Постанова

від 08.08.2007 по справі а-6/363

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010,

м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

08.08.07                                                                                          

Справа  № А-6/363

Львівський

апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді                                Городечної М.І.

суддів                                           Юркевича М.В.

Кузя В.Л.

розглянувши апеляційну скаргу

приватного підприємця ОСОБА_1 б/н від 25.05.2007 року (вх. № 443 від 06.06.2007

року) на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21.05.2007

року у справі №  А-6/363

за позовом приватного підприємця

ОСОБА_1, м.Надвірна, до Надвірнянської міської ради, про стягнення 35720 грн.

збитків.

за участю представників: від позивача

-ОСОБА_1, ОСОБА_2, від відповідача -не з'явився.

Присутнім в судовому засіданні

представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК

України.

Рішенням господарського суду

Івано-Франківської області від 21.05.2007 року у справі № А-6/363 відмовлено в

позові приватному підприємцяю ОСОБА_1 до Надвірнянської міської ради про

стягнення 35720 грн. збитків.

Не погоджуючись з даним рішенням

місцевого суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Зокрема в апеляційній скарзі б/н від

25.05.2007 року (вх.       № 443 від

06.06.2007 року) апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення прийняте за

неповного з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, а

тому просить дане рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким поданий ним

позов задоволити. При цьому в обгрунтування підстав для скасування рішення

наводить слідуючі доводи:

-          судом першої інстанції не враховано, що

факт заподіяння шкоди відповідачем позивачу та неправомірності дій останнього

стверджується тим, що відповідачем тричі (04, 05, 08 квітня 2005 року)

демонтувались ворота промислового ринку, що орендуться позивачем;

розпорядженням міського голови м.Надвірни від 09.03.2005 року НОМЕР_1, рішенням

Виконавчого комітету Надвірнянської міської ради від 09.03.2005 року НОМЕР_2,

які визнані незаконними рішенням господарського суду Івано-Франківської області

від 03.06.2005 року у справі А-14/152, яке в цій частині набрало законної сили.

-          що саме внаслідок неправомірних дій

відповідача мешканці міста мали можливість здійснювати з 01 березня 2005 року

по 03 квітня 2005 року торгівлю на ринку всупереч чинному законодавству та

Правилам торгівлі на ринках без оплати послуг ринку, тобто міська рада

неправомірно втрутилась в господарську діяльність скаржника, чим заподіяла йому

збитків у вигляді упущеної вигоди внаслідок неотримання від підприємців плати

за послуги ринку.

Також апелянтом наводяться й інші

доводи в обгрунтування підстав для скасування рішення господарського суду

Івано-Франківської області від 21.05.2007 року у справі №  А-6/363.

Представник Надвірнянської міської ради

вимоги апеляційної скарги в судовому засіданні заперечив та просив апеляційний

суд залишити рішення господарського суду Івано-Франківської області від

21.05.2007 року у справі №  А-6/363 без

змін.

В судовому засіданні 01.08.2007 року

оголошено перерву до 08.08.2007 року до 11 год. 30 хв.

Заслухавши пояснення представників

сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення другої сторони,

дослідивши наявні докази у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що

апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому суд встановив наступні

обставини та виходив з таких мотивів.

Відповідно до договору купівлі-продажу

від 15.06.2001 року, укладеного між Фондом комунального майна Надвірнянської

міської ради та ПП “Візняки”, останнє набуло права власності споруд

промислового ринку, які знаходяться за адресою: м.Надвірна, майдан Шевченка, на

земельній ділянці площею 0,1912 га.

Згідно договору оренди від 01.07.2004

року ПП “Візняки” надало в оренду споруди вищезазначеного ринку підприємцю

ОСОБА_1 строком до 2008 року. Факт передачі в оренду позивачу згаданого майна

підтверджується актом від 01.07.2004 року.

Позивач в позовній заяві (вх. № 7600

від 20.11.2006 року) просить стягнути з відповідача збитки заподіянні йому діями

міського голови міста Надвірна 08 березня 2005 року, які, на його думку,

полягали в наданні незаконних вимог по допуску суб'єктів підприємницької

діяльності до торгівлі на ринку в місті Надвірні на майдані Шевченка. Також

позивач посилається як на підставу своїх вимог на те, що збитки були заподіянні

йому внаслідок прийняття міським головою розпорядження від 09.03.2005 року

НОМЕР_1 та Виконавчим комітетом Івано-франківської міської ради рішення від

09.03.2005 року НОМЕР_2. Збитки, згідно позовної заяви, полягають у неотриманні

позивачем за період 3 01 березня по 01 квітня 2005 року доходів в розмірі 35670

грн. згідно аудиторського висновку, зробленого фірмою “Аудит Сервіс Іпс” від

30.03.2005 року, внаслідок незаконної торгівлі на ринку, пов'язаної з несплатою

ринкового збору та плати за торгові місця, та 150 грн. витрат на проведення

аудиторського висновку від 30.03.2005 року.

Як встановлено апеляційним судом,

розпорядження Надвірнянського міського голови від 09.03.2005 року НОМЕР_1 та

рішення Виконавчого комітету Івано-франківської міської ради від 09.03.2005

року НОМЕР_2 були визнані недійсним рішенням господарського суду

Івано-Франківської області від 03.06.2005 року у справі № А-14/152, яке в цій

частині набрало законної сили.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України

майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю

особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода,

завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі

особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її

відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 1174 ЦК України передбачено, що

шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи

бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу

місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх службових повноважень,

відшкодовується державою, Автономною республікою Крим або органом місцевого

самоврядування незалежно від вини цієї особи.

За загальним правилом, передбаченим

ч.ч. 2, 3 ст. 22, ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода підлягає

відшкодуванню: в повному обсязі, тобто, відшкодовується як реальна шкода,

тобто, втрачене або пошкоджене майно в результаті протиправної поведінки

правопорушника, так і упущена вигода (у разі завдання шкоди особою, яка є

суб"єктом підприємницької діяльності); відшкодування відбувається в

повному обсязі; особою, яка безпосередньо завдала шкоду. При цьому під упущеною

вигодою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних

обставин, якби її право не було порушене.

Таким чином, позивач повинен довести

необхідні умови, для понесення відповідачем відповідальності за заподіяну ним

шкоду відповідно до вимог ст.ст. 22, 1166, 1174 ЦК України.

В той же час, як вбачається з

матеріалів справи, позивачем не доведено суду, що шкоду у вигляді упущеної

вигоди від неотримання прибутку внаслідок здійснення підприємцями торгівельної

діяльності на ринку без сплати ринкового збору та плати за торгове місце

заподіяно саме відповідачем. Сам факт неправомірності дій відповідача щодо

зобов'язання позивача забезпечити торгівлю на ринку, здійснений діями міського

голови та виконавчим комітетом Надвірнянської міської ради, які визнано

незаконними рішенням господарського суду Івано-Франківської області, зокрема як

вбачається зі змісту вищезазначеного рішення та розпорядження, не стверджує

факту надання дозволу виконавчими органами відповідача на здійснення

підприємцями торгівлі на ринку без сплати ринкового збору та оплати за торгове місце.

Пунктом 23 Правил торгівлі на ринках, затвердженого спільним наказом

Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України,

Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації

України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України

від 26 лютого 2002 року N 57/188/84/105, та зареєстрованого в Міністерстві

юстиції України 22 березня 2002 р. за N 288/6576, на продавців покладено

обов'язок сплати ринкового збору до початку торгівлі. В той же час згідно даної

норми Правил на Ринок (як суб'єкта господарювання) в особі його касирів та

контролерів ринку покладено обов'язок забезпечити справляння ринкового збору,

плати за утримання торговельного місця в належному стані й інші послуги ринку

із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій відповідно до вимог Закону

України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері

торгівлі, громадського харчування та послуг" з видачею касових чеків. Як

вбачається з матеріалів справи, позивачем не подано суду жодного доказу

вчинення позивачем, його виконавчими органами чи посадовими особами дій, які б

перешкоджали позивачу в отриманні відповідної плати з підприємців, що

здійснювали торгівлю на ринку в спірному періоді.

Крім цього, виходячи з вищенаведеного,

на думку колегії суддів, позивачем не доведено суду причинового зв'язку між

шкодою у вигляді неотриманих позивачем доходів від здійснення підприємцями

торгівлі на Ринку та діями позивача.

Крім цього, позивачем не доведено суду

фактичного розміру заподіяння збитків, оскільки розрахунок такого базується на

припущенні щодо можливого отримання позивачем прибутку за всі 225 торгових

місць та 11 палаток протягом березня місяця 2005 року. Позивачем не подано суду

доказів неправомірності дій відповідача за період з 01 березня по 07 березня

2005 року - періоду, який врахований позивачем при розрахунку розміру

заподіяних йому збитків.

Також апеляційний суд зазначає, що як

наслідок відсутні підстави для стягнення з відповідач на користь позивача й 150

грн. витрат на проведення аудиторського висновку від 30.03.2005 року.

Згідно ч. 2 статті 4-3 Господарського

процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у

справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності до ч. 4 ст. 129

Конституції України, ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу

України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як

на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд

вважає, що позивачем не доведено ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної

інстанції факт заподіяння йому відповідачем збитків в сумі 35720 грн.

За наведеного вище, апеляційний суд

вважає, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок про відмову в

позові.

В той же час, апеляційний суд

враховуючи, що згідно ст. 129 Конституції України однією з основних засад

судочинства є законність та, що згідно з ч.2 ст. 4 Конституції України

забезпечення прав осіб є головним обов'язком держави, вважає за необхідне

роз'яснити позивачу, що він не позбавлений можливості звернутись в загальному

порядку про відшкодування заподіяних йому збитків у вигляді упущеної вигоди до

осіб, які здійснювали торгівлю в спірному періоді без справляння відповідної

плати.

Таким чином, рішення господарського суду Івано-Франківської області від

21.05.2007 року у справі №  А-6/363 є

законним та обгрунтованим, а тому його слід залишити без змін.

Судові витрати у відповідності до

ст.ст. 49, 105 ГПК України по розгляду справи в суді апеляційної інстанцій

покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК

України, 

Львівський апеляційний господарський

суд,-                              

                   П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу приватного

підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішенням господарського суду

Івано-Франківської області від 21.05.2007 року у справі №  А-6/363 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з

дня її прийняття.

4. 

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Справу повернути в Господарський суд

Івано-Франківської області.

Головуючий-суддя                               Городечна М.І.

Судді                              

Юркевич М.В.

Кузь В.Л.