Постанова

від 16.07.2024 по справі 336/4884/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 16.07.2024 Справа № 336/4884/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН 336/4884/24 Головуючий у І інстанції: Звєздова Н.С.

Провадження №22-ц/807/1540/24 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2024 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Кухаря С.В.,

Онищенка Е.А.,

секретар: Бєлова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Мухіної Людмили Сергіївни на ухвалу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 23 травня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), заінтересована особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, як правонаступник стягувача - Публічного акціонерного товариства «СЕБ БАНК»,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2024 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Мухіної Л.С. звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність начальника Центрального ВДВС у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), заінтересована особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, як правонаступник стягувача - Публічного акціонерного товариства «СЕБ БАНК».

В обґрунтуванняскарги зазначено,що згідно з даними Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №374957993 від 18.04.2024, на прізвище « ОСОБА_1 » в розділі «Відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомості наявний запис № 8941989 про арешт нерухомого майна (невизначене майно, все нерухоме майно), внесений Шевченківським відділом державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції на підставі постанови від 23.07.2009 про відкриття виконавчого провадження ВП 14052007. Згідно з відповіддю Управління примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 16.10.2023, вказане виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-1489, виданого 25.06.2009 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя з 23.07.2009 перебувало в Шевченківському відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжі та 29.01.2010 було завершено з підстав, передбачених п.10 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» з направленням до іншого органу виконавчої служби. За наявною інформацією виконавчий лист мав бути направлений за місцем проживання боржника АДРЕСА_1 .

17.04.2024 на адвокатський запит Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомив, що 16.02.2011 до Шевченківського ВДВС м. Дніпра надійшов виконавчий лист №2-1489 від 25.06.2009 Шевченківського районного суду м. Запоріжжя про стягнення боргу з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь АБ «Факторіал-Банк» в особі Територіального управління АБ «Факторіал-Банк» у м. Запоріжжі в розмірі 685054,45 грн. - АСВП 26886881. На підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент прийняття рішення) державним виконавцем Шевченківського ВДВС м. Дніпра 28.12.2011 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у зв`язку з відсутністю майна боржника.

За інформацією з АСВП відомості про наявність інших виконавчих проваджень щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на теперішній час відсутні.

Згідно з витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичну особу Акціонерний банк «Факторіал- Банк» код ЄДРПОУ 14350784, яка була стягувачем у виконавчому листі №2-1489 від 25.06.2009 Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, на виконання якого накладено арешт, ліквідовано шляхом реорганізації, правонаступником зазначено Публічне акціонерне товариство «СЕБ БАНК», код ЄДРПОУ 14351016.

Відомості про акціонерне товариство «СЕБ БАНК» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні, за кодом ЄДРПОУ 14351016 наявні відомості про Публічне акціонерне товариство «Фідобанк», яке перебуває в стані ліквідації, ліквідаційна процедура якого здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб з 20.07.2016, тому саме вказана юридична особа зазначена в якості заінтересованої особи по цій скарзі.

З огляду на вказане, строк пред`явлення до виконання виконавчого листа №2-1489 від 25.06.2009 Шевченківського районного суду м. Запоріжжя переривався пред`явленням виконавчого листа до виконання і має рахуватися з дати повернення виконавчого листа Стягувачу, а саме з 28.12.2011. На теперішній час сплив строк виконання зазначеного виконавчого листа №2-1489 від 25.06.2009, на підставі якого було відкрито виконавче провадження №14052007 Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі та накладено арешт, зазначений в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомості на прізвище ОСОБА_1 , у зв`язку з чим Стягувач втратив право на повторне пред`явлення виконавчого листа до виконання. Будь-які відомості про заміну Стягувача у виконавчому листі або про поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання відсутні.

З відповідною заявою про скасування арешту представник ОСОБА_1 - адвокат Мухіна Л.С. 19.04.2024 звернулась до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), який є правонаступником Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, але відповіддю начальника відділу №49668 від 25.04.2024 у скасуванні вищезазначеного арешту відмовлено з причин того, що підстави для зняття арешту відсутні, рекомендовано звернутися для вирішення питання про зняття арешту до суду.

Разом зі скаргою адвокатом подано клопотання про поновлення стоку оскарження дій посадової особи ДВС, яке обґрунтовано тим, що про наявність запису про арешт в Державному реєстрі прав на нерухоме майно ОСОБА_1 стало відомо під час оформлення ним права власності на закінчений будівництвом об`єкт - садовий будинок в квітні 2023 року, тому ним було вжито заходів для отримання інформації щодо виконавчого провадження ВП №14052007, яке перебувало в провадженні Шевченківського ВДВС ЗМУЮ. Повну інформацію було отримано лише 17.04.2024 за запитами адвоката. Відповіддю начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі № 49668 від 25.04.2024 в скасуванні вищезазначеного арешту відмовлено. Зазначену відповідь отримано представником адвокатом Мухіною Л.С. простою поштовою кореспонденцією 09.05.2024, таким чином, про неможливість зняття арешту позасудовим шляхом стало відомо лише 09.05.2024. Скарга подається до суду протягом 10 днів з дня отримання вищезазначеної відповіді з Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі, але у зв`язку з тим, що відповідь датована 25.04.2024, а надати доказ її отримання 09.05.2024 неможливо, так як відповідь надійшла простою поштовою кореспонденцією, відтиск відправлення на конверті не читається (видно лише місяць «05»), вважає за необхідне заявити клопотання про поновлення строку на подання скарги.

Посилаючись на означені обставини, ОСОБА_1 в особі представника адвоката Мухіної Л.С. просив суд скасувати арешт, накладений постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Руднєва В.О. про відкриття виконавчого провадження № 14052007 від 23.07.2009 на невизначене майно, все нерухоме майно ОСОБА_1 зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 8941989.

Ухвалою Шевченківського районногосуду м.Запоріжжя від 23 травня 2024 року скаргу повернуто залишено без розгляду.

Не погоджуючисьіз вищезазначеноюухвалою, ОСОБА_1 в особіпредставника адвоката МухіноїЛ.С. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Шевченківського районногосуду м.Запоріжжя від 23 травня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ордер встановленої форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Натомість суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обов`язкове надання адвокатом до скарги договору про надання правової допомоги.

15 липня 2024 року до апеляційного суду надійшло клопотання старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС в м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бревко Н.Ю. про розгляд справи за відсутності представника відділу, а також заперечення, в яких виконавець заперечує проти задоволення скарги на її дії щодо невжиття заходів зняття арешту з майна.

15 липня 2024 року надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Мухіної Л.С. про розгляд апеляційної скарги за відсутності скаржника та його представника.

У судове засідання учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства. Клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.

Згідно з ч. 2ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а також враховуючи вищезазначені заяви про розгляд справи за відсутності учасників справи, колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності осіб, які не з`явились.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на таке.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до положень частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Повертаючи скаргу без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що адвокат Мухіна Л.С. не є стороною виконавчого провадження в розумінні ст.447ЦПК України,а такожкерувався, зокрема, приписами ч. 4 ст. 183 ЦПК України, та виходив з того, що адвокат до поданої скарги не долучила Договору про надання правничої (правової) допомоги з переліком повноважень, які надаються адвокатом від імені особи учасника у справі.

Колегія суддів категорично не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно з частиною четвертою статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України «Про адвокатуру». Згідно з частиною п`ятою вказаної статті відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді.

Частиною шостою статті 62 ЦПК України передбачено, що оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії

з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката.

Згідно з пунктом 11 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41, з подальшими змінами, ордер, встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.

Закон України «Про адвокатуру» не містить вказівки на класифікаційну ознаку документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, зокрема, за стадіями їх створення, а саме: оригінал або копію, тому можна зробити висновок, що повноваження адвоката як представника сторони можуть бути підтверджені оригіналом ордера або довіреністю (оригіналом) цієї сторони, що посвідчує такі повноваження, або їх копією, засвідченою у визначеному законом порядку, зокрема особою, яка має повноваження на засвідчення копії.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру» адвокат має право, зокрема, посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов`язковий спосіб посвідчення копій документів.

У рішенні Національної асоціації адвокатів України від 04 серпня 2017 року № 162 вказано, що відмітка про посвідчення копії ордера на надання правової допомоги має складатися зі слів «Згідно з оригіналом», особистого підпису адвоката (або керівника адвокатського об`єднання/адвокатського бюро, у випадку якщо ордер видається адвокатським об`єднанням/адвокатським бюро), який засвідчує копію, його ініціалів та прізвища, а також дати засвідчення копії.

Суд першої інстанції встановив, що на підтвердження повноважень на представництво інтересів ОСОБА_1 до скарги адвокат Мухіна Л.С. додала Ордер на надання правничої (правової) допомоги від 14.05.2024 серії АР №1174745, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 316 від 20.04.2000.

Таким чином, повноваження представника скаржника адвоката Мухіної Л.С. підтверджуються ордером, який є належним документом, що підтверджує повноваження на представництво особи, зокрема, на вчинення такої процесуальної дії, як подання та підписання скарги на бездіяльність виконавчої служби від імені ОСОБА_1 .

Не відповідає правильному застосуванню норм процесуального права

висновок суду першої інстанції про обов`язковість надання для підтвердження повноважень адвоката як представника одночасно з ордером договору про надання правової допомоги, оскільки ордер, який видано відповідно до Закону України «Про адвокатуру», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом з ордером ЦПК України не вимагає.

Такого висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 липня 2020 року

у справі № 320/5420/18, на яку посилався суд під час постановлення оскаржуваної ухвали.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року

у справі № 9901/736/18 звернула увагу на те, що, виходячи зі змісту частин першої, третьої статті 26 Закону України «Про адвокатуру», ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмеження повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (стаття 400-1 КК України).

Суд повинен забезпечити особі реальний, а не формальний доступ до правосуддя, що гарантованост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованоюзаконом України N 475/97-ВР від 17.07.97 р., в контексті забезпечення права особи на ефективний засіб юридичного захисту передбаченого ст. 13 даної Конвенції. Ця Конвенція підлягає застосуванню національними судами відповідно до правилст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"та передбаченогост. 8 Конституції Українипринципу верховенства права.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Так, у справі Delcourt v. Belgium, Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet у. France Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Елементом права на справедливий судовий розгляд є право на доступ до суду. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це право не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу до суду потребує регулювання з боку держави. Для такого регулювання держави-учасниці Конвенції мають певну свободу розсуду, але застосовані ними обмеження не повинні звужувати чи применшувати можливості доступу до суду в такий спосіб або настільки, що нівелюється сама сутність цього права (див. mutatis mutandis рішення від 12 липня 2001 року у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс ІІ проти Німеччини" (Prince Hans-Adam II Of Liechtenstein v. Germany), заява № 42527/98, § 44).

Право доступу до правосуддя, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, може зазнавати обмежень, що застосовуються на розсуд держави-члена. Суд повинен встановити "розумну пропорційність" зазначених обмежень меті їх запровадження, а також з`ясувати, чи не звужується вказане право в результаті їх застосування. (справа "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії" рішення від 23 червня 1995 року).

Неврахування судом першої інстанції вказаних правових висновків призвело до порушення норм процесуального права, а тому оскаржувана ухвала суду першої інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою, що є підставою для її скасування та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 вособі представника адвокатаМухіної ЛюдмилиСергіївни задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 23 травня 2024 року у цій справі скасувати. Справунаправити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набираєзаконної силиз дняїї прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 23 липня 2024 року.

Головуючий:

Судді: