Постанова

від 19.11.2024 по справі 464/192/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/192/24 Головуючий у 1 інстанції: Шашуріна Г. О.

Провадження № 22-ц/811/2521/24 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря Матяш С.І.,

з участю: позивача ОСОБА_1 , її представника

ОСОБА_2 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 22 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Львівської міської ради, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради,

в с т а н о в и в:

У січні 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до Львівської міської ради, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , в якому просили визнати незаконною та скасувати ухвалу Львівської міської ради від 28.02.2013 року №2189 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 14.11.2012 року №1931», обгрунтовуючи свої вимоги тим, що оспорюваною ухвалою незаконно зменшено площу належної їм на праві власності земельної ділянки, кадастровий номер 4610136800:02:005:0281, яку їм передано у спільну сумісну власність ухвалою Львівської міської ради від 14.11.2012 року №1931 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 29 січня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 05.03.2024 року.

27.02.2024 року відповідач Львівська міська рада та 29.02.2024 року представник третіх осіб адвокат Горбовий В.А. подали до суду клопотання про закриття провадження у справі на тій підставі, що позивачі вже звертались з позовом до тих самих сторін і про той самий предмет, за наслідками розгляду якого у справі №464/6314/17 Верховним Судом прийнято постанову від 16 лютого 2022 року, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Львівської міської ради, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради відмовлено.

05.03.2024 року, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи, підготовче засідання було відкладене на 02.04.2024 року.

02.04.2024 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 подали до суду доповнення до позовної заяви, якими позовні вимоги збільшили, доповнивши їх ще однією вимогою про зобов`язання ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні належною позивачам земельною ділянкою, площею 0,0732 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610136800:02:005:0281, шляхом демонтажу самочинно збудованої дерев`яної споруди за адресою: АДРЕСА_1 , і, відповідно, збільшивши коло відповідачів за рахунок залучення в якості відповідачів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які в справі мали процесуальний статус третіх осіб.

02.04.2024 року підготовче засідання не відбулось, наступне засідання призначено на 23.04.2024 року, яке відкладено на 29.05.2024 року.

29.05.2024 року від позивачки ОСОБА_1 надійшла заява про зупинення провадження у справі у зв`язку із смертю відповідача ОСОБА_4

29.05.2024 року підготовче засідання відкладено на 17.07.2024 року.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 22 липня 2024 року відмовлено у прийнятті до розгляду заяву позивачів про доповнення до позовної заяви і таку їм повернуто.

У задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі відмовлено.

Провадження по справі №464/192/24 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Львівської міської ради про визнання незаконної та скасування ухвали Львівської міської ради закрито.

Ухвалу суду оскаржила позивач ОСОБА_1 , просить її скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вважає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, постановленою внаслідок неповного з`ясування обставин справи та порушення норм процесуального права, що призвело до передчасних висновків суду про необхідність закриття провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Вказує, що подані позивачами доповнення до позовної заяви по своїй суті є заявою про зміну предмета позову та залучення, як співвідповідачів, третіх осіб на виконання постанови Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі №464/6314/17.

Зазначає, що суд першої інстанції, повертаючи доповнення до позовної заяви з мотивів відсутності доказів скерування їх копії іншим учасникам справи, залишив поза увагою той факт, що учасники справи отримали такі доповнення і висловили свої заперечення щодо них.

На переконання позивача, суд допустив надмірний формалізм, що є неправомірним обмеженням права на справедливий суд згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Додає, що підготовче засідання у даній справі було призначене на 17 липня 2024 року, проте, оскаржувана ухвала постановлена 22 липня 2024 року в судовому засіданні, про яке жоден з учасників справи не був повідомлений, що свідчить про розгляд справи судом за відсутності учасників справи, не повідомлених належним чином про дату, час та місце судового засідання, що є порушенням норм процесуального права.

Вважає, що наведене є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали та скерування справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

11.09.2024 року від Львівської міської ради та 18.09.2024 року від представника третіх осіб адвоката Горбового В.А. надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких названі учасники заперечили доводи та вимоги апелянта.

В судове засідання апеляційного суду інші учасники справи, окрім сторони позивача, не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, тому відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, розгляд справи проведено апеляційним судом у їхній відсутності.

Заслухавши пояснення сторони позивача в підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

За приписами частини першої та другої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У частинах другій та четвертій статті 12 ЦПК України вказано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п.4 ч.5, ст.12 ЦПК).

Процесуальні права та обов`язки сторін визначені статтею 49 ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 49 ЦПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з частиною третьою статті 49 ЦПК України, до закінченняпідготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Частиною п`ятою статті 49 ЦПК України визначено, що у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої та частинами третьою і четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду.

Отже, наведена вище норма статті 49 ЦПК України має імперативний характер, оскільки закріплює обов`язок позивача подати суду докази направлення копії відповідної заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи та обов`язок суду не приймати до розгляду та повернути заявнику таку заяву у разі неподання таких доказів.

З матеріалів справи встановлено, що заява позивачів про доповнення до позовної заяви подана до суду 02 квітня 2024 року на стадії підготовчого провадження (до закінчення підготовчого засідання), до заяви позивачі долучили докази направлення її копії та доданих до неї документів іншим учасникам справи (а.с.133, 134 т.1), а отже, в суду першої інстанції не було визначених процесуальним законом (ч.5 ст.49 ЦПК України) підстав для повернення такої заяви.

Окрім того, необхідно зазначити, що по суті подана позивачами заява є заявою про зміну предмета позову, шляхом його збільшення, оскільки позивачі додали ще одну позовну вимогу, яка стосується іншого предмета оспорювання, проте, така взаємопов`язана із первинно заявленою позовною вимогою, оскільки обидві вимоги випливають з одних і тих же правовідносин, які склались між учасниками справи.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 листопада 2021 у справі №405/3360/17 (провадження №61-9545сво21) зазначено, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 ЦК України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмету позову можлива, зокрема, у такі способи:

1) заміна одних позовних вимог іншими;

2) доповнення позовних вимог новими;

3) вилучення деяких із позовних вимог;

4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.

Подібні висновки викладені і в постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/18389/20 та від 17.08.2021 у справі №910/19210/15.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15 та у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі №922/2575/19.

Окремо колегія суддів звертає увагу, що подана позивачами заява стосується залучення до участі у справі в якості співвідповідачів осіб, які мали процесуальний статус третіх осіб у справі, а з огляду на те, що вимога про таку заміну (залучення) заявлена позивачами в означеній заяві на стадії підготовчого провадження (до закінчення підготовчого засідання), тому в повній мірі узгоджується із приписами статті 51 ЦПК України.

Так, зокрема, частиною першою статті 51 ЦПК України визначено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінченняпідготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Власне, саме з цієї підстави не залучення позивачами до участі у справі третіх осіб, як належних відповідачів (співвідповідачів), прав та інтересів яких може стосуватись прийняте у справі рішення, Верховний Суд своєю постановою від 16 лютого 2022 року у справі №464/6314/17 скасував ухвалені на користь позивачів судові рішення судів першої та апеляційної інстанції, прийнявши рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , пред`явленого лише до Львівської міської ради.

Таким чином, прийняття до розгляду поданої позивачами заяви від 02 квітня 2024 року не лише відповідає наведеним вище вимогам процесуального закону, але й сприятиме ефективному захисту порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Такі висновки містяться в постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі №464/6314/17 і в повній мірі відповідають висновкам Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17 (провадження №61-9545сво21), на які послався суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, проте, їх не врахував, що призвело до вирішення питання за заявою позивачів з порушенням норм процесуального закону, який його регулює, та, відповідно, до постановлення судом помилкової ухвали в цій частині.

В свою чергу, безпідставне повернення без розгляду заяви позивачів від 02.04.2024 року призвело до помилкових висновків суду першої інстанції при вирішенні клопотань про зупинення провадження у справі та закриття провадження у справі, оскільки у випадку прийняття до розгляду заяви («доповнення до позовної заяви») позивачів, змінюється предмет спору, а також відбудеться зміна сторони відповідача, за рахунок залучення співвідповідачами третіх осіб, що має наслідком відсутність усіх необхідних умов для закриття провадження у справі, що визначені пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України, згідно з яким, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України, підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з підстав порушення судом норм процесуального права, що призвели до постановлення помилкової ухвали, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.6, 379 ч.1 п.4, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 22 липня 2024 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 29 листопада 2024 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич