Рішення

від 22.07.2024 по справі 280/4161/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 липня 2024 року Справа № 280/4161/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (69035, м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, 5) в інтересах держави в особі Відділу охорони культурної спадщини Запорізької міської ради (69001, м. Запоріжжя, вул. Зелінського, 3)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАТОР» (69035, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 149)

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

07.05.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (далі прокурор) в інтересах держави в особі Відділу охорони культурної спадщини Запорізької міської ради (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАТОР» (далі відповідач), в якій прокурор просить суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «АВАТОР» укласти з Відділом охорони культурної спадщини Запорізької міської ради на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, охоронний договір на частину пам`ятки культурної спадщини місцевого значення - Житловий будинок, що формує ансамбль площі Маяковського, розташований за адресою: м. Запоріжжя, просп. Соборний, 149, охоронний номер 4458/1-Зп, а саме на нежитлове приміщення 131, загальною площею 204,4 кв.м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 31394490).

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що на підставі наказу Міністерства культури та інформаційної політики від 27.11.2014 № 1053 житловий будинок № 149 по проспекту Соборному у м. Запоріжжі занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як пам`ятка містобудування місцевого значення під назвою «Житловий будинок, що формує ансамбль площі Маяковського»; пам`ятці присвоєно охоронний номер 4458/1-Зп. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ТОВ «АВАТОР» є власником нежитлового приміщення № 131 першого та другого поверхів літ. А-5, площею 204,4 кв.м., розташованого за адресою: просп. Соборний, 149, м. Запоріжжя. Отже, частина пам`ятки містобудування місцевого значення перебуває у власності відповідача з 02.10.2010. Враховуючи вимоги Закону України «Про охорону культурної спадщини», Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, щойно виявлені об`єкти культурної спадщини чи їх частини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, у відповідача виник обов`язок укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини. Невиконання такого обов`язку зумовило звернення прокурора до суду з даною позовною заявою, яку він просить задовольнити.

Ухвалою суду від 13.05.2024 відкрито провадження в адміністративній справі № 280/4161/24; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач позов не визнав, у поданому відзиві (вх. від 25.06.2024 № 29818) зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів стосовно того, що житловий будинок, що формує ансамбль площі Маяковського, розташований за адресою: м. Запоріжжя, просп. Соборний, 149, занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Так, доданий до позовної заяви наказ Міністерства культури від 27.11.2014 № 1053 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» та Додаток № 3 до нього свідчать про намір виконати вимогу Закону та занести об`єкт до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Факт невнесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України спірного об`єкта з 2014 року може свідчити про втрату ним статусу пам`ятки культурної спадщини місцевого значення. Посилаючись на п. 13.1 Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158 зазначає, що на кожну пам`ятку формується облікова справа у паперовій та електронній формах, виготовлена шляхом сканування документів. В пункті 13.2 зазначеного Порядку перелічені документи, що містить облікова справа. Зазначає, що саме ці документи, за їх наявності, є належними та допустимими доказами у справі. За їх відсутності твердження позивача стосовно власності відповідача на частину пам`ятки культурної спадщини базуються на припущеннях. Також, відповідач є власником приміщення, яке знаходиться в будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 . В наданому суду позивачем паспорті об`єкта культурної спадщини (розділ 6) його власниками вказано: співвласники багатоквартирного будинку. Вказує, що як стверджує позивач та не заперечує відповідач, він отримав лист від 09.01.2024 № 9/01-40 «Про необхідність укладення охоронного договору». На адресу позивача направлено лист, копія якого долучена до позовної заяви. Відповідь на пропозицію укласти договір надана відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини», постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 «Про затвердження порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини. Позивач на лист не відреагував; документи не надав. Без надання позивачем документів, які затребувані відповідачем, з посиланням на норми права, відповідач був позбавлений можливості надати обґрунтовану відповідь на пропозицію. Зауважує, що приміщення, належне відповідачу, приватизовано ТОВ «Інтерсервіс Компані, ЛТД», що підтверджується Договором № 42 купівлі-продажу об`єкта права комунальної власності, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 17.10.2000 № 4100. На підставі рішення зборів учасників ТОВ «АВАТОР» (протокол від 20.10.2003 № 7) зареєстровано зміни до уставних документів ТОВ «АВАТОР», відповідно до яких ТОВ «АВАТОР» є правонаступником всіх майнових та немайнових прав та обов`язків ТОВ «Інтерсервіс Компані, ЛТД». В правовстановлюючих документах, на підставі яких за відповідачем зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, просп. Соборний, 149, відсутні будь-які посилання на те, що це приміщення є пам`яткою культури. Як зазначає прокурор в позовній заяві, згідно з нормами міжнародного права, охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та місцевого самоврядування. За сформованою Верховним Судом позицією, яка стосується правової проблеми застосування статті 23 Закону № 1697-VІІ у справах, де прокурор діє в інтересах держави в особі органу, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах, з урахуванням завдань та функцій прокуратури у правовій державі та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, не може тлумачитися розширено та окремо від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень (постанови від 18.10.2019 у справі № 320/1724/19, від 09.10.2019 у справі № 0440/4892/18, від 04.10.2019 у справі № 804/4728/18, від 30.07.2019 у справі № 0440/6927/18, від 26.02.2020 у справі № 804/4458/18, від 27.04.2020 у справі № 826/10807/16, від 20.05.2020 у справі № 580/17/20, від 20.01.2021 у справі № 0440/6990/18). На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позову.

Відділ охорони культурної спадщини Запорізької міської ради позицію у справі не висловив.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.

На підставі наказу Міністерства культури та інформаційної політики від 27.11.2014 № 1053 житловий будинок АДРЕСА_1 занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як пам`ятка містобудування місцевого значення під назвою «Житловий будинок, що формує ансамбль площі Маяковського»; пам`ятці присвоєно охоронний номер 4458/1-Зп.

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, нежитлове приміщення першого та другого поверхів літ. А-5, загальною площею 204,4 кв.м., розташоване за адресою: м. Запоріжжя, просп. Соборний, 149, є приватною власністю Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАТОР».

ТОВ «АВАТОР» отримало лист від Відділу охорони культурної спадщини Запорізької міської ради від 09.01.2024 № 9/01-40 «Про необхідність укладання охоронного договору», на який надало відповідь про направлення товариству проекту охоронного договору на частину пам`ятки культурної спадщини, підписаного та оформленого уповноваженою особою, із додатками, перелік яких відповідачем наведено у зазначеному листі.

Як свідчить лист Відділу охорони культурної спадщини Запорізької міської ради від 11.04.2024 № 170/01-38, направлений прокурору, Відділом підготовлено та направлено проект охоронного договору з необхідними додатками на адресу власника нежитлового приміщення № 131 по просп. Соборному, 149, а саме ТОВ «АВАТОР» рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Зазначений лист повернуто до Відділу 20.03.2024 з позначкою «за закінченням терміну зберігання». У Відділу відсутні асигнування на 2024 рік на сплату судового збору та подачу позовної заяви до Запорізького окружного адміністративного суду.

Наведені обставини зумовили звернення прокурора в інтересах Відділу охорони культурної спадщини Запорізької міської ради до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовано Законом України «Про охорону культурної спадщини».

За приписами статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культурної спадщини;

об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

нерухомий об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності;

пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Частиною 2 статті 5 цього Закону передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, належить, ведення Державного реєстру нерухомих пам`яток України, здійснення координації та контролю за паспортизацією нерухомих об`єктів культурної спадщини; подання Кабінету Міністрів України пропозицій про занесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та про внесення змін до нього щодо пам`яток національного значення; занесення об`єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього щодо пам`яток місцевого значення.

Згідно із пунктом 17 частини першої статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить: укладення охоронних договорів на пам`ятки.

Частиною першою статті 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки:

а) пам`ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини протягом одного року з дня одержання подання;

б) пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу).

Суд, керуючись принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі, дослідив на офіційному вебсайті Міністерства культури та інформаційної політики України Державний реєстр нерухомих пам`яток України, а саме Реєстр пам`яток місцевого значення, вкладка «Запорізька область» та установив, що «Житловий будинок, що формує ансамбль площі Маяковського», розташований на розі проспекту Соборного (кол. проспект Леніна), 149 та вулиці Лермонтова, 10, є пам`яткою містобудування. До Реєстру даний об`єкт занесено на підставі наказу Мінкультури від 27.11.2014 № 1053, охоронний номер 4458/1-Зп.

Наведене спростовує твердження відповідача про те, що даний об`єкт невнесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України з 2014 року, що може свідчити про втрату ним статусу пам`ятки культурної спадщини місцевого значення.

Статтею 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

При передачі пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам`ятка, щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що об`єкти культурної спадщини охороняються законом навіть при відсутності належним чином укладеного охоронного договору. В той же час, охоронний договір встановлює чіткі вимоги для збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність.

Порядок укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, щойно виявлені об`єкти культурної спадщини чи їх частини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 (далі Порядок № 1768), визначає механізм укладення, зміни та припинення охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини (далі - пам`ятка), щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи її (його) частину відповідно до Закону України Про охорону культурної спадщини.

Пунктом 5 Порядку № 1768 установлено, що охоронний договір укладається на пам`ятку чи її частину за видами об`єктів культурної спадщини.

Згідно пункту 7 Порядку № 1768 охоронні договори укладаються на пам`ятки культурної спадщини національного, місцевого значення, а також на щойно виявлені об`єкти культурної спадщини чи їх частини з урахуванням особливостей, передбачених цим Порядком.

За правилами пункту 12 Порядку № 1768 власник (користувач) пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини у власність (користування) укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

У відповідності до пункту 14 Порядку № 1768 охоронний договір укладається власником (користувачем) пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини або уповноваженим ним органом (особою) з таким органом охорони культурної спадщини відповідної адміністративно-територіальної одиниці:

з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органом охорони культурної спадщини обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації (військової адміністрації);

з районною держадміністрацією (військовою адміністрацією), виконавчим органом сільської, селищної, міської ради (за наявності повноважень, делегованих органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону).

Розпорядженням голови Запорізької обласної державної адміністрації від 17.12.2008 № 482 (з доповненнями, внесеними розпорядженням голови Запорізької обласної державної адміністрації від 10.08.2009 № 263) Управління містобудування та архітектури обласної державної адміністрації визначено уповноваженим органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини в частині пам`яток архітектури та містобудування.

Відповідно до наказу Управління містобудування та архітектури Запорізької обласної державної адміністрації від 12.12.2022 № 25-о (зі змінами), Відділу охорони культурної спадщини ЗМР делеговано повноваження у сфері охорони культурної спадщини, а саме: укладення охоронних договорів на пам`ятки архітектури та містобудування, які знаходяться на території м. Запоріжжя.

У зв`язку з цим Відділ охорони культурної спадщини Запорізької міської ради є належним суб`єктом владних повноважень, із яким має бути укладений охоронний договір.

Верховний Суд у постанові від 23.12.2019 у справі № 806/1536/18 аналізував правову природу охоронного договору та дійшов висновку, що такий договір є актом за участю суб`єкта владних повноважень та співвласника пам`ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини.

Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму.

Таким чином, охоронний договір, укладений на підставі ст. 23 Закону № 1805-III, є адміністративним договором.

У постанові від 24.05.2021 у справі № 640/4482/20 Верховний Суд дійшов висновку, що відповідно до чинного законодавства уповноваженим органом на укладення охоронного договору на пам`ятку місцевого значення є власник або уповноважений ним орган.

У постанові від 20.03.2024 у справі № 620/17968/21 Верховний Суд сформулював правову позицію щодо належного відповідача у подібних правовідносинах про те, що у спорах, які виникають з приводу укладення охоронного договору як адміністративного договору суб`єкт приватного права є належним відповідачем.

Оскільки всі власники пам`яток культурної спадщини незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти охоронний договір, то у разі невиконання ними вимог частини першої статті 23 Закону № 1805-III орган охорони культурної спадщини або прокурор, якщо відповідний орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист законних інтересів держави, має право звернутися до суду з позовом про зобов`язання власника пам`ятки культурної спадщини укласти такий договір.

Як вже зазначалося вище, відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, нежитлове приміщення першого та другого поверхів літ. А-5, загальною площею 204,4 кв.м., розташоване за адресою: м. Запоріжжя, просп. Соборний, 149, є приватною власністю Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАТОР».

За таких обставин суд відхиляє доводи відповідача про те, що він не є власником пам`ятки містобудування.

При цьому, суд звертає увагу, що за правилами пункту 5 Порядку № 1768 охоронний договір укладається на пам`ятку чи її частину. Тобто, та обставина, що відповідач не є власником усієї будівлі № 149 по просп. Соборному, 149 у м. Запоріжжі не звільняє його від обов`язку укласти охоронний договір на належну йому частину.

Покликання відповідача на Порядок обліку об`єктів культурної спадщини, затверджений наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158, суд відхиляє та зазначає, що цим Порядком врегульовано систему обліку об`єктів культурної спадщини незалежно від їх видів та типів. На кожну пам`ятку формується облікова справа у паперовій та електронній формах, виготовлена шляхом сканування документів (п. 13.1 Порядку).

Однак, облікова справа не є тим документом, на підставі якого установлюються право власності на об`єкт або статус об`єкта як пам`ятки містобудування. Отже, відсутність у матеріалах справи облікової справи на пам`ятку містобудування не свідчить про недоведеність позовних вимог.

Крім того, відповідач зобов`язаний укласти охоронний договір в силу вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини», а тому його покликання на те, що він не отримав від позивача відповіді на пропозицію надати проект договору із додатками (оскільки не отримав рекомендований лист, що підтверджується матеріалами справи), судом не приймаються.

Також, та обставина, що в правовстановлюючих документах, на підставі яких за відповідачем зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні будь-які посилання на те, що це приміщення є пам`яткою культури, не звільняє відповідача від імперативного обов`язку укласти охоронний договір. Частиною 4 статті 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власність зобов`язує. Отже, відповідач, як власник приміщення на сьогоднішній день, зобов`язаний виконувати вимоги законодавства, пов`язані із такою власністю, зокрема вимоги Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Стосовно повноважень прокурора на звернення до суду із цим позовом слід зазначити, що відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У частині третій статті 23 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII встановлено вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у некримінальних провадженнях:

- у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

«Інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99).

У справі, що розглядається, прокурор в позовній заяві зазначав, що Відділ охорони культурної спадщини Запорізької міської ради бездіє у захисті інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини; такі обставини обґрунтовував листами позивача, в яких він посилається на відсутність бюджетних асигнувань на сплату судового збору.

Таким чином, прокурор виконав вимоги абзацу 2 частини другої, абзаців 3 та 4 частини четвертої статті 23 Закону № 1697-VII, обґрунтував «інтерес держави» та підтвердив, що зверненню до суду з цим позовом передували запити до відповідного суб`єкта владних повноважень й отримання інформації, що такий суб`єкт не здійснює захист законних інтересів держави.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивача про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці ЄСПЛ.

Зважаючи на такі правові позиції Великої Палати Верховного Суду та обставини справи, суд дійшов висновку, що у заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області виникло право звернутися до суду з цим позовом з підстави, передбаченої частиною третьою статті 23 Закону № 1697-VII.

Аналогічні висновки щодо підстав звернення прокурора до суду з позовом у подібній категорії спорів викладені Верховним Судом у постановах від 17.11.2022 у справі № 640/16767/21, від 30.01.2024 у справі № 420/10218/22, від 08.05.2024 у справі № 240/17530/23.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 9ч. 5 ст. 242 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З урахуванням викладеного у сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Відділу охорони культурної спадщини Запорізької міської ради.

В силу приписів статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Відділу охорони культурної спадщини Запорізької міської ради задовольнити.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «АВАТОР» (69035, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 149; код ЄДРПОУ 31346297) укласти з Відділом охорони культурної спадщини Запорізької міської ради (69001, м. Запоріжжя, вул. Зелінського, 3; код ЄДРПОУ 43215946) на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, охоронний договір на частину пам`ятки культурної спадщини місцевого значення - Житловий будинок, що формує ансамбль площі Маяковського, розташований за адресою: м. Запоріжжя, просп. Соборний, 149, охоронний номер 4458/1-Зп, а саме на нежитлове приміщення 131, загальною площею 204,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 31394490).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 22.07.2024.

Суддя Ю.П. Бойченко