Рішення

від 23.07.2024 по справі 910/4193/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.07.2024Справа № 910/4193/24

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ОстФерт"

про стягнення 34 712,80 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" до товариства з обмеженою відповідальністю "ОстФерт" про стягнення 34 712,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір №15/21 про виготовлення готової продукції з давальницької сировини та постачання давальницької сировини-енергоносія - природного газу від 30.06.2023.

Враховуючи те, що відповідач здійснив оплату виготовленої в вересні 2023 року готової продукції з простроченням, позивач звернувся в суд з вимогами про стягнення з відповідача пені в сумі 31 737,43 грн. та 3% річних в розмірі 2 975,37 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.04.2024 відкрито провадження у справі №910/4193/24, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

26.04.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив та клопотання про витребування оригіналів доказів.

07.05.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.05.2024 відмовлено в задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "ОстФерт" про розгляд справи за правилами загального позовного провадження справи 910/4193/24.

21.05.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення.

Інших документів до суду не надходило.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Розглянувши клопотання відповідача про витребування оригіналів доказів, суд керуючись ст.91 ГПК України, відмовляє у його задоволенні з огляду на те, що заявлене клопотання не містить жодних обґрунтувань щодо наявності сумнівів у доданих до позову копій письмових доказів, а абз.1 ч.6 ст.91 ГПК України не передбачає обов`язку суду витребовувати оригінал письмового доказу, у тому числі за немотивованим клопотанням учасника справи.

Також суд зазначає, що відповідачем не надано доказів щодо самостійного звернення до позивача для ознайомлення або отримання оригіналів доказів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

30.06.2023 між Публічним акціонерним товариством "Сумихімпром" (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОстФерт» (далі - замовник) укладено договір про виготовлення готової продукції з давальницької сировини та постачання давальницької сировини-енергоносія-природного газу №15/21 (далі-договір).

Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до п.1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.2.1. договору, виконавець протягом строку дії цього договору зобов`язується шляхом переробки та використання давальницької сировини, що належить замовнику, виготовити для останнього готову продукцію, здійснити пакування готової продукції та передати її замовнику, а замовник зобов`язується прийняти готову продукцію і провести розрахунки з виконавцем в порядку та на умовах цього договору.

Частиною 1 статті 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п.8.4. договору, при поставці готової продукції на умовах EXW та FСА обов`язок виконавця передати готову продукцію вважається виконаним з моменту надання готової продукції у розпорядження замовника (вантажоодержувача, перевізника) у місці поставки.

Датою передачі партії готової продукції вважається: в випадку відвантаження залізничним транспортом на умовах FСА - дата календарного штемпеля станції відправлення у паперовій накладній або дата приймання вантажу до перевезення в електронній накладній (графа номер 56 накладної); у випадку поставки на умовах EXW та FСА - дата, що вказана у видатковій накладній або товарно-транспортній накладній, що відповідає даті передачі готової продукції замовнику (вантажоодержувачу, перевізнику, визначеному замовником)

Датою передачі готової продукції є дата акту прийому-передачі готової продукції, що відповідає даті передачі готової продукції замовнику (вантажоодержувачу, перевізнику, визначеному замовником).

У відповідності до умов п. 9.1. договору загальна вартість виготовленої готової продукції (сума договору) складає 7 551 000,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 1 510 200,00 грн, усього 9 061 200,00 грн. з урахуванням ПДВ. Вартість послуг з пакування включена в загальну вартість виготовлення готової продукції.

Відповідно до п. 9.2. договору, оплату вартості виготовлення замовник здійснює шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця у вигляді попередньої оплати відповідної партії виготовлюваної готової продукції згідно виставленого виконавцем рахунку. Також, за погодженням сторін можливе здійснення оплати вартості виготовлення партії готової продукції протягом 30 календарних днів з дати оформлення відповідного акту приймання-передачі готової продукції та акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) партії готової продукції.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками та діє до 31.12.2023, а в частині виконання сторонами взятих на себе фінансових зобов`язань за договором до повного їх виконання (п. 16.1. договору).

На виконання умов договору, позивач виготовив та відвантажив відповідачу готову продукцію, що вбачається з наданих позивачем підписаних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг):

02.09.2023 - на суму 177 804, 00 грн. (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1183;

03.09.2023 - на суму 177 804, 00 грн. (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1184;

04.09.2023 - на суму 177 804, 00 грн. (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1188;

05.09.2023 - на суму 123 924, 00 грн. (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1354;

06.09.2023 - на суму 183 192, 00 грн. (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1355;

07.09.2023 - на суму 148 170, 00 грн. (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1367;

08.09.2023 - на суму 188 580, 00 грн. (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1368;

09.09.2023 - на суму 53 880, 00 грн. (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1369;

10.09.2023 - на суму 196 662, 00 грн. (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1370;

12.09.2023 - на суму 231 684, 00 грн. (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1380;

13.09.2023 - на суму 118 536, 00 грн. (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1381;

14.09.2023 - на суму 237 072, 00 грн. (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1389;

15.09.2023 - на суму 237 072, 00 грн. (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1390;

16.09.2023 - на суму 237 072, 00 грн. (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1391;

17.09.2023 - на суму 177 804, 00 грн. (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1392;

18.09.2023 - на суму 118 482, 12 грн. (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1393;

Відповідач здійснив перерахування коштів відповідно до зазначених вище актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму у розмірі 2 784 654, 12 грн., що підтверджується випискою за рахунками від 14.11.2023, проте із порушенням терміну, встановленого п. 9.2. договору, а саме 13.11.2023.

02.01.2024 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу за вих. №1901/21 від 28.12.2023, в якій просив сплатити пеню у розмірі 31 737 ,43 грн. та 3% річних у розмірі 2 975, 37 грн. за порушення строків оплати згідно договору про виготовлення готової продукції з давальницької сировини та постачання давальницької сировини-енергоносія-природного газу №15/21 від 30.06.2023.

Проте така вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (ГК України) встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно п.10.1. договору, у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього договору (надалі іменується "порушення договору"), сторона несе відповідальність, визначену цим договором.

Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконанням з порушенням умов, визначених змістом цього договору (пп.10.1.1. договору).

Пунктом 10.3. договору передбачено, що в разі порушення строків оплати вартості виготовлення по договору готової продукції, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожен день прострочення від суми простроченого зобов`язання з урахуванням 3% річних та індексу інфляції.

З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив нарахування пені та 3% річних за період з 31.10.2023 по 12.11.2023, що становить 13 днів прострочення.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд погоджується з розрахунком 3% річних у розмірі 2 975, 37 грн. та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Наданий позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, тому позовна вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 31 737 ,43 грн. підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача у відзиві (з урахуванням додаткових пояснень) обґрунтовані тим, що з огляду на п. 9.2. договору до позовної заяви позивачем не надано доказів, які б вказували на настання строку для оплати виготовлення продукції, зокрема в матеріалах справи відсутні акти приймання-передачі готової продукції.

Згідно п.п.8.11.1. договору, передача виконавцем та прийняття замовником надання послуг з виготовлення готової продукції оформлюється щоденним актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), який підписуються повноважними представниками сторін протягом двох робочих днів з дня виготовлення готової продукції.

Так, суд вважає доводи відповідача необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять будь-якого заперечення відповідача щодо факту отримання готової продукції.

Крім того акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) підписані відповідачем без заперечень та зауважень.

Суд також відхиляє посилання відповідача на те, що в матеріалах справи відсутні докази виставлення позивачем рахунків на оплату згідно із п. 9.2. договору, та зазначає таке.

Готова продукція була отримана відповідачем, що встановлено судом на підставі належних, допустимих і достовірних доказів, тому, відповідно, строк оплати за продукцію у відповідача настав, але несвоєчасне здійснення відповідачем оплати продукції є порушенням договірних зобов`язань. Отже, обов`язок відповідача оплатити вартість переданої йому позивачем продукції не залежить від факту виставлення позивачем рахунку на оплату.

Визначення в договорі (п.9.2. договору), що оплата здійснюється "згідно виставленого виконавцем рахунку" стосується умови договору щодо попередньої оплати та виходячи з положень п.9.2. договору ст.530, 692 ЦК України не змінює строк виконання грошового зобов`язання.

Суд зауважує, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє Відповідача від обов`язку оплатити товар. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18.

Суд оцінивши надані позивачем в матеріалах справи докази, враховуючи, що відповідач не надав жодного доказу на підтвердження своїх доводів, дійшов висновку про доведеність обставин виготовлення та передачі готової продукції згідно актів здачі-приймання робіт (наданих послуг), а також прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, на яке посилається позивач.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання із порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказу

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст.13, ч.1 ст.73, ч.1 ст.74, ч.1 ст. 77, ст.ст.79,129, ст.ст.236-238,240,241,252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ОстФерт" (01133, м. Київ, вулиця Мечнікова, будинок 14/1, офіс 215, код ЄДРПОУ: 44610731) на користь публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" (40003, Сумська обл., м. Суми, вул. Харківська, П/В 12) 3% річних у розмірі 2 975 (дві тисячі дев`ятсот сімдесят п`ять) грн. 37 коп., пеню у розмірі 31 737 (тридцять одна тисяча сімсот тридцять сім) грн. 43 коп. та судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Сергій МУДРИЙ