Рішення

від 22.07.2024 по справі 200/4646/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2024 року Справа№200/4646/24

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення

(виклику) сторін адміністративний позов ОСОБА_1

до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській

області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (ЄДРПОУ 14035769, юридична адреса: 46001, м.Тернопіль, Майдан Волі, 3) про визнання протиправним та скасування рішення від 05.06.2024 № 053130012594 про відмову у призначенні пенсії про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, зобов`язання зарахувати до пільгового стажу періоди роботи з 01.07.1993 по 25.03.1999, з 01.11.2011 по 31.08.2011, з 01.10.2011 по 31.12.2012 з 01.04.2013 по 31.12.2014, з 01.10.2014 по 30.11.2015, з 01.04.2021 по 31.05.2021, з 01.07.2021 по 31.07.2021 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах з дати набуття права на такий вид пенсії.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, відповідач, як вважає позивач, приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії, діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення.

Вважає, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Вказує, що позивач працювала у зазначених установах у вільний від основної роботи час тож принцип виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу позивачем порушено не було.

Враховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У відзиві на адміністративний позов відповідач вказав на його безпідставність та зазначив, що приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії, діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення.

Вказує, що до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, не враховано періоди роботи з 01.07.1993 по 25.03.1999 згідно довідки №01/245 від 10.05.2024, виданої КНП «Обласний клінічний протитуберкульозний диспансер», оскільки всупереч вищенаведеному відсутні накази про результати атестації робочих місць. Крім того, до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, не враховано періоди роботи з 01.01.2011 по 31.08.2011, з 01.10.2011 по 31.12.2012, з 01.04.2013 по 31.12.2014, з 01.10.2015 по 30.11.2015, з 01.04.2021 по 31.05.2021, з 01.07.2021 по 31.07.2021, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування наявна інформація про роботу в інших організаціх.

Вказує, що на момент звернення із заявою про призначення пенсії (28.05.2024), пенсія за віком на пільгових умовах призначається на умовах Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яким передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки після досягнення ними 55 років.

На підставі вищезазначеного та у зв`язку з недосягненням позивачем на дату звернення за призначенням пенсії встановленого Законом № 1058 пенсійного віку - 55 років відповідачем ухвалено рішення про відмову в призначенні пенсії.

Враховуючи наведене, просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з`ясував наступні обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 .

28.05.2024 року ОСОБА_1 звернулась до територіального підрозділу ГУ ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком на пільговиху мовах за Списком №2 відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

05.06.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийняте рішення № 053130012594 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії, яке обґрунтоване недосягненням пенсійного віку згідно ч.2 ст.114 Закону України«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, в рішенні зазначено, що згідно наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж заявниці на дату звернення становить 43 рік 08 місяців 16 днів, пільговий стаж за Списком № 2 заявниці на дату звернення становить 31 рік 07 місяців 28 днів.

До пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, не враховано періоди роботи з 01.07.1993 по 25.03.1999 згідно довідки №01/245 від 10.05.2024, виданої КНП «Обласний клінічний протитуберкульозний диспансер», оскільки відсутні накази про результати атестації робочих місць. Крім того, до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, не враховано періоди роботи з 01.01.2011 по 31.08.2011, з 01.10.2011 по 31.12.2012, з 01.04.2013 по 31.12.2014, з 01.10.2015 по 30.11.2015, з 01.04.2021 по 31.05.2021, з 01.07.2021 по 31.07.2021, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування наявна інформація про роботу в інших організаціх.

До матеріалів справи додані накази про проведення атестації робочих місць від 25.06.1993 № 24; від 26.03.1999 № 29; від 22.12.2003 № 139; від 16.12.2008 № 96-к; від 15.11.2013 № 64-к; від 14.12.2018 № 144-к.

Відповідно до довідки форми ОК-7 ОСОБА_1 з 01.01.2011 по 31.08.2011, з 01.10.2011 по 31.12.2012, з 01.04.2013 по 31.12.2014, з 01.10.2015 по 30.11.2015, з 01.04.2021 по 31.05.2021, з 01.07.2021 по 31.07.2021 працювала, зокрема:

ЄДРПОУ 26443901 Громадська організація «Наша допомога»

33407796 Краматорська міська виборча комісія Донецької області

37042109 Всеукраїнська благодійна організація «Варіант»

39399456 Окружна виборча комісія з виборів народних депутатів України одномандатного виборчого округу № 48

43047403 Окружна виборча комісія з виборів народних депутатів України одномандатного виборчого округу № 48

43756405 Краматорська міська територіальна виборча комісія Краматорського району Донецької області

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач просить задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За Преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перераху ронку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов`язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», пунктом 7 частини 1 статті 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.

Тобто, відповідач у справі орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій.

Щодо проведення атестації, суд враховує наступне.

Згідно ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005 № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

В пунктах 4.2 та 4.3 наведеного Порядку застосування Списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок № 442), та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41 (далі - Методичні рекомендації № 41).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно п. 4 Порядку № 442 та п.п. 1.5 п. 1 Методичних рекомендацій № 41 періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій № 41 передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку № 442 відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

З наведених норм законодавства вбачається, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1(2), а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Згідно трудової книжки позивача остання працювала на посадах, що носять пільговий характер.

Законодавцем покладений обов`язок своєчасного та якісного проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому не проведення або не своєчасне та неякісне проведення з вини керівників підприємств атестації не може позбавити позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Також, незважаючи на наявність права вимагати документи від підприємств для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей, передбаченого частиною третьою статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідач своїм правом не скористувався, відмовивши одразу з формальних підстав.

Статтею 48 Кодексу законів про працю України,ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно дост. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 року № 637затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно п.п. 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідност. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення»органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.

Орган Пенсійного фонду України не зарахував иеріоди роботи з 01.01.2011 по 31.08.2011, з 01.10.2011 по 31.12.2012, з 01.04.2013 по 31.12.2014, з 01.10.2015 по 30.11.2015, з 01.04.2021 по 31.05.2021, з 01.07.2021 по 31.07.2021 до пільгового стажу, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування наявна інформація про роботу в інших організаціх.

Між тим, такі посилання суперечать вимогам Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що затвердженопостановою правління Пенсійного фонду України 18.06.2014 року № 10-1, яке відповідно доЗакону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб (п. 1 Порядку).

Вказаний Порядок такого поняття як «спеціальний стаж» не містить, тому посилання відповідача на необхідність наявності в реєстрі застрахованих осіб відомості про спеціальний стаж не ґрунтується на вимогах законодавства.

Згідно п. 6 Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що затвердженопостановою правління Пенсійного фонду України 18.06.2014 року № 10-1, інформація з Реєстру застрахованих осіб формується та надається за такими формами, як зокрема індивідуальні відомості про застраховану особу - згідно з додатками 3 - 5 до цього Положення.

У разі відсутності в Реєстрі застрахованих осіб інформації про застраховану особу за визначеними параметрами формується та надається довідка про відсутність індивідуальних відомостей про особу за формою згідно з додатком 15 до цього Положення.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-7), що сформовані органом Пенсійного фонду України (відповідачем) щодо позивача, підприємством із заробітної плати позивача за спірний період сплачені страхові внески до Пенсійного фонду України.

У зв`язку з наведеним орган Пенсійного фонду України неправомірно не зарахував спірний період роботи позивача до пільгового стажу із зазначених ним підстав.

Щодо права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, суд враховує наступне.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» доповнено розділом XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 цього Закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До цих змін порядок призначення пенсій на пільгових умовах визначався ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Так, п. «б» ст.13 цього закону в редакції, чинній до з 01.04.2015 передбачала, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день наіншихроботах із шкідливимиі важкими умовамипраці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і пристажіроботине менше 25 років, з них не менше 12 років 6місяцівназазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом №213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Рішенням Конституційного суду України №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно пункту 3 резолютивної частини зазначеного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням №1-р/2020 КСУ визнано неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний суд встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

У зв`язку із цим на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених врішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV- з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.

Положення зазначеним нормативно-правових актів суперечать один одному.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно якого у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

В рішенні у зразковій справі №360/3611/20 Велика палата Верховного суду зазначила, що суперечність положеньЗаконів України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XIIта «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV в частині врегулювання питань призначення пенсій на пільгових умовах, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України").

Велика палата Верховного суду в межах зразкової справи №360/3611/20 дійшла висновку про те, щов даному випадку підлягають застосуванню саме нормиЗакону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, положення яких є найбільш сприятливим для особи, а не Закону №1058-ІV.

Оскільки відповідно до наявних в матеріалах справи документів на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах їй виповнилось 50 років, та має пільговий стаж більше 10 років, що відповідає вимогам п. «б» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, суд дійшов висновку, що позивач набув право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ.

При вирішенні даного спору, суд враховував правові висновки Верховного Суду, які викладені в рішенні від 03.11.2021 за результатами розгляду зразкової справи у справі № 360/3611/20.

Положеннями частини 3 статті 291 КАС України визначено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Враховуючи те, що відмова відповідача в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з посиланням на недосягнення позивачем пенсійного віку, визначеногостаттею 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", є протиправною, суд вважає, що приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення, тому приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення, що оскаржується, з зобов`язанням відповідача зарахувати до пільгового стажу періоди роботи з 01.07.1993 по 25.03.1999, з 01.11.2011 по 31.08.2011, з 01.10.2011 по 31.12.2012 з 01.04.2013 по 31.12.2014, з 01.10.2014 по 30.11.2015, з 01.04.2021 по 31.05.2021, з 01.07.2021 по 31.07.2021 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дати звернення з заявою про призначення пенсії 28.05.2024 року.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності рішення, яке оскаржується, в розумінні зазначеної норми Закону.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення, що оскаржується, з зобов`язанням відповідача зарахувати до пільгового стажу періоди роботи з 01.07.1993 по 25.03.1999, з 01.11.2011 по 31.08.2011, з 01.10.2011 по 31.12.2012 з 01.04.2013 по 31.12.2014, з 01.10.2014 по 30.11.2015, з 01.04.2021 по 31.05.2021, з 01.07.2021 по 31.07.2021 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дати звернення з заявою про призначення пенсії 28.05.2024 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення», Кодексом адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (ЄДРПОУ 14035769, юридична адреса: 46001, м.Тернопіль, Майдан Волі, 3) про визнання протиправним та скасування рішення від 05.06.2024 № 053130012594 про відмову у призначенні пенсії про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, зобов`язання зарахувати до пільгового стажу періоди роботи з 01.07.1993 по 25.03.1999, з 01.11.2011 по 31.08.2011, з 01.10.2011 по 31.12.2012 з 01.04.2013 по 31.12.2014, з 01.10.2014 по 30.11.2015, з 01.04.2021 по 31.05.2021, з 01.07.2021 по 31.07.2021 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах з дати набуття права на такий вид пенсії задовольнити частково.

Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 05.06.2024 № 053130012594 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах визнати протиправним та скасувати.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.07.1993 по 25.03.1999, з 01.11.2011 по 31.08.2011, з 01.10.2011 по 31.12.2012 з 01.04.2013 по 31.12.2014, з 01.10.2014 по 30.11.2015, з 01.04.2021 по 31.05.2021, з 01.07.2021 по 31.07.2021 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дати звернення з заявою про призначення пенсії 28.05.2024 року.

В задоволенні іншої частини адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (ЄДРПОУ 14035769, юридична адреса: 46001, м.Тернопіль, Майдан Волі, 3) (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), судові витрати у сумі 1211 грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції.

Суддя Т.В. Давиденко