Рішення

від 04.07.2024 по справі 562/2967/17

ЗДОЛБУНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 562/2967/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н

04.07.2024 року Здолбунівський районний суд

Рівненської області

в складі: головуючого судді Шуляка А.С.

при секретарі Солдатовій О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Здолбунів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя -

в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про визнання за нею права власності на 1/2 частку земельної ділянки (кадастровий номер 5622610100:00:015:0309, площею 0,0926 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд) та 1/2 частку незавершеного будівництвом житлового будинку А1 (відсоток готовності 82 %), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , припинивши право власності на вказану частку ОСОБА_2 .

В поданій до суду заяві позивачка вказує на те, що за час шлюбу вони з відповідачем придбали земельну ділянку (кадастровий номер 5622610100:00:015:0309, площею 0,0926 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд) та незавершений будівництвом житловий будинок (відсоток готовності 82 %), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач відмовляється в добровільному порядку поділити спірне майно. Просить суд провести поділ майна та визнати за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки та 1/2 частину незавершеного будівництвом житлового будинку (відсоток готовності 82 %), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

В судове засідання позивачка та її представник не з`явилися. В заяві поданій суду представник позивача просить суд розглянути справу без участі позивача та представника, вимоги позову підтримують повністю та просять задовільнити їх.

Відповідач в судове засідання не з`явився хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Суд вважає можливим розгляд справи без участі сторін.

Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю, з огляду на наступне.

Судом встановлені факти та наступні правовідносини.

Шлюб між сторонами було зареєстровано 01 березня 1994 року у виконавчому комітеті Полицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області, актовий запис № 7, який на момент звернення до суду не розірвано.

Під час шлюбу сторони придбали та оформили на прізвище відповідача земельну ділянку (кадастровий номер 5622610100:00:015:0309, площею 0,0926 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд) та незавершений будівництвом житловий будинок (відсоток готовності 82 %), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст.3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

За правилами ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тлумачення ст.60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно до ст.63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (стаття 70 СК України).

Щодо доводів відповідача про отримання ним 21.02.2011 року, у борг 202000,00 грн., що еквівалентні 35000,00 дол. США в інтересах сім`ї, а саме з метою дострокового погашення кредитного договору №738\40-НБ від 23.04.2008 року, який сторони оформляли для купівлі спірного майна, то суд відхиляє такі доводи, оскільки вони спростовуються повідомленням АТ «Альфа-Банк» від 26.05.2020 року, яке надано на виконання ухвали суду про витребування доказів, зі змісту якого убачається, що станом на 21.02.2011 року заборгованість за Договором кредиту №738/40-НБ від 23.04.2008 року, укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) становив 1113,07 дол. США та нараховані проценти 2,60 дол. США.

В суду відсутні підстави для відступлення рівності часток у спірному майні, яке є спільною сумісною власністю подружжя.

Верховний Суд України у постанові від 07 вересня 2016 року по справі №6-47цс16 зробив висновок, який підтримав Верховний Суд у постанові від 23 січня 2019 року по справі №571/1331/15-ц, що новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з формально-правового погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю використаних у його будівництві будівельних матеріалів, результатів виконаних робіт, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і підлягати поділу між ними.

За позовом чоловіка, дружини суд має право здійснити поділ об`єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

У разі неможливості поділу об`єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.

Правовий аналіз наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток. При цьому суд може визнати право на частину об`єкта незавершеного будівництва за кожною із сторін.

Згідно з ст.4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч.4 ст.55, ст.124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Вирішуючи питання щодо правового режиму спірного майна, слід встановити факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

За таких обставин, оскільки спірне майно набуте подружжям під час шлюбу і є їх спільною сумісною власністю, то позивачці підлягає виділенню у власність 1/2 частина вказаного майна.

Відповідно до ст.88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 1975,29 грн. в рахунок погашення судового збору, сплаченого позивачем при подачі позову.

Керуючись ст.ст.10, 60, 81, 88, 212, 213, 215, 218, 224 ЦПК України, на підставі ст.ст.57, 60, 70 СК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовільнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки (кадастровий номер 5622610100:00:015:0309, площею 0,0926 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , припинивши право власності на вказану частку ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку незавершеного будівництвом житлового будинку А1 (відсоток готовності 82 %), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , припинивши право власності на вказану частку ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1975,29 грн.

Рішення може бути оскарженим в Рівненський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя