Ухвала

від 18.07.2024 по справі 489/3433/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретарів ОСОБА_4 , ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №1202115004000143 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 , на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 січня 2024 року, стосовно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Тула Російської Федерації, громадянина України, одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

-обвинуваченого увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурори ОСОБА_8 , ОСОБА_9

обвинувачений ОСОБА_6

захисник ОСОБА_7

встановив:

Короткий зміст вимог апеляційних скарг.

В апеляційних скаргах обвинувачений та його захисник просять вирок суду скасувати. Ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_6 за ч.2 ст.286 КК України. Повторно дослідити докази, зазначені в апеляційних скаргах.

Короткий зміст вироку.

Вироком суду ОСОБА_6 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК Українита призначено йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю в 3 (три) роки.

Відповідно до вимог ст. 76 КК України зобов`язано ОСОБА_6 періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов прокурора Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» до ОСОБА_6 про відшкодування коштів, витрачених на лікування потерпілої від кримінального правопорушення, задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави в особі Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» кошти, витрачені на лікування потерпілої ОСОБА_10 у розмірі 23397 грн. 10 коп. (двадцять три тисячі триста дев`яносто сім гривень десять копійок).

Цивільний позов прокурора Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська лікарня №5» до ОСОБА_6 про відшкодування коштів, витрачених на лікування потерпілої від кримінального правопорушення, задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави в особі Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська лікарня №5» кошти, витрачені на лікування потерпілої ОСОБА_10 у розмірі 10322 грн. 01 коп. (десять тисяч триста двадцять дві гривні одна копійка). Стягнуто з ОСОБА_6 процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 3023 грн. 70 коп. (три тисячі двадцять три гривні сімдесят копійок) в дохід держави. Вирішено питання щодо речових доказів.

Узагальнені доводи апеляційних скарг.

В апеляційних скаргах обвинувачений та його захисник посилаючи на аналогічні підстави вказують, що суд невірно оцінив досліджені в ході судового розгляду письмові докази а саме: протокол проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_11 від 30.04.2021р., протокол проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_10 від 30.04.2021р, протокол проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_6 від 30.042021р. та висновок експерта судової автотехнічної експертизи по дослідженню обставин та механізму ДТП №21-364 від 27.05.2021р. Так, на думку апелянтів судом не взято до уваги невідповідність умов проведення слідчого експерименту, оскільки вони не аналогічні тим умовам, що були в день ДТП, а саме в день ДТП була похмура погода, йшов сильний дощ, проїзна частина була мокрою, видимість обмежена, натомість слідчий експеримент проводився в денний час, без опадів, проїзна частина суха.

Зазначають, що суд безпідставно не взяв до уваги покази свідка ОСОБА_11 , яка була пасажиром та безпосереднім очевидцем ДТП тасамого обвинуваченого,який зазначив,що передпішохідним переходомвін максимальнознизив швидкістьтранспортного засобудо 18км/г,впевнився вбезпечності проїздупішохідного переходу,що нанього відсутніпішоходи тарозпочав проїздпішохідного переходу.

Стверджують, що судом не прийнято до уваги та не надано правової оцінки тому факту, що ОСОБА_6 добровільно відшкодував потерпілій на лікування орієнтовно 20000,00 грн, що підтверджується показами обвинуваченого та наданими суду чеками. Звертають увагу, що ДТП сталося внаслідок необережних дій потерпілої ОСОБА_10 , яка не впевнилася в безпеці руху та розпочала рух по пішохідному переходу, коли автомобіль обвинуваченого ОСОБА_6 завершував проїзд пішохідного переходу.

Обставини встановлені судом першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено та визнано доведеним, що 27.01.2021 приблизно о 06:50 год., водій ОСОБА_6 , керуючи технічно справним автомобілем марки "ИЖ 27175-030", реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався у темний час доби, в крайній правій смузі, по вологій поверхні проїзної частини вул. Космонавтів, яка має по дві смуги руху в кожному з напрямків, зі сторони просп. Богоявленського у напрямку просп. Миру у м.Миколаєві. Рухаючись у вказаному напрямку з увімкненим ближнім світлом фар головного освітлення, зі швидкістю 18 км/год., наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, грубо порушив вимоги п. 12.3, 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху, а саме рухаючись по проїзній частині вул. Космонавтів, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного інформаційно - вказівними дорожніми знаками 5.35.1 та 5.35.2 "Пішохідний перехід" ПДР та дорожньою розміткою білого кольору 1.14.1 додатку 2 ПДР "Пішохідний перехід", по якому з права наліво у темпі спокійного кроку рухався пішохід, своєчасно не вжив заходів до зниження швидкості, аж до повної зупинки керованого ним легкового автомобіля, не переконався, що на пішохідному переході відсутні пішоходи, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, продовжив рух у вибраному ним напрямку, внаслідок чого допустив контактування передньою правою частиною автомобіля з пішоходом ОСОБА_10 , яка перетинала проїзну частину вул. Космонавтів по нерегульованому пішохідному переходу, позначеному 5.35.1 та 5.35.2, додатку 1 та дорожньою розміткою 1.14.2 "білого кольору" додатку 2 ПДР.

