Постанова

від 16.07.2024 по справі 910/19935/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2024 р. Справа№ 910/19935/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі: Муковоз В.І.

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2024

у справі № 910/19935/23 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій

до Підприємства об`єднання громадян "Інститут культурної спадщини" Всеукраїнської Ради з питань охорони культурної спадщини України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Північний офіс Держаудитслужби

про стягнення 325 176,11 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства об`єднання громадян "Інститут культурної спадщини" Всеукраїнської Ради з питань охорони культурної спадщини України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Північний офіс Держаудитслужби про стягнення 325 176,11 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про порушення відповідачем умов Договору № 67, будівельних норм та чинного порядку визначення вартості будівництва, оскільки останнім було неправомірно завищено вартість підрядних робіт за договором № 67, що призвело до спричинення збитків позивачу на загальну на суму 325 176,11 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 у задоволені позову відмовлено повністю.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що оскільки позивач оглянув та прийняв за актами приймання виконаних робіт, які підписані та скріпленні печатками сторін без будь-яких зауважень і застережень виконані відповідачем підрядні роботи, обумовлені Договором №67, суд дійшов висновку, що позивач погодився як з якістю таких робіт, так і з їх кількістю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням першої інстанції, Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/19935/23 від 25.03.2024 та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача 325 176, 11 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- позивачем підтверджено, що відповідач застосував завищений коефіцієнт вказаних робіт, що є порушенням умов Договору, норм Тимчасового збірника цін та будівельних норм та ДСТУ Б Д.1.1-7:2013, у зв`язку з чим вартість робіт з Розроблення науково-проектної документації за Договором в розмірі 325 176,11 грн. є завищеною;

- підрядник відступив від умов Договору та своїми діями завдав збитків Замовникові, що обумовлює право замовника у якості компенсації цих збитків вимагати повернення частини сплачених коштів;

- сторонами у договорі передбачено, що у разі виявлення контролюючим органом порушень відповідач безумовно повертає грошові кошти в частині завищення вартості робіт;

- шляхом завищення цін відповідачем безпідставно отримано грошові кошти та порушено ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/19935/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою суду від 29.04.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/19935/23.

06.05.2024 на адресу суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою суду від 13.05.2024 апеляційну скаргу залишено без руху, надавши скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом звернення до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою суду від 27.05.2024 після усунення недоліків апеляційної скарги апелянтом, відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 25.06.2024.

Засідання суду, призначене на 25.06.2024, не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючої судді Барсук М.А. на лікарняному.

Ухвалою суду від 01.07.2024 розгляд справи призначено на 16.07.2024.

Позиції учасників справи

03.06.2024 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Явка представників сторін

Представники сторін у судове засідання 16.07.2024 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи всі учасники провадження повідомлялись належним чином шляхом направлення процесуальних документів до електронного кабінету в системі ЄСІТС.

03.06.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання, в якому останній просив розглядати справу без участі представників відповідача.

Колегією суддів під час розгляду даної справи враховано, що на підставі указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (із подальшими змінами), Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників сторін у судовому засіданні 16.07.2024.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

15.09.2020 між Київським науково-методичним центром по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій (замовник) та Підприємством об`єднання громадян «Інститут культурної спадщини» Всеукраїнської ради з питань охорони культурної спадщини України (виконавець) укладено Договір №67 закупівлі послуг у сфері містобудування ДК 021:2015-71410000-5 (Розроблення науково-проектної документації «Межі та режими використання зон охорони комплексів пам`яток культурної спадщини м. Києва»), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надати послуги за визначеним предметом закупівлі - Послуги у сфері містобудування ДК 021:2015-71410000-5 (Розроблення науково-проектної документації «Межі та режими використання зон охорони комплексів пам`яток культурної спадщини м. Києва»), а замовник - прийняти та оплатити такі послуги.

Відповідно до п. 2.1 Договору вартість послуг зазначених у п. 1. 1 цього Договору визначена на підставі кошторису (Додаток №3 до договору) та протоколу погодження договірної ціни (Додаток №2 до договору) та становить 1 120 007,08 грн в т.ч. ПДВ 186 667,85 грн і включає в себе усі витрати виконавця, пов`язані з виконанням Договору.

Згідно з п. 2.3 Договору оплата послуг здійснюється поетапно на підставі актів здачі-приймання наданих послуг у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Остаточний розрахунок за останнім етапом надання послуг здійснюється після затвердження науково-проектної документації.

Відповідно до п. 2.4 Договору замовник здійснює оплату тільки за фактично надані послуги протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг, який відображає обсяг послуг та вартість, наданих виконавцем послуг.

У п. 3.1 Договору сторонами погоджено, що виконавець надає замовнику послуги поетапно відповідно до Календарного графіку надання послуг та надає Акт здачі-приймання наданих послуг протягом 5-ти робочих днів після кожного етапу згідно з Календарним графіком надання послуг.

Відповідно до п. 3.2 Договору замовник протягом 5 робочих днів з дати отримання акту здачі-приймання послуг перевіряє відповідність обсягу та якості наданих послуг вимогам договору, за результатами перевірки підписує та спрямовує виконавцю акт здачі-приймання наданих послуг або мотивовану відмову від приймання послуг.

21.09.2020 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 відповідно до якої, сторони дійшли згоди внести наступні зміни:

На виконання Рішення Київської міської ради XI сесія VIII скликання від 7 липня 2020 року N 10/9089 «Про заборону виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) та його структурним підрозділам, комунальним унітарним підприємствам, установам та організаціям, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, господарським товариствам, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать територіальній громаді міста Києва, укладати договори чи інші правочини, що містять положення про конфіденційність інформації» виключити п. 4.3.5 розділу 4 Права та обв`язки сторін Договору № 67 від 15.09.2020 року.

06.10.2020 між сторонами було складено Акт №1 здачі-приймання наданих послуг на суму 353 225,82 грн, 01.12.2020 - Акт №2 здачі-приймання наданих послуг на суму 519 003,07 грн, 01.12.2020 - Акт №3 здачі-приймання наданих послуг на суму 247 778,19 грн, що разом становить 1 120 007,08 грн.

Сторонами під час розгляду справи було підтверджено, що виконані відповідачем роботи за Договором №67 на суму 1 120 007,08 грн були оплачені позивачем у повному обсязі.

Північним офісом державної аудиторської служби України було проведено ревізію Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій за період з 01.01.2019 по 31.12.2022, за результати якої складено Акт №04-30/267 від 29.06.2023.

В Акті ревізії №04-30/267 від 29.06.2023 зафіксовано завищення вартості робіт за Договором №67 закупівлі послуг від 15.09.2020 на суму 325 176,11 грн.

Так як позивач звернувся до відповідача з претензію повернути грошові кошти у розмірі 325 176,11 грн, яка залишилась відповідачем без задоволення.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що роботи за Договором № 67 від 15 вересня 2020 року виконані з порушенням Тимчасового збірника цін на науково-проектні роботи по нерухомих пам`ятках історії та культури Української РСР, Кошторисних норм України Настанова з визначення вартості проектно-вишукувальних робіт та ДСТУ Б Д.1.1-7:2013, чим завищено вартість за даним договором на суму 325 176,11 грн. (без ПДВ) та порушено ч.1 ст. 49 Бюджетного кодексу України, завдано втрат місцевому бюджету на відповідну суму.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1).

Згідно з частинами першою, другою статті 509 названого Кодексу зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1); зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Згідно з ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовні проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовк зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 844 названого Кодексу унормовано, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником (ч.1). Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором (ч.2). Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов`язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом (ч.3).

Відповідно до п. 2.1 Договору вартість послуг зазначених у п. 1. 1 цього Договору визначена на підставі кошторису (Додаток №3 до договору) та протоколу погодження договірної ціни (Додаток №2 до договору) та становить 1 120 007,08 грн в т.ч. ПДВ 186 667,85 грн і включає в себе усі витрати виконавця, пов`язані з виконанням Договору.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що ціна договору може бути змінена підписанням додаткової угоди у випадках зменшення обсягів послуг.

Частиною четвертою статті 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до статті 857 названого Кодексу робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а у разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Згідно із статтею 858 цього ж Кодексу, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором (ч.1.). Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов`язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе (ч.2). Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

При цьому у частині першій статті 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як наслідок, перевірка фактичного наданих послуг, їх якості та відповідності умовам договору покладається на особу, що приймає роботи з боку замовника, під час підписання актів.

Так, на виконання умов укладеного між сторонами Договору відповідачем були виконані, а позивачем прийняті без жодних зауважень та оплачені роботи на суму 1 120 007,08 грн, що підтверджується Актами здачі-приймання виконаних робіт №1 від 06.10.2020, № 2 від 01.12.2020 та № 3 від 01.12.2020.

Мотивована відмова від приймання виконаних робіт з боку позивача в матеріалах справи відсутня. Водночас обсяг виконаних робіт перевірений замовником та їх вартість повністю ним оплачена, чого сторонами не заперечується.

