Постанова

від 04.07.2024 по справі 910/9619/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2024 р. Справа№ 910/9619/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Тищенко А.І.

Коробенка Г.П.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Гончаренко І.Б., адвокат;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 (повний текст складено 05.02.2024)

у справі № 910/9619/23 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія"

про стягнення 8 076 934,59 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У червні 2023 року Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" (далі - АТ "Дніпрогаз", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" (далі - ТОВ "ЙЕ Енергія", відповідач) про стягнення 8 076 934,59 грн, з яких: 5 714 438,32 грн пені, 342 866,30 грн 3 % річних, 2 018 487,08 грн інфляційних втрат, 1 142,89 грн штрафу, з покладенням на відповідача витрат зі сплати судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором купівлі-продажу природного газу № 12А167-131-20 від 15.04.2020 в частині порушення строків повернення передоплати. У зв`язку з простроченням відповідачем строків повернення попередньої оплати, передбачених пунктом 5.4 Договору, позивач заявив до стягнення нараховані 3% річних, інфляційні втрати, пеню та штраф.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі №910/9619/23 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з ТОВ "ЙЕ Енергія" на користь АТ "Дніпрогаз" 5 714 438,32 грн пені, 342 866,30 грн 3 % річних, 2 018 487,08 грн інфляційних втрат, 1 142,89 грн штрафу, 121 154,02 грн витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції встановив, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за умовами пункту 5.4 Договору несвоєчасно повернув позивачу авансовий платіж в сумі 134 565 805,66 грн відповідно до пред`явленої вимоги №45/17/1-02 від 15.02.2023, у зв`язку з чим у відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, умов пунктів 6.3, 6.4 Договору суд першої інстанції визнав обгрунтованим право позивача вимагати від відповідача сплату пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат за період прострочення з 21.02.2023 по 23.03.2023. Здійснивши перевірку поданих позивачем розрахунків заявлених до стягнення сум пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, суд першої інстанції дійшов висновку, що такі розрахунки проведені правильно та відповідають умовам Договорів та вимогам чинного законодавства.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги відповідача та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "ЙЕ Енергія" 21.02.2024 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі № 910/9619/23 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі; судові витрати покласти на позивача.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначив, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції з неправильним встановленням обставин, що мають значення для справи, внаслідок неправильної оцінки доказів та порушенням норм процесуального права, є незаконним та необгрунтованим.

Так, відповідач стверджує, що судом першої інстанції при вирішенні спору у даній справі не надано належної оцінки таким його доводам та доказам:

-позивач звернувся із заявою про повернення коштів в період дії форс-мажорних обставин, а враховуючи додаткову угоду №2 та пункт 7.3 Договору, у відповідача не виникло обов`язку повертати наявну передплату, оскільки на зазначену суму він мав право поставити природний газ у строк по останнє число дванадцятого місяця включно, яке слідує за датою припинення або скасування воєнного стану на території України;

-на виконання умов 7.1 Договору листом №167-сл-1694-0622 від 27.06.2022 відповідач повідомив позивача про настання для нього з 24.02.2022 обставин непереборної сили, які унеможливлюють виконання зобов`язань за Договором, та надав на підтвердження наявності таких обставин копію відповідного документу Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), з посиланням на офіційний сайт ТПП України: https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf;

За твердженням відповідача, оскаржуване рішення не містить аргументів про відхилення вищезазначених його доводів, тому є таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги АТ "Дніпрогаз" такими, що не підлягають задоволенню.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2024 справу № 910/9619/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Кравчука Г.А., суддів: Тищенко А.І., Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9619/23; відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ТОВ "ЙЕ Енергія" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі № 910/9619/23 до надходження до суду матеріалів справи.