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_10 спричинені тілесні ушкодження у вигляді множинних переломів ребер зліва (2, 4, 5, 6, 7), які ускладнились лівостороннім пневмотораксом, підшкірною емфіземою зліва, саден нижніх кінцівок, осколкового перелому лівої ключиці зі зміщенням уламків, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Дана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок злочинного порушення водієм ОСОБА_6 вимог п.п. 12.3, 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху, які знаходяться в прямому причинному зв`язку з наслідками.

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 судом кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку доводів апеляційних скарг, заперечення прокурора, який вважав вирок суду законним та обґрунтованим, відповідно до положень ч.3 ст. 404 КПК України повторно дослідивши обставини, встановлені під час кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг в їх межах, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.

Відповідно до вимог статті 370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повній мірі дотримався зазначених вимог закону.

Висновок суду, щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено за обставин наведених у вироку, підтверджений зібраними у справі доказами, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і обґрунтовано дійшов до висновку про його винність у вчинені вказаного кримінального правопорушення.

Всі обставини справи були детально розглянуті та досліджені судом першої інстанції, що підтверджується наведеними та належно оціненими у вироку доказами про вчинення кримінального правопорушення обвинуваченими.

Кваліфікація судомпершої інстанціїдій обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.2ст.286КК України, є правильною.

У результаті перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, щосуд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку показання потерпілої ОСОБА_10 яка підтвердила, що 27.01.2021 року, коли вона перетинала проїзну частину вул. Космонавтів по нерегульованому пішохідному переходу, її збив автомобіль під керуванням ОСОБА_6 , в результаті чого вона отримала тяжкі тілесні ушкодження і тривалий час лікувалась. Такі показання є послідовними та узгоджуються з письмовими доказами у справі, а саме протоколом огляду місця події від 28.01.2021 року (т.1, а.п. 62-72); висновком судово-технічної експертизи (т.1, а.п. 199-208), згідно з яким дії водія автомобіля «ИЖ 27175-030» з р/н НОМЕР_1 , що передували ДТП, не відповідали вимогам п.п. 18.1,18.4, 12.3 ПДР. Невідповідність дій водія вищевказаним нормам, з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з настанням ДТП.

Крім того, обвинувачений та його захисник у своїх апеляційних скаргах не наводять доводів на спростування висновків суду першої інстанції, щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а лише посилаються на порушення, на їх думку, судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону при розгляді даного кримінального провадження та при оцінці, покладених в основу обвинувального вироку доказів.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.409КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з ч. 1 ст.412КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, підставами для скасування чи зміни судового рішення є такі порушення норм кримінального процесуального закону, які шляхом позбавлення чи обмеження гарантованих КПК України прав учасників кримінального провадження, недотримання процедури судочинства чи іншим шляхом вплинули чи могли вплинути на винесення законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення.

При цьому, конкретне порушення кримінального процесуального закону може бути визнано істотним чи неістотним залежно від обставин кримінального провадження.

Апеляційним судом не встановлено порушень, які наведені в апеляційних скаргах та які перешкодили б суду всебічно розглянути матеріали кримінального провадження щодо обвинуваченого.

В апеляційних скаргах апелянти вказують, що суд невірно оцінив досліджені в ході судового розгляду письмові докази а саме: протокол проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_11 від 30.04.2021р., протокол проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_10 від 30.04.2021р, протокол проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_6 від 30.042021р. та висновок експерта судової автотехнічної експертизи по дослідженню обставин та механізму ДТП №21-364 від 27.05.2021р.

Судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 3 ст.404КПК України за клопотанням апелянтів, повторно досліджено письмові докази, а саме: протокол проведення слідчого експерименту за участі потерпілої ОСОБА_10 (Т.1 а.с. 134-136), протокол проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_11 (Т.1 а.с.147-157), протокол проведення слідчого експерименту за участі обвинуваченого ОСОБА_6 (Т.1 а.с.158-162), висновок експерта судової автотехнічної експертизи по дослідженню обставин та механізму ДТП №21-364 від 27.05.2021 (Т.1 а.с.199-208).

Заслухавши пояснення учасників судового провадження та пвторно дослідивши вищезазначені докази, колегія суддів дійшла до переконання, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджено всі надані сторонами кримінального провадження докази. Висновки суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_6 в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_10 тяжкі тілесні ушкодження, гуртуються на належних, допустимих доказах, яким суд дав правильну правову оцінку. А тому твердження апелянтів про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, є безпідставними.

Так, на думку апелянтів судом не взято до уваги невідповідність умов проведення слідчого експерименту, оскільки вони не аналогічні тим умовам, що були в день ДТП, а саме в день ДТП була похмура погода, йшов сильний дощ, проїзна частина була мокрою, видимість обмежена, натомість слідчий експеримент проводився в денний час, без опадів, проїзна частина суха.

