Постанова

від 04.12.2024 по справі 910/4193/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2024 р. Справа№ 910/4193/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "ОстФерт"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 (повний текст складено 23.07.2024)

у справі № 910/4193/24 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОстФерт"

про стягнення 34 712,80 грн,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

У квітні 2024 року Публічне акціонерне товариство «Сумихімпром» (далі - ПАТ «Сумихімпром») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОстФерт» (далі - ТОВ «ОстФерт») 34 712,80 грн, з яких 31 737,43 грн пені та 2 975,37 грн 3% річних, нарахованих за період з 31.10.2023 по 12.11.2023.

На обґрунтування заявлених вимог ПАТ «Сумихімпром» посилається на прострочення ТОВ «ОстФерт» оплати виготовленої у вересні 2023 року готової продукції за договором №15/21 від 30.06.2023 про виготовлення готової продукції з давальницької сировини та постачання давальницької сировини-енергоносія-природного газу.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «ОстФерт» на користь ПАТ «Сумихімпром» 2 975,37 грн 3% річних, 31 737,43 грн пені та 3 028,00 грн судового збору.

Суд, оцінивши надані позивачем до матеріалів справи докази та врахувавши, що відповідач не надав жодного доказу на підтвердження своїх доводів, дійшов висновку про доведеність обставин виготовлення та передачі готової продукції згідно актів здачі-приймання робіт (наданих послуг), а також прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, на яке посилається позивач.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2024, ТОВ «ОстФерт» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог; витрати по оплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на позивача.

Апелянт вважає оскаржуване рішення таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, порушує законні права відповідача, суперечить основоположним принципам судочинства.

Скаржник зазначає, що, враховуючи умови п. 9.2 договору, а також ч. 1 ст. 253 ЦК України, для початку перебігу 30-денного строку для оплати виготовлення продукції, необхідним є настання двох подій, а саме: 1) оформлення акта приймання - передачі готової продукції, 2) оформлення акта здачі-прийняття робіт (надання послуг), партії готової продукції.

Відповідач вважає, що у матеріалах справи відсутні докази виставлення виконавцем рахунків на оплату в порядку, передбаченому п. 9.2 договору. В актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) (додатки №10 до позовної заяви в кількості 16 шт), не визначено, що продукція за цими актами передавалась.

За таких підстав апелянт вважає, що до позовної заяви позивач не додав жодного документа, який підтверджував би дату передачі готової продукції, а тому на підставі наданих позивачем документів неможливо встановити дату з якої у відповідача виник обов`язок оплати продукції, та відповідно неможливо встановити з якої дати у відповідача виникло прострочення виконання зобов`язання (якщо таке взагалі виникало).

Позиції учасників справи.

Від ПАТ «Сумихімпром» відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2024 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4193/24 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ТОВ «ОстФерт» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 до надходження матеріалів справи №910/4193/24.

26.08.2024 матеріали справи №910/4193/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 апеляційну скаргу ТОВ «ОстФерт» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 у справі №910/4193/24 залишено без руху. Надано ТОВ «ОстФерт» строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів сплати судового збору в сумі 3 633,60 грн у встановленому порядку. Попереджено ТОВ «ОстФерт», що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків апеляційної скарги, дану апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ОстФерт» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 у справі №910/4193/24. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Розгляд клопотань учасників справи.

ТОВ «ОстФерт» подало заяву про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору, у якій просило закрити провадження у справі №910/4193/24 позовом ПАТ «Сумихімпром» до ТОВ «ОстФерт».

Заявник повідомив, що 24.10.2024 на адресу ПАТ «Сумихімпром» була направлена заява від 24.10.2024 №24/10-13 про зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, в порядку ст. 601 ЦК України та ст. 203 ГК України, згідно з якою ТОВ «ОстФерт» здійснило зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 789 783,07 грн, куди серед іншого включено і заборгованість у даній справі. Заявник зазначає, що станом на дату отримання вказаної заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав в порядку ст. 601 ЦК України та ст. 203 ГК України, відсутня заборгованість ТОВ «ОстФерт» перед ПАТ «Сумихімпром», тобто є повністю погашеною. В той же час заборгованість ПАТ «Сумихімпром» перед ТОВ «ОстФерт» складає 29 159 087,28 грн.

До поданої заяви ТОВ «ОстФерт» долучило заяву від 24.10.2024 №24/10-13, фіскальний чек від 24.10.2024, накладну АТ «Укрпошта» від 24.10.2024 0101048949720, опис вкладення у цінний лист від 24.10.2024 0101048949720, бухгалтерську довідку за період з 30.11.2023 по 24.10.2024, платіжні інструкції №1390 від 19.12.2023 та №1408 від 22.12.2023.

