Рішення

від 23.07.2024 по справі 642/2821/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

"23" липня 2024 р.

Справа № 642/2821/24

Провадження № 2/642/1025/24

РІШЕННЯ

Іменем України

23 липня 2024 року м. Харків

Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Вікторова В.В.,

за участю секретаря Шнайдер Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»</a>, треті особи:приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Холодногірсько-Новобаварський ВДВС у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»</a> про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи:приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Холодногірсько-Новобаварський ВДВС у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить суд визнати виконавчий напис №12548, вчиненим 12.03.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»</a>, заборгованості у розмірі 12995,00 грн., таким, що не підлягає виконанню. Крім того позивач просив стягнути судові витрати, а саме суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн. та понесені ним витрати на отримання професійної правничої допомоги в розмірі 7500 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.07.2021 року державним виконавцем Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження № 66260402 на підставі виконавчого напису № 12548, виданого 12.03.2021 приватним нотаріусом Київськогоміського нотаріальногоокругу Остапенком Є.М., щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованість по кредитному договору у розмірі 12995,00грн. Позивач вважає, що оспорюваний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, оскільки виданий з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, та під час вчинення виконавчого напису № 12548 від 12.03.2021 приватний нотаріус не пересвідчився в існуванні заборгованості та її безспірності. Крім того, на час вчинення виконавчого напису, нотаріус керувався не чинним нормативним актом, а саме: п. 2 розділу 2 Постанови КМУ № 1172 від 29.06.1999року.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 23 травня 2024 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, задоволено клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 10 липня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про врегулювання спору за участі судді.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 10 липня 2024 року витребувано у Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції належним чином засвідчену копію виконавчого напису №125480, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем 12.03.2021 року щодо стягнення. з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ 40340222) заборгованості у розмірі 12995,00грн.

Відповідач ТОВ «Фінпром Маркет» відзиву на позовну заяву не подав, однак подав заяву, в якій позовні вимоги визнав. Окрім того відповідач просив зменшити розмір судових витрат на правничу допомогу до 2850,00 грн.

Від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у відповідності із ч. 5ст.279 ЦПК Україниза наявними у справі матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, докази надані в обґрунтування позову, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Як встановлено судом та підтверджується письмовими доказами 12.03.2021 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, на підставістатті 87 Закону України «Про нотаріат»та пункт 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 12548.

Відповідно до змісту виконавчого напису № 12548 стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , невиплачені в строк грошові кошти на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ»</a>, місцезнаходження: 08200, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Стельмаха Михайла, будинок 9А, офіс 204, код платника податків згідно з ЄДРПОУ 43311346, якому Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», код платника податків згідно з ЄДРПОУ 35017877, відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 250121ФК від 25 січня 2021 року, якому в свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код платника податків згідно з ЄДРПОУ 35465907, відступлено право вимоги на підставі Договору відступлення прав вимоги № 25/01/21 від 25 січня 2021 року, якому в свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнес капітал», код платника податків згідно з ЄДРПОУ 40489610, на підставі Договору факторингу № 30072019 від 30 липня 2019року, відступлено право вимоги за Кредитним договором № 1-20190116-68095 від 16 січня 2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнес капітал» та ОСОБА_1 . Стягнути з ОСОБА_1 за період з 29.07.2019 року по 12.03.2021 року включно, суму у розмірі: 3000 гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту; 9945 гривень 00 копійок - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами та комісією; 50,00 (п`ятдесят) гривень 00 копійок - плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 12995 гривень 00 копійок.

На виконання вказаного виконавчого напису державним виконавцем міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Мінстерства юстиції (м. Харків) Розтоцьким Дмитром Петровичем відкрито виконавче провадження №66260402 від 27.07.2021 року.

Відповідачем, в обґрунтування законності своїх вимог про стягнення з позивача на користь ТОВ «Фінпром маркет» заборгованості за кредитним договором № 1-20190116-68095 від 16 січня 2019 року надано:

-Договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 1-20190116-68095 від 16 січня 2019 року;

-Виписку з рахунка ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості, строку, за який провадиться стягнення та відміткою стягувача про непогашення заборгованості за кредитним договором № 1-20190116-68095 від 16 січня 2019 року;

-Договір факторингу №250121ФК від 25.01.2021 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ « Фінпром Маркет»;

-Додаток №1 до Договору факторингу №250121ФК від 25.01.2021 року;

-Додаток №2 до Договору факторингу №250121ФК від 25.01.2021 року;

-Додаток №3 до Договору факторингу №250121ФК від 25.01.2021 року;

-Додаток №4 до Договору факторингу №250121ФК від 25.01.2021 року;

-Додаток №5 до Договору факторингу №250121ФК від 25.01.2021 року.

За загальним правилом статей15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першоюстатті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно достатті 18 ЦК Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першоюстатті 39 Закону України «Про нотаріат»порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно достатті 87 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат»визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19статті 34 Закону України «Про нотаріат»).

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти висновків, що з урахуванням приписів статей15,16,18 ЦК України, статей50,87,88 Закону України «Про нотаріат»захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису».

Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів визначеноглавою 14 Закону України «Про нотаріат»та главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженомунаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені вЗаконі України «Про нотаріат»та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно із пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженогоПостановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Крім того, у абзаці 3 пункту 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, вказано, що заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Відповідно до пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваний виконавчий напис виданий на підставі п. 2 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженихПостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», внесено зміни до Переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, зокрема, в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Частиною першоюстатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України» (заява № 48553/99), а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» (заява № 28342/95) встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до частини третьоїстатті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 березня 2015 року у справі № 826/20084/14, яка була залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року, яка набрала законної сили, було визнано незаконною та нечинноюпостанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»в частині, у тому числі: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Зазначена постанова апеляційного суду у відповідності до п. 4ст. 254 КАС Українинабула законної сили з моменту проголошення, з 22 лютого 2017 року, а отже з цієї ж дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин.

Із матеріалів справи вбачається, що оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 12.03.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Таким чином, оскільки в момент вчинення виконавчого напису, тобто 12.03.2021, були відсутні правові підстави для його вчинення, тому такий виконавчий напис не підлягає виконанню.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17.

Окрім того, судом враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 21 вересня 2021 року у справі №910/10374/17, відповідно до якої, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Матеріали справи не містять доказів того, що кредитний договір № 1-20190116-68095, на якому вчинено оскаржуваний виконавчий напис, був нотаріально посвідченим. Водночас позивач заперечує, що кредитним договір № № 1-20190116-68095 був нотаріально посвідченим. Таким чином виконавчий напис вчинено на кредитному договорі, який не є нотаріально посвідченим, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що оспорюваний виконавчий напис вчинено з порушенням вимогстатті 88 Закону України «Про нотаріат».

З урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при звернення до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Частиною 1ст. 142 ЦПК Українипередбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач позовні вимоги визнав, суд на підставі ч. 1ст. 142 ЦПК Українивважає за необхідне повернути позивачу з державного 50% судового збору сплаченого за подання цього позову, тобто 605,60 грн, тоді як решта судового збору у сумі 605,60 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

За змістомст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 15 ЦПК України).

Згідно ч. 8ст.141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судомна підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно частини першоїстатті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьоїстатті 133 ЦПК Українипередбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої-шостоїстатті 137 ЦК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У даній справі при визначенні суми відшкодування, суд виходить з критерію реальності та необхідності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду даної справи позивачу надавалась професійна правнича допомога. ТОВ « Центр правової допомоги «Допомого юриста» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання правової допомоги № 18042401. Згідно Договору перелік послуг, видів та обсягу правової допомоги, що надається: адвокатський запит, проект позовної заяви. Розмір оплати за виконання з юридичних послуг/правової допомоги становить 7500грн. Згідно Акту приймання-передачі послуг №18043401 від 18.05.2024 року Виконавець, ТОВ «Центр правової допомоги «Допомого юриста», надав, а Замовник, ОСОБА_1 , прийняв юридичні послуги/правову допомогу.

Таким чином, позивачем визначено судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у розмірі 7500 грн.

17.06.2024 року до суду від представника відповідача надійшла заява про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу до 2850грн. Заявляючи клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідач зазначає, що заявлені витрати не відповідають критерію розумності, оскільки справа про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню не є складною і відноситься до категорії малозначних.

За таких обставин, враховуючи категорію та складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, значимість таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, із дотриманням принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також з огляду на клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є завищеними, про що обґрунтовано зазначено відповідачем, у зв`язку з чим вважає за необхідне зменшити їх до 4 000, 00 грн.

Керуючись ст.13,76-81,89,133,137141,259,263-265,268,273,279,354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»</a>, треті особи:приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Холодногірсько-Новобаварський ВДВС у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 12548 від 12.03.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»</a>, місцезнаходження: 08200, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Стельмаха Михайла, будинок 9А, офіс 204, код платника податків згідно з ЄДРПОУ 43311346, заборгованості у загальному розмірі 12995,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»</a> (місцезнаходження: 08200, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Стельмаха Михайла, будинок 9А, офіс 204, код платника податків згідно з ЄДРПОУ 43311346), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 605,60 грн, судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн, а всього судові витрати у розмірі 4605,60 грн (чотири тисячі шістсот пять гривень 00 копійок).

Зобов`язати Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області (адреса: Україна, 61166, Харківська обл., місто Харків, вул. Бакуліна, будинок 18, код ЄДРПОУ 37874947) повернути ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого за квитанцією №0009-0003-1358-3579 від 21.05.2024 на суму 1211,20 грн, тобто у розмірі 605,60 грн (шістсот п`ять гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Вікторов