Ухвала

від 17.07.2024 по справі 191/2796/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/1919/24 Справа № 191/2796/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 (приймає участь в

режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження матеріали кримінального провадження № 42022132590000032 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2024 року щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в смт. Троїцьке Троїцького району Луганської області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить вирок суду скасувати, у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що злочин, передбачений ч.7 ст.111-1 КК України є умисним, водночас під час судового розгляду справи не було встановлено, що ОСОБА_8 добровільно та умисно погодився залишитись на тимчасово окупованій території та зайняти посаду в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.

Жоден з допитаних свідків не зазначив, що ОСОБА_8 вчинив ці дії добровільно, а не через примус чи внаслідок загроз відносно себе чи близьких родичів.

Стверджує, що в матеріалах кримінального провадження немає жодного прямого доказу щодо вчинення ОСОБА_8 інкримінованого йому злочину.

Вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2024 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 13 років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування, органах державного управління та контролю, підприємствах та організаціях державної чи комунальної власності строком на 13 років, з конфіскацією всього належного йому майна.

За обставин, викладених у вироку, 24.02.2022 року Російською Федерацію здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, розпочато ведення агресивної війни проти України та захоплення її території.

Указом Президента України від 24.02.2022 року№ 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом України від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.

Указом Президента України від 14.03.2022 року № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому вказаний строк було неодноразово продовжено, в тому числі Указом Президента від 12.08.2022 року №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».

Законом України від 15.08.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» затверджено зазначений Указ.

У зв`язку із веденням агресивної війни з боку Російської Федерації проти України, захоплено АДРЕСА_2 .

У червні 2022 року, більш точний час встановити за об`єктивних причин не виявилось можливим, ОСОБА_8 , будучи громадянином України, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалась приблизно о 04 годині ранку 24.02.2022 року повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України, усвідомлюючи російську агресію проти України, з метою переслідування своїх особистих інтересів, перебуваючи на території смт. Троїцьке Сватівського району Луганської області маючи умисел на зайняття посади окупаційної влади в смт. Троїцьке Сватівського району Луганської області, реалізуючи його, вступив в злочинну змову з окупаційними військам Російської Федерації та представниками так званої «ЛНР», отримавши від них пропозицію на зайняття посади в правоохоронному органі окупаційної владі в смт. Троїцьке Сватівського району Луганської області, в порушення вимог Конституції та Законів України добровільно, умисно погодився на вказану пропозицію.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, 07.07.2022 року ОСОБА_8 , будучи громадянином України, перебуваючи на території смт. Троїцьке Сватівського району Луганської області, діючи зі своїх особистих мотивів та бажання, погоджуючись на пропозицію представників окупаційної адміністрації держави-агресора Російської Федерації та представників незаконних збройних формувань так званої «ЛНР», умисно, добровільно прийняв присягу на вірність «народу ЛНР», вступив на службу в « Троицкий РОВД МВД ЛНР », зайнявши посаду командиру взводу «Изолятора временного содержания Троицкого РОВД МВД ЛНР», в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.

Дане кримінальне провадження, як на етапі досудового розслідування, так і під час судового розгляду, здійснювалося за відсутності обвинуваченого («in absentia») в порядку спеціального досудового та судового провадження.

З матеріалів провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_8 був належним чином повідомлений про дату та час розгляду апеляційної скарги його захисника в суді апеляційної інстанції, шляхом публікації в газеті «Урядовий кур`єр» та на сайті суду.

Однак, від обвинуваченого ОСОБА_8 клопотання щодо його участі у розгляді провадження не надходило, у зв`язку з чим відповідно до ч.4 ст.405 КПК України розгляд апеляційної скарги проведено у відсутність обвинуваченого, проти чого не заперечували захисник та прокурор.

Заслухавши суддю-доповідача, захисника, який підтримав апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Розглянувши в порядку спеціального судового розгляду, за відсутності обвинуваченого (in absentia), кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, за обставин, викладених у вироку, яке відповідає фактичним обставинам провадження, підтверджується дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.

Так, вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, підтверджується:

- показами свідка ОСОБА_9 , який в суді першої інстанції пояснив, що він знає обвинуваченого з 2019 року, так як разом працювали до 2020 року в органах поліції в Луганській області, поки ОСОБА_8 не був переведений на інше місце роботи. Після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, він виїхав до Дніпропетровської області, так як м. Дніпро є місцем знаходження Луганського ГУНП, та в подальшому, з наданих йому фотографій та відеоматеріалів, впізнав ОСОБА_8 , який прийняв присягу на вірність ЛНР та залишився на окупованій території працювати командиром взводу ізолятору Троїцького ВП ЛНР;

- показами свідка ОСОБА_10 , який в суді першої інстанції пояснив, що він знайомий із ОСОБА_8 з 2019 року. На початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України у 2022 році, в тому числі на територію Луганської області, приблизно через 4-6 місяців, він побачив фото та відео зрадників, серед них було дуже багато колег, які прийняли присягу ЛНР, в тому числі і ОСОБА_8 , який уважно слухав та давав присягу ЛНР з російськими шевронами. Можливість виїхати з окупованої території була, але чому обвинувачений цього не зробив, - йому не відомо.