Колегія суддів у розгляді поданої ТОВ «ОстФерт» заяви враховує висновки Верховного Суду у постанові від 30.08.2024 за результатами касаційного розгляду справи №916/3006/23.

Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання застосування п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України:

1. Чи підлягає закриттю провадження у справі на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції у разі, якщо предмет спору припинив існування після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі?

2. Чи підлягає скасуванню законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції по суті спору лише з підстав відсутності предмета спору, якщо предмет припинив існування після ухвалення цього рішення?

3. Чи підлягає закриттю провадження у справі на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції у разі, якщо предмет спору припинив існування після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі, та законність і обґрунтованість рішення спростована за наслідками апеляційного розгляду?

У постанові від 30.08.2024 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду виснував таке.

7.16. Статтею 231 ГПК України визначено підстави для закриття провадження у справі. Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

7.17. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті спору у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

7.18. Поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

7.19. Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

7.20. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Від підстав позову слід відрізняти правові підстави позову (правове обґрунтування позову) - правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої позиції (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (п. 95)).

7.21. З урахуванням наведеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

7.22. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

7.23. Отже, суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

7.24. При цьому протилежне, зокрема скасування рішення суду з тих підстав, що сторона спору на стадії апеляційного перегляду рішення вчинила дії, які направлені, по суті, на вирішення питання шляхом фактично позапримусового виконання зобов`язання, хоча і за наслідками встановлення судом першої інстанції обставин та ухвалення рішення про зобов`язання вчинення дій на користь позивача, означало б скасування законного та обґрунтованого рішення, яке ухвалене за результатами встановлення фактичних обставин справи, надання оцінки доказам, правильного застосування норм матеріального і процесуального права.

7.25. За ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право:

1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині;

4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;

5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю;

6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції;

7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-6 частини першої цієї статті.

7.26. Статтею 278 ГПК України визначені підстави для скасування судового рішення повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині. Відповідно до наведеної статті судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених ст. 226 та 231 цього Кодексу.

7.27. Разом з тим ст. 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.28. Отже, у розумінні ст. 278 ГПК України підставою для зміни або скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі є порушення судом процесуального законодавства, зокрема, й коли суд першої інстанції не врахував обставини того, що предмет спору припинив існувати до ухвалення рішення.

7.29. Подібна конструкція, до прикладу, передбачена процесуальним кодексом для подібного випадку, коли після ухвалення оскаржуваних рішень настали інші обставини, які також є підставою для закриття провадження у справі за правилами п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Так, за ч. 3 ст. 278 ГПК України якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті.

7.30. Водночас, на переконання Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, коли порушення ГПК України судом першої інстанції не допущено та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, встановлення апеляційним судом обставин припинення існування предмету спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, саме по собі не може бути підставою для скасування судового рішення згідно зі ст. 278 ГПК України та закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

7.31. Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду також вважає за необхідне зазначити про те, що ГПК України передбачає спеціальні процесуальні механізми та процедуру для випадку припинення існування предмета спору, які виникли після ухвалення рішення судом першої інстанції.

7.32. Так, у разі, коли боржник добровільно виконав рішення суду (повністю чи частково), яке підлягає виконанню на підставі виконавчого документа (наказу), то боржник відповідно до ч. 2 ст. 328 наділений правом звернутися до суду із відповідною заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково (якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою).

7.33. Судове рішення також може бути переглянуто за правилами глави 3 ГПК України за наявності для цього відповідних підстав.

7.34. У зв`язку з викладеним, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про необхідність відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 09.03.2021 у справі №914/1034/18, від 10.09.2021 у справі №910/13848/20, від 27.09.2022 у справі №910/14363/21, від 25.07.2019 у справі №916/144/18 про те, що закриття апеляційним судом провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України може бути здійснено, якщо предмет спору припинив існування після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі, позаяк відсутні підстави для скасування рішення лише з цих мотивів, якщо його законність та обґрунтованість не спростована за наслідками апеляційного розгляду.

7.35. Таким чином, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду висновує, що суд закриває провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору. У випадку виникнення обставин припинення існування предмета спору на стадії апеляційного (касаційного) перегляду справи, відсутні підстави для застосування п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України та скасування судового рішення по суті спору лише з мотивів виникнення зазначених обставин, якщо законність та обґрунтованість судового рішення не спростована за наслідками апеляційного (касаційного) розгляду справи.

7.36. Водночас у разі, якщо при апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції встановлено наявність підстав, за яких судове рішення підлягає скасуванню, оскільки є незаконним і необґрунтованим, то, у разі встановлення також і обставин припинення існування предмета спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, таке рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Подібний підхід застосовний відповідно до ч. 3 ст. 278 ГПК України, згідно із якою у разі, якщо настала смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництво (п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України) після ухвалення судового рішення, застосуванню підлягають положення ст. 231 ГПК України у разі, якщо судом першої інстанції ухвалено, відповідно, незаконне і необґрунтоване рішення.

7.37. Отже, при застосуванні п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України слід враховувати, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми процесуального законодавства можливе у разі, коли:

- предмет спору існував на момент порушення провадження у справі та припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення і ці обставини не були взяті до уваги судом першої інстанції при ухваленні судового рішення;

- при апеляційному перегляді судового рішення першої інстанції встановлено, що судове рішення підлягає скасуванню, оскільки є незаконним і необґрунтованим то, у разі встановлення також і обставин припинення існування предмета спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, таке рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

7.38. У тому разі, коли суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, то встановлені апеляційним судом обставини припинення існування предмету спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, не можуть бути підставою для скасування судового рішення згідно зі ст. 278 ГПК України та закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Колегія суддів зазначає, що наведені висновки Верховного Суду враховуються судом апеляційної інстанції у вирішенні заяви ТОВ «ОстФерт» про закриття провадження у справі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

30.06.2023 ПАТ «Сумихімпром» (виконавець) та ТОВ «ОстФерт» (замовник) уклали договір №15/21 про виготовлення готової продукції з давальницької сировини та постачання давальницької сировини-енергоносія-природного газу (далі - договір), за умовами п. 2.1 якого виконавець протягом строку дії цього договору зобов`язується шляхом переробки та використання давальницької сировини, що належить замовнику, виготовити для останнього готову продукцію, здійснити пакування готової продукції та передати її замовнику, а замовник зобов`язується прийняти готову продукцію і провести розрахунки з виконавцем в порядку та на умовах цього договору.

Згідно з п. 8.4 договору при поставці готової продукції на умовах EXW та FСА обов`язок виконавця передати готову продукцію вважається виконаним з моменту надання готової продукції у розпорядження замовника (вантажоодержувача, перевізника) у місці поставки.

Датою передачі партії готової продукції вважається: у випадку відвантаження залізничним транспортом на умовах FСА - дата календарного штемпеля станції відправлення у паперовій накладній або дата приймання вантажу до перевезення в електронній накладній (графа номер 56 накладної); у випадку поставки на умовах EXW та FСА - дата, що вказана у видатковій накладній або товарно-транспортній накладній, що відповідає даті передачі готової продукції замовнику (вантажоодержувачу, перевізнику, визначеному замовником).

Датою передачі готової продукції є дата акта прийому-передачі готової продукції, що відповідає даті передачі готової продукції замовнику (вантажоодержувачу, перевізнику, визначеному замовником).

Відповідно до умов п. 9.1 договору загальна вартість виготовленої готової продукції (сума договору) складає 7 551 000,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 1 510 200,00 грн, усього 9 061 200,00 грн (з ПДВ). Вартість послуг з пакування включена в загальну вартість виготовлення готової продукції.

Оплату вартості виготовлення замовник здійснює шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця у вигляді попередньої оплати відповідної партії виготовлюваної готової продукції згідно виставленого виконавцем рахунку. Також за погодженням сторін можливе здійснення оплати вартості виготовлення партії готової продукції протягом 30 календарних днів з дати оформлення відповідного акта приймання-передачі готової продукції та акта здачі-прийняття робіт (надання послуг), партії готової продукції (п. 9.2 договору).

Згідно з п. 10.1 договору у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього договору (надалі іменується «порушення договору»), сторона несе відповідальність, визначену цим договором.

Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконанням з порушенням умов, визначених змістом цього договору (пп. 10.1.1 договору).

За умовами п. 10.3 договору в разі порушення строків оплати вартості виготовлення за договором готової продукції замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожен день прострочення від суми простроченого зобов`язання з урахуванням 3% річних та індексу інфляції.

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками та діє до 31.12.2023, а в частині виконання сторонами взятих на себе фінансових зобов`язань за договором до повного їх виконання (п. 16.1 договору).

На виконання умов договору ТОВ «Сумихімпром» виготовило та відвантажило ТОВ «ОстФерт» готову продукцію, що вбачається з наданих позивачем підписаних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг):

02.09.2023 - на суму 177 804,00 грн, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1183;

03.09.2023 - на суму 177 804,00 грн, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1184;

04.09.2023 - на суму 177 804,00 грн, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1188;

05.09.2023 - на суму 123 924,00 грн, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1354;

06.09.2023 - на суму 183 192,00 грн, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1355;

07.09.2023 - на суму 148 170,00 грн, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1367;

08.09.2023 - на суму 188 580,00 грн, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1368;

09.09.2023 - на суму 53 880,00 грн, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1369;

10.09.2023 - на суму 196 662,00 грн, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1370;

12.09.2023 - на суму 231 684,00 грн, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1380;

13.09.2023 - на суму 118 536,00 грн, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1381;

14.09.2023 - на суму 237 072,00 грн, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1389;

15.09.2023 - на суму 237 072,00 грн, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1390;

16.09.2023 - на суму 237 072,00 грн, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1391;

17.09.2023 - на суму 177 804,00 грн, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1392;

18.09.2023 - на суму 118 482,12 грн, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1393.

13.11.2023 ТОВ «ОстФерт» здійснило перерахування коштів відповідно до зазначених вище актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму у розмірі 2 784 654,12 грн, про що свідчить виписка за рахунками від 14.11.2023.

02.01.2024 ПАТ «Сумихімпром» направило на адресу ТОВ «ОстФест» вимогу (вих. №1901/21) від 28.12.2023, в якій просило сплатити 31 737,43 грн пені та 2 975,37 грн 3% річних за порушення строків оплати за договором про виготовлення готової продукції з давальницької сировини та постачання давальницької сировини-енергоносія-природного газу №15/21 від 30.06.2023.

Зазначена вимога залишена ТОВ «ОстФест» без відповіді та задоволення.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 632 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 662 ЦК України).

Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. ч. 1, 2 ст. 251 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. ст. 525, 526 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що сторони спору уклали договір поставки, на виконання якого позивач здійснив поставку відповідачеві товару. Відповідач товар прийняв, але гроші позивачу сплатив з простроченням.

Так, позивач заявив до стягнення з відповідача 34 712,80 грн, з яких 31 737,43 грн пені та 2 975,37 грн 3% річних, нарахованих за період з 31.10.2023 по 12.11.2023.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

За визначенням ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 1 ст. 546, ст. 547 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України).

Щодо доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що відповідач, заперечуючи проти заявлених до нього вимог, наводив такі ж доводи.

Суд першої інстанції надав їм належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.

Так, місцевий суд зазначив, що заперечення відповідача у відзиві (з урахуванням додаткових пояснень) обґрунтовані тим, що з огляду на п. 9.2 договору до позовної заяви позивачем не надано доказів, які б вказували на настання строку оплати виготовлення продукції, зокрема, в матеріалах справи відсутні акти приймання-передачі готової продукції.

Суд відзначив умови пп. 8.11.1 договору та визнав доводи відповідача необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять будь-якого заперечення відповідачем факту отримання готової продукції. Крім того, акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) підписані відповідачем без заперечень та зауважень.

Відхиляючи посилання відповідача на відсутність у матеріалах справи доказів виставлення позивачем рахунків на оплату згідно з п. 9.2 договору, суд констатував, що готова продукція була отримана відповідачем, що встановлено на підставі належних, допустимих і достовірних доказів. Відповідно, строк оплати за продукцію у відповідача настав, але несвоєчасне здійснення відповідачем оплати продукції є порушенням договірних зобов`язань. Отже, обов`язок відповідача оплатити вартість переданої йому позивачем продукції не залежить від факту виставлення позивачем рахунку на оплату.

Визначення в договорі (п. 9.2 договору), що оплата здійснюється «згідно виставленого виконавцем рахунку» стосується умови договору щодо попередньої оплати та виходячи з положень п. 9.2 договору ст. 530, 692 ЦК України не змінює строк виконання грошового зобов`язання.

Суд, з посиланням на правову позицію Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18, також зауважив, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар.

Отже, суд встановив, що ТОВ «Ост Ферт» прострочило виконання зобов`язання з оплати за договором.

Умовами п. 10.3 договору сторони погодили, що в разі порушення строків оплати вартості виготовлення готової продукції замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожен день прострочення від суми простроченого зобов`язання з урахуванням 3% річних та індексу інфляції.

Таким чином, вимоги ПАТ «Сумихімпром» в частині стягнення пені є обґрунтованими.

Перевіривши наданий позивачем та здійснений судом першої інстанції розрахунок пені, апеляційний суд вважає його арифметично вірним. До стягнення з відповідача на користь позивача підлягють 31 737,43 грн пені.

Також, оскільки ТОВ «Ост Ферт» прострочило виконання зобов`язання з оплати за договором, обгрунтваними є вимоги позивача про стягнення 3% річних.

Так, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем та здійснений судом першої інстанції розрахунок 3% річних, апеляційний суд вважає його арифметично вірним. До стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 2 975,37 грн 3% річних.

Доводи апеляційної скарги зазначеного не спростовують.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, то встановлені апеляційним судом обставини припинення існування предмету спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, не можуть бути підставою для скасування судового рішення згідно зі ст. 278 ГПК України та закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

За таких підстав заява ТОВ «ОстФерт» про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОстФерт" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 у справі №910/4193/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 у справі №910/4193/24 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №910/4193/24 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак