Постанова

від 17.07.2024 по справі 902/1570/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024 року Справа № 902/1570/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Мельник О.В. , суддя Крейбух О.Г.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

позивача: представник не з`явився

відповідача: представник не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Лінея" на рішення Господарського суду Вінницької області, ухваленого 09.04.24р. суддею Шамшуріною М.В. у м.Вінниці, повний текст складено 15.04.24р. у справі № 902/1570/23

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія"

до відповідача Фермерського господарства "Лінея"

про стягнення 305 449,31 гривень

ВСТАНОВИВ:

1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.

1.1. Предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення Господарського суду Вінницької області у справі №902/1570/23 від 09.04.2024.

1.2. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 09.04.2024 у справі №902/1570/23 частково задоволено позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" до Фермерського господарства "Лінея" про стягнення 305449,31 гривень.

1.3. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №ПФД 04/05-22Л про надання поворотної фінансової допомоги від 04.05.2022 у розмірі 300000,00 гривень та 4 500,19 гривень (судових витрат на сплату судового збору.

1.4. Відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 4980,82 гривень пені та 468,49 гривень 3% річних. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 81,55 гривень залишено за позивачем.

1.5. У задоволенні заяви Фермерського господарства "Лінея" № б/н від 02.04.2024 (вх.№ 01-34/3663/24 від 05.04.2024) про відстрочення виконання рішення суду відмовлено.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

2.1. Рішення суду першої інстанції, мотивоване тим, що за договором про надання поворотної фінансової допомоги № ПФД 04/05-22Л від 04.05.2022 року позивачем на користь відповідача перераховано 300 000,00 гривень, які відповідач повинен був повернути у строк та на умовах, передбачених цим договором.

2.2. 16.11.2023 року позивачем на адресу відповідача направлено вимогу № 157 від 13.11.2023 року, у якій позивач вимагав протягом 10 календарних днів з дати отримання даної вимоги повернути поворотну фінансову допомогу за договором № ПФД 04/05-22Л від 04.05.2022 року у розмірі 300 000,00 гривень шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок СТОВ Надія, яку отримано відповідачем 17.11.2023 року.

2.3. Твердження відповідача про те, що вимога не направлялася за його адресою спростовуються доказами, які містяться у матеріалах справи, з яких вбачається, що вимога про повернення поворотної фінансової допомоги направлялася відповідачу за адресою його місцезнаходження згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та вказана вимога отримана відповідачем 17.11.2023 року (т.1 а.с. 9-11, 13).

2.4. Доказів повернення відповідачем отриманих грошових коштів в сумі 300 000,00 гривень за договором матеріали справи не містять.

2.5. За несвоєчасне повернення поворотної фінансової позики позивач нарахував для відповідача пеню та 3% річних, у задоволенні яких судом першої інстанції було відмовлено з підстав відсутності правових підстав для стягнення з відповідача 3 % річних та пені за період з 27.11.2023 р. по 15.12.2023, оскільки їх нарахування здійснено позивачем за період дії воєнного стану в Україні, під час якого позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором позики (вимоги пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України).

2.6. У задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду, судом першої інстанції враховано, що відповідачем не надано суду першої інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які останній посилається у заяві про відстрочення виконання рішення суду, зокрема доказів існування наявності виняткових обставин для відстрочення виконання рішення суду у цій справі.

2.7. Таким чином відповідачем не обґрунтовано та не доведено наявність та подальше існування обставини, що унеможливлює або істотно перешкоджає виконанню рішення суду у цій справі.

3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.

3.1. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Фермерське господарство "Лінея", 03.05.2024 поштовим зв`язком звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою (вх.2126/24 від 06.05.2024), в якій просить відкрити апеляційне провадження. Скасувати рішення Господарського суду Вінницької області в частині стягнення з ФГ "Лінея" на користь СТзОВ "Надія" заборгованості за договором № ПФД 04/05-22Л про надання поворотної фінансової допомоги від 04.05.2022 у розмірі 300000,00 грн та 4500,19бгрн судових витрат на сплату судового збору та в частині відмови у задоволенні заяви Фермерського господарства "Лінея" № б/н від 02.04.2024 (вх. № 01-34/3663/24 від 05.04.2024 р.) про відстрочення виконання рішення суду. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову - відмовити повністю.

3.2. З рішенням суду першої інстанції Відповідач не погоджується. оскільки вважає дане рішення незаконним та необґрунтованим з наступних підстав.

3.3. Надані Позивачем платіжні інструкції не свідчать про списання коштів на загальну суму 300 000 грн з поточного рахунку Позивача. Належними та допустимими доказами перерахунку вказаних коштів є банківські виписки про рух коштів на рахунку платника, які до позовної заяви Позивачем додані не були та в матеріалах справи відсутні.

3.4. Відповідно до п. 3.1 Договору № ПФД 04/05-22Л від 04.05.2022 поворотна фінансова допомога підлягає поверненню за письмовою вимогою Позикодавця на протязі 10 календарних днів після вимоги Позикодавця.

3.4.1. Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви Позивачем на підтвердження факту отримання Відповідачем письмової вимоги про повернення поворотної фінансової допомоги додано Письмову вимогу вих. № 157 від 13.11.2023, в якій не вказана повна адреса ФГ «Л1НЕЯ» (не зазначено вулицю та номер будинку, повна адреса Відповідача вказана у договорі про надання поворотної фінансової допомоги № ПФД 04/05-22Л від 04.05.2022 р.); Опис вкладення до цінного листа № 2300002067650 також без зазначення повної адреси відповідача; Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, в якому вказана дата 17.11.23 р., а у графі «поштова адреса» вказано: ДО ВІДДІЛЕННЯ. Гармаки, Жмеринський район, Вінницька область, 23011.

3.4.2. З трекінгу Укрпошти по відстеженню поштового відправлення № 2300002067650 вбачається, що дане відправлення вручено за адресою: 21562, м.Бар 17.11.2023 р., тобто за адресою, яка у поштовому відправленні не зазначена.

3.4.3. Підпис, який міститься у рекомендованому повідомленні є невідомого походження, особу, що поставила даний підпис, ідентифікувати неможливо, відтак невідомо, хто міг отримати цінний лист, адресований ФГ «ЛІНЕЯ» у с. Гармаки, Жмеринський район, 23011, у поштовому відділенні у м. Бар 21562.

3.4.4. Номер телефону, вказаний Позивачем, є таким, що Відповідачу не належить. Правильний телефонний номер Відповідача 067 380 0216.

3.4.5. Таким чином, судом першої інстанції не було взято до уваги, що Позивачем свідомо не було зазначено повну адресу Відповідача, мого телефонний номер, що унеможливило вчасне отримання ним вищевказаної вимоги та вжиття відповідачем відповідних заходів по захисту інтересів ФГ "ЛІНЕЯ" у правоохоронних органах.

3.5. Також апелянт вважає безпідставну відмову суду першої інстанції у задоволенні заяви б/н від 02.04.2024 р. (вх.№ 01-34/3663,/24 від 05.04.2024 р.) про відстрочення виконання рішення суду.

3.5.1. На думку скаржника повномасштабне вторгнення рф на територію України, що призвело до запровадження воєнного стану, є форс-мажорними обставинами, за якими сторона звільняється від виконання взятого на себе договірного зобов`язання.

3.5.2. ТПП України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, як для суб`єктів господарювання, так і для населення.

3.5.3. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

3.5.4. Зазначених обставин судом першої інстанції враховано не було.

4. Відзиви на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.

4.1. Позивачем на апеляційну скаргу відповідача подано відзив.

4.2. У відзиві на апеляційну скаргу на кожен із доводів скаржника позивач навів аргументи у спростування його позиції, вважає що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити а оспорюване рішення слід залишити без змін.

4.3. Подана заява представником позивача щодо його участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції була задоволена ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.2024, однак із-за технічних проблем (відключення світла відповідно до графіків, а також перебоями із Інтернетом) представник позивача у телефонному режимі повідомив суд про розгляд апеляційної скарги без його участі.

4.3. Представник відповідача надав клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку із хворобою та наміром особисто бути присутнім у судовому засіданні, яке цією ж ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 було задоволено.

4.3.1. Однак у наступне судове засідання відповідач не забезпечив участі представника.

4.4. До початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.

6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Фермерського господарства "Лінея" на рішення Господарського суду Вінницької області, ухваленого 09.04.2024 у справі № 902/1570/23 Північно-західний апеляційний господарський суд застосував норми матеріального та процесуального права, висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

6.1.1. Норми матеріального права:

Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови також - ЦК України);

Господарський кодекс України (далі по тексту постанови також - ГК України);

Податковий кодекс України

Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань";

Закон України "Про судовий збір".

6.1.2. Норми процесуального права:

Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України);

6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).

7. Розгляд апеляційної скарги по суті. Обставини справи.

7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, викладені у відзиві, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

7.2. Як вбачається з матеріалів справи, 04.05.2022 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Надія" (далі - позикодавець, позивач) та Фермерським господарством "Лінея" (далі - позичальник, відповідач) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № ПФД 04/05-22Л, згідно пункту 1.1 якого позикодавець надає позичальнику повороту фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором (далі - договір) (т.1 а.с. 7).

7.2.1. Відповідно до пункту 1.2. договору поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами та є обов`язковою до повернення.

7.2.2. Положеннями пунктів 2.1., 2.2. договору сторони погодили, що поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в розмірі 300 000,00 (триста тисяч гривень 00 коп.) грн., без ПДВ. Поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.

7.2.3. Пунктами 2.3., 2.4 договору визначено, що поворотна фінансова допомога надається з дати підписання даного договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника з поточного рахунку позикодавця. Поворотна фінансова допомога надається частинами відповідно до запитів позичальника. Поворотна фінансова допомога надається протягом всього строку дії договору.

7.2.4. Згідно пунктів 3.1., 3.2. договору поворотна фінансова допомога підлягає поверненню за письмовою вимогою позикодавця на протязі 10 календарних днів після вимоги позикодавця. Повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позикодавця.

7.2.5. Відповідно до пункту 7.1 договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по договору. Договір може бути розірваний за домовленістю сторін у порядку, передбаченому чинним законодавством.

7.2.6. Договір підписано уповноваженими представниками позивача та відповідача, підписи яких скріплено печатками сторін. Обставина укладення цього договору відповідачем визнається.

7.3. Господарськими судами встановлено, що на виконання умов договору про надання поворотної фінансової допомоги позивачем згідно платіжних інструкцій № 1219 від 05 травня 2022, № 1277 від 08 червня 2022 перераховано на користь відповідача грошові кошти в сумі 300 000,00 гривень із призначенням платежу «надання поворотної фінансової допомоги згідно договору № ПФД 04/05-22Л від 04.05.2022 р. (т.1 а. с. 8, зворот).

7.3.1. Здійснені на користь відповідача перекази коштів також підтверджуються виписками з банківського рахунку позивача, що містяться у матеріалах справи (т.1 а.с. 45, зворот), та щодо відсутності яких зазначав скаржник у своїй апеляційній скарзі.

7.3.2. Під час розгляду справи представник відповідача обставину отримання грошових коштів за договором про надання поворотної фінансової допомоги № ПФД 04/05-22Л від 04.05.2022 року у розмірі 300 000,00 гривень визнав та не заперечував щодо змісту та правильності оформлення позивачем платіжних інструкцій про перерахування відповідачу коштів за цим договором.

7.4. Судом установлено, що 16.11.2023 року позивачем на адресу відповідача направлено вимогу № 157 від 13.11.2023 року про повернення поворотної фінансової допомоги за договором № ПФД 04/05-22Л від 04.05.2022 року, за змістом якої позивач вимагав протягом 10 календарних днів з дати отримання даної вимоги повернути поворотну фінансову допомогу за договором № ПФД 04/05-22Л від 04.05.2022 року у розмірі 300 000,00 гривень шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок СТОВ «Надія», яку отримано відповідачем 17.11.2023 року (т.1 а.с. 9-11, 13).

7.5. Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з повернення отриманої поворотної фінансової допомоги, стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення 300 000,00 заборгованості та нарахованих на суму боргу 4 980,82 гривень пені, 468,49 гривень 3% річних у примусовому порядку.

7.6. Судами обох інстанцій установлено, що доказів сплати відповідачем заборгованості за договором матеріали справи не містять та представник відповідача не заперечив обставини наявності боргу у сумі 300 000, 00 гривень.

