Ухвала

від 22.07.2024 по справі 464/192/24

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №464/192/24

пр № 2/464/583/24

У Х В А Л А

22 липня 2024 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова у складі судді Шашуріної Г.О., розглянувши за правилами загального позовногопровадження цивільну справу № 464/192/24 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Львівської міської ради, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання незаконної та скасування ухвали Львівської міської ради,

у с т а н о в и в:

Позивачі звернулися до Сихівського районного суду м.Львова із позовною заявою, в якій просять визнати незаконною та скасувати ухвалу Львівської міської ради від 28 лютого 2013 року № 2189 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 14 листопада 2012 року № 1931», покликаючись на те, що на підставі первісної ухвали про передачу земельної ділянки у власність площею 732 кв.м оформлено право власності, таку ухвалу виконано в повному обсязі. Натомість спірною ухвалою неправомірно зменшено розмір наданої земельної ділянки до 376 кв.м, що, в свою чергу, порушує право власності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 січня 2024 року таку передано на розгляд судді Шашуріній Г.О.

Ухвалою судді від 10 січня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків..

Ухвалою суддівід 29січня 2024року прийнятопозовну заявудо розглядута відкритопровадження усправі впорядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Представником відповідача Львівської міської ради Пилип`як Х.І. та представником третіх осіб ОСОБА_8 подано клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України, так як є рішення суду, яке набрало законної сили, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

02 квітня 2024 року позивачами подано доповнення до позовної заяви, в якій просять: визнати незаконною та скасувати ухвалу Львівської міської ради від 28 лютого 2013 року № 2189 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 14 листопада 2012 року № 1931»; зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні належного їм на праві власності земельної ділянки площею 0,0732 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу самочинно збудованої дерев`яної споруди, за адресою: АДРЕСА_1 , зазначивши сторонами: позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; відповідач 1: Львівська міська рада, відповідачі 2: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

17 квітня 2024 року представником третіх осіб ОСОБА_8 подано заперечення на доповнення до позовної заяви, в якому просить таке не приймати та повернути позивачам, мотивуючи, що вказане не відповідає вимогах ЦПК України та позивачі, зловживаючи своїми процесуальними правами, умисно затягують розгляд справи.

23 квітня 2024 року позивачем ОСОБА_1 подано пояснення, в якому зазначає, що оскільки даний спір все ще не вирішено, ними усунуто процесуальне порушення і залучено до участі у справі осіб на яких вказував Верховний Суд, а відтак коло сторін у справі змінилось, що унеможливлює закриття справи, з підстав ст.255 ЦПК України.

29 травня 2024 року позивачем ОСОБА_1 подано заяву про зупинення провадження у даній справі, у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 .

Учасники справи у підготовче судове засідання призначене на 11:00 год 17 липня 2024 року не з`явилися, скористалися правом, наданим ч.3ст.211 ЦПК України, подали заяву про розгляд справи у їх відсутності.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Досліджуючи матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Завдання підготовчого провадження визначені ст.189 ЦПК України. У підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує заяви та клопотання учасників справи. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: залишення позовної заяви без розгляду; закриття провадження у справі; закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (ст.ст.197, 200 ЦПК України).

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого устатті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як наголошено Верховним Судом, зокрема у постанові від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17 процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову; збільшення або зменшення розміру позовних вимог; об`єднання позовних вимог; зміну предмета або підстав позову. При цьому, при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.

Згідно з пунктом 2 частини другої, частиною третьою, п`ятою статті 49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

У разі подання будь-якої заяви, передбаченоїпунктом 2частини другої,частинами третьою,четвертоюцієї статті, до суду подаються докази направлення копій такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положеньстатті 43цього Кодексу. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі (ч.5 ст.49 ЦПК України).

Позивачами указані імперативні вимоги закону не виконано та докази направлення копій такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи не надано, унаслідок такої процесуальної бездіяльності суд подану заяву не приймає та повертає її позивачам.

Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові 24березня 2023 року у справі № 646/1501/20.

Такий висновок суду не є перешкодою доступу до правосуддя, адже зважаючи на вимоги ст.4 ЦПК України позивачі вправі звернутися до суду з новим позовом у загальному порядку з дотриманням положень ЦПК України.

Розглядаючи клопотання позивача про зупинення провадження у справі таке задоволенню не підлягає, виходячи з наведеного нижче.

Так, у порядку ст.251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі у кожному випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи (постанова Верховного Суду від 10 лютого 2020 року у справі № 922/2462/18, від 22 лютого 2023 року у справі № 357/9054/18).

Як регламентованост.ст.42,48ЦПК України,у справахпозовного провадженняучасниками справиє сторони,треті особи. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Третя особа у справі є лише учасником справи, а не стороною у цивільному процесі.

За змістом ст.ст.53, 54 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Отже, правове становище третіх осіб у процесі посідають особи, які мають юридичний інтерес до справи, але інтерес, який не є рівноцінним інтересам сторін (позивача чи відповідача).

Не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також установлювати чи захищати їхні права, тобто виносити рішення або ухвали про права чи обов`язки цих третіх осіб.

Якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред`явити вимоги до сторони, така сторона зобов`язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Саме такої позиції притримується Верховний Суду у постановах від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 від 18 серпня 2021 року у справі № 572/3632/15-ц.

Беручи до уваги, що ОСОБА_3 брав участь у справі в якості третьої особи, який не заявляв самостійних вимог на предмет спору між сторонами, такий протягом тривалого часу перебування справи у провадженні суду не подавав заяву про залучення його до участі у справі як третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору, процесуальний закон не передбачає зупинення провадження у справі у зв`язку зі смертю третьої особи без самостійних вимог до залучення її правонаступника, тому суд не вбачає правових підстав для зупинення провадження у справі.

Вирішуючи клопотання про закриття провадження у справі, суд дійшов наступного.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи (постанова Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 612/270/21).

Відповідно доп.3ч.1ст.255ЦПК Українисуд своєюухвалою закриваєпровадження усправі,якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Відповідно до наведеної норми, позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.

Саме такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 612/270/21.

Як сформульовано Верховним Судом у постанові від 08 січня 2024 року (справа № 947/31700/20) зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що позов, з приводу якого ухвалено рішення, яке набрало законної сили, є тотожним з позовом, який розглядається.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 17 грудня 2020 року у цивільній справі № 464/6314/17, залишеного без змін постановою Львівського апеляційного суду від 14 червня 2023 року визнано незаконною та скасовано ухвалу Львівської міської ради № 2189 від 28 лютого 2013 року "Про внесення змін до ухвали міської ради від 14.11.2012 № 1931".

Постановою Верховного Суду від 16 лютого 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 задоволено частково. Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 07 грудня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Із вказаної постанови вбачається, що підставою відмови у позові було неналежний суб`єктний склад учасників справи, так як заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а отже такі вимоги не можуть бути розглянуті судом і вирішені у спорі позивача з третіми особами, які в такій ситуації мають бути залучені співвідповідачами, оскільки лише за наявності належних відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість чи необґрунтованість позовних вимог, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.

Натомість, позивачі повторно звернулися до суду із вимогою про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради від 28 лютого 2013 року № 2189 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 14 листопада 2012 року № 1931» із тим самим суб`єктним складом, за винятком третьої особи ОСОБА_7 , із ідентичними вимогами та аналогічним обґрунтуванням.

Наявність у справі третьої особи ОСОБА_7 не свідчить про нетотожність сторін у спорі, адже в силу приписів ст.48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач та відповідач (постанова Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 612/270/21).

Беручи до уваги викладене, Верховним Судом від 16 лютого 2022 року ухвалено судове рішення, яке набрало законної сили, між даними сторонами вирішено тотожний спір, що зумовлює закриття провадження у даній справі. Подання повторного аналогічного позову свідчить про зловживання позивачами своїми процесуальними правами та намаганням добитися за наявності остаточного та обов`язкового судового рішення іншого вирішення справи, що є неприпустимим. Відсутність тотожності сторін, предмету чи підстав не перешкоджає зверненню позивачам до суду у порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст.49, 198, 200, 251, 255, 258-261, 353 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Відмовити у прийнятті до розгляду заяву позивачів про доповнення до позовної заяви та таку їм повернути.

У задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі відмовити.

Провадження посправі №464/192/24за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 доЛьвівської міськоїради провизнання незаконноїта скасуванняухвали Львівськоїміської ради закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 15 днів згідно з вимогами ст.ст.351-356 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 22 липня 2024 року, що є датою його ухвалення, ухваленого за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5, ч.9ст.268 ЦПК України.

Суддя Г.О.Шашуріна