Рішення

від 22.07.2024 по справі 400/5121/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2024 р. № 400/5121/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачів1: Доманівського районного суду Миколаївської області, вул. Центральна, 35,с-ще Доманівка,Миколаївська обл., Вознесенський р-н,56401, 2: Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, вул. Фалєєвська, 14,м. Миколаїв,54001, провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Доманівського районного суду Миколаївської області (далі відповідач 1) та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (далі відповідач 2) про:

- визнання протиправними дій відповідача 1 щодо винесення наказу від 7 березня 2024 року № 8 про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі секретарю Доманівського районного суду ОСОБА_1 на 2024 рік (з 25 січня 2024 року) в розмірі 30% посадового окладу;

- скасування наказу від 7 березня 2024 року № 8;

- зобов`язання відповідача 2 здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі секретарю суду ОСОБА_1 відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу» та наказу Доманівського районного суду «Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі ОСОБА_1 » від 01.08.2023 року № 27 з 25.01.2024 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що є працівником суду та наказом від 01.08.2023 р. № 27 їй встановлено з 01.08.2023 р. надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 45% посадового окладу за вислугу років на державній службі 15 років. Однак, 01.01.2024 р. набрав чинності Закон України «Про державний бюджет України на 2024 рік», абзацом другим пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» якого визначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. На виконання листа відповідача 2 від 05.03.2024 р. № 5/2-589/24 та роз`яснень НАДС, наказом від 07.03.2024 р. № 8 на підставі пункту 12 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» позивачу здійснено перерахунок надбавки за вислугу років та встановлено надбавку за вислугу років на державній службі на 2024 рік (з 25.01.2024 р.) у розмірі 30% посадового окладу. Такі дії відповідача 1 та сам наказ позивач вважає протиправними.

Відповідачі ухвалу про відкриття провадження у справі отримали 04.06.2024 р. в електронному кабінеті. Правом на подачу відзиву не скористались. На підставі ч. 4 ст. 159 КАС України суд кваліфікує неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин як визнання позову.

Справу розглянуто в письмовому провадженні.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Позивач є працівником Доманівського районного суду Миколаївської області та на час розгляду справи займає посаду секретаря суду.

Наказом т.в.о. керівника апарату від 01.08.2023 р. № 27 з 01.08.2023 р. позивачу встановлено надбавку за вислугу років на державній службі в розмірі 45% посадового окладу за стаж державної служби 15 років.

Наказом т.в.о. керівника апарату від 07.03.2024 р. № 8 на 2024 рік з 25.01.2024 р. позивачу встановлено надбавку за вислугу років на державній службі в розмірі 30% посадового окладу за стаж державної служби понад 15 років. Наказ прийнято відповідно до п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», ст. 46 Закону України «Про державну службу» та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 р. № 229.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Законом України «Про державну службу» 10 грудня 2015 року № 889-VIII.

У відповідності до ч.1 ст.46 Закону України «Про державну службу» стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Згідно з ч.2 ст.46 Закону України «Про державну службу» до стажу державної служби зараховуються: 1) час перебування на посаді державної служби відповідно до цього Закону; 2) час роботи на посадах, визначених пунктами 1-8, 9-1, 10 частини третьої статті 3 цього Закону; 3) час проходження дипломатичної служби на дипломатичних посадах; 4) час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування"; 5) час перебування на посадах суддів; 6) час перебування на посадах прокурорів; 7) час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання; 8) час професійного навчання державного службовця з відривом від служби, якщо не пізніше 75 днів після його завершення така особа повернулася на державну службу, крім випадків, установлених законом; 9) період, коли державний службовець не працював з поважних причин, але залишався у трудових відносинах з державним органом; 10) час перебування державного службовця у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду - у відпустці без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною шестирічного віку; 11) час роботи на посадах патронатної служби, зазначених у частині першій статті 92 цього Закону.

У відповідності до положень ч.3 ст.46 Закону України «Про державну службу» Порядок обчислення стажу державної служби затверджується Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 ст.50 Закону України «Про державну службу» встановлено, що заробітна плата державного службовця складається з: посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; премії (у разі встановлення).

Згідно ч.4, 5 ст.50 Закону України «Про державну службу» джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є державний бюджет. Фонд оплати праці державних службовців формується за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів, які надходять до державного бюджету в рамках програм допомоги Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ. Порядок використання таких коштів, які надходять до державного бюджету, затверджується Кабінетом Міністрів України. Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів та надбавок до них.

Частиною 2 ст.52 Закону України «Про державну службу» встановлено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Разом з тим, Верховна Рада України 9 листопада 2023 року ухвалила Закон України «Про Державний бюджет на 2024 рік», яким передбачено встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям не більше 30 відсотків посадового окладу.

Так, п.12 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що у 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України.

Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Норми Закону України "Про державну службу" щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Разом з тим, суд враховує, що у рішенні від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре зазначив про те, що оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007). Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Враховуючи викладене, Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить Конституції України.

З урахуванням викладеного, застосування відповідачем 1 п.12 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», яким фактично скасовано право позивача на отримання надбавки за вислугу років у розмірі 45% посадового окладу, передбаченого спеціальним Законом, а саме частиною 2 ст.52 Закону України «Про державну службу», у спірних правовідносинах є необґрунтованими.

Суд враховує, що Верховний Суд в постанові від 11.08.2023 по справі №380/103/22 дійшов висновку, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

При цьому, згідно ч. 5 ст.50 Закону України «Про державну службу» визначено, що скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів та надбавок до них.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Окрім того, відповідно до рішень ЄСПЛ "Кечко проти України" (заява №63134/00, пункти 23, 26) та "Ромашов проти України" (заява № 67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.

Зокрема, у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова від цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях ЄСПЛ у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (заява №70297/01) та у справі "Бакалов проти України" (заява №14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачі не довели правомірність оскаржуваного наказу, що є підставою для задоволення позовних вимог у цій частині.

Водночас, суд зауважує, що такий спосіб захисту порушеного права як скасування акта індивідуальної дії в повній мірі відновлює обсяг порушених прав та інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду, тому відсутні підстави для визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень щодо видання оскаржуваного наказу. В цій частині в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно з підпунктом 3 пункту 4 Положення про Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 10.05.2023 № 229, територіальне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює функції розпорядника коштів Державного бюджету України нижчого рівня щодо забезпечення діяльності територіального управління та судів у відповідному регіоні.

Таким чином, повноваження щодо здійснення перерахунку та виплати заробітної плати державним службовцям місцевих загальних судів Миколаївської області належать територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, як розпорядник коштів Державного бюджету України нижчого рівня щодо забезпечення діяльності Доманівського районного суду Миколаївської області.

Відтак, саме відповідач 2 уповноважений здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років. Позовні вимоги в цій частині належить задовольнити.

Однак, відсутні підстави для допущення рішення до негайного виконання оскільки суд у даній справі не присуджує виплату на користь позивача.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Доманівського районного суду Миколаївської області (вул. Центральна, 35, с-ще. Доманівка, Вознесенський район, Миколаївська область, 56401, ідентифікаційний код 02892540) та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (вул. Фалєєвська, 14, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 26299835) про визнання протиправними дій щодо винесення наказу від 7 березня 2024 року № 8 про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі секретарю Доманівського районного суду ОСОБА_1 на 2024 рік (з 25 січня 2024 року) в розмірі 30% посадового окладу; скасування наказу від 7 березня 2024 року № 8; зобов`язання здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі секретарю суду ОСОБА_1 відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу» та наказу Доманівського районного суду «Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі ОСОБА_1 » від 01.08.2023 року № 27 з 25.01.2024 року задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Доманівського районного суду Миколаївської області від 7 березня 2024 року № 8 в частині встановлення надбавки за вислугу років на державній службі секретарю Доманівського районного суду ОСОБА_1 на 2024 рік (з 25 січня 2024 року) в розмірі 30% посадового окладу.

3. Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області здійснити з 25.01.2024 р. перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі секретарю суду ОСОБА_1 відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу» та наказу Новобузького районного суду від 01.08.2023 року № 27 «Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_1 », з урахуванням виплачених сум.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 22.07.2024 р.

Суддя Н.В. Лісовська