Постанова

від 23.07.2024 по справі 524/1569/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/1569/23 Номер провадження 22-ц/814/2314/24Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д.Д. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Панченка О.О.,

Суддів: Пікуля В.П., Прядкіної О.В.

при секретарі Філоненко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справуза апеляційною скаргою ОСОБА_1 нарішення Автозаводськогорайонного судум.Кременчука Полтавськоїобласті від13березня 2024рокуухваленеу складіголовуючого суддіАндрієць Д.Д.,повний текстсудового рішеннявиготовлено 18.03.2024 тана додатковерішення Автозаводськогорайонного судум.Кременчука Полтавськоїобласті від01квітня 2024рокуухвалене у складі головуючого судді Андрієць Д.Д., повний текст судового рішення виготовлено дати не вказано

у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Кременчуцький обласний клінічний шпиталь для ветеранів війни" Полтавської обласної ради про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Автозаводського районногосуду м.Кременчука Полтавськоїобластіз позовом до Комунального підприємства "Кременчуцький обласний клінічний шпиталь для ветеранів війни" Полтавської обласної ради про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивував тим, що з 2019 по 2023 рік він перебував на посаді лікаря-ортопеда-травматолога КП «Кременчуцький обласний клінічний шпиталь для ветеранів війни» ПОР. 18.03.2023 він був ознайомлений з актом службової перевірки та наказом про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Вважає необґрунтованим накладення на нього дисциплінарного стягнення з огляду на те, що свої обов`язки він виконав сумлінно та в повному обсязі. Просив врахувати, що у нього були відсутні підстави для направлення пацієнта на проходження МСЕК. Вказав, що під час консультації пацієнта ОСОБА_2 пролунав сигнал повітряної тривоги, а тому він не мав можливості оформити електронне направлення на рентген тому виписав направлення в паперовій формі.

26.12.2022 пацієнт звернувся на повторну консультацію із висновком рентгенографії від 21.12.2022. Зазначив, що на період воєнного стану у разі неможливості оформлення електронного направлення дозволяється оформлення направлень в паперовому виді. Вказав, що його висновок складений повно та об`єктивно. Службова перевірка проведена з порушенням вимог законодавства, в частині надання пояснень з приводу обставин, що розглядались. Діями роботодавця щодо незаконного притягнення до дисциплінарної відповідальності йому було завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 10000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 березня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Кременчуцький обласний клінічний шпиталь для ветеранів війни" Полтавської обласної ради про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та стягнення моральної шкоди відмовлено.

Місцевий суд зазначив, що позивач, як лікар закладу, який, відповідно до закону або договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, укладеного з Національною службою здоров`я України, надає медичну послугу пацієнтам безоплатно, був зобов`язаний внести запис про направлення пацієнта до системи із застосуванням кваліфікованого електронного підпису. Оголошення повітряної тривоги не свідчить про відсутність саметехнічної можливостідля оформлення електронного направлення.

Факт порушення позивачем п.2.1 посадової інструкції в частині. що стосується неналежного застосуванняНаказу Міністерства охорони здоров`я України 28 лютого 2020 року № 586та Порядку направлення пацієнтів до закладів охорони здоров`я та фізичних осіб - підприємців, які в установленому законом порядку одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та надають медичну допомогу відповідного виду є доведеним.

Додатковим рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01 квітня 2024 року судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката в сумі 64000 грн. покладено на позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Із рішенням та додатковим рішенням не погодився ОСОБА_1 та оскаржив їх в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі прохає скасувати рішення Автозаводського районногосуду м.Кременчука Полтавськоїобласті від13березня 2024року тадодаткове рішення Автозаводськогорайонного судум.Кременчука Полтавськоїобласті від01квітня 2024рокута ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Стягнути з відповідача судові витрати.

Зазначає, що перш ніж винести працівникові догану роботодавець повинен отримати від нього письмові пояснення з приводу вчиненого дисциплінарного правопорушення. Якщо на підставі такого пояснення працівника роботодавець дійде висновку, що дисциплінарний проступок дійсно мав місце і відсутні будь-які обставини, які можна було б вважати такими, що виключають притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, то роботодавець видає наказ (розпорядження) про застосування дисциплінарного стягнення.

Постановою Пленуму ВСУ від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачається, що у наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, у чому конкретно проявилося порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які стали причиною для застосування заходу дисциплінарного стягнення.

Зі змісту оскаржуваного наказу № 13 від 17.01.2023 року вбачається, що до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани, відповідно до вимог ст.. 147 КЗпП України. Проте, як вбачається з оскаржуваного наказу про оголошення догани № 13 від 17 січня 2023 року, відповідач в ньому обмежився загальною фразою без зазначення, за що саме ОСОБА_1 оголошено догану.

Зазначає, що суд першої інстанції встновив, що позивачем не було надано пояснень, як того вимагає ст.. 149 КЗпП України, при цьому суд обґрунтував правомірність дій відповідача тим, що він врахував під час службового розслідування доповідну позивача. Але згідно вказаної норми закону до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни пояснення, чого вчинено не було, оскільки матеріали справи не мають доказів звернення відповідача до позивача про надання пояснень. Позивач дізнався про службове розслідування під час його ознайомлення з наказом про оголошення йому догани.

Вважає, що за результатами одностороннього службового розслідування без залучення зацікавленої особи проводилася перевірка в ході якої не було встановлено, що позивач допустив порушення службових обов`язків.

Формулювання наказу та акту службової перевірки, а також відсутність інших доказів унеможливлює встановити дані щодо ступеню тяжкості вчиненого проступку, заподіяної ним шкоди, а також даних щодо додержання відповідачем, порядку застосування дисциплінарного стягнення. Вказані обставини відображають формальний підхід відповідача до процедури накладення дисциплінарного стягнення, визначеної законом.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Сторони будучи належним чином повідомлені в судове засідання не з`явилися. ОСОБА_1 17.07.2024 року надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Комунальне підприємство "Кременчуцький обласний клінічний шпиталь для ветеранів війни" Полтавської обласної ради та представник ОСОБА_3 також були повідомлені через систему «Електронний суд», що підтверджується довідками про доставку електронного документу в їх електронні кабінети.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що 1 січня 2023 року Комісією КП «КРОКШ для ветеранів війни» ПОР було складено АКТ службової перевірки в якому було встановлено, що лікар ортопед-травматолог ОСОБА_1 неналежно та не в повному обсязі виконує свої посадові обов`язки, не виконує вимогинаказу Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження Порядку направлення пацієнтів до закладів охорони здоров`я та фізичних осіб - підприємців, які в установленому законом порядку одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та надають медичну допомогу відповідного виду» від 28.02.2020 №586.

17 січня 2023 року на підставі наказу №13директора Комунального підприємства «Кременчуцький обласний клінічний шпиталь для ветеранів війни» Полтавської обласної ради ОСОБА_1 було оголошено догану.

Позиція апеляційного суду

Частиною першоюстатті 15 Цивільного кодексу Українипередбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положеннямистатті 3Кодексу законівпро працюУкраїни визначено, що трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю.

Виходячи з положень статті 29КЗпП України власник або уповноважений ним орган під час прийняття на роботу працівника зобов`язаний роз`яснити працівникові його права та обов`язки, ознайомити із правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Статтею 139 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до частини першоїстатті 147 КЗпП Україниза порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Статтею 147-1 КЗпП Українипередбачено застосування дисциплінарного стягнення органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) працівника.

Догана є дисциплінарним заходом особистого немайнового характеру, який полягає у негативній оцінці і засудженні поведінки працівника у трудовому колективі.

У трудовому законодавстві немає обмежень щодо підстав та періодичності застосування догани як дисциплінарного стягнення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Підставою застосування догани є вчинення працівником дисциплінарного проступку.

Дисциплінарний проступок визначається як вине невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права: КЗпП, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також порушення або невиконання правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.

Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку міждіями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконання мпокладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

У трудовому законодавстві визначено певну процедуру притягнення фізичної особи до дисциплінарної відповідальності як одного з видів юридичної відповідальності, дотримання якої є передумовою правомірності застосованих до працівника заходів.

Частиною першою статті 148КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Відповідно до статті 149КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.

Правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, та чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбаченістаттями 147-149 КЗпП Україниправила і порядок застосування дисциплінарного стягнення.

Відповідно до частини першоїстатті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частин першої, третьої статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом положень статей147-1,149 КЗпП Україниу справах щодо притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності обов`язок доказування правомірності застосування дисциплінарного стягнення покладається на відповідача.

Матеріалами справи підтверджується, що пацієнт ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 21.12.2022.

Відповідно до електронних відомостей (т.2 а.с.120) епізод медичної допомоги у виді консультації пацієнта ОСОБА_2 був відкритий позивачем о 12:50 год. та завершений 0 17:00 год. У картці відсутні відомості про направлення пацієнта ОСОБА_2 на рентгенографію.

З акту про проведення службової перевірки від 11.01.2023 року вбачається, що під час вивчення консультативного висновку лікаря-ортопеда-травматолога шпиталю від 26.12.2022 для оформлення медичної документації пацієнта ОСОБА_2 до МСЕК, комісія встановила, що детально не відображений анамнез захворювання, не в повному обсязі встановлено порушення функцій суглобів та відсутня заключна частина у висновку.

Відповідно до п.2-4Наказу Міністерства охорони здоров`я України 28 лютого 2020 року № 586установлено, що за умови наявності відповідної технічної можливості в електронній системі охорони здоров`я внесення записів про направлення до електронної системи охорони здоров`я є обов`язковим: 1) з 01 квітня 2020 року - для всіх надавачів медичних послуг, які уклали з Національною службою здоров`я України договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій на надання медичних послуг; 2) з 01 січня 2021 року - для всіх закладів охорони здоров`я та фізичних осіб - підприємців, які в установленому законом порядку одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики. Установити, що технічна можливість в електронній системі охорони здоров`я, передбачена пунктом 2 цьогонаказу, виникає з дати оприлюднення в установленому порядку на вебсайті електронної системи охорони здоров`я інформації про підключення до центральної бази даних електронних медичних інформаційних систем та відповідне розширення їх функціональних можливостей, які передбачені технічними вимогами, затвердженими Національною службою здоров`я України. Установити, що на період дії воєнного стану на території України, у разі відсутності технічної можливості виписування направлень в електронній формі, такі направлення можуть виписуватися в паперовій формі. У разі виписування направлень у паперовій формі, вимоги Порядку направлення пацієнтів до закладів охорони здоров`я та фізичних осіб - підприємців, які в установленому законом порядку одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та надають медичну допомогу відповідного виду, затвердженого цим наказом, щодо направлень, виписаних в електронній формі, не застосовуються.

В п. 7 Порядку направлення пацієнтів до закладів охорони здоров`я та фізичних осіб - підприємців, які в установленому законом порядку одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та надають медичну допомогу відповідного виду, затвердженогоНаказом Міністерства охорони здоров`я України 28 лютого 2020 року № 586визначено, що ініціатор направлення, який працює у суб`єкта господарювання, що зобов`язаний надавати пацієнтам медичну допомогу безоплатно відповідно до закону або договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, укладеного з Національною службою здоров`я України, повинен внести запис про направлення пацієнта до системи із застосуванням кваліфікованого електронного підпису відповідно до вимог законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, зі змісту оскаржуваного наказу № 13 від 17.01.2023 року вбачається, що до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани, відповідно до вимог ст. 147 КЗпП України.

Проте, як вбачається з з оскаржуваного наказу про оголошення догани № 13 від 17 січня 2023 року, відповідач не вказав за що саме ОСОБА_1 оголошено догану.

Суд першої інстанції також не взяв до уваги того, що відповідно до вимог ст.. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни пояснення, чого вчинено не було. Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з відповідною вимогою.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що наказ про застосування дисциплінарного стягнення має бути мотивованим, обґрунтованим, з посиланнями на порушені пункти трудового договору або посадової інструкції, з відображенням суті дисциплінарного проступку із зазначенням положень нормативних актів та інших документів, які порушив працівник. У розпорядчій частині вказують прізвище, ім`я, по батькові, посаду (професію) працівника і дату виявленого порушення. Як підставу застосування дисциплінарного стягнення у наказі (розпорядженні) перераховують документи - доповідні записки, акти, пояснювальні записки працівника тощо.

Проте, оформлений відповідачем оскаржуваний наказ є немотивованим та необґрунтованим, у наказі не відображена суть дисциплінарного проступку. Відповідачем не доведено факту порушення ОСОБА_1 п. 4.1 Посадової інструкції.

Стосовно дій ОСОБА_1 по видачі пацієнту ОСОБА_2 направлення на рентгенографію в паперовому вигляді колегія суддів зазначає наступне.

Наказом № 568 затверджено Порядок направлення пацієнтів до закладів охорони зборов`я та фізичних осіб підприємців, які в установленному законом порядку одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та надають медичну допомогу відповідного виду.

П.п. 2,3 Наказу № 568 установлено, що за умови наявності відповідної технічної можливості в електронній системі охорони здоров`я внесення записів про направлення до електронної системи охорони здоров`я є обов`язковим:

З 01 квітня 2020 року для всіх надавачів медичних послуг, які уклали з Національною службою здоров`я України договори про медичне обслуговування населення за программою медичних гарантій на надання медичних послуг; з 01 січня 2021 року для всіх закладів охорони здоров`я та фізичних осіб підприємців, які в установленному законом порядку одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.

Технічна можливість в електронній системі охорони здоров`я, передбачена пунктом 2 цього наказу, виникає з дати оприлюднення в установленному порядку на вебсайті електронної системи охорони здоров`я інформації про підключення до центральної бази даних електронних медичних інформаційних систем та відповідне розширення їх функціональних можливостей, які передбачені технічними вимогами, затвердженими Національною службою здоров`я України.

Разом з тим, п.4 Наказу № 568 установлено, що на період дії воєнного стану на території України, у разі відсутності технічної можливості виписування направлень в електронній формі, такі направлення можуть виписуватися в паперовій формі. У разі виписування направлень у паперовій формі, вимоги Порядку направлення пацієнтів до закладів охорони здоров`я та фізичних осіб-підприємців, які в установленному законом порядку одержали ліцензію на проведення господарської діяльності з медичної практики та надають медичну допомогу відповідного виду, затвердженого цим наказом, щодо направлень, виписаних в електронній формі, не застосовуються.

З огляду на викладене, колегія суддів враховуючи дію воєнного стану, оголошення під час консультації пацієнта сигналу повітряної тривоги та відсутності технічної можливості виписати направлення ОСОБА_2 в електронній формі висновок комісії про порушення Наказу № 568 є необгрунтованим.

Встановивши зазначені обставини, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ч.1, 2ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться в п.п.3, 9постанови від 31 березня 1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)»під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності спричинило йому моральну шкоду яка виразилася у втраті соціальних зв`язків та авторитету серед колег, погіршення стосунків у колективі.

З урахування викладеного колегія суддів вважає, що відшкодуванню підлягає моральна шкода в сумі 5000 грн.

Щодо витрат професійну правничу допомогу.

Так, положеннями статті 59Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинстває відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» договір про надання правової допомогице домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною третьою статті 137ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 137ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може,за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позовіна позивача.

Частиною восьмою статті 141ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача надано суду остаточний розрахунок суми судових витрат; акт приймання-передачі наданих юридичних послуг; копії квитанції про оплату послуг на суму 64000 грн.; копію Додаткової угоди № 1 від 27.01.2023 року; копію Додаткової угоди № 2 від 07.03.2023 року ( т.2 а.с. 221-233).

З урахуванням складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності підготовки процесуальних документів та значимості таких дій у справі виходячи з її конкретних обставин, а також зважаючи на часткове задоволення заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що обґрунтованими витратами на професійну правничу допомогу є витрати в розмірі 20000 грн.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту 2 частини 1статті 374ЦПКУкраїни суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 376ЦПКУкраїни підставамидля скасуваннясудового рішенняповністю абочастково таухвалення новогорішення увідповідній частиніабо змінисудового рішенняє невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Щодо судових витрат

За приписами частини 1 статті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК Україниякщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням викладеного з Комунального підприємства "Кременчуцький обласний клінічний шпиталь для ветеранів війни" Полтавської обласної ради підлягають стягненню судові витрати ОСОБА_1 по сплаті судового збору в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 5368 грн.

Керуючись ст.ст.141, 367, п.2 ч.1 ст.374,п.3, 4 ч.1 ст. 376,382,суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Автозаводського районногосуду м.Кременчука Полтавськоїобласті від13березня 2024рокута додаткове рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01 квітня 2024 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Комунального підприємства "Кременчуцький обласний клінічний шпиталь для ветеранів війни" Полтавської обласної ради № 13 від 17 січня 2023 року в частині оголошення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 лікарю ортопеду-травматологу амбулаторно-поліклінічного відділення дисциплінарного стягнення догани.

Стягнути з Комунального підприємства "Кременчуцький обласний клінічний шпиталь для ветеранів війни" Полтавської обласної ради на користь ОСОБА_1 5000 грн. моральної шкоди, 20000 грн. витрат на правову допомогу та 5368 грн. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 липня 2024 року.

Головуючий О.О. Панченко

Судді В.П. Пікуль

О.В. Прядкіна