Постанова

від 22.11.2007 по справі а-6/363

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

 22 листопада 2007 р.                                                                                   

№ А-6/363 

   Вищий  господарський 

суду  України  в складі колегії

суддів:

Грейц К.В. - головуючого,

Бакуліної С.В., Глос О.І.,

розглянувши касаційну скаргу

СПД ОСОБА_1

на  постанову

від 08.08.2007

Львівського апеляційного

господарського суду 

у справі господарського суду

Івано-Франківської області  № А-6/363

за позовом

СПД ОСОБА_1

до

Надвірнянської міської ради

про

відшкодування шкоди в сумі 35720

грн.

за участю представників:

- позивача  

 не з'явились

- відповідача

Дем'янчука Я.Б.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду

Івано-Франківської області від 21.05.2007 у справі № А-6/363 (суддя Грица

Ю.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського

суду від 08.08.2007 (колегія суддів у складі головуючого судді Городечної М.І.,

суддів Юркевича М.В., Кузя В.Л.), відмовлено в позові приватного підприємця

ОСОБА_1 до Надвірнянської міської ради про стягнення 35720 грн. шкоди,

заподіяної неправомірними діями міського голови і прийняттям ним незаконного

розпорядження від 09.03.2005 № 64-р.

Рішення та постанова у справі

мотивовані тим, що позивачем не доведено ні факту заподіяння йому шкоди в сумі

35720 грн. саме відповідачем -Надвірнянською міською радою, ані фактичного

розміру шкоди, отже, підстави для застосування деліктної відповідальності,

встановлену нормами ст. ст. 1166, 1173, 1174 Цивільного кодексу України,

відсутні.

СПД ОСОБА_1, не погоджуючись з

рішенням та постановою у справі, в поданій касаційній скарзі просить їх

скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим,

що, за його переконанням, рішення та постанова у справі прийняті з порушенням

норм процесуального права та внаслідок неповного з'ясуванням обставин, що мають

значення для справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що

судами попередніх інстанцій не враховано, що неотримання ним прибутку (упущеної

вигоди) від роботи ринку за березень 2005 року сталось внаслідок неправомірних

дій і рішень відповідача -  розпорядження

міського голови м.Надвірна від 09.03.2005 № 64-р та рішення Виконавчого

комітету Надвірнянської міської ради від 09.03.2005 № 127 “Про відновлення

роботи промислового ринку на майдані Шевченка”, якими була надана можливість

здійснення підприємцями торгівлі на ринку без оплати ринкового збору і послуг

ринку і які були визнані недійсними рішенням господарського суду

Івано-Франківської області від 03.06.2005 у справі А-14/152.

Надвірнянська міська рада у відзиві

на касаційну скаргу просить її залишити без задоволення, як необґрунтовану,

натомість рішення та постанову у справі залишити без змін, як такі, що

відповідають вимогам чинного законодавства.

           Склад колегії суддів, якою згідно

ухвали від 06.11.2007 прийнята до провадження касаційна скарга у справі,

змінено розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від

22.11.2007 № 02-12.2/384.

Перевіривши у відкритому судовому

засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх

юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських

судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що

касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх

інстанцій під час розгляду справи, позивач згідно договору оренди від

01.07.2004, укладеного з власником майна - ПП “Візняки”, є орендарем споруд

промислового ринку, які знаходяться за адресою: м. Надвірна, майдан Шевченка,

на земельній ділянці площею 0,1912 га.

Як вбачається з матеріалів справи,

позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування на підставі ст. ст. 1166,

1173 Цивільного кодексу України шкоди, завданої йому в зв'язку прийняттям

розпорядження Надвірнянського міського голови від 09.03.2005 № 64-р та рішення

Виконавчого комітету Івано-франківської міської ради від 09.03.2005 № 127 “Про

відновлення роботи промислового ринку на майдані Шевченка”, за змістом яких з

метою стабілізації роботи ринку, що була заборонена позивачем, і недопущення

припинення надходження ринкового збору до місцевого бюджету, прийнято рішення

про відновлення роботи ринку, усунення перешкод в здійсненні торгівлі

підприємцями, забезпечення функціонування ринку відповідно до встановленого

порядку роботи і щоденного справляння ринкового збору.

В обґрунтування своїх вимог позивач

послався на те, що зазначеним актам, які були визнані недійсними рішенням

господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2005 у справі №

А-14/152, передував демонтаж воріт ринку 08.08.2005 за участю міського голови,

що призвело до допуску підприємців до торгових місць і незаконної експлуатації

споруд промислового ринку у березні 2005 року без внесення ними відповідної

плати.

Розмір шкоди в сумі 35670 грн.

позивач визначив як неотриману протягом березня 2005 року плату за надані для

торгівлі місця (245 місць по 145 грн. за кожне), що підтвердив аудиторським

висновком від 30.03.2005 фірми “Аудит-Сервіс”.

Відмовляючи в позові, суди

попередніх інстанцій виходили з недоведеності факту заподіяння шкоди у

визначеному позивачем розмірі і його пов'язаності з будь-якими діями

відповідача, його посадових осіб чи виконавчого органу.

Колегія суддів зазначає, що у

відповідності з нормами цивільного законодавства притягнення до

цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом

умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою

цивільно-правової відповідальності, при цьому складовими правопорушення,

необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, є протиправна

поведінка особи, наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний

зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, вина.

Загальні умови застосування

деліктної відповідальності встановлені нормою ст. 1166 Цивільного кодексу

України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями,

діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи,

а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в

повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється

від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Нормами ст. ст. 1173, 1174 ЦК

України передбачена спеціальна деліктна відповідальність органів державної

влади та місцевого самоврядування незалежно від їх вини за шкоду, завдану

фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю цих

органів, їх посадових або службових осіб при здійсненні ними своїх службових

повноважень.

Згідно статті 33 Господарського

процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на

які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, за приписами зазначених норм,

позивач у спорі про відшкодування позадоговірної шкоди має довести її розмір,

протиправність поведінки боржника та причинно-наслідковий зв'язок між

протиправною поведінкою та шкодою, а відсутність хоча б одного з вищевказаних

елементів звільняє боржника від відповідальності.

При цьому колегія суду приймає до

уваги, що факт незаконності розпорядження відповідача встановлений рішенням

господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2005 у справі №

А-14/152, втім, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, позивач не довів

належними і допустимими доказами, що неотримання ним від підприємців плати за

торгівлю на ринку не пов'язане з неправомірністю актів міського голови та

виконавчого комітету Надвірнянської міської ради, адже, ні цими актами, ані

будь-якими іншими діями своїх посадових осіб, відповідач не надавав дозвіл на

здійснення підприємцями торгівлі на ринку без внесення відповідної плати, а,

тим більше, не зобов'язував позивача забезпечити роботу ринку на безоплатній

основі.

До того ж, пунктом 23 Правил

торгівлі на ринках, затвердженого спільним наказом Міністерства економіки та з

питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України,

Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації,

метрології та сертифікації України від 26.02.2002 № 57/188/84/105,

зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.03.2002 № 288/6576, на

продавців покладено обов'язок сплати ринкового збору до початку торгівлі, а на

ринок (як суб'єкта господарювання) в особі його касирів та контролерів ринку

покладено обов'язок забезпечити справляння ринкового збору, плати за утримання

торговельного місця в належному стані й інші послуги ринку із застосуванням

реєстраторів розрахункових операцій відповідно до вимог Закону України “Про

застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського

харчування та послуг” з видачею касових чеків. При цьому, судами попередніх

інстанції встановлено, що позивачем не надано доказів вчинення відповідачем,

його виконавчими органами чи посадовими особами дій, які б перешкоджали

позивачу у виконанні його обов'язків зі здіймання відповідної плати з

підприємців, які здійснювали торгівлю на ринку в спірному періоді.

Таким чином, колегія суддів

погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про недоведеність позивачем

причинного зв'язку між шкодою у вигляді не отриманих за березень 2005 року

доходів від здійснення підприємцями торгівлі на ринку та діями відповідача з

прийняття міським головою м. Надвірна розпорядження від 09.03.2005 № 64-р “Про

відновлення роботи промислового ринку на майдані Шевченка”.

Крім того, як вірно зазначив суд

апеляційної інстанції, позивачем не доведено фактичний розмір шкоди, оскільки

її розрахунок базується на припущенні щодо можливого отримання позивачем доходу

за роботу протягом всього березня місяця 2005 року всіх наявних на ринку 225

торгових місць та 11 палаток, включаючи період, що передував прийняттю

вищевказаного розпорядження від 09.03.2005, тобто, з 01 березня по 08 березня

2005 року.

За таких обставин, колегія суддів

вважає законним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для

покладення на відповідача деліктної відповідальності, а доводи скаржника

-такими, що не спростовують зазначеного висновку.

Наведене свідчить про те, що під

час прийняття рішення та постанови у справі, суди попередніх інстанцій не

припустились порушення або неправильного застосування норм чинного

матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх

скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115,

1117, 1119 11111  Господарського процесуального кодексу України,

Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2007 у

справі господарського суду Івано-Франківської області № А-6/363 залишити без

змін.

Касаційну скаргу СПД ОСОБА_1

залишити без задоволення.

Головуючий суддя                                                               

К.Грейц

Судді                                                                                               

С.Бакуліна

                О.Глос