягає опису - потрапити не можливо, двері ніхто не відчиняє».

Представник заявниці звертався з заявою до суб`єкта оскарження про зняття арешту, проте останньому було відмовлено у вчиненні такої дії.

За таких обставин, наявність протягом тривалого чacv (понад 14 років) не знятого арешту з майна боржниці, за відсутністю відкритого виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору та майнових претензій з боку стягувача, на переконання заявниці, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, а тому наявні правові підстави для зняття арешту з усього нерухомого майна останньої.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15 квітня 2024р. скаргу призначено до судового розгляду.

10 червня 2024р. начальником Відділу до суду скеровано письмове повідомлення про неможливість надання належним чином завірених копій матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_2, оскільки вони були знищені у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання, натомість надано суду витяг із ВП - спецрозділ.

Учасники судового процесу в судове засідання не з`явилися, про дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином, при цьому, представник заявниці клопотав перед судом про розгляд скарги у відсутність сторони заявника.

В силу ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка учасників процесу в судове засідання не перешкоджає розгляду поданої скарги.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення скарги по суті, приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02 червня 2016р. (далі по тексту - Закон №1404-VІІІ від 02 червня 2016р.) визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За змістом ст. 1 Закону №1404-VІІІ від 02 червня 2016р. виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Судом встановлено наступні обставини.

26 березня 2008р. Шевченківським районним судом м. Києва було видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Добробуд» в особі територіального відокремленого без балансованого відділення «Перевага» №5 3250,0 грн заборгованості за кредитним договором №КСП-000135 від 15 березня 2007р. та судові витрати у розмірі 40,5 грн.

Як вбачається з листа начальника Відділу ДВС, 15 серпня 2008р.головним державним виконавцем Відділу ДВС винесено постанову про відкриття провадження № 8879564, з примусового виконання судового наказу, виданого Шевченківським районним судом 26 березня 2008р.

В подальшому, 11 лютого 2009р. головним державним виконавцем Відділу ДВС винесено постанову про повернення виконавчого документу до суду. Підставою прийняття вказаного рішення, є: «Згідно відповіді ДАІ транспортних засобів не зареєстровано, ДПІ Шевченківського р/н м. Києва інформацію щодо джерел доходів фізичних осіб не надає, до квартири боржника для опису майна, яке підлягає опису - потрапити не можливо, двері ніхто не відчиняє».

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому вказаний виконавчий документ на примусове виконання до Відділу ДВС не надходив.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з інформаційної довідки від 28 січня 2024р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, в межах виконавчого провадження, з примусового виконання судового наказу, виданого Шевченківсьикм районним судом м. Києва 26 березня 2008р. було накладено арешт на все нерухоме майно боржниці (реєстраційний номер обтяження №8119032).

Судом встановлено, що на час розгляду скарги виконавче провадження НОМЕР_2 знищене у зв`язку із закінченням терміну його зберігання.

Представник заявниці звернувся до Відділу ДВС з заявою про зняття арешту з нерухомого майна боржника у виконавчому провадженні, однак йому було відмовлено у вчиненні вказаної дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VІІІ від 02 червня 2016р. виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно зі ст. 11 Закону №1404-VІІІ від 02 червня 2016р. державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» №606 XIV від 21 квітня 1999р. (далі по тексту - Закон №606 XIV від 21 квітня 1999р.) (у редакції чинній на момент повернення виконавчого документу) визначено, що виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві , якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними .

Відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону №606 XIV від 21 квітня 1999р. (у редакції чинній на момент повернення виконавчого документу) повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, передбачених пунктами 2-6 ч. 1 цієї статті, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених статтею 21 цього Закону.

Так, у Законі №1404-VІІІ від 02 червня 2016р. наведено вичерпний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеногоч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».

Таким чином, законодавством не передбачено право державного виконавця на зняття арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з відсутністю майна у боржника, оскільки стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано.

Вказане також підтверджується позицією Верховного Суду від 20 квітня 2023р. у справі № 2-681/2011 провадження №61-5250ск23.

З наведеної норми вбачається, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.

Зазначений правовий висновок Верховного Суду визначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020р. № 813/1341/15. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 травня 2021р. по справі №712/12136/18.

Таким чином у випадку наявності арешту на майно боржника, яке не було знято під час закінчення виконавчого провадження у виконавчої служби відсутнє право на скасування відповідної постанови, а у випадку якщо не встановлено порушення порядку накладення арешту у керівника відповідного відділу виконавчої служби також відсутнє відповідне право. Єдиною можливістю, визначеної законодавцем, щодо зняття арешту є відповідне рішення суду, на підставі якого арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня.

Як убачається із матеріалів справи, 11 лютого 2009р. головним державним виконавцем прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

Строк пред`явлення до виконання виконавчого листа перервався, та вказаний виконавчий лист міг бути пред`явлений протягом трьох років після повернення виконавчого документа стягувачу.

Проте, в матеріалах справи відсутня інформація, що вказаний виконавчий лист стягувачем у виконавчу службу повторно пред`являвся.

Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (ст. 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У даній правовій ситуації відмова в задоволенні скарги щодо зняття арешту, накладеного на майно боржника у виконавчому провадженні, унеможливила б у подальшому здійснення належного захисту майнових прав заявника щодо зняття арешту з його майна, оскільки чинне законодавство не регулює питання зняття обтяжень з майна боржника після повернення виконавчого документа стягувачу.

При цьому суд враховує те, що наявність протягом тривалого часу (понад 14 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно наявності відкритих виконавчих проваджень з примусового стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

На підставі зазначеного, суд приходить висновку, що незняття посадовою особою ВідділуДВС арешту з майна боржника у виконавчому провадженні саме за обставинами цієї справи є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право заявника підлягає захисту шляхом зобов`язання посадової особи відділу ДВС зняти арешт з майна боржника.

За таких обставин та враховуючи відсутність виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, відсутність будь-яких відомостей стосовно наявності відкритих виконавчих проваджень з примусового стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, суд приходить висновку про визнання бездіяльності виконавчої служби щодо незняття арешту з майна заявника, невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Викладені мотиви узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01 листопада 2021р. у справі № 21/170-08, від 03 листопада 2021р. у справі № 161/14034/20, від 22 грудня 2021р. у справі № 645/6694/15-ц.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення вказаної скарги.

Керуючись ст. ст. 258-261, 268, 352-354, 447, 450, 451 ЦПК України; Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

у х в а л и в:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нідченка Дмитра Євгеновича, заінтересована особа: Кредитна спілка «Добробуд» в особі територіального відокремленого безбалансованого відділення «Перевага» №5, про зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Зобов`язати посадову особу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ: 34967593: місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 110) зняти арешт зі всього нерухомого майна, належного боржнику ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), накладений в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2 (реєстраційний номер обтяження: 8119032), з примусового виконання судового наказу, виданого 26 березня 2008р. Шевченківським районним судом м. Києва.

В задоволенні іншої частини скарги - відмовити.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги, протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено законом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Суддя: