Постанова

від 17.07.2024 по справі 753/12767/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи 753/12767/23

Номер апеляційного провадження 22-ц/824/11517/2024

Головуючий у суді першої інстанції О. М. Колесник

Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

17 липня 2024 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.

секретар судового засідання Авєлін А. О.

сторони

позивач ОСОБА_1

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія управління активами «Бізнес-Гарант»

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія управління активами «Бізнес-Гарант», подану представником Луценком Назаром Олександровичем,

на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 березня 2024 року

та додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 квітня 2024 року,

ухвалені у складі судді Колесник О. М., в примішенні Дарницького районного суду м.Києва,

у с т а н о в и в :

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ТОВ«Компанія управління активами «Бізнес-Гарант», треті особи: ТОВ «Моноліт Будсервіс», ТОВ «Столичний комфорт», ТОВ «Спар-Інвест», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири.

В обґрунтування позову зазначила, що 07.02.2018 між нею та ТОВ«Компанія управління активами «Бізнес-Гарант», яке діяло в інтересах та за рахунок Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Юкон», було укладено інвестиційний договір №13328/Б092-1, згідно умов якого позивач проінвестувала будівництво квартири, а відповідач, в подальшому, зобов`язався передати ОСОБА_1 об`єкт інвестування шляхом укладання договору купівлі-продажу. На виконання умов інвестиційного договору №13328/Б092-1 між ОСОБА_1 таТОВ «Компанія управління активами «Бізнес-Гарант» 29.07.2020 було укладено договір купівлі-продажу та акт приймання-передачі квартири АДРЕСА_1 . Після проведення ремонтних робіт влітку 2020 року позивач переїхала до вказаної квартири на постійне місце проживання, однак через деякий час помітила відставання шпалер від стін по периметру квартири. Тривалий час причину залиття квартири встановити не вдалось і тільки 04.12.2020 у присутності представників ТОВ «Столичний комфорт», генерального підрядника ТОВ «Моноліт Будсервіс» було зірвано плитку та підлогу в коридорі квартири та виявлено джерело протікання води - через з`єднання труб холодної води, про що було складено акт залиття. Представник ТОВ «Моноліт Будсервіс» визнав, що таке з`єднання проводилось забудовником під час будівництва будинку, та вказав, що погодить з керівництвом розмір компенсації. Однак згодом у телефонній розмові пояснив, що має сумніви про причини залиття і потрібно здійснити експертизу. Отримавши експертний висновок, у якому вказано про винуватісь відповідача у залитті квартири позивача, остання просить стягнути з відповідача 208 479,60 грн матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири, 16 159,00 грн 3%-річних, 93 986,12 грн. інфляційних втрат, 4 942,66 грн вартості проведення будівельно-технічного дослідження, 15 000,00 грн моральної шкоди та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19 березня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Компанія управління активами «Бізнес-Гарант» на користь ОСОБА_1 208 479,60 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири, 4 942,66 грн вартості висновку експертного дослідження, 10 000,00 грн моральної шкоди, 3 158,40 грн судового збору, а всього стягнуто 226 580, 66 грн. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

22 березня 2024 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у розмірі 13 198,00 грн.

Додатковим рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03 квітня 2024 року стягнуто з ТОВ «Компанія управління активами «Бізнес-Гарант» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 198,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду та додатковим рішенням суду ТОВ «Компанія управління активами «Бізнес-Гарант» через свого представника Луценка Н. О. подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення та додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження спірних правовідносин, неправильної оцінки наданих доказів та неврахування всіх обставин справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції дійшов висновку, що протікання сталось в місці з`єднання труб, що були змонтовані саме працівниками відповідача. Такого висновку суд дійшов, опираючись на відповідні слова позивача та її співмешканця, котрі не підтверджується доказами у справі. Водночас, ТОВ «КУА «Бізнес-Гарант» не володіє інформацією та не несе відповідальності за якість та належність ремонтних робіт, виконаних в квартирі її власником. У тому числі, відповідачу не може бути відомо, яким чином та в яких місцях внутрішньоквартирної системи водопостачання виконавцями позивача здійснювались роботи. Під час розгляду справи судом не було враховано невиконання позивачем обов`язку доведення факту існування недоліків квартири до її передання, що виключає відповідальність відповідача як продавця.

Судом першої інстанції було проігноровано імперативні норми матеріального права, що вказують на невиконання позивачем свого обов`язку щодо обслуговування власних внутрішньоквартирних систем та зроблено необгрунтований висновок про можливість притягнення до відповідальності відповідача, зважаючи лише на той факт, що останній виступав продавцем квартири. Ухвалюючи оскаржуване рішення про стягнення з ТОВ «КУА «Бізнес-Гарант» матеріальної і моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з положень ст. 1166 ЦК України, що визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Проте наявність договірних відносин купівлі-продажу між забудовником та покупцем квартири (регулюються положеннями глави 54 ЦК України) не може слугувати безумовним фактом завдання шкоди (є позадоговірним зобов`язанням та регулюється положеннями глави 82 ЦК України) з боку забудовника. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту завдання позивачу збитків саме відповідачем, протиправних дій останнього та причинного зв`язку між такими діями та завданням шкоди, що свідчить про відсутність усіх складових делікту та неможливість стягнення збитків з відповідача згідно ст. 1166 ЦК України.

Апелянт вказує на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «КУА«Бізнес-Гарант не підлягають задоволенню з підстав недоведеності позивачем усіх складових делікту, зокрема ним не доведено та не надано належних, допустимих та беззаперечних доказів щодо факту заподіяння матеріальних збитків відповідачем, щодо протиправності дій відповідача та причинного зв`язку між такими діями і завданням шкоди. Натомість, матеріали справи та положення законодавства щодо обов`язку утримання та обслуговування систем водопостачання спростовують вину відповідача у завданні шкоди. Надані позивачем експертні дослідження від 28.07.2021 та 09.02.2022 не могли бути взяті до розгляду та уваги судом першої інстанції, оскільки в них не зазначено, що відповідні експерти обізнані про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і що вони підготовлені для надання до суду, тому такі висновки є неналежними та недопустимими доказами.

Крім того апелянт вказує, що оскільки позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди не підлягають задоволенню, тому необхідно відмовити й у задоволенні позовних вимог у частині відшкодування моральної шкоди, які є похідними та тісно взаємопов`язані з вимогами про відшкодування майнової шкоди.

Зважаючи на те, що в задоволенні позовних вимог про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири слід відмовити в повному обсязі, тому на відповідача не може бути покладено обов`язку по відшкодуванню позивачу понесених нею витрат на професійну правничу допомогу.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ТОВ «КУА «Бізнес - Гарант» Луценко Н. О. підтримав подану апеляційну скаргу, просить задовольнити її з викладених у ній доводів.

Представник позивача ОСОБА_4 - адвокат Котович І. О. у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, з підстав викладених у відзиві, рішення та додаткове рішення суду першої інстанції просить залишити без змін як законні і обґрунтовані, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Треті особи ТОВ «Моноліт Будсервіс», ТОВ «Столичний комфорт», ТОВ «Спар-Інвест» у судове засідання суду апеляційної інстанції явку своїх представників не забезпечили,про час та дату розгляду справи повідомлялись належним чином. Будь - яких заяв, клопотань на час розгляду справи до суду апеляційної інстанції від третіх осіб не надходило.

Суд апеляційної інстанції вважав за можливе розглянути справу за відсутності представників третіх осіб з урахуванням вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, оскільки їх неявка в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає її розгляду.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судових рішень в межах їх апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судом, ОСОБА_1 та ТОВ«Компанія управління активами «Бізнес-Гарант», яке діяло в інтересах та за рахунок Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Юкон», 07.02.2018 уклали інвестиційний договір №13328/Б092-1, згідно умов якого позивач проінвестувала будівництво квартири АДРЕСА_1 , сплативши відповідачу 1 359 419,85 грн загального інвестиційного внеску до підписання цього договору, а відповідач, в подальшому, зобов`язався передати ОСОБА_1 зазначений об`єкт інвестування шляхом укладання договору купівлі-продажу квартири та акту прийому-передачі квартири.

Навиконання умов інвестиційного договору №13328/Б092-1 від 07.02.2018 між ОСОБА_1 та ТОВ«Компанія управління активами «Бізнес-Гарант» 29.07.2020 було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пилипенком О. Ю., зареєстрований у реєстрі за № 763.

Також було укладено акт приймання-передачі квартири АДРЕСА_1 .

04.12.2020 працівниками експлуатуючої організації ТОВ «Столичний комфорт» було складено акт про залиття в будинку за адресою: АДРЕСА_2 , яким встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 під час огляду було виявлено протікання трубопроводу під стяжкою в приміщенні коридору, залиття призвело до пошкодження стін, підлоги по всій квартирі власника та міжкімнатних дверей, у вересні 2020 року власник квартири повідомив ТОВ «Столичний комфорт» про наявність протікання води, що було зафіксовано в складі ОСОБА_5 і ОСОБА_6 . Висновок: протікання води сталось по причині протікання з`єднання труб холодної води, які розміщені під стяжкою в коридорі квартири. Даний акт був затверджений директором ТОВ «Столичний комфорт» ОСОБА_7 .

Головним судовим експертом відділу будівельних досліджень лабораторії будівельних, земельних, екологічних досліджень та оціночної діяльності Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Лемешком А. В. 11.06.2021 складено акт огляду об`єкта дослідження, з якого вбачається пошкодження квартири позивача.

Згідно висновку експертного дослідження №ЕД-19-21/15771-РМ, складеного 28.07.2021 Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, металева конструкція системного трійника не зруйнована і не має механічних пошкоджень. Також в металевій конструкції системного трійника відсутні дефекти, які відносяться до заводського чи експлуатаційного походження.

Відповідно до висновку експертного дослідження №ЕД-19-21/15770-БТ, складеного 09.02.2022 року Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, причину залиття квартири АДРЕСА_1 визначити за результатами проведення натурального обстеження, неможливо, відповідно до акту про залиття будинку за адресою: АДРЕСА_2 (секція Б) від 04.12.2020 року, залиття приміщень квартири № Б-92 сталось внаслідок протікання трубопроводу під стяжкою в приміщенні коридору квартири, вартість відновлювального ремонту квартири АДРЕСА_1 для усунення пошкоджень, які виникли внаслідок залиття, на час складання висновку становить 208 479,60 грн.

Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування матеральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири та стягнувши з відповідача на користь позивача вартість відновлювального ремонту у розмірі208 479,60 грн, що підтверджено документально, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрнутованість заявлених позовних вимог в цій частині, оскільки представник відповідача підтвердив, що саме забудовником підводилась до квартири позивача труба з трійником, а потім власник квартири здійснював розводку водопостачання по всій квартирі, а сама труба з трійником була залита зверху певним слоєм бетонної стяжки, при цьому актом про залиття квартири від 04.12.2020 було встановлено, що протікання води сталось по причині протікання з`єднання труб холодної води, які розміщені під стяжкою в квартирі, що були змонтовані саме працівниками відповідача, тому винність саме працівниківТОВ «Компанія управління активами «Бізнес-Гарант», як юридичної особи - забудовника, які облаштовували відвід до квартири позивача холодного водопостачання,в нанесені матеріальної шкоди ОСОБА_1 як власнику квартири, знайшла своє повне підтвердження у судовому засіданні і не викликає сумніву, а саме неякісний монтаж труби з трійником, з якого здійснювалось протікання води, призвело до залиття та пошкодження квартири позивача, між такими діями відповідача і нанесеною матеріальною шкодою позивачу є безпосередній причинно-наслідковий зв`язок. Оскільки позивач отримала психологічні переживання та моральні страждання від залиття своєї квартири, що природньо зрозуміло, суд дійшов висновку, що з відповідача на її користь підлягає стягненню 10 000,00 грн моральної шкоди. Додатковим рішенням суд вирішив питання щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у цій справі, враховуваши пропорційність задоволених позовних вимог, обсяг виконаних адвокатом робіт та наданих послуг.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони повністю узгоджуються із матеріалами справи та встановленими судом обставинами справи, з огляду на наступне.

Так, відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина перша статті 16 ЦК України).

У пунктах 8, 9 частини другої статті 19 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).

У частині першійстатті 1167 ЦК Українивизначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини другоїстатті 22 ЦК Українизбитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину (схожий висновок див. постанову Верховного Суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).

У постанові Верховного Суду від 04 листопада 2022 року у справі № 640/2713/18 вказано, що «задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що залиття квартир сталося внаслідок протиправної бездіяльності КП «Харківські теплові мережі», що полягала у незабезпеченні належного стану внутрішньобудинкових систем центрального опалення та гарячого водопостачання у будинку, технічне обслуговування яких було покладено на КП «Харківські теплові мережі».Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, та врахувавши обставини, за яких сталося залиття квартири, а також умови укладеного між відповідачами договору, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку, що саме з КП «Харківські теплові мережі» підлягає стягненню на користь позивачів суми завданої майнової та моральної шкоди. Зазначений висновок узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 640/20533/16-ц та від 28 травня 2020 року у справі № 640/419/17 щодо застосування вказаних норм права. Доводи касаційної скарги КП «Харківські теплові мережі» про те, що чинним законодавством України та будь-якими іншими актами чи договорами на нього не покладено обов`язків, невиконання яких мало наслідком залиття кватири позивача, є безпідставними».

У постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 212/7628/21 зазначено, що «виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК Українита змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц)».

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статями76, 77, 79 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У частині шостійстатті 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Згідно частини п`ятої статті 106 ЦПК Україниу висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Отже, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. За обставинами справи цю презумпцію мала б спростувати саме відповідачка, що нею не зроблено.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить протиправність дій, наявність шкоди та її розмір й причинно-наслідковий зв`язок. Позивач зазначене довела.

Судом першої інстанції було враховано, що за встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду,відбувається розподіл тягаря доказування. Позивач довела належними та допустимими доказами, які наявні у матеріалах справи, зокрема показами свідків, наявність шкоди відповідача у залитті належній їй на праві власності квартири та причинний зв`язок між такими діями і завданням шкоди.

З матералів справи вбачається, що під час розгляду справи судом першої інстанції представник відповідача підтвердив, що саме забудовником підводилась до квартири позивача труба з трійником, а потім власник квартири здійснював розводку водопостачання по всій квартирі, а сама труба з трійником була залита зверху певним слоєм бетонної стяжки, при цьому актом про залиття квартири від 04.12.2020 року було встановлено, що протікання води сталось по причині протікання з`єднання труб холодної води, які розміщені під стяжкою в квартирі.

Вказаних обставин не було спростовано стороною відповідача під час перегляду справи апеляційним судом.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції у тому, що винність саме працівників ТОВ«Компанія управління активами «Бізнес-Гарант», як юридичної особи - забудовника, які облаштовували ввід до квартири позивача холодного водопостачання, в нанесені матеріальної шкоди ОСОБА_1 як власнику квартири, повністю підтверджується зібраними у справі доказами у їх сукупності та не викликає сумніву. Саме через неякісний монтаж труби з трійником, з якого здійснювалось протікання води, сталося залиття та пошкодження квартири позивача.

Доказів на спростування відсутності протиправності та вини, а також розміру завданої позивачу майнової шкоди відповідач у розпорядження суду не надав, правом на заявлення клопотань про призначення у справі судових експертиз Товариство не скористалося. Зокрема не спростувало доказів на підтвердження розміру завданої позивачу майнової шкоди.

У справі, що переглядається позивач на підтвердження своїх доводів щодо відсутності її вини у завданні шкоди надала висновок експертного дослідження №ЕД-19-21/15771-РМ від 28.07.2021 та висновок експертного дослідження №ЕД-19-21/15770-БТ від 09.02.2022.

У дослідницькій частині висновків вказано, що експерт проводив дослідження ґрунтуючись на переконанні у достовірності наданої замовником інформації, документів та відомостей. Дослідження проводилось методом зіставлення результатів візуально- інструментального обстеження з вимогами нормативних документів, чинних у будівництві, а також розрахунку вартості ремонтно будівельних робіт, проведення яких необхідно для усунення пошкоджень, які виникли внаслідок залиття приміщень квартири. У висновку викладені спеціальні неупереджені, професійні судження та висновки експерта у межах постановленого питання виключно в межах компетенції та згідно наданих замовником матеріалів на дослідження.

При дослідженні судовий експерт констатував про те, що причину залиття квартири АДРЕСА_1 визначити за результатами проведення натурального обстеження, неможливо, відповідно до акту про залиття будинку за адресою: АДРЕСА_2 (секція Б) від 04.12.2020, залиття приміщень квартири №Б-92 сталось внаслідок протікання трубопроводу під стяжкою в приміщенні коридору квартири.

За змістом висновку експертного дослідження №ЕД-19-21/15771-РМ, складеного 28.07.2021 Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, металева конструкція системного трійника не зруйнована і не має механічних пошкоджень. Також в металевій конструкції системного трійника відсутні дефекти, які відносяться до заводського чи експлуатаційного походження

Дослідивши зазначені висновки експертизи та оцінивши їх у сукупності з обставинами справи та іншими доказами, суд з посиланням на норми статей 102, 103, 110 ЦПК Українивірно врахував їх, так як вони є достатньо повними і узгоджуються з іншими обставинами справи.

А тому доводи апеляційної скарги у тому, що такі висновки є недопустимими доказами, колегія суддів відхиляє, оскільки наявність шкоди та причинний зв`язок позивач може доводити будь-якими засобами доказування.

Особа, яка заперечує такі письмові докази, має право надати суду інші контрдокази або просити про проведення відповідної експертизи. Відповідач жодного доказу не надав і не просив суд провести відповідну експертизу на спростування наданих позивачем доказів щодо завдання шкоди та її розміру.

Отже, відповідачем не надано належних доказів, які б спростовували вимоги позивача і надані нею докази про те, що пошкодження майна сталося внаслідок протиправних дій відповідача(неякісний монтаж труби з трійником, з якого здійснювалось протікання води, призвело до залиття та пошкодження квартири позивача).

Доводи апеляційної скарги у тому, що позивач прийняла спірну квартиру згідно акту і в неї не було претензій та зауважень щодо здійснення робіт відповідачем не свідчить про наявність вини позивача у залитті належній їй квартири, оскільки протікання води у з`єднанні труб холодної води, які облаштовані забудовником під бетонною стяжкою в квартирі, є прихованим дефектом (недоліком), який позивач не могла побачити візуально та/або знати про нього. Наслідки такого недоліку будівництва проявились значно пізніше у процесі користування позивачем холодним водопостачанням, та нею було прийнято ряд дій для з`ясування причин залиття, а не голослівне звинувачення у залитті відповідача.

Вирішуючи вимоги позивача участині відшкодування їй моральної шкоди, заподіяної пошкодженням квартири, судом вірно врахував таке.

Згідно з положеннямистатті 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: зокрема: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (частина четверта статті 23 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

З урахуванням встановлених обставин під час розгляду справи щодо складу цивільного правопорушення, за наявності якого наступає відповідальність заподіювача шкоди, у тому числі й моральної, тому суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість таких вимог позивача.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA,№ 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Колегія суддів вважає, що при визначенні розміру моральної (немайнової) шкоди, суд вірно враховав характер та обсяг страждань, яких зазнала позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та стягнув у рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн.

Розмір стягнутої судом моральної шкоди відповідає засадам розумності і справедливості, глибині заподіяних позивачу моральних страждань та не спростований відповідачем.

Разом з тим колегія суддів зауважує, що доводи та обставини, на які посилається відповідач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції, суд надав їм належну оцінку, при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Отже, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову повно та всебічно встановив обставини справи та фактичні правовідносини між сторонами, у зв`язку із чим, дійшов обґрунтованого висновку про те, що залиття квартири позивача сталось через протікання з`єднання труб холодної води, які розміщені під стяжкою в квартирі, що були змонтовані саме працівниками відповідача, а тому саме через вину працівників ТОВ «Компанія управління активами «Бізнес-Гарант», як юридичної особи - забудовника (Фонд - сторона Інвестиційного договора), яка взяла на себе зобов`язання по будівництву Будинку (п.2.2 договора), які облаштовували ввід до квартири позивача холодного водопостачання, відповідно до п. 3.2 Інвестиційного договору від 07 лютого 2018 року, нанесено матеріальну та моральну шкоду позивачу як власнику квартири.

Доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають. Такі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції та власного тлумачення характеру спірних правовідносин і встановлених судом обставин.

Жодних доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції матеріали справи не містять. Таких доказів не додано відповідачем до апеляційної скарги та не отримано таких доказів судом апеляційної інстанції у ході розгляду справи.

Оскільки у апеляційній скарзі ТОВ «Компанія управління активами «Бізнес-Гарант» як на підставу для скасування ухваленого судом першої інстанції у цій справі додаткового рішення, яким покладено на відповідача обов`язок по відшкодуванню позивачу поненесених нею витрат на правничу допомогу, лише необхідність у відмові у задоволенні позовних вимог про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири через їх недоведеність та необгрунтованість, при цьому апеляційни суд відхиляє такі доводи апелянта, тому додаткове рішення суду колегія суддів залишає без змін, оскільки з урахуванням задоволених позовних вимог про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири та відшкодування моральної шкоди, на відповідача обгрунтовано покладено обов`язок по відшкодуванню позивачу понесених нею витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом справи.

Апеляційна скарга відповідача в частині оскарження додаткового рішення суду не містить доводів щодо незгоди із розміром витрат на правничу допомогу, стягнутих з відповідача на користь позивача, а тому законність та обгрунтованість в цій частині додаткового рішення суду колегією суддів не перевіряється.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди відповідача з висновками суду щодо їх оцінки у сукупності. Незгода апелянта з судовими рішеннями суду першої інстанції або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в таких судових рішеннях, не свідчять про їх незаконність.

Колегія суддів зазначає, що загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

У кожному конкретному випадку суд повинен ретельно оцінити докази й мотиви заявника, уважно вивчити обставини справи та надати мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

При цьому колегія суддів зазначає, що аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте, Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Суд у своєму рішенні навів мотиви з яких прийняв до уваги доводи позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, дав вірну оцінку запереченням відповідача та дійшов законного та обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Таким чином, під час розгляду справи суд першої інстанції дотримався вимог закону, повно та всебічно з`ясував обставин справи, надав правову оцінку доводам і запереченням сторін та зібраним у справі доказам, вірно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, з огляду на що, судові рішення є законними та обґрунтованими. Підстав для їх скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Справу було розглянуто судом першої інстанції на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних доказів.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції рішення та додаткове суду першої інстанції залишає без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Компанія управління активами «Бізнес-Гарант» без задоволення.

Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У частинах першій-третійстатті 134 ЦПК Українивизначено, що разом з першою заявою щодо суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Із матералів справи вбачається, що позивачем було надано відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому серед іншого позивач просила апеляційний суд покласти на відповідача понесені нею судові витрати у суді апеляційної інстанції.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третястатті 141 ЦПК України).

Згідно з частиною восьмоюстатті 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У судовому засіданні 17.07.2024 представником позивача було подано заяву, у якій сторона позивача просить стягнути з відповідача на свою користь понесені позивачем витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 2 000,00 грн. До заяви надано докази на підтвердження надання правничої допомоги та розмір понесених витрат.

Згідно з частиною другоюстатті 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третястатті 137 ЦПК України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано копію договору про надання правової допомоги №05/07-24 від 05.07.2024, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Котовичем І. О., щодо надання правової допомоги у справі №753/12767/23 (п.1.3. Договору), копія ордера серії АІ №1634562 від 09.07.2024, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, розрахунок витрат на правовоу допомогу за договором №05/07-24 від 05.07.2024, копію платіжної інструкції №0.0.3757589427.1 від 12.07.2024 на суму 2 000,00 грн (призначення платежу - сплата за надання правової допомоги згідно договору №05/07-24 від 05.07.2024)

Суд апеляційної інстанції, урахувавши складність справи та обсяг виконаних робіт, час розгляду справи судом, та відхиливши клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, дійшов висновку про доведеність позивачем понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 2 000,00 грн та їх співмірність складності справи та виконаним адвокатом обсягу роботам, часу, у зв`язку із чим такі витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у заявленому останнім розмірі.

Оскільки апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, тому понесені ним витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду не підлягають відшкодуванню позивачем.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія управління активами «Бізнес-Гарант», подану представником Луценком Назаром Олександровичем , залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 березня 2024 року та додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 квітня 2024 року залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія управління активами «Бізнес-Гарант» (ЄДРПОУ 38061832, адреса: вул. Прорізна, 22, прим. 9, м. Київ, 01001) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ) 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп витрат на правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 22 липня 2024 року.

Судді

Л. Д. Поливач

А. М. Стрижеус

О. І. Шкоріна