04.03.2024 матеріали справи № 910/9619/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 апеляційну скаргу ТОВ "ЙЕ Енергія" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі № 910/9619/23 залишено без руху на підставі статті 174, частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України; надано скаржнику десять днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, скаржником 28.03.2024 усунуто недоліки апеляційної скарги та надано суду докази сплати судового збору у розмірі 145 384,82 грн та докази надсилання копії апеляційної скарги позивачу у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ЙЕ Енергія" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі №910/9619/23, розгляд справи призначено на 09.05.2024 о 14 год 15 хв, запропоновано учасникам справи вчинити відповідні процесуальні дії в установлені судом строки.

За результатами розгляду клопотання, поданого представником позивача адвокатом Медяним О.Ю., про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції ухвалою від 06.05.2024 Північний апеляційний господарський суд його задовольнив; постановив призначене у справі на 09.05.2024 о 14 год 15 хв судове засідання проводити в режимі відеоконференції за веб-посиланням: https://vkz.court.gov.ua; визначив особу, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду: представник АТ "Дніпрогаз" адвокат Медяний О.Ю.; попередив сторін, що відповідно до частини 5 статті 197 Господарського процесуального кодексу України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку несе учасник справи, який пода відповідну заяву.

09.05.2024 з 14 год 20 хв до 15 год 13 хв в м. Київ була оголошена повітряна тривога, у зв`язку з чим розгляд даної справи не відбувся з об`єктивних причин, які не залежали від суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2024 розгляд апеляційної скарги ТОВ "ЙЕ Енергія" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі № 910/9619/23 призначити на 20.06.2024 о 10 год 00 хв з проведенням судового засідання в режимі відеоконференції за участі представника позивача адвоката Медяного О.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 задоволено заяву АТ "Дніпрогаз" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; постановлено призначене на 20.06.2024 о 10 год 00 хв судове засідання у даній справі проводити за участі представника позивача адвоката Гончаренко І.Б. в режимі відеконференції з попереджеенням сторін про наслідки, передбачені частиною 5 статті 197 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 20.06.2024 у справі №910/9619/23 колегією суддів апеляційного господарського суду оголошено перерву до 13 год 45 хв 04.07.2024 з визначенням особи, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду представника АТ "Дніпрогаз" адвоката Гончаренко І.Б., про що винесено відповідну ухвалу.

Позиція інших учасників справи.

06.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційний господарський суд залишити без задоволення апеляційну скаргу ТОВ "ЙЕ Енергія", а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі - без змін.

За твердженням позивача, суд першої інстанції ухвалив у даній справі законне та обгрунтоване рішення, а доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції, оскільки ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права і неправильній оцінці характеру спірних правовідносин та наявних в матеріалах справи доказів, зокрема:

- з огляду на приписи пункту 7.5 Договору відповідач, який стверджує про наствння для нього форс-мажорних обставин у зв`язку з введенням на території України воєнного стану повинен був не пініще 5 робочих днів, починаючи з 24.02.2022, повідомити позивача про настання таких обставин, однак матеріали справи та відзив на позов не підтверджують таких обставин;

-лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, розміщений на її веб-сайті і на який посилається відповідач, не відповідає вимогам Закону та Регламенту, а отже не може вважатись сертифікатом про форс-мажорні обставини, виданим Торгово-промисловою палатою України відповідачу, і, як наслідок, доказом настання та дії обставин непереборної сили;

- умови Додаткової угоди №22 до Договору не впливають та не змінюють зобов`язання відповідача, передбачене пунктом 5.4 Договору, щодо повернення на вимогу позивача суми передплати, а також узгоджених пунктами 6.3, 6.4 Договору умов, згідно з якими у разі порушення продавцем строків повернення передоплати, передбачених пунктом 5.4 Договору, останній зобов`язується сплатити покупцю штраф та пеню у встановлених сторонами розмірах;

- відповідач не зазначив жодної об`єктивно обгрунтованої підстави щодо неможливості виконання передбачених Договором зобов`язань.

Явка представників сторін.

У судове засідання 04.07.2024 з`явився представник позивача.

Відповідач не забезпечив участь у судовому засіданні свого представника, хоча були належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, із заявами до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки повноважного представника у судове засідання не звертався.

Враховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України, а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника відповідача.

Присутній у судовому засіданні представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, 15.04.2020 між Товариство з обмеженою відповідальністю "Єгаз", яке у подальшому змінило найменування на ТОВ "ЙЕ Енергія" (продавець) та АТ "Дніпрогаз" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 12А167-131-20 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору (з урахуванням додаткової угоди № ДУ-22/12А167-131-20 від 28.06.2022) продавець зобов`язується передати у власність покупцю з жовтня 2020 року по останнє число дванадцятого місяця включно, яке слідує за датою припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та затвердженого Законом України 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" (зі змінами та доповненнями) природний газ (далі - газ), а покупець зобов`язується прийняти оплатити газ на умовах Договору.

Згідно з пунктом 2.1. Договору обсяг газу, який повинен передаватися продавцем та прийматися покупцем за цим Договором, становить 22 000 000,00 м куб. Обсяг передачі-приймання газу в розрізі газових діб визначається покупцем у добовій заявці в рамках договірного обсягу відповідно до цього Договору.

Обсяги газу та періоди поставки, що планується передати за Договором (далі-планований обсяг), можуть змінюватися сторонами протягом періоду постачання (пункт 2.2. Договору).

Відповідно до пунету 3.1. Договору продавець передає покупцю газ у віртуальній торговій точці в газотранспортній системі, в якій здійснюється передача природного газу. Право власності на природний газ переходить від продавця до покупця у віртуальній торговій точці в газотранспортній системі, в якій здійснюється передача природного газу або в підземних сховишах газу (ПСГ). Після переходу права власності на природний газ покупець несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Умовами пункту 3.3. Договору сторонами погоджено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно з пунктом 5.1 Договору, оплата замовленого обсягу газу за Договором здійснюється покупцем на рахунок продавця виключно грошовими коштами у національній валюті України (гривні) протягом 120-ти (сто двадцяти) робочих днів після закінчення кожного окремого місяця постачання обумовленого договором. Покупець має право здійснити попередню оплату.

За змістом пункту 5.4. Договору, сторони погоджуються, що сума, яка була сплачена покупцем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується сторонами як погашення заборгованості покупця перед продавцем за минулі періоди за Договором, а у випадку відсутності простроченої заборгованості за Договором сума, яка була сплачена покупцем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується продавцем як авансовий платіж на наступний розрахунковий місяць або повертається покупцю на його письмову вимогу протягом 3-х банківських днів з дати пред`явлення вимоги покупцем продавцю. Сторони погодили, що датою пред`явлення вимоги, відповідно до цього пункту, вважається дата відбитку штампу поштового відділення зв`язку відправника на описі вкладення у цінний лист.

Відповідно до пункту 6.3. Договору у разі порушення продавцем строків повернення передоплати, передбачених пунктом 5.4. Договору, продавець зобов`язується сплатити покупцю штраф у розмірі 0,01 % від суми передоплати, зазначеної у вимозі покупця.

Згідно з пунктом 6.4. Договору сума своєчасно не поверненої передоплати повертається продавцем з нарахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми неповерненої передоплати за кожен день прострочення.

Позивач зазначає, що остання поставка газу за цим Договором була оформлена актом приймання-передачі природного газу № РГК 82003307 від 28 лютого 2022. У подальшому не було жодної поставки, що підтверджується даними Інформаційної платформи Оператора ГТС. Починаючи з лютого 2022 року плановий обсяг та періоди поставок газу сторонами не погоджувалися.

Підписаним сторонами Актом звіряння взаємних розрахунків від 31.12.2021, з урахуванням здійсненої поставки за Актом приймання-передачі природного газу № РГК 82003307 від 28.02.2022, за АТ "Дніпрогаз" відповідно до Договору №12А167-131-20 від 15.04.2020 обліковулася попередня оплата в розмірі 134 565 805,66 грн, що відповідачем не спростовано.

Оскільки АТ "Дніпрогаз" не мав простроченої заборгованості за Договором перед ТОВ "ЙЕ Енергія", він звернувся до відповідача 15.02.2023 з Вимогою за №45/17/1-02 про повернення грошових коштів в розмірі 134 565 805,66 грн, та застереженням про те, що у разі не повернення грошових коштів в розмірі 134 565 805, 66 грн у встановлений строк, АТ "Дніпрогаз" буде змушене звернутись до господарського суду з позовом про стягнення передоплати та передбачених договором і законом штрафних санкцій, а також відшкодування понесених судових витрат.

Матеріали справи містять докази пред`явлення вказаної Вимоги відповідачу 15.02.2023 через поштове відділення зв`язку АТ "Укрпошта", а саме копії: накладної № 4900102486175 про рекомендоване поштове відправлення з оголошеною цінністю від 15.02.2023; фіскального чеку ПН 215600426655 до накладної №4900102486175 від 15.02.2023; опису вкладення у цінний лист з відбитком штампу поштового відділення зв`язку від 15.02.2023.

Вказані грошові кошти на розрахункові рахунки АТ "Дніпрогаз" надійшли від відповідача 24.03.2023, що підтверджується платіжною інструкцією №1569325 від 24.03.2023 на суму 134 565 805,66 грн, у розділі призначення платежу якої міститься посилання на Договір купівлі-продажу природного газу № 12А167-131-20 від 15.04.2020 та Вимогу від 15.02.2023 №45/17/1-02.

Вказуючи на те, що повернення відповідачем попередньої оплати за природний газ здійснено несвоєчасно, АТ "Дніпрогаз" звернулося до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з ТОВ "ЙЕ Енергія" 8 076 934,59 грн, з яких: 5 714 438,32 грн пені, 342 866,30 грн 3 % річних, 2 018 487,08 грн інфляційних втрат, 1 142,89 грн штрафу.

Відповідач, в свою чергу, проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначаючи, що строк виконання зобов`язань за Договором автоматично відкладається відповідно до часу, протягом якого діють форс-мажорні обставини (воєнний стан). Строк на повернення переплати відкладено на строк дії форс-мажорних обставин, тому заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

В силу положень частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із частиною першою статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 3 (свобода договору як засада цивільного законодавства), пункту 1 частини 2 статті 11, частини 1 статті 509, частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов`язує сторони виконувати зобов`язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526, частина 1 статті 628, стаття 629 Цивільного кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно із статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).

В силу положень статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, АТ "Дніпрогаз" 15.02.2023 пред`явив ТОВ "ЙЕ Енергія" Вимогу №45/17/1-02 про повернення грошових коштів у розмірі 134 565 805,66 грн, яку відповідно до умов пункту 5.4 Договору відповідач мав виконати протягом 3-х банківських днів з дати її пред`явлення.

Відповідачем згідно з платіжною інструкцією № 1569325 вказані кошти повернуто позивачу лише 24.03.2023. Зазначених обставин відповідач в апеляційній скарзі не спростував.

Отже, ТОВ "ЙЕ Енергія" прострочило своє грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати у розмірі 134 565 805,66 грн, оскільки здійснило таке повернення 24.03.2023, що є порушенням приписів статей 525, 526, 530, 629, 693 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського України та пункту 5.4. Договору.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, з посиланням на умови укладеної Додаткової угоди №22 від 28.06.2022 та пункт 7.3 Договору, за якими у нього не виникло обов`язку повертати наявну переплату, а на вказану суму він мав право поставити природний газ у строк по останнє число дванадцятого місяця включно, яке слідує за датою припинення або скасування воєнного стану на території України, колегією суддів апеляційного господарського суду відхиляються, оскільки умови зазначеної Додаткової угоди не змінюють зобов`язань, узгоджених сторонами у пункті 5.4 Договору, щодо повернення на вимогу позивача суми передплати, а також покладеної на відповідача відповідальності за умовами пунктів 6.3, 6.4 Договору щодо сплати штрафу та пені за несвоєчасне повернення такої суми передплати.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність факту несвоєчасного виконання ТОВ "ЙЕ Енергія" грошового зобов`язання з повернення позивачу авансового платежу за Договором у розмірі 134 565 805,66 грн.

Невиконання грошового зобов`язання з повернення суми попередньої оплати за укладеним між сторонами Договором є його порушенням у розумінні статті 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання у розумінні частини 1 статті 612 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною першою статті 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею).

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини другої статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У пункті 6.3 Договору сторони встановили, що у разі порушення продавцем строків повернення передоплати, передбачених пунктом 5.4 Договору, продавець зобов`язується сплатити покупцю штраф у розмірі 0,01 % від суми передоплати, зазначеної у вимозі покупця, а відповідно до умов пункту 6.4 укладеного Договору сума своєчасно не поверненої передоплати повертається продавцем з нарахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми неповерненої передоплати за кожен день прострочення.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України. З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 Цивільного кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).

Суд першої інстанції, перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що позов про стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат слід задовольнити у повному обсязі, оскільки зазначені розрахунки є арифметично правильними та обгрунтованими.

Оскільки жодних доводів стосовно неправильності проведених позивачем та судом першої інстанції розрахунків пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат апеляційна скарга не містить, а суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги при апеляційному перегляді справи, колегією суддів апеляційного господарського суду в апеляційному порядку оскаржуване рішення в частині правильності розрахунків пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат не переглядається.

Щодо зазначених відповідачем в апеляційній скарзі доводів про наявність підстав звільнення його від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язання за Договором в силу форс-мажорних обставин - введення воєнного стану на всій території України, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Умовами спірного Договору (пункти 7.1 - 7.5) передбачено, що сторона звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо) обов`язків згідно із законодавством та іншими нормативними актами, а саме, зокрема: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна тощо, що унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору. Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється у встановленому законодавством порядку. Сторони зобов`язані негайно повідомити про обставини форс-мажору та протяглм 5 робочих днів з дня отримання відповідних підтвердних документів надати належним чином засвідчені копії таких документів іншій стороні.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно; форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

З огляду на наведене, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.

Частиною 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сиди) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На даний час строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений.

Водночас, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин в порядку та строк, встановлені Договором.

Листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований "Всім кого це стосується", на який посилається відповідач, Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо. Аналогічне роз`яснення щодо засвідчення форс-мажорних обставин опубліковано ТПП України на офіційному сайті 20.03.2023.

Таким чином, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.

Відповідачем також не надано відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), отриманого в порядку, встановленому Регламентом ТПП України, який би підтверджував вплив вказаних обставин на неможливість виконання ним умов Договору.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені фактичні обставини справи, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що посилання відповідача на введення воєнного стану в Україні за відсутності в матеріалах даної справи поданих у встановленому процесуальним законом порядку доказів на підтвердження неможливості виконати конкретне зобов`язання в строк та належним чином, не може вважатись безумовним підтвердженням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується та не спростовується відповідачем, що ним після введення воєнного стану здійснено повернення попередньої оплати в повному обсязі, проте з порушенням узгодженого сторонами у Договорі строку. Отже, відповідні посилання на настання форс-мажорних обставин, у зв`язку з введенням в Україні військового стану, не є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання грошових зобов`язань щодо повернення авансового платежу на вимогу позивача.

Крім того, у випадку неможливості відповідачем здійснювати підприємницьку діяльність через проведення воєнних (бойових) дій, останній не був позбавлений можливості, узгодивши відповідну дію з позивачем, змінити умови пункту 5.4 Договору щодо порядку та строків повернення на вимогу покупця грошових коштів сплачених останнім понад вартість фактично отриманого природного газу.

За таких обставин, відсутні правові підстави для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання умов Договору в частині повернення позивачу передплати на його вимогу.

Отже, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, з приводу неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, неповного з`ясування обставин та дослідження доказів, що є підставою для скасування судового рішення, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд апеляційної інстанції суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про задоволення позову АТ "Дніпрогаз" в повному обсязі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі №910/9619/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі 910/9619/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/9619/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 22.07.2024.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді А.І. Тищенко

Г.П. Коробенко