Крім того, зазначені в актах здачі-приймання виконаних робіт суми відповідають ціні договору, яка визначена на підставі погодженого між сторонами кошторису.

Матеріали справи не містять доказів внесення змін до договору в частині зміни погодженої сторонами ціни договору.

А тому, умови договору підряду сторони виконали повністю і зауважень одна до одної з цього приводу у них не було.

Позиція позивача зводиться до оспорювання погодженої у договорі ціни робіт та ґрунтується виключно на ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача з посиланням на п. 2.6. договору.

Положеннями ст. 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що умови, викладені в договорі, були визначені та погоджені сторонами. Договір підряду містить умови про предмет, ціну та строк його дії (умови, що є обов`язковими відповідно до ст. 180 ГК України), та інші умови, жодна з яких не суперечить чинному законодавству.

При цьому, як зазначалося вище, сторони не заперечують, що зобов`язання за договором виконані відповідно до умов укладеного між ними договору, у зв`язку з чим факт виконання договору, прийняття даних робіт та їх повна оплата свідчать про відсутність порушення господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Частиною 2 цієї статті визначено, що припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 599 Цивільного кодексу України та стаття 202 Господарського кодексу України встановлюють, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, враховуючи приписи зазначених норм права, а також договірний характер правовідносин сторін, за наявності умов договору щодо вартості робіт, висновки ревізії господарської діяльності позивача не можуть змінювати умов договору, які відповідно до наведених вимог норм права є обов`язковими, оскільки недійсними не визнавалися.

Відповідно такі висновки перевірки не можуть змінювати і правовідносин сторін щодо ціни договору, вони не можуть встановлювати інші, ніж, визначені умовами договору, умови зобов`язання порівняно із договірними.

Колегія суддів відзначає, що акт ревізії №04-30/267 від 29.06.2023, складений Північним офісом державної аудиторської служби України, стосовно окремих питань фінансово-господарської діяльності Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій, є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень позивача та містить лише думку органу, який його склав. Зазначений звіт не є рішенням суду або іншого повноважного органу, а тому викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто звіт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов Договору.

Верховний Суд України у постанові від 10 вересня 2013 року у справі №21-237а13 зазначив, що акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/17984/16 аудиторська довідка не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Аудиторська довідка не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг. Аудиторська довідка є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який її склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто аудиторська довідка не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Аудиторська довідка не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася. Аудиторська довідка є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Аналогічні висновки наведені також у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №922/3816/19 від 07.12.2021.

Крім того, акт ревізії не може встановлювати обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу ст. 19 Господарського кодексу України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.

А тому посилання позивача на п. 2.6 договору, яким передбачено обов`язок виконавця повернути замовнику надмірно сплачені кошти на розрахунковий рахунок замовника, є необґрунтованим, оскільки позивачем не доведено існування розбіжностей між вартістю виконаних робіт, зазначених у договорі, з вартістю виконаних робіт в сторону їх збільшення (виконання на більшу суму, ніж визначено в договорі), які вказані в акті приймання-передачі. Як вже було встановлено вище, вартість, відображена в актах здачі-приймання робіт, узгоджується з договірною ціною та зведеним кошторисом, погодженими між сторонами в укладеному договорі.

Слід також зазначити, що ані позивачем, ані третьою особою у судовому порядку не порушувалося питання про визнання недійсним Договору (повністю чи в частині) з підстав порушення законодавства при визначенні ціни роботи, тобто не спростовано у встановленому порядку презумпцію правомірності Договору підряду.

Матеріали справи також не містять доказів погодження між сторонами у встановленому законодавством порядку нової ціни договору (в бік зменшення), та укладення відповідного акту на зменшення вартості виконаних робіт.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 у справі №21-237а13, постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/12793/17, від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17, від 24.05.2018 у справі № 918/519/17, від 26.03.2019 у справі № 910/26948/15, від 21.03.2019 у справі № 904/10263/17, від 11.06.2019 у справі № 916/1648/18.

Заявлені до стягнення кошти у розмірі 325 176,11 грн. позивач кваліфікував як нанесені йому збитки (матеріальну шкоду).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність боржника у вигляді відшкодування збитків.

Оскільки позивачем не доведено порушення відповідачем умов договору № 67 від 15.09.2020 в частині завищення вартості робіт та нанесення збитків позивачу, не доведено протиправної поведінки відповідача, яка спричинила йому збитки, вини відповідача у понесених позивачем збитках, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що заявлені вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 у справі № 910/19935/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 у справі № 910/19935/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 у справі № 910/19935/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/19935/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 23.07.2024

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко