Рішення

від 03.07.2024 по справі 580/1503/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 року справа №580/1503/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рідзеля О.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Мельникової О.М.,

представника позивача Шимановського А.В. (за ордером),

представника відповідача Войцеховського М.Ю. (за ордером у режимі відеоконференції),

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Руськополянської сільської ради до Черкаської міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Будищенська сільська рада, Червонослобідська сільська рада, - про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

12.02.2024 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов Руськополянської сільської ради (далі позивач) до Черкаської міської ради (далі відповідач), в якому позивач з урахуванням зміни предмету позову просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 18.01.2024 №51-116 Про погодження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці міста Черкаси.

Позов мотивовано тим, що згідно з додатком до спірного рішення відбулось розширення міста Черкаси зі збільшенням площі за рахунок земель Руськополянської сільської територіальної громади, що впливає на права та інтереси жителів Руськополянської сільської територіальної громади (землевласників та землекористувачів), а також на довгострокові перспективи розвитку Руськополянської сільської територіальної громади, її бюджетне наповнення, економічний стан, у тому числі за рахунок втрати частини території та надходжень від ПДФО, плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Ухвалою від 14.02.2024 суд відмовив повністю у задоволенні заяви Руськополянської сільської ради від 09.02.2024 №371/02-17 (вх. від 12.02.2024 №7596/24) про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 11.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

25.03.2024 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у її задоволенні. Зазначає, що завданням адміністративного судочинства є захист, в даному випадку, позивача від порушень (на його думку) його прав та інтересів, яке виникло з рішення Черкаської міської ради від 18 січня 2024 року №51-116.

Однак, оскаржуючи вказане рішення Черкаської міської ради, позивачем не наводяться обставини, які б вказували на реальне порушення його прав прийняттям такого рішення, позивачем не наводиться фактів, які б вказували на порушення його прав, які витікають саме з оскаржуваного рішення, натомість Позивачем висловлюються припущення про ймовірність такого порушення в майбутньому, виходячи з мети оскаржуваного рішення.

Відповідач зазначає, що на підставі ч.1 статті 174 Земельного кодексу України рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається верховною радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

При цьому, пунктом 1 ч.3 ст.186 Земельного кодексу України передбачено, що проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць погоджуються сільськими, селищними, міськими, районними радами, районними державними адміністраціями, за рахунок території яких планується здійснити розширення таких меж. У разі розширення меж адміністративно-територіальної одиниці за рахунок території, що не входить до складу відповідного району, або якщо районна рада не утворена, проект погоджується Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

Отже, рішенню Верховної Ради України про зміну меж міста передує визначена вищевказаними нормами Земельного кодексу України процедура, зокрема обов`язкове погодження проекту землеустрою уповноваженими суб`єктами, що у свою чергу знайшло відображення у п.3 спірного рішення.

Листом від 05.02.2024 №56-24 проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці м. Черкаси направлено позивачу на погодження.

Відповідач вказує, що оскаржуваним рішенням Черкаської міської ради було погоджено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці м. Черкаси, однак це не призводить до автоматичної зміни існуючих меж м. Черкаси, оскільки така процедура потребує певних дій з боку міста та прийняття відповідних рішень певними органами.

Отже, спірне рішення Черкаської міської ради від 18 січня 2024 року №51-116 є лише складовою процедури погодження проекту землеустрою щодо зміни меж населеного пункту м. Черкаси, який в обов`язковому порядку проходить процедуру погодження органом місцевого самоврядування, за рахунок території яких планується здійснити розширення таких меж, тобто Руськополянською сільською радою, а тому, на думку відповідача, твердження позивача у позові, що спірне рішення порушує права територіальної громади, вважаємо безпідставним.

Враховуючи зазначене, відповідач зазначає, що права позивача рішенням Черкаської міської ради № 51-116 «Про погодження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці міста Черкаси» порушені не були, адже вказаним рішенням було лише погоджено проект землеустрою, а не затверджено його.

01.04.2024 позивач подав суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням відповідача, оскільки воно порушує права позивача, закріплені статтею 142 Конституції України, та прийняте з порушенням вимог статей 46, 461 Закону України «Про землеустрій» та статті 186 Земельного кодексу України.

Натомість, спірне рішення прямо стосується та зачіпає права та законні інтереси Руськополянської територіальної громади, оскільки спрямоване на вилучення земель із власності громади.

Крім того зазначено, що Руськополянською сільською радою не приймались будь-які рішення про погодження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці міста Черкаси.

Тобто, оскаржуване рішення Черкаської міської ради від 18.01.2024 № 51-116 «Про погодження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці міста Черкаси» мало бути прийняте після погодження проекту землеустрою з суміжними громадами для врахування їхніх інтересів.

Також, рішення Черкаської міської ради від 18.01.2024 № 51-116 прямо впливає на права та інтереси жителів Руськополянської сільської територіальної громади (землевласників та землекористувачів), а також на довгострокові перспективи розвитку Руськополянської сільської територіальної громади, її бюджетне наповнення, економічний стан, у т.ч. за рахунок втрати частини території та надходжень від ПДФО, плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки передбачає розширення меж Черкаської міської територіальної громади за рахунок земель Руськополянської сільської територіальної громади.

Позивач зазначає, що відповідно до ст.46-1 Закону України «Про землеустрій» при розробленні проектів землеустрою щодо встановлення меж територій територіальних громад не допускається встановлення межі території територіальної громади, що змінюватиме межі адміністративно-територіальних одиниць.

Руськополянська сільська рада також не погоджувала та не підписувала двосторонню угоду з Відповідачем, яка відповідно до вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є обов`язковою.

Межі Руськополянської сільської територіальної громади були затверджені розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 728-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Черкаської області» та від 06.05.2020 № 541-р «Про затвердження перспективного плану формування територій громад Черкаської області».

Тобто, Держава підтвердила, визнала та затвердила межі Руськополянської сільської територіальної громади, після чого будь-яке втручання є незаконним.

Черкаська міська рада своїм рішенням від 18.01.2024 року № 51-116 пішла в розріз розпорядження Кабінету Міністрів України щодо затверджених меж адміністративно-територіальної одиниці, тим самим взяла на себе повноваження Уряду.

У поданих суду запереченнях на відповідь на відзив, відповідач зазначив, що оспорюваним рішенням не здійснюється вилучення земель із власності громади.

Крім того, у відповіді на відзив зазначається, що оспорюване рішення мало бути прийняте після погодження проекту землеустрою з суміжними громадами для врахування їхніх інтересів.

На думку відповідача такі доводи позивача є необґрунтованими, оскільки таких положень щодо черговості погодження проекту землеустрою норми чинного законодавства не містять.

Позивач вказує на порушення положень ст. 46-1 Закону України "Про землеустрій" та п. 9 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про порядок вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою України", проте на думку відповідача такі доводи є безпідставними, оскільки ст. 46-1 Закону України "Про землеустрій" регулює питання погодження проекту землеустрою щодо встановлення меж територіальних громада, а не міста, що є відмінним.

Також, відповідно до п.9 ч.2 ст.16 Закону України "Про порядок вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою України", громадське обговорення проводиться у разі включення поселень до складу міст, селищ, сіл.

Треті особи правом надання пояснень не скористались.

Усною ухвалою від 16.05.2024, внесеною до протоколу судового засідання, суд прийняв до розгляду заяву від 25.04.2024 (вх. від 29.04.2024 №21718/24) про зміну предмету позову.

Усною ухвалою від 22.05.2024, внесеною до протоколу судового засідання, суд закрив підготовче провадження та призначив судовий розгляд справи по суті.

Ухвалою від 03.07.2024 суд відмовив повністю у задоволенні клопотання представника Черкаської міської ради від 13.05.2024 (вх. від 13.05.2024 №24077/24) про закриття провадження у справі.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази та оцінивши заявлені доводи, суд встановив таке.

Рішенням Черкаської міської ради від 31.01.2019 №2-3967 надано Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) межі міста Черкаси.

Між Департаментом архітектури та містобудування Черкаської міської ради та Державним підприємством «Черкаський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою» укладено договір про надання послуг від 14.07.2023 №1-М, предметом якого є надання послуги зі встановлення (зміни) межі міста Черкаси.

Проект землеустрою розроблено щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці міста Черкаси, за рахунок земель (території), зокрема Руськополянської територіальної громади.

Рішенням Черкаської міської ради від 18.01.2024 №51-116 Про погодження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці міста Черкаси погоджено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці міста Черкаси загальною площею 13129,2617 га, розроблений Державним підприємством Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою.

Пунктом 2 рішення погоджено межі та територію адміністративно-територіальної одиниці міста Черкаси загальною площею 13129,2617 га (згідно з додатком до цього рішення), яка утворюється з: Ділянка 1 - відповідно Генерального плану міста Черкаси площа території становить 12112,7000 га.; Ділянка 2 Оршанець - відповідно постанови Президії Верховної Ради України від 15.06.92 №2437-ХІІ Про присвоєння найменування новозбудованому населеному пункту Черкаської області та згідно рішення Черкаської обласної Ради народних депутатів від 30.10.92 №12-21 Про зміни в адміністративно-територіальному устрої окремих районів області площа території становить 1016,5617 га.

Пунктом 3 рішення передбачено відповідно до умов Договору про надання послуг №1-М від 14.07.2023, укладеного між Департаментом архітектури та містобудування Черкаської міської ради та Державним підприємством Черкаський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою, виконавцю договору направити проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці міста Черкаси до відповідних суб`єктів, визначених ст.186 Земельного кодексу України, для його погодження.

Пунктом 4 рішення уповноважено директора департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради або особу, що виконує його обов`язки забезпечити вжиття організаційних заходів щодо подання до Верховної Ради України проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці міста Черкаси для його розгляду та прийняття рішення про встановлення меж міста Черкаси, в порядку, визначеному чинним законодавством.

Не погоджуючись із цим рішенням, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірному рішенню, суд врахував таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що питання встановлення та зміни меж адміністративно-територіальних одиниць врегульовано главою 29 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.173 Земельного кодексу України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць.

Проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів.

Таким чином, законом регламентований порядок встановлення та зміни меж населених пунктів, що здійснюється на підставі відповідних проектів землеустрою.

При цьому, на підставі ч.1 ст.174 Земельного кодексу України рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

Пунктом 1 ч.3 ст.186 Земельного кодексу України передбачено, що проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць погоджуються сільськими, селищними, міськими, районними радами, районними державними адміністраціями, за рахунок території яких планується здійснити розширення таких меж. У разі розширення меж адміністративно-територіальної одиниці за рахунок території, що не входить до складу відповідного району, або якщо районна рада не утворена, проект погоджується Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

У разі встановлення меж міст проект також погоджується Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною радою.

Рішення Верховної Ради України, органу місцевого самоврядування про встановлення (зміну) меж адміністративно-територіальної одиниці одночасно є рішенням про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці.

Отже, проект землеустрою щодо зміни меж населеного пункту в обов`язковому порядку погоджується органом місцевого самоврядування (державної влади), за рахунок території яких планується здійснити розширення таких меж.

Крім того, як зазначено вище, рішення щодо зміни меж міста приймається Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України. Воно одночасно є рішенням про затвердження відповідного проекту землеустрою.

Отже, рішенню Верховної Ради України про зміну меж міста передує визначена вищевказаними нормами Земельного кодексу України процедура, зокрема обов`язкове погодження проекту землеустрою уповноваженими суб`єктами, що у свою чергу знайшло відображення у п.3 спірного рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що спірне рішення Черкаської міської ради від 18 січня 2024 року №51-116 є лише складовою процедури погодження проекту землеустрою щодо зміни меж населеного пункту м. Черкаси, який в обов`язковому порядку проходить процедуру погодження органом місцевого самоврядування, за рахунок території яких планується здійснити розширення таких меж, тобто Руськополянською сільською радою, а тому твердження позивача у позові, що спірне рішення безумовно порушує права територіальної громади, суд вважає безпідставним.

Крім того суд встановив, що рішенням Руськополянської сільської ради від 16.02.2024 №43-1/VIII відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці міста Черкаси, розроблений Державним підприємством «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

Таким чином, відмова у погодженні вищевказаного проекту землеустрою реалізована позивачем шляхом прийняття рішення від 16.02.2024 №43-1/VIII «Про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці міста Черкаси», що прямо передбачено нормами Земельного кодексу України.

Для вирішення спору суд враховує, що за вимогами ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 стосовно тлумачення ч.2 ст.55 Конституції України вказано, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.2 ст.3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Відповідно до ч.3 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно із ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.

За змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 щодо порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес. Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим.

Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

За приписами п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка та Шереметьєв проти України).

В контексті ч.1 ст.5 КАС України права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.

За смисловим навантаженням термін «законний інтерес» є тотожним «охоронюваному законом інтересу», оскільки саме законність обумовлює надання інтересу правової охорони.

Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі №1-10/2004, згідно з яким поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Ознаки, притаманні законному інтересу, визначені у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі №1-10/2004. Поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Розмежовуючи суб`єктивне право, і пов`язаний з ним інтерес, Конституційний Суд України зазначає, що перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: "Дозволено все, що передбачено у законі", а друге - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: "Дозволено все, що не забороняється законом".

Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб`єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов`язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість.

Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимось конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб`єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.

З огляду на вимоги ст.ст.2, 5 КАС України об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений.

З наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.

Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №522/3665/17 вказав такі ознаки «потерпілого» від порушення законного інтересу:

(а) безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов;

(б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому;

(в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, завдано шкоду);

(г) існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.

Під час вирішення спору у справі, що розглядається, суд встановив, що доводи позивача не містять жодного обґрунтування негативного впливу оскаржуваного рішення на конкретні реальні індивідуально виражені права територіальної громади, оскільки, як зазначено вище, спірне рішення від 18 січня 2024 року №51-116 є лише складовою процедури погодження проекту землеустрою щодо зміни меж населеного пункту м. Черкаси, який в обов`язковому порядку проходить процедуру погодження Руськополянською сільською радою.

При цьому, Руськополянська сільська рада реалізувала свою незгоду з розширенням меж м. Черкаси за рахунок її земель шляхом прийняття рішення від 16.02.2024 №43-1/VIII «Про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці міста Черкаси», що прямо передбачено нормами Земельного кодексу України.

Вказане свідчить про відсутність предмету захисту у суді, адже позивачем не визначено права, свободи чи інтересу, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, що фактично вказує на безпредметність заявленого позову.

Таким чином, суд вважає, що оскаржуване рішення не призвело до виникнення правових наслідків, які б свідчили про порушення прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів Руськополянської територіальної громади.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 травня 2020 року у справі №815/1788/15 наголосила, що у разі оскарження рішення органів владних повноважень судам слід перевірити (встановити) чи є оскаржуване рішення таким, за наслідками виконання якого настають юридично значимі дії, чи настає інший кінцевий результат, чи це рішення з урахуванням якого (на підставі якого) приймається остаточне рішення органу владних повноважень.

Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №522/3665/17 також звертає увагу, що з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких необхідно відмовити.

Керуючись ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Відмовити плавністю у задоволенні позову Руськополянської сільської ради.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Учасники справи:

1) позивач Руськополянська сільська рада (19602, Черкаська обл., Черкаський р-н, с. Руська Поляна, вул. Шевченка, буд.67, код ЄДРПОУ 26357573);

2) відповідач Черкаська міська рада (18001, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, буд.36, код ЄДРПОУ 25212542);

3) третя особа Будищенська сільська рада (19620, Черкаська обл., Черкаський р-н, с. Будище, вул. 30-річчя Перемоги, буд.42, код ЄДРПОУ 26323723);

4) третя особа Червонослобідська сільська рада (19604, Черкаська обл., Черкаський р-н, с. Будище, вул. Соборна, буд.2/1, код ЄДРПОУ 26323717).

Повне судове рішення виготовлено 15.07.2024.

Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