Постанова

від 25.06.2024 по справі 920/120/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2024 р. Справа№ 920/120/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Іоннікової І.А.

секретар судового засідання: Смаголь А.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 25.06.2024,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Промислових Рішень»

на рішення Господарського суду Сумської області від 01.04.2024 (повний текст рішення складено та підписано суддею 03.04.2024)

у справі №920/120/24 (суддя С.В. Заєць)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Промислових Рішень»

про стягнення 843 744,00 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Промислових Рішень» (далі, відповідач) про стягнення 843 744,00 грн, з яких 400 224,00 грн пені, 443 520,00 грн штрафу за неналежне виконання зобов`язань за Договором №4600007243 від 15.02.2023 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач (постачальник) не поставив позивачу (покупцю) товар у визначений Договором поставки №4600007243 від 15.02.2023 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) строк.

Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Сумської області від 01.04.2024 у справі №920/120/24 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Промислових Рішень» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» 843 744,00 грн штрафних санкцій за Договором №4600007243 від 15.02.2023 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів), з яких 400 224,00 грн сума пені, 443 520,00 грн сума штрафу, а також 12 656,16 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що наявними у матеріалах справи актами приймання товару за кількістю та якістю підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр промислових рішень» здійснювало поставку товарів з порушенням визначених Договором строків поставки, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих на підставі пункту 7.4. Договору штрафних санкцій на загальну суму 843 744,00 грн, з яких пеня у сумі 400 224,00 грн та штраф у сумі 443 520,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 22.04.2024 (про що свідчить поштовий ідентифікатор Укрпошти на конверті) засобами поштового зв`язку Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр Промислових Рішень» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 01.04.2024 у справі №920/120/24 та ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення заборгованості зі зменшенням розміру штрафних санкцій, що стягуються з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Промислових Рішень», на 99%.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що постачальник намагався здійснити поставку товарів, починаючи з серпня 2023 року, однак за невмотивованих відмов покупець не приймав товар, що підтверджується актами приймання товарів за кількістю та якістю від 18.07.2023, 20.07.2023, 25.07.2023, 09.08.2023, 01.09.2023, 13.09.2023, 04.10.2023, які не були оприбутковані. Такі дії позивача спричинили прострочення поставки товару, у листі №751/23 від 16.10.2023 відповідач повідомив, що в актах приймання товарів за кількістю та якістю комісія не надає повний перелік зауважень за кожною поставкою, вигадує нові зауваження. У зв`язку з необґрунтованими зауваженнями позивача, довгим прийманням товарів та довгою процедурою узгодження та усунення недоліків змістився весь логістичний маршрут, що призвело до технічної неможливості поставки товару у визначений строк.

Також скаржник звертає увагу на те, що 18.10.2023 позивачем до нього було направлено лист, в якому, керуючись пунктом 1.3.6. Договору, ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» повідомило про зменшення обсягів закупівлі на 13 одиниць товару та пропонувало укласти угоду про припинення зобов`язань по Договору після здійснення поставки товару у кількості 18 одиниць.

Заперечуючи проти стягнення штрафних санкцій у заявленому позивачем розмірі, відповідач стверджує, що суд першої інстанції за відсутності наявних доказів про збитки позивача, незначне прострочення строків поставки, задовольнив позов у повному обсязі, чим порушив норми матеріального права, а саме положення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України. Заявлена позивачем до стягнення неустойка не має компенсаторного характеру, а спрямована на отримання додаткового доходу позивачем.

Суд порушив норми процесуального права, відмовивши відповідачу у задоволенні його клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

14.06.2024 від позивача через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача із проханням залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

У відзиві позивач наголосив на тому, що приймання товарів ТОВ «Оператор ГТС України» у відповідності до актів відбувалося протягом від одного до чотирьох днів, що свідчить про своєчасність прийняття поставлених товарів.

Посилання апелянта на здійснення ним поставки таких товарів, починаючи з серпня 2023 року є безпідставними, оскільки Договір укладено за результатами проведеної публічної закупівлі, відповідно при поданні своєї тендерної пропозиції та ще до укладення Договору відповідачу було в повному обсязі відомо умови поставки товарів, в тому числі необхідність приймання товарів за кількістю та якістю, а також про право покупця відмовитися від приймання товарів з недоліками та, відповідно, необхідність постачальнику усунути такі недоліки/зауваження до товарів. ТОВ «Оператор ГТС України» наголошує, що ТОВ «Центр промислових рішень» здійснило доставку товарів, але покупцем такі товари не було прийнято з огляду на наявність зауважень до товарів, які були викладені у відповідних актах, про що було повідомлено відповідачу листами. Після усунення відповідачем, як постачальником, відповідних зауважень до товарів, такі товари на підставі вказаних вище актів приймання товарів за кількістю та якістю було прийнято позивачем як покупцем. Зазначене не спростовується та не заперечується апелянтом. Таким чином, доводи відповідача про затягування позивачем приймання товарів є безпідставними.

Стосовно листа від 18.10.2023 про зменшення обсягів закупівлі ТОВ «Оператор ГТС України» наголошує, що в той же день листом від 18.10.2023 №ТОВВИХ-23-14819 покупець повідомляв постачальнику та просив не враховувати повідомлення про зменшення обсягу закупівлі. Отже, постачальник усвідомлював необхідність здійснення в повному обсязі поставки товарів без зменшення обсягів закупівлі.

Оскільки постачальник не поставив товар у строки, встановленні умовами Договору, тим самим порушивши його умови, то в силу вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України і умов Договору зобов`язаний сплатити на користь покупця пеню у розмірі 400 224,00 грн та штраф у сумі 443 520,00 грн.

Щодо тверджень відповідача про необхідність зменшення розміру штрафних санкцій на 99%, то позивач наголошує, що відповідач не звертався до суду першої інстанції з клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій, в тому числі на 99%.

Відповідач, звертаючись до суду апеляційної інстанції про зменшення розміру штрафних санкцій, фактично підміняє поняття, адже просить зменшити суму штрафних санкцій на 99 %, що фактично є не зменшенням штрафних санкцій, а повною відмовою у їх стягненні.

Крім того, ТОВ «Оператор ГТС України» наполягає, що відповідачем не наведено доводів та не надано належних і допустимих доказів, які підтверджували б наявність виняткових випадків, які надають право суду застосувати положення статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, а також, що стягнення штрафних санкцій є неспівмірним із наслідками порушення, не відповідає засадам розумності і справедливості, перетворюється у несправедливо непомірний тягар для відповідача та може спричинити повне зупинення господарської діяльності.

Щодо посилань скаржника на порушення норм процесуального права, ТОВ «Оператор ГТС України» наголошує, що враховуючи обставини виникнення та характер спірних правовідносин, ціну позову, дана справа була правомірно та у відповідності до вимог чинного процесуального законодавства визначена судом першої інстанції як малозначна, а тому суд дійшов вірного висновку про її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Промислових Рішень» на рішення Господарського суду Сумської області від 01.04.2024 у справі №920/120/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/120/24; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду Сумської області.

06.05.2024 матеріали справи №920/120/24 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Промислових Рішень» на рішення Господарського суду Сумської області від 01.04.2024 у справі №920/120/24 залишено без руху; роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр Промислових Рішень», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 18 984,24 грн та докази реєстрації електронного кабінету адвоката Марченко П.В. в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України.

15.05.2024 (про що свідчить штрих-код на конверті) засобами поштового зв`язку до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Промислових Рішень» надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію №30755 від 10.05.2024 про сплату судового збору на суму 18 984,24 грн та Відповідь №788328 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету адвоката Марченко П.В. в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

У період з 13.05.2024 по 31.05.2024 головуючий суддя у справі Михальська Ю.Б. та суддя Тищенко А.І., яка входить до складу колегії суддів, перебували у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Промислових Рішень» на рішення Господарського суду Сумської області від 01.04.2024 у справі №920/120/24, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 25.06.2024.

У судовому засіданні 25.06.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання, призначене на 25.06.2024, з`явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідками про доставку ухвали суду від 04.06.2024 до електронних кабінетів відповідача та його представника в підсистемі «Електронний суд».

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - покупець, позивач, ТОВ «Оператор ГTC України») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр промислових рішень» (далі - постачальник, відповідач, ТОВ «Центр промислових рішень») укладено Договір №4600007243 від 15.02.2023 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) (далі, Договір).

Відповідно до умов пункту 1.1. Договору постачальник зобов`язується у визначений цим Договором строк передати у власність покупця «Насоси та компресори (Станції компресорні гвинтові пересувні)» (далі, Товари), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього Договору (далі, Специфікація), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі Товари.

Пунктом 1.2. Договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість Товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються в Специфікації.

Згідно зі Специфікацією, яка є Додатком 1 до Договору, строк поставки Товарів - 210 календарних днів з дати отримання Постачальником заявки.

Крім Додатку 1 до Договору, яким є Специфікація, сторонами також було складено та підписано Додаток №2 до Договору, яким визначено Технічні та якісні характеристики товарів.

Відповідно до пункту 3.1. Договору ціна цього Договору становить: 27 280 000,00 грн (двадцять сім мільйонів двісті вісімдесят тисяч гривень 00 коп.), крім того ПДВ 5 456 000,00 (п`ять мільйонів чотириста п`ятдесят шість тисяч гривень 00 коп.). Ціна Договору, в тому числі ПДВ, становить - 32 736 000,00 грн (тридцять два мільйони сімсот тридцять шість тисяч гривень 00 коп.).

Згідно з пунктом 3.3. Договору ціна за одиницю Товару наведена у Специфікації.

У пункті 5.1. Договору сторони погодили, що постачальник зобов`язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до Специфікації.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що поставка Товару здійснюється на підставі письмових заявок (далі, Заявка) від покупця, які є невід`ємною частиною цього Договору. Покупець надсилає скан-копію підписаної уповноваженою особою Заявки електронним листом на електронну адресу постачальника, зазначену в пункті 14.12 цього Договору. Датою отримання заявки постачальником вважається дата надіслання відповідного повідомлення покупцем. Оригінали Заявок надсилаються покупцем поштою на адресу постачальника, вказану в розділі 15 цього Договору, цінним листом (з описом вкладення) з повідомленням про вручення або кур`єром під розписку. До моменту отримання оригіналу заявки постачальником надіслані електронною поштою Заявки мають повну юридичну силу, породжують права та обов`язки для сторін і можуть бути поданні до судових інстанцій як належні докази і не можуть спростовуватися сторонами.

Згідно з пунктом 5.7. Договору підписання покупцем видаткової накладної не є підтвердженням належного виконання постачальником його обов`язку з поставки Товарів за цим Договором та відсутність у покупця претензій до постачальника щодо якості та комплектності Товарів. Такі претензії можуть бути заявлені покупцем постачальнику у порядку, визначеному цим Договором та чинним законодавством України.

У пункті 5.8. Договору сторони погодили, що датою поставки товарів за цим договором є дата підписання покупцем Акта приймання Товарів за кількістю та якістю відповідно до пункту 5.14. цього Договору та передачі постачальником покупцю в повному обсязі наведених нижче документів (в рамках кожної поставки; перелічені документи повинні бути надані постачальником одночасно із здійсненням поставки Товару): видаткової накладної (пункт 5.8.1.); технічний паспорт (на кожну одиницю виробу) (пункт 5.8.2.); гарантійний талон (пункт 5.8.3.); товарно-транспортної накладної (пункт 5.8.4.); рахунок-фактура (пункт 5.8.5.); інструкція (настанова) з експлуатації та порядку технічного обслуговування виробу (на кожну одиницю виробу) або інший/-і документ/ти (на кожну одиницю виробу) виданий/-ні виробником або його офіційним представником, який/-і повинен/-і містити всю необхідну інформацію, що зазначається в перелічених вище документах та в повному обсязі підтверджувати запропоновані Учасником технічні, якісні та кількісні характеристик предмета закупівлі (пункт 5.8.6.).

Згідно з пунктом 5.14. Договору приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється на підставі Акту приймання товарів за кількістю та якістю:

- приймання покупцем розпочинається з перевірки якості та кількості поставленого товару вимогам цього Договору та положенням Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, яка затверджена постановою Державного арбітража при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № п-6 та Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, яка затверджена постановою Державного арбітража при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № п-7, що застосовується до правовідносин сторін за цим Договором в тій частині, що не суперечить умовам, встановленим цим Договором (пункт 5.14.1);

- покупець в односторонньому порядку підписує Акт приймання Товарів за кількістю та якістю у порядку, передбаченому цим Договором. У випадку участі постачальника у прийманні товарів за кількістю та якістю, відповідний акт підписується обома сторонами цього Договору (пункт 5.14.2.).

Відповідно до пункту 6.3.1. Договору постачальник зобов`язується забезпечити поставку Товарів у строки, встановленні цим Договором.

Між Сторонами Договору укладено Додаткову угоду №1 від 21.03.2023 до Договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів), відповідно до якої внесено зміни до пункту 12.1. Договору та викладено його в наступній редакції:

« 12.1. Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 12 жовтня 2023 року (включно), а в частині розрахунків до їх повного виконання.».

Пунктом 12.2. Договору встановлено, що закінчення терміну (строку) дії цього Договору не звільняє сторони від виконання обов`язків, взятих на себе за цим Договором, та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

У розділі 7 Договору сторони погодили, що у разі невиконання чи неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.

Так, згідно з пунктом 7.4. Договору за порушення строків поставки Товарів або недопоставку Товарів постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки Товарів понад 30 (тридцять) календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено.

Сплата пені та/або штрафу не звільняє Постачальника від виконання зобов`язань за цим Договором.

З матеріалів справи слідує, що 16.03.2023 на виконання умов Договору покупцем постачальнику електронною поштою було направлено заявку на поставку товару №1, а тому, виходячи з умов Специфікації та пунктів 5.1., 5.3. Договору, кінцева дата поставки Товарів - 12.10.2023.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, а саме прострочення строків поставки Товарів, що підтверджується наступними актами приймання товару за кількістю та якістю:

- акт приймання товару за кількістю та якістю №10-1/4000 від 19.10.2023 (термін порушення строку поставки Товару 6 днів);

- акт приймання товару за кількістю та якістю №32-1000 від 20.10.2023 (термін порушення строку поставки Товару 7 днів);

- акт приймання товару за кількістю та якістю №52 від 25.10.2023 (термін порушення строку поставки Товару 12 днів);

- акт приймання товару за кількістю та якістю №30 від 04.12.2023 (термін порушення строку поставки Товару 52 дні);

- акт приймання товару за кількістю та якістю №31 від 04.12.2023 (термін порушення строку поставки Товару 52 дні);

- акт приймання товару за кількістю та якістю №32 від 04.12.2023 (термін порушення строку поставки Товару 52 дні).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскільки відповідач порушив взяті на себе зобов`язання та здійснив поставку Товарів з порушенням строків, встановлених умовами укладеного між сторонами Договору, він має сплатити на користь позивача штрафні санкції на загальну суму 843 744,00 грн, з яких пеня у сумі 400 224,00 грн та штраф у сумі 443 520,00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву позивача на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

Спірні правовідносини сторін є господарським та регулюються нормами, що визначають порядок укладання та виконання договору поставки.

До обставин, що входять до предмету доказування в даній справі, належить встановлення факту здійснення відповідачем поставки товару позивачу у строки, встановлені Договором.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У пункті 5.1. Договору сторони погодили, що постачальник зобов`язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до Специфікації.

Згідно зі Специфікацією, яка є Додатком 1 до Договору, строк поставки Товарів - 210 календарних днів з дати отримання постачальником заявки.

Відповідно до матеріалів справи заявку на поставку товару №1 було отримано відповідачем електронною поштою 16.03.2023, а тому, виходячи з умов Специфікації та пунктів 5.1., 5.3. Договору, кінцева дата поставки Товарів - 12.10.2023.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно із частиною 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Згідно з пунктом 5.7. Договору підписання покупцем видаткової накладної не є підтвердженням належного виконання постачальником його обов`язку з поставки Товарів за цим Договором та відсутність у покупця претензій до постачальника щодо якості та комплектності Товарів. Такі претензії можуть бути заявлені покупцем постачальнику у порядку, визначеному цим Договором та чинним законодавством України.

Умовами пункту 5.8. Договору сторони погодили, що датою поставки товарів за цим договором є дата підписання покупцем Акта приймання Товарів за кількістю та якістю відповідно до пункту 5.14. цього Договору та передачі постачальником покупцю в повному обсязі наведених нижче документів (в рамках кожної поставки; перелічені документи повинні бути надані постачальником одночасно із здійсненням поставки Товару): видаткової накладної (пункт 5.8.1.); технічний паспорт (на кожну одиницю виробу) (пункт 5.8.2.); гарантійний талон (пункт 5.8.3.); товарно-транспортної накладної (пункт 5.8.4.); рахунок-фактура (пункт 5.8.5.); інструкція (настанова) з експлуатації та порядку технічного обслуговування виробу (на кожну одиницю виробу) або інший/-і документ/ти (на кожну одиницю виробу) виданий/-ні виробником або його офіційним представником, який/-і повинен/-і містити всю необхідну інформацію, що зазначається в перелічених вище документах та в повному обсязі підтверджувати запропоновані Учасником технічні, якісні та кількісні характеристик предмета закупівлі (пункт 5.8.6.).

У відповідності до пункту 5.13. Договору у разі необхідності оформлення товаросупроводжувальних документів відповідальність за правильність та повноту їх оформлення і пов`язаних з цим затримок при передачі товарів несе постачальник.

Пунктом 5.14. Договору передбачено, що приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється на підставі Акту приймання товарів за кількістю та якістю.

Отже, сторони у Договорі погодили такі умови поставки, згідно яких товар вважається поставленим позивачу у день підписання покупцем Акта приймання Товарів за кількістю та якістю, а зміст пунктів 5.7., 5.8., 5.13., 5.14. Договору свідчить, що в цих пунктах сторони узгодили вважати Товар поставленим лише за умови відсутності зауважень до його кількості та якості та надання усіх товаросупровідних документів.

Відповідно до пункту 6.2.3. Договору покупець має право відмовитись від прийняття товарів у разі їх невідповідності якості та комплектності, технічним характеристикам, умовам поставки та відстрочити виконання своїх зобов`язань з оплати товарів до усунення порушень умов Договору.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як підтверджується матеріалами справи, Товари були поставлені позивачу з прострочкою згідно слідуючих актів:

- акту приймання товару за кількістю та якістю №10-1/4000 від 19.10.2023 на суму 2 112 000,00 грн (порушення строку поставки Товару на 6 днів);

- акту приймання товару за кількістю та якістю №32-1000 від 20.10.2023 (порушення строку поставки Товару на 7 днів);

- акту приймання товару за кількістю та якістю №52 від 25.10.2023 (порушення строку поставки Товару на 12 днів);

- акту приймання товару за кількістю та якістю №30 від 04.12.2023 (порушення строку поставки Товару на 52 дні);

- акту приймання товару за кількістю та якістю №31 від 04.12.2023 (порушення строку поставки Товару на 52 дні);

- акту приймання товару за кількістю та якістю №32 від 04.12.2023 (порушення строку поставки Товару на 52 дні).

У пунктах 15 зазначених актів вказано про прострочку терміну поставки обладнання.

Доводи скаржника про невмотивовані відмови покупця від прийняття товару, починаючи з серпня 2023 року, що призвело до подальшої затримки у поставці товару, оцінюються судом критично, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, товар згідно актів приймання за кількістю та якістю, на які посилається скаржник, не був прийнятий через виявлені під час його прийняття недоліки, які підлягали усуненню до оприбуткування й такі недоліки у подальшому усувались відповідачем.

Лист відповідача від 16.10.2023 №751/23 (в якому у тому числі містилась пропозиція щодо продовження строку дії Договору), на який посилається скаржник, у свою чергу, був направлений позивачу вже після закінчення строку дії Договору - 12.10.2023, що з огляду на положення частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України унеможливлювало продовження строку дії Договору, адже таке можливо лише у разі, коли строк його дії не закінчився.

Безпідставними є також посилання скаржника на порушення зі сторони покупця процедури приймання вчасно поставлених товарів.

Так, згідно з частиною 1 статті 688 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

За змістом пункту 5.14.1. Договору приймання покупцем розпочинається з перевірки якості та кількості поставленого товару вимогам цього Договору та положенням Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, яка затверджена постановою Державного арбітража при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 №П-6 та Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, яка затверджена постановою Державного арбітража при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 №П-7, що застосовується до правовідносин сторін за цим Договором в тій частині, що не суперечить умовам, встановленим цим Договором.

Відповідно до вимог пунктів 6, 10, 11 Інструкції №П-7, яка в частині строків приймання не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам договору між сторонами, приймання продукції за якістю і комплектністю проводиться на складі одержувача за умови поставки в інше місто не пізніше 20 днів, при одногородній поставці - не пізніше 10 днів. Приймання вважається здійсненим своєчасно, якщо перевірка якості і комплектності продукції закінчена у встановлені терміни. Одночасно з прийманням продукції за якістю проводиться перевірка комплектності продукції, а також відповідності тари, упаковки, маркування вимогам стандартів, технічних умов, особливих умов, інших обов`язкових для сторін правил чи договору, кресленням, зразкам (еталонам).

Згідно із пунктом 16 Інструкції №П-7 при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (пункт 14 цієї Інструкції), одержувач призупиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов`язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршення її якості і змішання з іншою однорідної продукцією.

Судом встановлено, що згідно акту приймання товару за кількістю та якістю №10-1/4000 від 19.10.2023 дата початку приймання 16.10.2023, дата закінчення приймання - 19.10.2023; згідно акту приймання товару за кількістю та якістю №32-1000 від 20.10.2023 дата початку приймання 11.10.2023, дата закінчення приймання - 20.10.2023; згідно акту приймання товару за кількістю та якістю №30 від 04.12.2023 дата початку приймання 04.12.2023, дата закінчення приймання - 04.12.2023; згідно акту приймання товару за кількістю та якістю №31 від 04.12.2023 дата початку приймання дата закінчення приймання - 04.12.2023; згідно акту приймання товару за кількістю та якістю №32 від 04.12.2023 дата початку приймання 04.12.2023, дата закінчення приймання - 04.12.2023, тобто приймання товару за кількістю та якістю здійснювалось позивачем оперативно (від одного до чотирьох днів) та у межах строків, встановлених Інструкцією №П-7.

Щодо акту приймання товару за кількістю та якістю №52 від 25.10.2023, то дата початку приймання 24.10.2023, дата та час зупинення проведення приймання 04.10.2023 (акт №44 від 04.10.2023 із зауваженнями та поясненнями представників постачальника), дата закінчення приймання - 25.10.2023.

Позивач листом від 05.10.2023 №ТОВВИХ-23-14063 повідомив відповідача про необхідність усунення виявлених недоліків товару у строк, визначений Договором, й лише після усунення відповідних недоліків Товару він був 25.10.2023 прийнятий позивачем за актом, що скаржником не спростовано.