Разом з тим, апеляційний суд критично ставиться до таких заперечень апелянтів. Так, протоколи проведення слідчих експериментів від 30.04.2021 підписані учасниками таких слідчих експериментів (в тому числі ОСОБА_6 ), понятими без будь-яких зауважень, заперечень. У вказаних протоколах зазначено, про те, що погодні умови не є аналогічними з тими які були при ДТП та описано погодні умови при ДТП. Також в постанові про призначення експертизи слідчим описано погодні умови за яких сталося ДТП. Суд першої інстанції врахував погодні умови за яких сталася ДТП та погодні умови за яких проводився слідчий експеримент та вірно не вбачав підстав для визнання протоколів слідчих експериментів недопустимими доказами.

Що стосується думки апелянтів про те, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги покази свідка ОСОБА_11 , яка була пасажиром та безпосереднім очевидцем ДТП, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Судом першої інстанції в якості свідка була допитана ОСОБА_11 , яка пояснила, що в січні 2021 року (точну дату не зазначила) вона їхала разом з обвинуваченим, який був водієм, та рухалися від АДРЕСА_2 . Спочатку їхали в лівій смузі для руху, а потім перестроїлися в праву смугу для руху і перед пішохідним переходом зупинилися. Перед пішохідним переходом автомобілів не було, біля знаку «Пішохідний перехід» стояли двоє чоловіків, жінку свідок не бачила. Під час руху ОСОБА_6 не відволікався, впевнився в безпеці маневру і почав рух. Після того як заїхали на пішохідний перехід і закінчували маневр (ближче до закінчення розмітки) почули удар в праві двері. Один з чоловіків запитав про те чому жінка кинулася під автомобіль. Потерпіла йшла з правої сторони в ліву сторону. Після удару ОСОБА_10 сиділа і стогнала, обвинувачений відвіз потерпілу до лікарні.

Натомість суд, допитавши свідка ОСОБА_11 , критично поставився до її показів в частині того, що обвинувачений зупинив автомобіль перед пішохідним переходом, оскільки такі покази свідка суперечили її ж поясненням, які вона давала при проведенні слідчого експерименту та показам обвинуваченого. Тож твердження апелянтів про те, що суд не дав належну оцінку показам свідка ОСОБА_11 , є надуманими та невірними.

Крім того, суд першої інстанції вірно не погодився із запереченнями обвинуваченого, щодо того, що потерпіла як пішохід порушила підпункти "а" та "б" пункту 4.14 ПДР, оскільки матеріали справи не містять доказів, що потерпіла раптово вийшла або вибігла на проїзну частину. Потерпіла пояснила, що почала рух по пішохідному переходу побачивши, що транспортний засіб, який рухався в лівій смузі зупинився, пропускаючи пішоходів. І ці покази потерпілої не спростовані стороною захисту.

Натомість обвинувачений, побачивши транспортний засіб, який зупинився перед пішохідним переходом у лівій смузі відповідно до п. 18.4 ПДР повинен був зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека. Обвинувачений вказує, що були ще два пішоходи, які стояли на узбіччі біля знаку 5.35.1, відповідно до п. 18.1 ПДР обвинувачений повинен був зупинитися і надати їм перевагу в русі. Обвинувачений стверджує, що не бачив потерпілу, а тому суд першої інстанції вірно вважав, що враховуючи погодні умови, темний час доби, дорожню обстановку (зупинку автомобіля, який рухався в лівій смузі та зупинився перед пішохідним переходом) обвинувачений повинен був, відповідно до п. 12.3, 18.4 ПДР, зупинитися перед пішохідним переходом і продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

З огляд на наведене, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_6 допустив порушення п. п. 12.3, 18.1, 18.4 ПДР, що стало причиною ДТП і ці порушення перебувають в безпосередньому причинному зв`язку з наслідками у вигляді тілесних ушкоджень, які отримала потерпіла ОСОБА_10 .. Суд апеляційної інстанції цілком погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх законним та обґрунтованими.

Що стосується твердження апелянтів, що судом не прийнято до уваги та на надано правової оцінки тому, факту, що ОСОБА_6 добровільно відшкодував потерпілій на лікування орієнтовно 20000,00 грн, колегія суддів зауважує, що потерпілою ОСОБА_10 не заявлявся цивільний позов про стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої матеріальної або моральної шкоди. Саме, врахувавши часткове відшкодування обвинуваченим матеріальної шкоди потерпілій, його вік, позитивну характеристику, суд прийняв рішення про звільнення ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням.

З оглядуна вищенаведене,колегія суддіввважає,що судпершої інстанціїповно таоб`єктивно дослідиввсі обставинисправи,прийняв законнета обґрунтованерішення,відповідно довимог кримінальногопроцесуального закону,а томудоводи апелянтівщодо порушеннясудом першоїінстанції вимог кримінальногопроцесуального законує безпідставними,за такого підстав для скасування вироку суду першої інстанції, а відтак, і для задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись статтями 376, 405, 407, 418, 419, 424, 426, 532 КПК України,

п о с т а н о в и в:

апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 січня 2024 року стосовно ОСОБА_6 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді