Рішення

від 23.07.2024 по справі 213/1116/24

ІНГУЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/1116/24

Номер провадження 2/213/820/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2024 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Попова В.В.,розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу №213/1116/23 за позовом ОСОБА_1 до Відокремленого структурного підрозділу «Політехнічний фаховий коледж Криворізького національного університету» про стягнення заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовної заяви.

Позивач звернулася до суду з вищезазначеною позовною заявою, та просить стягнути з відповідача заборгованість через невиплату доплати за завідування кабінетом у квітні-травні 2020 року у розмірі 1544 грн 42 коп. Позов обґрунтовує тим, що вона обіймає посаду викладача в основному штаті Відокремленого структурного підрозділу «Політехнічний фаховий коледж Криворізького національного університету» (далі ВСП "ПФК КНУ") від 03 лютого 2003 року, має кваліфікацію «спеціаліст вищої категорії» з педагогічним званням «викладач-методист». 27 серпня 2019 року наказом №185 на неї було покладено обов`язки завідувача кабінетом фізики від 01 вересня 2019 року з оплатою 12% тарифної ставки (772,21 грн на місяць), щомісяця. Однак відповідачем не виплачена доплата за завідування кабінетом за квітень і травень 2020 року. Загальна заборгованість по заробітній платі в частині доплати за завідування кабінетом, встановленої наказом склала: 772,21 грн на місяць*2 місяці = 1 544,42 грн. Зазначена доплата за завідування кабінетом встановлюється Наказом по коледжу на весь навчальний рік відповідно до п.42 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти , затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15 квітня 1993 року №102 за погодженням з Мінпраці, ЦК профспілки працівників освіти і науки України, Мінфіном (скорочено Інструкція 102) та гарантується державою, отже не може бути скасована одностороннім розпорядженням роботодавця. Дізнавшись у вересні 2022 року від колег інших навчальних закладів, що інформація щодо скасування доплати за кабінети на час карантину по всій Україні, яку їй повідомляла директор, не є правдивою, вона звернулась до директора із колективною заявою щодо проведення службової перевірки та надання пояснень причин відсутності у нарахуваннях доплати за завідування кабінетом. Будь-яких наказів чи розпоряджень щодо зміни оплати нашої праці на час карантину адміністрація до ознайомлення їй та іншим педагогам не надавала. Відповідач надав відповідь, буцім-то наказ 75 від 06 квітня 2020 року зупиняв з квітня по червень 2020 року доплату за кабінети, нібито вона склала заяву, де просила внести зміни до її трудового договору. Ніяких наказів для ознайомлення вона не отримувала. Наказом №62 від 12 березня 2020 року пунктом 10 покладено на головного бухгалтера обов`язок «оплату праці педагогічних працівників проводити з розрахунку заробітної плати, встановленої при тарифікації». Тобто саме наказ 62, встановлюючи умови праці педагогів у дистанційному форматі, гарантував оплату праці відповідно до листа МОНУ 13 березня 2020 року №1/9-161 (роз`яснення щодо виплати педагогічним працівникам заробітної плати відповідно до встановленої тарифікації. Всупереч заявам директора, текст наказу №75 від 06 квітня 2020 року не містить жодної згадки про внесення змін до наказу 185, чи про втрату чинності наказу 185, чи про зупинення доплати за завідування кабінетами чи про скасування доплати за кабінети питання збереження чи скасування доплат до наказу включені не були. Єдиний пункт наказу покладає на бухгалтерію проводити оплату педагогічним працівникам з 01 квітня 2020 року на період карантину згідно з тарифікацією із збереженням надбавок, питання доплат у наказі не зачіпається. Доплата за завідування кабінетом не є надбавкою. Наголошує, що існує наказ №185 від 27 серпня 2019 року, яким доплату встановлено, а наказу про скасування доплати чи про зміну в наказ №185 не існує. Наказ №75, на її переконання, не суперечить наказу №185 і ці накази не є взаємовиключними, оскільки виконання наказу №185 не заважає виконанню наказу №75 і навпаки. Вона щонайменше раз на тиждень працювала в кабінеті із навчальною документацією, а оскільки вона є викладач фізики, то для проведення 25 лабораторних робіт в кожній групі вона мусила працювати з лабораторним обладнанням, створюючи відеофільми для організації лабораторного експерименту значно частіше. Тобто підготовку до занять та співпрацю з лаборантом вона здійснювала регулярно відповідно до положення про навчальні кабінети і функції завідувача кабінетом виконувала сумлінно і в повному обсязі. Наказів щодо неналежного виконання нею обов`язків не видавалось, а отже і правових підстав позбавляти її доплати за завідування кабінетом не існувало.

Процесуальні дії у справі.

06 березня 2024 року позовна заява отримана судом.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 березня 2024 року передана в провадження судді Попова В.В.

11 березня 2024 року позовна заява прийнята до розгляду, провадження у справі відкрито. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. За клопотанням позивача витребувано докази у справі.

15 квітня 2024 року у клопотанні позивача про розгляд справи з повідомленням сторін відмовлено.

15 квітня 2024 року до відповідача застосовано заходи процесуального примусу у виді тимчасового вилучення доказів для дослідження судом, провадження у справі зупиненою

28 червня 2024 року докази надійшли до суду.

08 липня 2024 року поновлено провадження у справі.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.

Заяви, клопотання.

Позивач надала додаткові пояснення, де вказує, що відповідач навмисно ухилився від надання доказів, які витребувані судом, отже приховує наявні в нього документи. Будь-яких заперечень щодо розміру заборгованості та спростування викладених в позові обставин не надав.

Відповідач відзив на позов не подав, докази на виконання ухвали суду надійшли частково.

У зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву, і частковим наданням доказів, які витребовувались судом, суд приходить до висновку про вирішення справи за наявними матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Позивач ОСОБА_1 з 03 лютого 2003 року перебуває у трудових відносинах з відповідачем, працює викладачем, має вищу кваліфікаційну категорію та звання «викладач-методист».

Наказом Відокремленого структурного підрозділу «Політехнічний фаховий коледж Криворізького національного університету» №185 від 27 серпня 2019 року ОСОБА_1 призначено завідуючою кабінету (лабораторії) фізички аудиторія №310, встановлено доплату 12% від посадового окладу з 01 вересня 2019 року.

Згідно зі змістом наказу №75 від 06 квітня 2020 року: 1. Бухгалтерії коледжу проводити оплату праці педагогічним працівникам з 01 квітня 2020 року на період карантину згідно з тарифікації зі збереженням надбавок: за престижність праці (відповідно до Постанови КМУ №373); вислугу років; класне керівництво; перевірку письмових робіт; керівництво цикловою комісією.

На запит позивача відповідачем 26 жовтня 2022 року було надано відповідь, що згідно з введенням карантинних обмежень всі працівники коледжу переведені на дистанційну роботу, за заявою ОСОБА_1 її місцем роботи визначено місце проживання. В травні-червні 2020 року виплати за завідування кабінетами та лабораторіями було призупинено, про що доводилось до відома викладачів.

Згідно із листа відповідача на ім`я відповідача від 05 січня 2023 року наказом №75 від 06квітня 2020року призупиненовтравні - червні 2020 року виплати за завідування навчальними кабінетами та лабораторіями на час запровадження карантину та здійснено перехід на дистанційне навчання. За заявою ОСОБА_1 від 12 березня 2022 року її місцем роботи визначено місце проживання. ОСОБА_1 самостійно звернулась про внесення змін умов її праці.

Відповідно до розрахункових листків позивача за квітень-травень 2020 року доплата за завідування навчальним кабінетом (лабораторією) не нараховувалась.

Як видно із витягу з тарифікаційного списку педагогічних працівників педнавантаження з 01 вересня 2020 року навчання за державним замовленням стосовно викладача-методиста вищої категорії, 14 розряд: тарифікаційна ставка з урахуванням підвищення за 72 години 6812,03 грн, за 1 годину 94,61 грн, педагогічне навантаження 884 години, середня місячна заробітна плата за години педагогічної роботи 8363,52 грн, надбавка 15% - 1254,53 грн, класне керівництво 20% - 1362,41 грн, перевірка письмових робіт 15% - 161,78 грн, завідуванням навчальним кабінетом, лабораторією 12% - 817,44 грн, керівництво цикловою комісією 30% - 2509,06 грн, місячна заробітна плата 14468,74 грн, річна заробітна плата 144687,35 грн.

Як видно із копії журналу навчальних занять за 2019-2020 року ОСОБА_1 проводились заняття, про що зроблено відповідні записи.

Відповідно до наказу Відокремленого структурного підрозділу «Політехнічний фаховий коледж Криворізького національного університету» №62 від 12 березня 2020 року в коледжі запроваджено карантин, головному бухгалтеру наказано оплату праці педагогічних працівників проводити з розрахунку заробітної плати, встановленої при тарифікації.

Відповідно до відповіді відповідача на запит позивача періоди відсутності у 2020 році: тарифна ставка період 01 червня 2016 року місячна 6435,06 грн, погодинна 89,38грн.

Листом Міністерства освіти та науки України на ім`я позивача надано роз`яснення щодо оплати праці працівників закладів освіти під час призупинення навчання через карантин.

Листом Міністерства економіки України на ім`я позивача надано роз`яснення щодо оплати праці працівників закладів освіти та скасування наказів.

Інших доказів щодо предмету спору суду сторонами не надано.

Зміст спірних правовідносин.

Встановленим у судовому засіданні обставинам відповідають правовідносини, які регулюють трудові відносини.

Норми права, які застосовує суд, та мотиви їх застосування.

Статтею ст.43 Конституції України кожному громадянину гарантовано право на працю; на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ч.1ст.94 КЗпП України, статтею 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею другою Закону України «Про оплату праці» визначена структура заробітної плати. За змістом цієї статті заробітна плата складається із основної і додаткової. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців .

Відповідно дост.21 цього Закону, працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Нормою ст.22 передбачено, що суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Згідно зі ст.115 КЗпП України,ст.24 Закону України «Про оплату праці»,заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлено колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництва трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представникам обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згіднозі ст.97 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Статтею 10Закону України № 2136 від 15 березня 2022 року «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено порядок оплати праці. Згідно з цієї нормою, заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати, і звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Згідно з частиною четвертою цієї статті, звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати.

Оплата праці педагогічних працівників здійснюється відповідно до Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15 квітня 1993 року №102 із змінами та доповненнями.

Згідно з п. 63 Інструкції оплата праці педагогічних працівників установ і закладів освіти провадиться виходячи із встановлених ставок заробітної плати (посадових окладів) з урахуванням підвищень, фактичного обсягу педагогічної роботи, доплат та надбавок.

Відповідно до ст.9 КЗпП України, умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними, та констатовано, що вказана правова норма не вимагає будь-якої процедури визнання недійсними умов договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством, адже вона безпосередньо оголошує такі умови недійсними і не вимагають судової процедури визнання їх недійсними.

Відповідно до ст.103 КЗпП України про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Відповідно до пункту 7.3. Положення «Про навчальні кабінетизагальноосвітніх навчальних закладів», до обов`язків завідувача кабінетом належать: складання перспективного плану оснащення кабінету; забезпечення умов для проведення уроків; сприяння оновленню та удосконаленню матеріальної бази кабінету; систематизація та каталогізація матеріальних об`єктів; забезпечення дотримання в кабінеті правил електричної та пожежної безпеки, чистоти, порядку тощо; систематичне ведення інвентарної книги із занесенням до неї відповідних змін про нові надходження, витрати та списання матеріальних цінностей; керування і контроль за роботою лаборанта надання йому практичної допомоги та сприяння підвищенню рівня його кваліфікації.

Оплата праці педагогічних працівників здійснюється відповідно до Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15 квітня 1993 року №102 із змінами та доповненнями.

Пунктом 42 Інструкції передбачено, що старшим викладачам, викладачам, майстрам виробничого навчання вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації за завідування навчальними кабінетами або лабораторіями провадиться додаткова оплата в розмірі 10-15 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати) за погодженням з профспілковим комітетом. Конкретний розмір доплати встановлюється керівником навчального закладу.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Висновок суду.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті вказаних норм права, суд дійшов такого висновку.

Позивач ОСОБА_1 з 03 лютого 2003 року перебуває у трудових відносинах з відповідачем, працює викладачем, має вищу кваліфікаційну категорію та звання «викладач-методист» та вказаний факт не оспорюється відповідачем.

Наказом Відокремленого структурного підрозділу «Політехнічний фаховий коледж Криворізького національного університету» №185 від 27 серпня 2019 року ОСОБА_1 призначено завідуючою кабінету (лабораторії) фізички аудиторія №310, встановлено доплату 12% від посадового окладу з 01 вересня 2019 року.

Проте виплати позивачу за завідування кабінетом у квітні-травні 2020 року у розмірі 1544,42 грн вдповідачем здійнено не було.

Відповідачем не надано доказів про скасування вищевказаного наказу чи внесення змін до нього, та доказів того, що позивачем не виконувались обов`язки, передбачені п.7.3 Положення «Про навчальні кабінетизагальноосвітніх навчальних закладів».

Крім того, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що позивач ОСОБА_1 самостійно звернулась до роботодавця з проханням змінити її умови праці.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що право позивача на отримання доплати за завідування кабінетом у квітні-травні 2020 року порушено, доказів на спростування цього відповідачем не надано.

Суд погоджується з наведеним позивачем розрахункомневиплаченої доплати за завідування кабінетом у квітні-травні 2020 року у розмірі 1544,42 грн.

Відповідачем заперечень щодо розрахунку позивача та власний розрахунок заборгованості не надано.

Також, суд враховує, що працівник у відносинах із роботодавцем вважається слабкою стороною та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Обґрунтовуючи рішення, суд керується правовими висновками, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», і зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст.ст.12, 81 ЦПК Україн и визначено,що кожнасторона повиннадовести обставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, оскільки відповідач будь-яких доказів проти позовних вимог не надав, правом на подання відзиву не скористався, суд, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору при подачі до суду позовної заяви з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 968,96 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.2,3,5,10,12,19,23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 274,279,352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Відокремленого структурного підрозділу «Політехнічний фаховий коледж Криворізького національного університету» про стягнення заробітної плати задовольнити.

Стягнути з Відокремленого структурного підрозділу «Політехнічний фаховий коледж Криворізького національного університету» на користь ОСОБА_1 заборгованість через невиплату доплати за завідування кабінетом у квітні-травні 2020 року у розмірі 1544 (одна тисяча п`ятсот сорок чотири) грн 42 коп.

Стягнути з Відокремленого структурного підрозділу «Політехнічний фаховий коледж Криворізького національного університету» на користь держави судовий збір 968,96 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації:

АДРЕСА_1 - Відокремлений структурний підрозділ «Політехнічний фаховий коледж Криворізького національного університету», адреса місця знаходження: вул. Кармелюка, 33, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, Код ЄДРПОУ 37861079.

Повне судове рішення складено 23 липня 2024 року.

Головуючий суддя В.В. Попов