Щодо листа позивача від 18.10.2023 №ТОВВИХ-23-14819, то по-перше він був направлений відповідачу вже після того, як кінцевий строк виконання зобов`язань з поставки згідно специфікації закінчився (12.10.2023), по-друге, листом від 16.11.2023 №ТОВВИХ-23-16467 позивач просив відповідача не враховувати його попереднє повідомлення про зменшення обсягу закупівлі.

Таким чином, враховуючи наведене у сукупності, суд відхиляє доводи скаржника стосовного того, що саме дії позивача спричинили прострочення поставки Товару відповідачем.

Факт поставки Товарів Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр промислових рішень» за актами приймання товару за кількістю та якістю за Договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних) ресурсів з простроченням строку поставки є таким, що доведений позивачем та встановлений судом.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Враховуючи допущене відповідачем прострочення з поставки, позивач заявив до стягнення з відповідача 400 224,00 грн пені та 443 520,00 грн штрафу на підставі пункту 7.4. Договору.

За змістом з частини 2 статті 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У пункті 7.4. Договору сторони погодили, що за порушення строків поставки Товарів або недопоставку Товарів постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки Товарів понад 30 (тридцять) календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено.

Оскільки факт прострочення поставки відповідачем товару (поставку після 12.10.2023) згідно складених у відповідності до умов Договору актів приймання Товару за кількістю та якістю №10-1/4000 від 19.10.2023, №32-1000 від 20.10.2023, №52 від 25.10.2023, №30 від 04.12.2023, №31 від 04.12.2023, №32 від 04.12.2023 доведений позивачем, вимоги позивача про стягнення неустойки є правомірними.

Розглянувши та перевіривши розрахунок пені, наведений Позивачем в розрахунку штрафних санкцій (том 1, а.с. 31), суд встановив, що даний розрахунок є обґрунтованим та арифметично правильним.

За актом №10-1/4000 від 19.10.2023 період прострочки з 13.10.2023 по 18.10.2023, за актом №32-1000 від 20.10.2023 період прострочки з 13.10.2023 по 19.10.2023, за актом №52 від 25.10.2023 період прострочки з 13.10.2023 по 24.10.2023, за актом №30 від 04.12.2023 період прострочки з 13.10.2023 по 03.12.2023, за актом №31 від 04.12.2023 період прострочки з 13.10.2023 по 03.12.2023, за актом №32 від 04.12.2023 період прострочки з 13.10.2023 по 03.12.2023.

Загальний розмір пені за вказаний період становить 400 224,00 грн пені.

Водночас, оскільки відповідач допустив прострочення виконання зобов`язання з поставки Товару за актами №30 від 04.12.2023, №31 від 04.12.2023, №32 від 04.12.2023 більше ніж на 30 календарних днів, правомірним також є нарахування 7% штрафу.

Перевіривши розрахунок штрафу, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню штраф у сумі 443 520,00 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 400 224,00 грн пені та 443 520,00 грн штрафу є обґрунтованими.

В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що суд першої інстанції за відсутності наявних доказів про збитки позивача, незначне прострочення строків поставки, задовольнив позов у повному обсязі, чим порушив норми матеріального права, а саме положення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України щодо права суду зменшити розмір штрафних санкцій.

Стосовно цих доводів скаржника колегія суддів зазначає наступне.

Згідно статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов?язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов?язанні: не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Системний аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов?язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з?ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об?єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов?язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов?язання, незначність прострочення у виконанні зобов?язання, невідповідність розміру пені та штрафу наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.

При цьому обов?язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені та штрафу, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідно до правових висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 10.06.2021 у справі №910/6471/20, зменшення за клопотанням сторони розміру заявлених до стягнення штрафу і пені, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов?язань, кореспондується з обов?язком сторони, до якої відповідна санкція застосовується, довести на підставі належних і допустимих доказів, згідно із статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України, те, що вони не бажали вчинення таких порушень і що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, в суді першої інстанції відповідач не заявляв клопотання про зменшення нарахованих пені та штрафу, а тому безпідставними є його посилання на неврахування судом вищезазначених правових норм.

У свою чергу в апеляційній скарзі відповідач не зазначає та не надає суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів про наявність виняткових обставин та поважності причин прострочення та невиконання спірних договірних зобов?язань, не надає доказів на підтвердження наявності скрутного майнового становища та наявність інших виняткових обставин, що визначені у вказаних приписах статті 233 Господарського кодексу України та частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та з наявністю яких законодавець пов`язав виникнення підстав для зменшення розміру штрафних санкцій судом.

У постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі №914/3203/21 суд касаційної інстанції щодо питання зменшення належних до сплати штрафних санкцій зазначив (пункт 23), що суд не зобов?язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення таких санкцій. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення штрафних санкцій, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 Господарського процесуального кодексу України).

У справах №910/10334/21, №910/8396/20, №924/633/20, №902/538/18, №910/7256/20, №910/11889/20, №902/417/18, №922/266/20 Верховний Суд зазначив, що зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, є правом, а не обов?язком суду. Дане право реалізується судом з огляду на конкретні обставини справи та з урахуванням наявних у ній доказів, а довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов?язане з цим клопотання.

З урахуванням вищенаведеного, оскільки у даній справі скаржником не наведено та не доведено здійснення ним усіх можливих заходів для належного виконання зобов`язання згідно Договору, не доведено поважність причин прострочення та невиконання договірних зобов`язань перед позивачем, не надано доказів на підтвердження його скрутного матеріального становища та не наведено інших виняткових обставин для зменшення розміру штрафних санкцій, у суду відсутні підстави для зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення неустойки.

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Стосовно посилань скаржника на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права через відмову відповідачу у задоволенні його клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, то такі не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на таке.

Суд першої інстанції ухвалою від 01.04.2024 відмовив відповідачу у задоволенні його заяви про розгляд справи у загальному позовному провадженні.

Колегія суддів не вбачає у таких діях суду порушень норм процесуального права.

Так, відповідно до частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Аналогічне положення закріплено у частині 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, де вказано, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України визначено, у яких випадках та які категорії справ не можуть розглядатися у порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у даному випадку ціна позову не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на дату подання позову (500 х 3 028,00 грн = 1 514 000,00 грн), категорія даної справи не належить до справ, які не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження у відповідності до частини 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України та є справою незначної складності, а тому її розгляд міг здійснюватись у порядку спрощеного позовного провадження.

За змістом частини 7 статті 250 Господарського процесуального кодексу України якщо справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного позовного провадження, то правила цієї статті щодо розгляду заперечень відповідача з приводу розгляду справи у спрощеному позовному провадженні, не застосовуються.

Отже, оскільки дана справа була правомірно визнана судом малозначною і її розгляд, відповідно до частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження, судом апеляційної інстанції відхиляються доводи скаржника про недотримання судом першої інстанції норм процесуального права в частині розгляду заяви відповідача про розгляд справи в загальному позовному провадженні.

Враховуючи зазначене у сукупності, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень норм процесуального законодавства судом першої інстанції, які могли б бути підставою для скасування судового рішення на підставі пункту 7 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України.

Усі інші доводи учасників справи, окрім викладених у мотивувальній частині постанови, суд визнає такими, що не мають впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про задоволення позову.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Промислових Рішень» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення позову. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість заявлених позивачем та задоволених судом позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Промислових Рішень» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Промислових Рішень» на рішення Господарського суду Сумської області від 01.04.2024 у справі №920/120/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області від 01.04.2024 у справі №920/120/24 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр Промислових Рішень».

Матеріали справи №920/120/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 23.07.2024 після виходу з відпустки судді Іоннікової І.А.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.А. Іоннікова