Рішення

від 24.04.2024 по справі 160/23874/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року Справа № 160/23874/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Озерянської С.І.

за участі секретаря судового засідання Чуднівець В.С.

за участі:

представника позивача Афоніна О.В.

представника відповідача Кекуатової Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу №160/23874/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрім Тім-Вед Сервіс» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

18.09.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дрім Тім-Вед Сервіс» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними та скасувати прийняті Дніпровською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 25.08.2023 року № UA110130/2023/000151/1 та від 01.09.2023 року № UA110130/2023/000155/1.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що митницею, в порушення норм Митного кодексу України, було необґрунтовано використано другорядний метод визначення митної вартості товарів, які переміщувались позивачем через митний кордон України, що призвело до того, що митна вартість товару була значною мірою збільшена. Також, на думку позивача, у митниці не було підстав для непогодження із заявленою ним митною вартістю, визначеною за основним методом (ціною договору), оскільки зміст наданих позивачем документів не був суперечливим, не містив розбіжностей, в них не були наявні ознаки підробки, документи містили всі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, з огляду на що у митниці не було підстав для сумніву в правильності визначення митної вартості товару.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2023 року адміністративний позов було залишено без руху, оскільки позовна заява була подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/23874/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрім Тім-Вед Сервіс» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень. Розглядати справу постановлено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

19.10.2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що за результатами здійснення контролю правильності визнання митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою, митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування. В результаті такого контролю митним органом встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості, містили розбіжності, та не містили усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари. Відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийняті митницею відповідно до вимог чинного законодавства, тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

31.10.2023 року позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву в якій підтримано позицію, заявлену у позовній заяві та зазначено, що відповідачем у відзиві не спростовано доводів позивача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 року задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрім Тім-Вед Сервіс» про витребування доказів, витребувано у Дніпровської митниці відомості, що містяться в модулі «Рівень цін по ЦБД» Автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» Державної митної служби України при встановленні параметрів запиту: «Код товару» 8541430000; «Режим» - 40; «Дата» з 24.05.2023 року до 24.08.2023 року; «Контракт» - всі; параметр « 100 найдешевших (за кг)» та « 100 найдорожчих (за кг)»; параметр «Показати також у валюті» з обранням долара США; параметри «Одним рядком», «Кр.походж.», «Вага нетто з» не застосовувати.

07.11.2023 року на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якій було підтримано позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.

13.11.2023 року відповідачем на адресу суду подано заяву про виконання ухвали, в якій зазначено, що підставами прийняття оскаржуваних рішень є саме розбіжності в наданих позивачем до митного контролю документах, про які посадовою особою митниці зазначено у гр. 33 оскаржуваних рішень, а не інформація, наявна в базі даних ЄАІС ДМСУ. Посадовими особами митних органів під час здійснення співставлення використано умови пошуку, які більш детально характеризують заявлений позивачем товар, а саме: з урахуванням опису товару, коду товару, країни походження, вагових характеристик та хронологічної відповідності. Зазначає, що митну вартість товару скориговано за інформацією попередніх митних оформлень ідентичного товару, митну вартість якого імпортером самостійно скориговано за резервним методом визначення митної вартості товару за ЕМД від 26.06.2023 №23UA209170050252U1 (№UA209170/2023/0050252) - 5,59 дол. США/кг. При цьому, взято за основу коригування поставку товару «Mono Solar Module LR5-72HPH-555M (555W)», торгівельної марки LONGi, який постачався на комерційних умовах поставки Zeebrugge (Бельгія), у кількості 17050,00 кг (620 шт) за контрактом з компанією «LONGi (Netherlands) Trading B.V.» (Нідерланди), виробництва «LONGi Solar Technology Co.» (Китай).

16.11.2023 року позивачем до суду подані пояснення до позовної заяви.

23.11.2023 року до суду відповідачем були надані додаткові пояснення до позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 року подальший розгляд адміністративної справи № 160/23874/23 постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні 24.04.2024 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

В судовому засіданні 24.04.2024 року представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити в їх задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив та зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що 03.08.2023 року між ТОВ «Дрім Тім-Вед Сервіс» (покупець) та компанією «LONGi (Netherlands) Trading B.V.» (продавець) укладено контракт №LGi-DG-Sal-2308-0206-C368 для купівлі-продажу сонячних модулів (товар).

Відповідно пункту 1 контракту встановлено примітки до ціни за одиницю товару: ціна за одиницю вказана без урахування вартості послуг з утилізації фотоелектричних модулів. Покупець сплачує вартість послуг з утилізації фотоелектричних модулів та бере на себе відповідальність виробника відповідно до вимог Директиви 2012/19/ EU або будь-яких інших аналогічних нормативно-правових актів, прийнятих державним органом, в якому буде встановлено товар.

Згідно пункту 2.1 оплата протягом 180 днів з моменту отримання товару покупцем.

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 03.08.2023 року компанією «LONGi (Netherlands) Trading B.V.» було здійснено поставку товару: сонячні панелі фото чутливі, напівпровідникові прилади зібрані у модуль, вмонтовані в панель Mono Solar Module LR5-72HPH-555M 620 шт., вихідна потужність 555ВТ призначені для перетворення сонячного світла в електричну енергію, не обладнанні елементами, що дають можливість надавати енергію безпосередньо споживачу. Торгова марка LONGI, країна виробництва СN, виробник LONGi Green Energy Technology Co., Ltd.

25.08.2023 року позивачем було подано до Дніпровської митниці електронну митну декларацію № 23UA110130017484U6, відповідно до якої митна вартість товару, заявленого до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1 за ціною договору (контракту).

До електронної митної декларації позивачем були додані наступні документи: зовнішньоекономічний контракт №LGi-DG-Sal-2308-0206-C368 від 03.08.2023 року; інвойс від 08.08.2023 року № LONGINL230800123; пакувальний лист від 08.08.2023 року № LONGINL230800123; автотранспортну накладну №69821645 від 17.08.2023 року; супровідний документ Т1 №23ВЕ34300083595542 від 14.08.2023 року; декларацію про походження товару від 08.08.2023 року № LONGINL230800123; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №393 від 16.08.2023 року; калькуляцію транспортних витрат (довідку) №А0000615 від 16.08.2023 року; заявку № 7 від 16.08.2023 року; внутрішній договір (контракт) комісії ДТВС-УТК060323 від 06.03.2023 року; договір (контракт) про перевезення №01-03/23 від 01.03.2023 року; договір (контракт) про перевезення №0708-2022 від 07.12.2022 року; піврічний звіт 2022 від 01.01.2023 року; технічну документацію від 29.05.2023 року; митну декларацію країни відправлення від 14.08.2023 року №23ВЕЕ0000049505548.

При проведенні митних формальностей, відповідач повідомив позивача, що заявлену митну вартість не може бути визнано за основним методом за ціною договору (контракту), оскільки надані не всі необхідні документи, а надані документи, на підтвердження митної вартості заявленого до розмитнення товару, містять розбіжності та не місять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

У зв`язку з викладеним, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої позивачем митної вартості.

Позивач листом від 25.08.2023 року повідомив, що можливість надати інші додаткові документи відсутня.

25.08.2023 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000151/1, відповідно якого митна вартість товару визначена за другорядним (резервним) методом та збільшена до 5,59 дол. США за 1 кг товару.

В рішенні вказано, що визначена митна вартість товару ґрунтується на раніше визначеній митній вартості: товар №1 - 5,59 дол.США за 1 кг МД №UA209170/2023/050252 від 27.06.2023 року.

Також, 03.08.2023 року між ТОВ «Дрім Тім-Вед Сервіс» (покупець) та компанією «LONGi (Netherlands) Trading B.V.» (продавець) укладено контракт №LGi-DG-Sal-2308-0210-C368 для купівлі-продажу сонячних модулів (товар).

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 03.08.2023 року компанією «LONGi (Netherlands) Trading B.V.» було здійснено поставку товару: сонячні панелі фото чутливі, напівпровідникові прилади зібрані у модуль, вмонтовані в панель Mono Solar Module LR5-72HPH-555M 620 шт., вихідна потужність 555ВТ призначені для перетворення сонячного світла в електричну енергію, не обладнанні елементами, що дають можливість надавати енергію безпосередньо споживачу. Торгова марка LONGI, країна виробництва СN, виробник LONGi Green Energy Technology Co., Ltd.

01.09.2023 року позивачем було подано до Дніпровської митниці електронну митну декларацію № 23UA110130017980U6, відповідно до якої митна вартість товару, заявленого до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1 за ціною договору (контракту).

До електронної митної декларації позивачем були додані наступні документи: зовнішньоекономічний контракт №LGi-DG-Sal-2308-0210-C368 від 03.08.2023 року; інвойс від 18.08.2023 року № LONGINL230800266; пакувальний лист від 18.08.2023 року № LONGINL230800266; автотранспортну накладну б/н від 24.08.2023 року; супровідний документ Т1 №23NL0008551АА86357 від 22.08.2023 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №415 від 24.08.2023 року; калькуляцію транспортних витрат (довідку) №А0000643 від 24.08.2023 року; заявку № 8 від 16.08.2023 року; внутрішній договір (контракт) комісії ПРО-ДТВС03052023 від 03.05.2023 року; договір (контракт) про перевезення №01-03/23 від 01.03.2023 року; договір (контракт) про перевезення №010823-7 від 01.08.2023 року; договір (контракт) про перевезення №0708-2022 від 07.12.2022 року; піврічний звіт 2022 від 01.01.2023 року; технічну документацію від 29.05.2023 року; митну декларацію країни відправлення від 23.08.2023 року №23NLLLM9RVA9MTWD53.

При проведенні митних формальностей, відповідач повідомив позивача, що заявлену митну вартість не може бути визнано за основним методом за ціною договору (контракту), оскільки надані не всі необхідні документи, а надані документи, на підтвердження митної вартості заявленого до розмитнення товару, містять розбіжності та не місять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

У зв`язку з викладеним, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої позивачем митної вартості.

Позивач листом від 01.09.2023 року повідомив, що можливість надати інші додаткові документи відсутня.

01.09.2023 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000155/1, відповідно якого митна вартість товару визначена за другорядним (резервним) методом та збільшена до 5,59 дол.США за 1 кг товару.

В рішенні вказано, що визначена митну вартість товару скориговано за інформацією попередніх митних оформлень ідентичного товару, митну вартість якого імпортером самостійно скориговано за резервним методом визначення митної вартості товару за ЕМД від 27.06.2023 року №23UA209170050252U1 (№UA209170/2023/0050252) - 5,59 дол.США/кг.

Незгода позивача з прийнятими рішеннями про коригування митної вартості товарів, зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи рішення відповідача про коригування митної вартості товару на предмет їх відповідності закону, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи визначає Митний Кодекс України.

Статтею 1 Митного кодексу України встановлено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, закріплено, що встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Відповідно до вимог частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною першою статті 257 Митного кодексу України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Розділ ІІІ Митного кодексу України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Так, статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із статтею 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно частин 1 та 2 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України, частиною першою якої обумовлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно з частиною другою зазначеної статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частинами першою та другою статті 54 Митного кодексу України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з метою належного оформлення придбаного в іноземного постачальника товару, позивач подав відповідачу митні декларації та для підтвердження заявленої вартості товару надав митному органу такі документи: зовнішньоекономічний контракт №LGi-DG-Sal-2308-0206-C368 від 03.08.2023 року; інвойс від 08.08.2023 року № LONGINL230800123; пакувальний лист від 08.08.2023 року № LONGINL230800123; автотранспортну накладну №69821645 від 17.08.2023 року; супровідний документ Т1 №23ВЕ34300083595542 від 14.08.2023 року; декларацію про походження товару від 08.08.2023 року № LONGINL230800123; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №393 від 16.08.2023 року; калькуляцію транспортних витрат (довідку) №А0000615 від 16.08.2023 року; заявку № 7 від 16.08.2023 року; внутрішній договір (контракт) комісії ДТВС-УТК060323 від 06.03.2023 року; договір (контракт) про перевезення №01-03/23 від 01.03.2023 року; договір (контракт) про перевезення №0708-2022 від 07.12.2022 року; піврічний звіт 2022 від 01.01.2023 року; технічну документацію від 29.05.2023 року; митну декларацію країни відправлення від 14.08.2023 року №23ВЕЕ0000049505548; зовнішньоекономічний контракт №LGi-DG-Sal-2308-0210-C368 від 03.08.2023 року; інвойс від 18.08.2023 року № LONGINL230800266; пакувальний лист від 18.08.2023 року № LONGINL230800266; автотранспортну накладну б/н від 24.08.2023 року; супровідний документ Т1 №23NL0008551АА86357 від 22.08.2023 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №415 від 24.08.2023 року; калькуляцію транспортних витрат (довідку) №А0000643 від 24.08.2023 року; заявку № 8 від 16.08.2023 року; внутрішній договір (контракт) комісії ПРО-ДТВС03052023 від 03.05.2023 року; договір (контракт) про перевезення №01-03/23 від 01.03.2023 року; договір (контракт) про перевезення №010823-7 від 01.08.2023 року; договір (контракт) про перевезення №0708-2022 від 07.12.2022 року; піврічний звіт 2022 від 01.01.2023 року; технічну документацію від 29.05.2023 року; митну декларацію країни відправлення від 23.08.2023 року №23NLLLM9RVA9MTWD53.

Водночас відповідач не визнав заявлену позивачем митну вартість товарів у зв`язку із наявністю певних розбіжностей у наданих до митного оформлення документах, які зазначені в оскаржуваних рішеннях.

Щодо підстав для прийняття 25.08.2023 року рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000151/1, суд встановив та зазначає наступне.

Щодо не підтвердження витрат на транспортування.

Так, відповідно умов зовнішньоекономічного контракту №LGi-DG-Sal-2308-0206-C368 від 03.08.2023 року, умовами постачання є EXW-LONGi EU warehouse.

Відповідно інвойсу від 08.08.2023 року № LONGINL230800123 умовами поставки зазначено EXW.

Згідно Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) термін умови поставки EXW, англ. Ex Works, або «Франко завод» (…назва місця) - означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізниками товару і сплатити перевезення від підприємства продавця до пункту призначення, включаючи вантаження, отримати експортні ліцензії, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника.

Отже, у разі поставки товару на умовах EXW витрати з навантаження та доставки товару покладаються на покупця.

Враховуючи умови поставки EXW-LONGi EU warehouse, зазначені у договорі та інвойсі, покупець мав власними засобами та за власні кошти здійснити навантаження та перевезення товару зі складу (warehouse) продавця «LONGi (Netherlands) Trading B.V.».

Позивачем у митній декларації від 25.08.2023 року в графі 20 вказано умови поставки EXW BE Zeebrugge, що узгоджується з даними автотранспортної накладної (CMR) №69821645 від 17.08.2023 року, довідки про транспортні витрати від 16.08.2023 року №А0000615 ТОВ «Старлоджик» та заявки № 7 від 16.08.2023 року.

Транспортні витрати заявлено у розмірі 57 892 грн. для перевезення вантажу за маршрутом Брюгге, Бельгія Дніпро, Україна, до кордону України (Краківець) та витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи у розмірі 1000 грн., які здійснено перевізником ТОВ «Старлоджик» та підтверджено довідкою про транспортні витрати від 16.08.2023 року №А0000615 ТОВ «Старлоджик».

Однак, відповідно даних автотранспортної накладної (CMR) №69821645 від 17.08.2023 року, перевізником, який здійснював безпосереднє перевезення вантажу за спірною партіє товару є ТОВ «Аккад».

Відповідачем зроблено висновок, що оскільки позивачем до митного оформлення не було надано документів, що підтверджують правовідносини між ним та ТОВ «Аккад», то зазначене унеможливлює перевірку транспортних витрат.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача, оскільки позивачем до митного оформлення було надано договір №01-03/23 від 01.03.2023 року про транспортно-експедиторське обслуговування з ТОВ «Старлоджик» (експедитор), відповідно якого експедитор зобов`язується організувати за рахунок клієнта транспортно- експедиторське обслуговування, перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надати інші транспортно-експедиційні послуги клієнту за згодою сторін.

Пунктом 2.2.4 цього договору передбачено право експедитора доручати виконання цього договору третій особі.

Враховуючи зазначене, позивач, який має правовідносини з ТОВ «Старлоджик» та відповідно умов договору з останнім надав право на залучення третіх осіб до виконання такого договору, повинен мати первинні документи, які підтверджують взаємовідносини саме зі стороною договору ТОВ «Старлоджик» та не повинен вимагати від сторони документи які підтверджують взаємовідносини між ними.

В свою чергу, на підтвердження транспортної складової митної вартості товару за митною декларацією від 25.08.2023 року позивачем було надано договір про №01-03/23 від 01.03.2023 року про транспортно-експедиторське обслуговування з ТОВ «Старлоджик», довідку про транспортні витрати від 16.08.2023 року №А0000615 ТОВ «Старлоджик» та заявку № 7 від 16.08.2023 року, які в повній мірі підтверджують витрати позивача на транспортування.

Щодо зауваження митного органу про зазначення в рахунку на оплату послуг ТОВ «Старлоджик» №393 від 16.08.2023 року номеру контейнеру та невідображення такого номеру у митній декларації від 25.08.2023 року, що може свідчити про перевантаження контейнера та не включення таких витрат до митної вартості, суд зазначає, що відповідно довідки про транспортні витрати від 16.08.2023 року №А0000615 ТОВ «Старлоджик» у вартість включено витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи у розмірі 1000 грн., що свідчить про включення всіх витрат на навантажувально-розвантажувальні роботи незалежно від їх виду.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що надані позивачем до митного оформлення документи повністю підтверджували митну вартість товару, не містили протирічь чи розбіжностей та в сукупності не мали викликати жодних сумнівів у правильності визначеної позивачем митної вартості товару заявленого у митній декларації від 25.08.2023 року. Відповідно, витребування відповідачем додаткових документів на підтвердження складових митної вартості товару та подальше коригування митної вартості товару було необґрунтованим.

Щодо підстав для прийняття 01.09.2023 року рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000155/1, суд встановив та зазначає наступне.

Так, відповідач на підставі аналізу документів наданих на підтвердження транспортної складової, дійшов висновку про ненадання позивачем відомостей щодо включення до витрат на перевезення за межами митної території України вартості перевезення від міста Zeebrugge, Бельгія до Роттердам (Нідерланди), оскільки заявка №8 містить відомості про навантаження в місті Zeebrugge та про невиділення вартості послуг експедитора.

В даному випадку, позивачем на підтвердження транспортування задекларованих відповідно до митної декларації від 01.09.2023 року товарів надано митному органу автотранспортну накладну б/н від 24.08.2023 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №415 від 24.08.2023 року; калькуляцію транспортних витрат (довідку) №А0000643 від 24.08.2023 року; заявку № 8 від 16.08.2023 року; договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 01.03.2023 № 01-03/23; договір перевезення вантажів автомобільним транспортом від 07.12.2022 № 0708-2022; договір з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та міському сполученні від 01.08.2023 № 010823-7.

Так, відповідно до договору перевезення вантажів автомобільним транспортом від 07.12.2022 № 0708-2022, укладеного між ТОВ «Старлоджик» (замовник) та ТОВ «Трансгалекс» (виконавець) замовник доручає і оплачує перевезення вантажу, а виконавець бере на себе зобов`язання перевезти вантаж по території України та/або за її межами, в міжнародному сполученні, і доставити його належному отримувачу, згідно із транспортною накладною (ТТН/СМR), вантажним транспортом (контейнеровоз, тент, реф, ізотерм і т.п.), що належить виконавцю на праві власності або залучений (для перевезень по території України) в іншій формі, на умовах, погоджених сторонами цього договору.

Згідно пункту 1.2 цього договору маршрут перевезення, вид транспорту, найменування одержувача/відправника, характеристики вантажу і інші питання, що стосуються виконання цього договору, при необхідності можуть встановлюватись у заявках до цього договору або в транспортних накладних (ТТН/СМR).

Також, як було встановлено судом, 01.03.2023 року між ТОВ «Старлоджик» (експедитор) та ТОВ Дрім Тім-Вед Сервіс» (клієнт) укладено договір про транспортно-експедиторське обслуговування № 01-03/23, відповідно до якого клієнт доручає, а експедитор зобов`язується організувати за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надати інші транспортно-експедиторські послуги клієнту за згодою сторін.

Пунктом 1.3 цього договору передбачено, що під кожне перевезення клієнт надає експедитору заявку, в якій зазначається найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення, заплановану дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про вантажовідправника та вантажоодержувача.

Відповідно до договору з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та міському сполученні від 01.08.2023 № 010823-7, укладеним між ТОВ «Трансгалекс» (експедитор) та ТОВ «Аккад» (перевізник) предметом є відносини сторін, які виникають при перевезенні та транспортно-експедиторському обслуговуванні вантажів, що надається експедитором для перевезення автомобільним транспортом перевізника чи залучених ним осіб у міжнародному, міжміському та міському сполученні.

Згідно рахунку на оплату №415 від 24.08.2023 року, виставленого ТОВ «Старлоджик» на адресу позивача, вартість наданої послуги становить 93 143,12 грн та складається з наступних складових: транспортно-експедиційні послуги по маршруту: Роттердам, Нідерланди-пункт пропуску Краківець Renault, НОМЕР_1 / НОМЕР_2 58 892,00 грн., транспортно-експедиційні послуги по маршруту: пункт пропуску Краківець-Дніпро, Україна АЕ6530ОН/ НОМЕР_2 28 108,00 грн., експедиторська винагорода на території України 1 711,00 грн., транспортно-експедиційне обслуговування на території України 4 432,12 грн.

Відповідно довідки про транспортні витрати від 24.08.2023 року №А0000643 наданої для митних органів, ТОВ «Старлоджик» повідомлено, що загальна вартість витрат по іноземній території від Роттердам (Нідерланди) до кордону України (Краківець) 1516 км становить 57892 грн. 00 коп., навантажувально-розвантажувальні роботи складають 1000 грн., 00 коп., страхування вантажу не проводилось.

Надання вказаних документів також підтверджується відповідачем.

Суд, зважаючи на надані позивачем документи до митного оформлення щодо транспортування товару, вказує на необґрунтованість висновків митного органу, оскільки позивачем надано документи, які дають змогу перевірити суму сплачену за транспортування товару.

Крім того, положення пункту 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані перевізником довідки про транспортно - експедиторські витрати є допустимими доказами розміру таких витрат.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Така правова позиція викладена, зокрема, в пункті 2.11 Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, затвердженої Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року N 2.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 року у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 року у справі №810/2784/18 та від 11.04.2022 року у справі №1.380.2019.006980, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

Отже, на думку суду, в даному випадку розбіжності щодо місця завантаження, яке зазначено у заявці №8 за договором про транспортно-експедиторське обслуговування, не впливають на змогу контролюючого органу перевірити суму сплачену за транспортування товару.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини та наведені норми права, суд робить висновок, що надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Дрім Тім-Вед Сервіс» документи для проведення митних оформлень підтверджують заявлену митну вартість товарів за основним методом (за ціною договору), натомість митний орган безпідставно визначив митну вартість за другорядним методом.

За наведених обставин доводи відповідача про те, що надані позивачем у ході митного оформлення товару документи містили розбіжності, які унеможливлювали визнання митної вартості товару за основним методом (за ціною договору) є безпідставними.

Суд також зауважує, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації, що містяться у внутрішніх базах даних митного органу, оскільки у ній відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить усіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Викладена правова позиція відповідає правовому висновку верховного Суду, наведеному у постанові від 07.08.2018 у справі № 815/3400/17.

Поряд з цим, обставина наявності в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Також суд критично відноситься до посилання відповідача на оформлений за митною декларацією №UA209170/2023/050252 товар та на її використання, оскільки товар був застрахований, відповідно митна вартість такого товару включала витрати на страхування.

Водночас, як свідчать матеріали справи та додані до митного оформлення документи, товар позивача, відповідно до умов поставки, не передбачав страхування та не був застрахований, а тому відповідач повинен був врахувати дану обставину під час коригування митної вартості товару.

Наведене свідчить про недотримання відповідачем процедури прийняття оскаржуваних рішень, у зв`язку з чим суд доходить висновку, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень під час судового розгляду справи не доведено правомірності дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а встановлені судом обставини свідчать про надання позивачем достатнього обсягу документів, необхідних для визначення митної вартості за основним методом. При цьому, відповідачем не доведено обґрунтованість виникнення сумніву у заявленій позивачем митній вартості товарів та не надано доказів правомірності дій при прийнятті рішень про коригування митної вартості.

Враховуючи наведене та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що висновки митного органу щодо ненадання позивачем всіх необхідних документів та наявність розбіжностей в наданих документах, які не дозволяють визначити митну вартість товарів за ціною договору (контракту), не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом.

Суд враховує, що відповідно до норм чинного законодавства з питань митної справи митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим можуть бути витребувані лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 13.07.2021 року у справі № 200/6521/20-а та від 18.11.2022 року у справі № 818/902/17.

На думку суду, подані декларантом документи підтверджують походження імпортованого товару, його якісні та вартісні характеристики, а для визначення задекларованої митної вартості товару позивач надав митному органу необхідні й достатні документи, які не містять таких істотних неточностей або розбіжностей, які б могли обґрунтовано поставити під сумнів визнання заявленої митної вартості.

Суд вважає, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Верховний Суд у постанові № 1140/3242/18 від 23.07.2019 року вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Натомість під час розгляду справи судом з`ясовано, що зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

При цьому суд додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відтак зазначені митним органом у повідомленні та в рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття рішень про коригування митної вартості товару не можуть бути визнані судом об`єктивними, обґрунтованими і такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що при здійсненні імпортування товару на митну територію України, позивачем для підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів відповідно до переліку, передбаченого частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а тому використання відповідачем другорядного методу визначення митної вартості товару є неправомірним.

Згідно з пунктами 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Як вбачається з наведеного, в спірному рішенні міститься посилання на раніше оформлені митні декларації і не проведено детальне дослідження цих митних декларацій з доданими до них документами.

При цьому у них не зазначено розрахунок митної вартості, не наведені технічні характеристики товару, що має значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлювалась виходячи не з ваги товару, а з його характеристик, а ідентифікація раніше оформленого митницею товару, на підставі лише зазначених вище відомостей не можлива. Умови поставки раніше оформленого митним органом товару відрізняються від умов поставки задекларованих товарів.

Окремо суд зазначає, що в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 09.11.2022 року у справі №814/141/17.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та їх задоволення шляхом визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 25.08.2023 року № UA110130/2023/000151/1 та від 01.09.2023 року № UA110130/2023/000155/1.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Отже, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрім Тім-Вед Сервіс» за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору в розмірі 6 538,40 грн.

Керуючись статтями 243, 245-247, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрім Тім-Вед Сервіс» (49061, м. Дніпро, просп. Олександра Поля, буд. 82А, кв. 32, ЄДРПОУ 45119521) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 25.08.2023 року № UA110130/2023/000151/1.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 01.09.2023 року № UA110130/2023/000155/1.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрім Тім-Вед Сервіс» за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці суму сплаченого судового збору в розмірі 6 538,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 03 травня 2024 року.

Суддя С.І. Озерянська