Також вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується письмовими доказами:

- паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим 27.05.1996 року Троїцьким РВ УМВС України в Луганській області, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яким підтверджено його належність до громадянства України (а.п.221 т.1);

- довідкою Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області від 12.07.2022 року, якою підтверджено реєстрацію ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 . За наявними обліками ЄІАС УМП ОСОБА_8 паспортом громадянина України та для виїзду за кордон документований не був (а.п.11 т.2);

- витягом з наказу ГУНП в Луганській області від 27.06.2022 року №257 о/с «По особовому складу», за яким старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 , інженера з інформаційної підтримки відділу поліції №1 Сєвєродонецького районного управління поліції ГУНП в Луганській області звільнено за п.6 ч. 1 ст. 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби), з 30.06.2022 року, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні 19 років 10 місяців 03 дні (а.п.3 т.3);

- протоколами огляду від 23.07.2022 року та 25.07.2022 року, яким встановлено, що об`єктом огляду є відео, яке опубліковане в соціальній мережі «Telegram» під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 », розміщене 07.07.2022 року о 18.30 годин, на якому зображені особи, які приймають присягу на службу «МВД ЛНР», в тому числі впізнанні свідками ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - ОСОБА_8 (а.п.21-23, 29-31 т.2);

- протоколом огляду від 22.09.2022 року відеозапису «Правохранители Троицького, Сватовского и Новоайдарского РОВД МВД ЛНР приняли присягу на верность народу Луганской народной республики», розміщеного в мережі інтернет 07.07.2022 року (а.п.49-57 т.2);

- протоколом огляду від 19.10.2022 року, яким підтверджено факт розміщення 30.12.2014 року о 16.13 годин на сайті «Луганський информационний центр» «Закон о полиции» (а.п.104-106 т.2).

Підстав для того, щоб вважати зазначені докази недопустимими у кримінальному провадженні, на підставі яких суд дійшов висновку про винність ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, суд не знаходить, адже суд першої інстанції, згідно із положеннями ст. 94 КПК України, під час ухвалення вироку за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінював кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Доводи захисника про те, що під час судового розгляду справи не було встановлено, що ОСОБА_8 добровільно та умисно погодився залишитись на тимчасово окупованій території та зайняти посаду в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, а також, що жоден з допитаних свідків не зазначив, що ОСОБА_8 вчинив ці дії добровільно, а не через примус чи внаслідок загроз відносно себе чи близьких родичів є безпідставними з огляду на таке.

Так, наведеними вище доказами у їх сукупності та взаємозв`язку, зокрема дослідженими судом фото та відеоматеріалами під назвою «Правохранители Троицького, Сватовского и Новоайдарского РОВД МВД ЛНР приняли присягу на верность народу Луганской народной республики», розміщене 07.07.2022 року, здобутими в результаті огляду мережі Інтернет, встановлено зображення ОСОБА_8 у форменому одязі співробітників МВС "ЛНР".

Зазначене є беззаперечним свідченням невимушеності його поведінки, відсутності будь-якого примусу щодо нього, а відтак, і цілковитої добровільності його дій.

Окрім того, доводи апеляційної скарги щодо можливого примусу чи загроз відносно обвинуваченого чи його родичів є безпідставними, оскільки захисник не наводить і не наводив у суді першої інстанції жодних конкретних фактів, які могли б свідчити про зумовленість протиправної поведінки ОСОБА_8 тиском, погрозами, насильством, фізичним або психічним примусом і тягнути правові наслідки, передбачені статтею 40 КК України. Відповідно до матеріалів провадження і журналів судових засідань, під час розгляду справи місцевим судом захисник ОСОБА_7 не подавав жодних доказів на підтвердження існування відповідних обставин.

Згідно із ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами обвинувачення і захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Суд відповідно до закріпленої у статті 26 КПК України засади диспозитивності вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами і віднесені до його повноважень згідно із цим Кодексом.

Керуючись зазначеними загальними засадами кримінального провадження, з огляду на процесуальну позицію в судовому засіданні захисника ОСОБА_7 суд не досліджував доказів існування обставин, які могли б ставити під сумнів добровільність вчинення ОСОБА_8 інкримінованих йому дій, і таких обставин не встановив.

Таким чином, колегія суддів вважає, що докази винуватості ОСОБА_8 за пред`явленим обвинуваченням за ч. 7 ст. 111-1 КК України перевірені судом та згідно зі ст. 94 КПК України належним чином оцінені з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні за ознаками ч.7 ст.111-1 КК України, а саме: добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, а тому апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню.

Призначаючи покарання ОСОБА_8 , суд першої інстанції врахував тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжкого злочину; дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, в період з 2002 року до червня 2022 року працював в правоохоронних органах України; обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину з використанням умов воєнного стану; обставин, що пом`якшують покарання - не встановлено, що дає підстави суду вважати обґрунтованим призначення судом першої інстанції покарання ОСОБА_8 у межах санкції ч.7 ст.111-1 КК України у виді позбавлення волі строком на 13 років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування, органах державного управління та контролю, підприємствах та організаціях державної чи комунальної власності строком на 13 років, з конфіскацією всього належного йому майна.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що призначене обвинуваченому покарання є не тільки справедливим, але й необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Істотних порушень норм кримінального процесуального законодавства, які є безумовною підставою для скасування або зміни вироку в матеріалах кримінального провадження не встановлено.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2024 року - залишити без задоволення.

Вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2024 року щодо ОСОБА_8 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Кримінального касаційного суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4