7.7. Вважаючи своє право порушеним, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Надія" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фермерського господарства "Лінея" про стягнення 305 449,31 гривень, з яких: 300 000,00 гривень основного боргу, 4 980,82 гривень пені та 468,49 гривень 3% річних.

7.8. На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 04.05.2022 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Надія" та Фермерським господарством "Лінея" було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № ПФД 04/05-22Л.

7.9. У відзиві на позовну заяву відповідач наводив ті ж аргументи, що і у апеляційній скарзі, просив суд першої інстанції у задоволенні позову відмовити.

7.10. За результатами розгляду позову, судом першої інстанції ухвалено рішення (п.1.1.-1.4. цієї постанови) із підстав, наведених у розділі 2 постанови.

8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, відхилення доводів апелянта.

8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції у даній справі без змін, виходячи з наступного.

8.2. Частиною 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

8.3. Статтею статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (стаття 16 ЦК України).

8.4. При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

8.5. Згідно статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

8.6. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

8.7. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

8.8. Предметом позову у цій справі є матеріально - правова вимога про стягнення за договором про надання поворотної фінансової допомоги № ПФД 04/05-22Л від 04.05.2022 року заборгованості у розмірі 300 000,00 гривень, 4 980,82 гривень пені та 468,49 гривень 3% річних.

8.9. Відповідно до частини 2 статті 76 ГПК України, предметом доказування, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

8.10. Враховуючи зміст позовних вимог, предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наданням поворотної фінансової допомоги та її поверненням у строк визначений договором.

8.11. Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.

8.12. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

8.13. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

8.14. Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. За приписами статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема договір.

8.15. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

8.16. Згідно частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

8.17. Положеннями статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

8.18. Відповідно до частин 1, 2 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

8.19. Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

8.20. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №916/5073/15).

8.21. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

8.22. Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

8.23. Згідно пункту 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

8.24. За своєю правовою природою укладений сторонами договір про надання поворотної фінансової допомоги є договором позики, до регулювання правовідносин якого застосовуються загальні положення про договір та положення про позику, кредит визначені параграфами 1, 2 глави 71 ЦК України.

8.24.1. Згідно приписів статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

8.24.2. Положеннями частин 1-3 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

8.24.3. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

8.24.4. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

8.24.5. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

8.25. Судом першої та судом другої інстанції установлено (та про що зазначалося у даній постанові вище), що за договором про надання поворотної фінансової допомоги № ПФД 04/05-22Л від 04.05.2022 року позивачем на користь відповідача перераховано 300 000,00 гривень, які відповідач повинен був повернути у строк та на умовах, передбачених цим договором.

8.26. Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

8.27. Положеннями пункту 3.1. договору сторони погодили, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню за письмовою вимогою позикодавця на протязі 10 календарних днів після вимоги позикодавця.

8.28. 16.11.2023 року позивачем на адресу відповідача направлено вимогу № 157 від 13.11.2023 року, у якій позивач вимагав протягом 10 календарних днів з дати отримання даної вимоги повернути поворотну фінансову допомогу за договором № ПФД 04/05-22Л від 04.05.2022 року у розмірі 300 000,00 гривень шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок СТОВ «Надія», яку отримано відповідачем 17.11.2023 року.

8.29. Твердження відповідача про те, що вимога не направлялася за його адресою спростовуються доказами, які містяться у матеріалах справи, з яких вбачається, що вимога про повернення поворотної фінансової допомоги направлялася відповідачу за адресою його місцезнаходження згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та вказана вимога отримана відповідачем 17.11.2023 року (т.1 а.с. 9-11, 13).

8.30. Доказів повернення відповідачем отриманих грошових коштів в сумі 300 000,00 гривень за договором матеріали справи не містять.

8.31. Згідно з частиною першою статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

8.32. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України, частина 7 статті 193 ГК України).

8.33. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

8.34. Положеннями статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

8.35. Господарськими судами встановлено, що позивач взяті на себе зобов`язання щодо надання поворотної фінансової допомоги (позики) у розмірі 300 000,00 гривень виконав у повному обсязі, у той же час відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повного та своєчасного повернення грошових коштів у строк визначений договором та у вимозі не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу.

8.36. Будь-яких обґрунтованих заперечень щодо наявності заборгованості за договором, доказів, що спростовують її розмір або доказів щодо повної сплати заборгованості відповідачем до суду не надано.

8.37. Враховуючи, що розмір заявленої до стягнення суми основного боргу відповідає фактичним обставинам справи, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги у розмірі 300 000,00 гривень є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

8.38. Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 4 980,82 гривень пені та 468,49 гривень 3% річних.

8.38.1. Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

8.38.2. Положеннями частини 1 статті 1050 ЦК України визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

8.38.3. Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

8.38.4. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

8.38.5. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

8.38.6. Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

8.38.7. Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

8.38.8. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

8.38.9. Положеннями частин 1, 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

8.38.10. Згідно частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

8.38.11. Згідно частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

8.38.12. Пунктом 4.2. договору сторони погодили, що за порушення строків повернення фінансової допомоги позичальник сплачує позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

8.38.13. Водночас, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15 березня 2022 року № 2120-IX розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

8.38.14. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався.

8.38.15. Законом України від 08 листопада 2023 № 3429-IX затверджений Указ Президента України від 06 листопада 2023 року №734/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

8.38.16. Законом України від 06 лютого 2024 року № 3564-IX затверджений Указ Президента України від 05 лютого 2024 року №49/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

8.38.17. Згідно розрахунку позовних вимог, позивачем здійснено нарахування пені за період з 27.11.2023 по 15.12.2023, нарахування 3 % річних за період з 28.11.2023 р. по 15.12.2023 року.

8.38.18. З огляду на вимоги пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 3 % річних та пені за період з 27.11.2023 р. по 15.12.2023, оскільки їх нарахування здійснено позивачем за період дії воєнного стану в Україні, під час якого позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором позики.

8.38.19. З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погоджується і колегія суддів апеляційного господарського суду, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 4 980,82 гривень пені та 468,49 гривень 3% річних задоволенню не підлягають.

8.39. Щодо заяви відповідача № б/н від 02.04.2024 (вх. № 01-34/3663/24 від 05.04.2024) про відстрочення виконання рішення суду господарськими судами враховується таке.

8.39.1. Частиною 1 статті 239 ГПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

8.39.2. Відповідно до частин 1-5 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

8.39.3. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

8.39.4. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

8.39.5. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

8.39.6. У контексті наведених норм суд зауважує, що відстрочення або розстрочення виконання рішення допускається лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи, при цьому, такі обставини мають свідчити про неможливість виконання або істотне ускладнення виконання рішення суду.

8.39.7. Тобто законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення або роблять його неможливим.

8.39.8. Особа, яка подала заяву про відстрочення виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у цій справі, тобто тягар доказування покладається саме на особу, яка подала заяву про відстрочення виконання рішення суду. Винятковість обставин, які мають бути встановлені судом щодо надання відстрочення виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

8.39.9. Положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, з огляду на що, суд повинен оцінити докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 цього Кодексу, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

8.39.10. Підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

8.39.11. У зв`язку з тим, що відстрочення виконання рішення суду подовжує період відновлення порушеного права стягувача, з метою вирішення питання про наявність підстав та строку його надання, суд повинен враховувати виняткові підстави та допустимі межі надання відстрочення виконання судового рішення.

8.39.12. Частиною 4 статті 11 ГПК України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

8.39.13. За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.

8.39.14. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

8.39.15. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. по справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

8.39.16. У рішенні ЄСПЛ у справі "Савіцький проти України" від 26.07.2012 зазначено, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтовано тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

8.39.17. Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі "Глоба проти України" від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

8.39.18. З метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

8.39.19. Отже, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочення або розстрочення виконання рішення суду не повинно шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, а запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, при цьому винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочення виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

8.39.20. Відповідач просив відстрочити виконання рішення суду на вересень, жовтень 2024 року і вересень, жовтень 2025 року по 150 000,00 гривень відповідно, зазначив про сплату ФГ "Лінея" за сприятливих фінансових можливостей цієї заборгованості до кінця 2024 року.

8.39.21. В обґрунтування вказаної заяви відповідач просив враховувати фінансові можливості ФГ "Лінея" при поверненні фінансової допомоги СТОВ "Надія" та зазначив, що за три попередні роки чистий прибуток ФГ "Лінея" складав від 128 тис. грн. до 180 тис. грн. в рік та послався на зниження цін на сільськогосподарську продукцію у період війни.

8.39.22. Позивач у запереченнях щодо заяви про відстрочення виконання рішення суду проти відстрочення виконання рішення суду заперечив, зазначив, що вважає вказану заяву відповідача необґрунтованою, оскільки відповідачем не наведено належного обґрунтування щодо необхідності відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду по справі, не обґрунтовано обставин щодо зниження цін на сільськогосподарську продукцію та взаємозв`язку між зниженням цін на таку продукцію та діяльністю відповідача в період з 2021 по 2023 роки, за який відповідач надав суду (в судовому засіданні від 02.04.2024 р.) фінансову звітність.

8.39.23. На думку позивача, наведене у заяві відповідача обґрунтування не свідчить про наявність обставин, що ускладнюють чи унеможливлюють виконання рішення суду відповідачем, спір у цій справі виник з вини ФГ "Лінея", яке не виконало законну вимогу позивача про повернення боргу за договором № ПФД 04/05-22Л від 04.05.2022 про надання поворотної фінансової допомоги. Вказані у заяві обставини не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення та/або невиконання договірних зобов`язань, є господарським ризиком відповідача, а тому у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду позивач просив відмовити.

8.39.24. Колегія суддів у сукупності усіх доводів та заперечень, а також щодо встановлених обставин отримання позики та її несвоєчасного повернення, приходить до висновку, що у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду слід відмовити з огляду на наступне.

8.39.25. Конституційний Суд України зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року по справі N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року по справі N 11-рп/2012).

8.39.26. Згідно рішення Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 року, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

8.39.27. Відтак, питання щодо відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарським судом із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

8.39.28. Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, оцінки доводів боржника та заперечень кредитора. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

8.39.29. Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

8.39.30. Обґрунтовуючи наявність підстав для відстрочення виконання рішення суду, відповідач послався на скрутний фінансовий стан, низьку прибутковість підприємства та на підтвердження цих обставин надав фінансову звітність підприємства (баланс) за 2021, 2022, 2023 роки.

8.39.31. Надаючи оцінку поданим доказам та поясненням відповідача щодо наведених ним обставин, судом взято до уваги, що із поданих відповідачем фінансових звітів вбачається, що фінансово-господарська діяльність відповідача не є збитковою.

8.39.32. У свою чергу, відомостей щодо наявності/відсутності банківських рахунків у банківських установах, коштів на них, відсутності іншого рухомого або нерухомого майна, відповідачем суду не надано.

8.39.33. Колегією суддів зауважується, що фінансове становище відповідача є результатом його власної господарської діяльності, в ході якої відповідач самостійно планує свої видатки та несе ризики пов`язані із провадженням своєї діяльності.

8.39.34. Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

8.39.35. Згідно зі статтею 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

8.39.36. Особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (відповідна правова позиція викладена у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).

8.39.37. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини відсутність грошових коштів не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов`язань (Справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 (заява N 59498/00), справа "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року (заява N 18357/91) та інші).

8.39.38. У зв`язку з цим твердження відповідача про скрутний фінансовий стан, який є підставою для відстрочення виконання рішення суду судом відхиляються.

8.39.39. Окрім того, обставини на які посилається відповідач, з урахуванням положень статті 331 ГПК України не являються тими виключними обставинами, які є підставою для відстрочки виконання рішення суду, адже їх наявність (відсутність) прямо залежить від власної діяльності суб`єкта господарювання.

8.39.40. Надаючи оцінку доводам відповідача про наявність підстав для відстрочення виконання рішення суду, господарськими судами враховано, що відповідачем не надано суду першої інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які останній посилається у заяві про відстрочення виконання рішення суду, зокрема доказів існування наявності виняткових обставин для відстрочення виконання рішення суду у цій справі.

8.39.41. Таким чином відповідачем не обґрунтовано та не доведено наявність та подальше існування обставини, що унеможливлює або істотно перешкоджає виконанню рішення суду у цій справі.

8.39.42. Із підстав, умов та меж надання відстрочення виконання судового рішення слідує, що відстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє позивача (кредитора) можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

8.39.43. Враховуючи викладене, суди обох інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення зави відповідача про відстрочення виконання рішення суду, у зв`язку з чим заява відповідача про відстрочення виконання рішення суду задоволенню не підлягає.

8.40. Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

8.41. Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

8.42. Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

8.43. Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

8.44. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

8.45. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції при ухваленні оспорюваного рішення та не можуть бути підставою для їх скасування або зміни.

8.45.1. Щодо доводів апеляційної скарги що позивачем свідомо не було зазначено повну адресу Відповідача, його телефонний номер, що унеможливило вчасне отримання ним вищевказаної вимоги та вжиття Відповідачем відповідних заходів по захисту інтересів ФГ "ЛІНЕЯ".

8.45.2. Таке твердження скаржника є необґрунтоване, оскільки відповідно до ч.1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

8.45.3. Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (ч.1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

8.45.4. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ФГ "ЛІНЕЯ" (ідентифікаційний код юридичної особи 36318395): - місцезнаходженням юридичної особи є: Україна, 23011, Вінницька обл., Барський р-н, село Гармаки; - інформацією для здійснення зв`язку є: Телефон 1: +380673800213.

8.45.5. Вказана інформація підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 13.11.2023 р. (дата вимоги) від 02.02.2024 року щодо ФГ «ЛІНЕЯ». Вказаний витяг з ЄДР було долучено СТОВ «НАДІЯ» до матеріалів справи з відповіддю на відзив для спростування заперечень відповідача (а.с.47-50).

8.45.6. Щодо твердження апелянта про вручення поштового відправлення за трекінгом 2300002067650 не за адресою поштового відділення.

8.45.7. На офіційному веб-сайті АТ «УКРПОШТА», за посиланням: https://www.ukrposhta.ua/ua/peresuvni-viddilenja, розміщено інформацію про пересувні відділення Укрпошти.

8.45.8. Зокрема, пересувне відділення поштового зв`язку (ПВПЗ) - це повноцінне поштове відділення, яке приїжджає у невеликі села та хутори з населенням до 1200 жителів. Пересувні відділенні потрібні для того, аби жителі навіть найвіддаленіших і найменших населених пунктів України отримали всі потрібні їм поштові, логістичні й фінансові послуги.

8.45.9 Звернувшись у поштове відділення 23011 в с. Гармаки, позивачу повідомили, що лист за номером 2300002067650 було вручено в селі Гармаки особисто керівнику ФГ "ЛІНЕЯ".

8.45.10. На веб-сайті УКРПОШТИ в розділі «ТРЕКІНГ» відображається, що відправлення 2300002067650 вручено в м. Бар 21562. Однак, 21562 відноситься до пересувних відділень, яке приїжджає з міста Бар в село Гармаки.

8.45.11. Аналогічна ситуація стосується отримання позивачем відзиву відповідача, де з трекінгу вбачається, що лист отримано в місті Бар 21562, 30 січня 2024 року. Хоча фактично, лист отримано позивачем в селі Гармаки.

8.45.12. Таким чином, вказаний висновок відповідача є безпідставним та не відповідає фактичним обставинам справи.

8.46. З огляну на наведені обставини апеляційну скаргу Фермерського господарства "Лінея" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 09.04.2024 у справі № 902/1570/23 - без змін.

9. Повноваження суду апеляційної інстанції.

9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.

9.3. У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

10. Розподіл судових витрат.

10.1. Як вбачається із матеріалів справи, апелянтом - Фермерським господарством "Лінея" за подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду на рішення Господарського суду Вінницької області, ухваленого 09.04.2024 у справі № 902/1570/23 сплачено платіжною інструкцією, що підтверджується квитанцією №0.0.3621261870.1 від 02.05.2024 судовий збір у розмірі 6872,61 гривень.

10.2. Судовий збір сплачений в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір" .

10.3. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.

10.4. Оскільки апелянту відмовлено у задоволенні апеляційної скарги, в силу приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Лінея" від 01.05.24р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Вінницької області від 09 квітня 2024 року у справі №902/1570/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу №902/1570/23 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "23" липня 2024 р.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Крейбух О.Г.