Рішення

від 02.07.2024 по справі 160/33319/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 рокуСправа №160/33319/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою позивача 1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), позивача 2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Виконавчий комітет Іларіонівської селищної ради Синельніківського району Дніпропетровської області (вул. Робоча, 19,смт Іларіонове,Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, 52520) визнати протиправними та нечинні окремі положення

УСТАНОВИВ:

20 грудня 2023 року позивач 1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), позивач 2: ОСОБА_1 через свого представника звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельніківського району Дніпропетровської області (вул. Робоча, 19,смт Іларіонове,Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, 52520), у якій просять:

- визнати протиправними та нечинними окремі Положення про складання акта встановлення факту здійснення догляду за особами з інвалідністю І чи II групи та особами, які потребують постійного стороннього догляду, що проживають на території Іларіонівської селищної ради, затверджене Рішенням Виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 31.08.2023 року № 171Про затвердження Положення про складання акта встановлення факту здійснення догляду за особами з інвалідністю І чи II групи та особами, які потребують постійного догляду, що проживають на території Іларіонівської селищної ради, та форми акта встановлення факту здійснення догляду за особами з інвалідністю І чи II групи та особами, які потребують постійного догляду, а саме:

1.1. пункт 7 - в частині, що передбачає використання при встановленні факту здійснення доглядуІндикаторів оцінки виконання дій по самообслуговуванню, які викладені у додатку до цього Положення;

1.2. пункт 7 - в частині, що передбачає підтвердження під час обстеження факту спільного проживання;

1.3. пункт 7 - в частині, що передбачає перевірку під час обстеження даних, зазначених особою в заяві та документах;

1.4. пункт 9 - в частині, що передбачає відмову у видачі акту у разі непідтвердження факту спільного проживання або непідтвердження достовірності даних, зазначених особою в заяві та документах.

1.5. ДодатокІндикатори оцінки виконання дій по самообслуговуванню- повністю.

Ухвалою від 15 січня 2024 року суд відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 21 березня 2024 року суд вирішив подальший розгляд адміністративної справи № 160/33319/23 в порядку загального позовного провадження.

Підготовче засідання призначити на02 квітня 2024 року о 11:30 год.

Ухвалою від 23 квітня 2024 року суд продовжити строк підготовчого провадження у справі № 160/33319/23 на 30 днів. Призначив підготовче засідання на14 травня 2024 року об 12 год. 00 хв.

Ухвалою від 04 червня 2024 року суд закрив підготовче провадження підготовче провадження в адміністративній справі № 160/33319/2324 тарозпочав розгляд справи по суті, призначив розгляд справи по суті у судовому засіданні25 червня 2024 року о 12:00 год.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на ті обставини, що позивач 2 є батьком позивача 1, що підтверджується матеріалами справи.

Позивачі звернулись до відповідача з заявою про складання акту встановлення факту здійснення догляду позивачем 1 стосовно позивача 2, за результатами якої отримали відмову від відповідача, оформлену листом від 07.09.2023 року № 01-23-1649/16-23, в якій зазначено, що ОСОБА_1 , 1955 року народження, має здатність до самообслуговування і не потребує постійного стороннього догляду.

До відповіді від 07.09.2023 року № 01-23-1649/16-23 було додано копію оскаржуваного Рішення Виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 31.08.2023 року № 171 «Про затвердження Положення про складення акта встановлення факту здійснення догляду за особами з інвалідністю І чи ІІ групи та особам, які потребують постійного догляду» та затверджено ним Положення № 171.

На думку позивачів, оскаржуване рішення № 171 та Положення передбачають регулювання правовідносин, учасниками якого є позивачі, яке не відповідає праву, законодавством актам вищого рівня, порушує вимогу принципу верховенства права, принципів правової невизначеності, легітимності очікувань та належного урядування, створює для позивачів перешкоди у здійсненні ним права та інших правових можливостей, передбачених національним правом та його джерелами вищої юридичної сили.

Відповідач не лише протиправно і свавільно присвоїв собі повноваження щодо встановлення (в т.ч. всупереч поданим документам МСЕК та ЛКК) і оцінки ступеня потреби в догляді, але і передбачив використання для цього методологічних прийомів, які призначені і затверджені геть для інших цілей. Зазначене свідчить про порушення відповідачем принципів добросовісності, розсудливості, які передбачені ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивачі вважають, що оскаржене рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню судом.

29.01.2024 року відповідач надав відзив на позовну заяву, де зазначив, що Іларіонівська селищна рада здійснює свої повноваження виключно на підставі, в межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України.

31.08.2023 року Виконавчим комітетом Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області прийнято Рішення № 171 «Про затвердження Положення про складення акта встановлення факту здійснення догляду за особами з інвалідністю І чи ІІ групи та особам, які потребують постійного догляду».

Положення передбачає, що акт встановлення факту здійснення догляду за іншою особою, яка потребує постійного огляду, складається на підставі звернення особи, яка здійснює догляд до районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації виконавчого органу сільської, селищної, міської ради із заявою про здійснення особою такого догляду.

Позивачі звернулись до Виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області із заявою пор надання акту встановлення факту здійснення догляду за батьком ОСОБА_1 (особою з інвалідністю ІІ групи).

За результатами виїзної перевірки представників Виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпроптеровської області встановлено, що батько має здатність до самообслуговування і не потребує постійного стороннього догляду. На думку відповідача, отримання відповідного акту необхідно ОСОБА_1 з метою ухилення від проходження служби у Збройних Силах України шляхом виїзду за кордон.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів конкретної особи на момент звернення до суду, проте оскаржуване рішення прийняте у чіткій відповідності до норм діючого законодавства України і не порушує законні права та інтереси позивачів, та не породжує для позивача права на захист.

У задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.

06.02.2024 року від представника позивачів надійшла відповідь на відзив, яка обґрунтована тим, що оскаржуване рішення № 171 та затверджене ним Положення № 171 передбачають регулювання правовідносин, учасниками якого є позивачі ,яке не відповідає праву, законодавчим актам вищого рівня, порушує вимоги принципу верховенства права, законодавчим актам вищого рівня, створює для позивачів перешкоди у здійснені ними прав та інших правових можливостей, передбачених національним правом та його джерелами вищої юридичної сили.

Представники сторін в судове засідання не з`явились , про дату , час, та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта АК НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта № НОМЕР_2 .

Позивачі поживають на території Іларіонівського території селищної територіальної громади, а саме: АДРЕСА_2 , що підтверджується матеріалами справи.

ОСОБА_1 , 1955 року народження, є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади № 2023/007090368 від 05.09.2023 року та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 26.01.1980, копії яких наявні в матеріалах справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертною комісією серії 12 ААГ № 183972 від 28.06.2023, висновком ЛКК № 290 від 08.08.2023 року, де зазначено, що позивач потребує постійного стороннього догляду терміном 1 рік.

29.08.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувся до відповідача з заявою про складання акту здійснення догляду позивачем 1 з позивачем 2, за результатами розгляду якої відповідач листом від 07.09.2023 року № 01-23-1649/0/16-23 відмовив у видачі відповідного акта. Відмова вмотивована тим, що ОСОБА_1 , 1955 року народження, має здатність до самообслуговування і не потребує постійного стороннього догляду. До копії листа від 07.09.2023 року № 01-23-1649/0/16-23 відповідач додав Рішення № 171 та затвердженого ним Положення № 171.

На думку позивачів, оскаржуване рішення № 171 та затверджене ним Положення № 171 створює для позивачів перешкоди у здійснені ними прав та інших правових можливостей, передбачених національним правом та його джерелами вищої юридичної сили, що і стало підставою для позивачів для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Згідно із частиною другоюстатті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Стаття 57 Конституції України гарантує кожному право знати свої права і обов`язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Відповідно до частини першоїстатті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Частина першастатті 144 Конституції України передбачсає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно із частиною другою статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування (м. Страсбург, 15 жовтня 1985 року; ратифікованаЗаконом України від 15.07.1997 №452/97-ВР) органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції та вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Відповідно до частини першїстатті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межахКонституціїі законів України.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначеніКонституцією України, цим та іншими законами (частина перша статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».).

Відповідно до пункту 24 частини першоїстатті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення місцевих податків і зборів відповідно доПодаткового кодексу України.

Частини перша, п`ята, абзац перший частини одинадцятої, частина дванадцятастатті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно доЗакону України «Про доступ до публічної інформації». Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченомуЗаконом України «Про доступ до публічної інформації», крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленомуЗаконом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

З огляду на системний аналіз вказаних норм права, селищна рада, як уповноважений орган місцевого самоврядування, в межах наданих йому повноважень має право приймати рішення саме акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру.

В межах розгляду цієї справи, суд встановив, що 31.08.2023 року Виконавчим комітетом Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області прийнято Рішення № 171 «Про затвердження Положення пор складання акта встановлення факту здійснення догляду за особами І чи ІІ групи та особами, які потребують постійного стороннього догляду, що проживають на території Іларіонівської селищної ради, та форми акта встановлення факту здійснення догляду за особами з інвалідністю І чи ІІ та особами, які потребують постійного догляду».

Відповідно до статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Згідно зі статтею 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні`до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

а) власні (самоврядні) повноваження:

1) управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад;

2) встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад;

3) заслуховування звітів про роботу керівників підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад;

4) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо визначення сфер господарської діяльності та переліку об`єктів, які можуть надаватися у концесію, подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна;

б) делеговане повноваження:

погодження в установленому порядку кандидатур для призначення на посаду керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідній території, які перебувають у державній власності.

Частиною першою статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень.

Згідно зі змістом Регламенту виконавчого комітету та виконавчих органів Іларіонівської селищної ради, виконавчий комітет є виконавчим органом ради, який утворюється радою на строк її повноважень. Виконавчий комітет є підзвітний і підконтрольнийІларіонівській селищній раді, яка його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої владитакож підконтрольний відповідним органам виконавчої влади.

Приписами частини першої статті 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цимЗакономдо відання виконавчих органів ради.

Вищенаведене доводить безпідставність доводів позивачів, що виконавчий комітет, як колегіальний орган, не має права вирішувати питання, віднесені до відання виконавчих органів ради, як органів місцевого самоврядування, та безпідставність доводів позивачів про те, що Іларіонівською селищною радою Синельніківського району Дніпропетровської області перевищила свої повноваження при прийнятті оскаржуваного рішення.

Окрім того, з матеріалів справи суд встановив, що за своїм змістом оскаржувані частини рішення № 171 та Положення відповідають актам вищого рівня, не порушують вимоги принципу верховенства права та правової невизначеності, легітимності очікувань та належного урядування.

Також суд не виявив, в чому саме оскаржувані частини рішення створюють для позивачів перешкоди у здійсненні ним права та інших правових можливостей, передбачених національним правом та його джерелами вищої юридичної сили.

Порушення щодо процедури прийняття оскаржуваного рішення не досліджувались судом, оскільки не були підставою позову.

Відповідно до ч. 1ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За приписамистатті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частиною третьоюстатті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв`язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб`єктом владних повноважень порушуються права позивача.

При цьому позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Проте право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено устатті 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.

З позову видно, що перелік обставин, які позивачі вважають підставою для скасування оскаржуваних рішень, мають загальний характер без зазначення конкретних фактів, в чому полягає порушення їх прав.

Отже, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів`встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищезазначені висновки, суд погоджується з доводами відповідача про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки не втановив як порушених прав, свобод або законних інтересів позивачів при прийнятті відповідачем оскаржуваного рішення, так і не відповідності оскаржуваних частин рішень актам вищого рівня.

З огляду на викладене, суд зробив висновок про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 139,243-246,250,262,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог позивача 1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), позивача 2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Виконавчий комітет Іларіонівської селищної ради Синельніківського району Дніпропетровської області (вул. Робоча, 19,смт Іларіонове,Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, 52520) визнати протиправними та нечинні окремі положення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбачені статтею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв`язку з аварійними, плановими та стабілізаційними відключеннями ПАТ «Підприємство з експлуатації електричних мереж ЦЕК», повний текст рішення суду складено 22.07.2024 року.

Суддя С.В. Ніколайчук