Рішення

від 26.06.2024 по справі 911/1316/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2024 р.,

м. Київ

Справа № 911/1316/23

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Парасочки Т.О., розглянувши заяву позивача від 21.09.2023 про стягнення судових витрат та ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Громадської організації садівницьке товариство Дніпровець (08344, Київська обл., Бориспільський р-н, село Проців, код ЄДРПОУ 20578735)

та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01001, місто Київ, провулок Музейний, будинок 2-Д, код ЄДРПОУ 43315602)

про визнання недійсними рішень загальних зборів членів громадської організації та скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу,

за участю представників не з`явились,

в с т а н о в и в :

Історія розгляду заяви

Господарський суд Київської області розглянув справу № 911/1316/23. Рішенням від 19.09.2023 суд задовольнив позов.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно ч. 2 цієї ж статті заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

До Господарського суду Київської області надійшла заява позивача від 21.09.2023 про стягнення судових витрат та ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просив покласти на відповідачів витрати на правничу допомогу адвоката у справі у розмірі 88561,00 грн.

Ухвалою суду від 27.09.2023 було призначено засідання з розгляду заяви позивача на 23.10.2023 на 16:00.

До суду першої інстанції надійшла ухвала апеляційного суду від 17.10.2023 з вимогою невідкладно надіслати матеріали справи №911/1316/23 до Північного апеляційного Господарського суду.

Враховуючи те, що така обставина перешкоджає можливості суду прийняти додаткове рішення, обмежуючи визначені ГПК України строки для складення повного тексту додаткового рішення суд вважав, що були вагомі підстави для направлення матеріалів справи № 911/1316/23 негайно, зупинивши таким чином провадження з розгляду заяви позивача про стягнення судових витрат про що була винесена ухвала від 23.10.2023..

Північним апеляційним Господарським судом постановою від 11.03.2024 апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції залишено без задоволення, а рішення без змін. Матеріали справи повернуто до суду першої інстанції 03.04.2024.

На електронну адресу суду 18.04.2024 надійшла ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.04.2024 у справі №911/1316/23, якою Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Громадської організації садівницького товариства «Дніпровець» на рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції та призначив справу до слухання у засіданні.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.05.2024 у справі №911/1316/23 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Громадської організації садівницьке товариство "Дніпровець" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційну скаргу Громадської організації садівницьке товариство "Дніпровець" в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 19.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 у справі № 911/1316/23 без змін.

Оскільки вбачається, що касаційним судом розглянуто скаргу, суд першої інстанції ухвалою від 06.06.2024 повідомив сторони, що існують підстави для поновлення провадження з розгляду заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення для вирішення питання про процесуальну долю заяви про ухвалення додаткового рішення та призначив засідання з розгляду заяви на 26.06.2024.

У судове засідання учасники справи не з`явились. Від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника, яка прийнята судом. Відповідач-1 подав до суду заяву про відкладення розгляду справи. Суд зазначає, що оскільки письмові заперечення сторони відповідача на заяву позивача про прийняття додаткового рішення наявні у справі, то суд має можливість дослідити позицію сторони відповідача стосовно цього питання та прийняти рішення з урахуванням аргументів всіх сторін. Тож суд, не вбачаючи підстав для відкладення, у засіданні 26.06.2024 постановив додаткове рішення.

Зміст заяви позивача

Позивач звернувся до суду з заявою ухвалення додаткового рішення в якій просив стягнути з відповідачів на користь позивача 88561,00 грн витрат позивача та правничу допомогу адвоката.

Заявник зазначив, що позивач у позовній заяві просив суд стягнути судові витрати та зазначав, що докази понесення позивачем витрат на правничу допомогу адвоката будуть надані суду відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України. До завершення судових дебатів представник позивача додатково заявив в суді про те, що докази витрат позивача на правничу допомогу адвоката будуть подані ним протягом 5 днів після ухвалення судового рішення у справі.

Позивач акцентував увагу на тому, що відповідно до п. 5.1 Договору №61-АБ від 15.03.2023 року клієнт повинен оплатити гонорар адвокату згідно погодинної ставки роботи адвоката, розмір якої становить гривневий еквівалент 50 доларів США згідно офіційного курсу НБУ за одну годину роботи адвоката, і звіту адвоката про кількість часу на виконання завдання (доручення) Клієнта.

Тож після прийняття рішення позивачем було подано до суду докази понесення витрат на правничу допомогу. Позивач надав копії договору про надання правничої допомоги №61-АБ від 15.03.2023 та завдання (доручення) № 1 від 15.03.2023 до договору. На підтвердження обсягу наданих витрат та їх вартості позивач долучив до заяви акти, звіти, рахунки, відомості про офіційний курс гривні щодо долару США, а також детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом у справі.

Сторона позивача вважає, що розмір судових витрат на оплату правничої допомоги адвоката у цій справі є співмірним із складністю цієї справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), кількістю часу, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданої правничої допомоги адвокатом позивача, кількістю та обсягом доказів, зібраних адвокатом позивача, і доказів, які були подані відповідачем-1, витребувані судом і були опрацьовані адвокатом позивача у цій справі, кількістю судових засідань, розглядом даної справи у загальному позовному провадженні, що підтверджує складність цієї справи.

Заперечення відповідачів

Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) заперечило проти задоволення заяви позивача.

Представник відповідача вважав, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заявлених витрат на правничу допомогу, яка полягає у вигляді аналізу змісту скарги, визначення правової позиції, аналіз судової практики, підготовлення позовної заяви, та інше не є окремими видами адвокатської діяльності та необґрунтовано вказані в якості окремих послуг, оскільки безпосередньо пов`язані з підготовкою позовної заяви з метою подачі до суду і є її частиною детального опису робіт (наданих послуг).

Крім цього сторона вважала за необхідне звернути увагу що позовна заява та заяви про долучення доказів, переважна більшість тексту якого складає з цитування норм права, таким чином написання такої заяви не вимагало особливої юридичної і технічної роботи, а тому зазначені витрати на правничу допомогу не можуть вважатися розумними. Стягнення за фактичну участь у судовому засіданні, у розмірі 88561,00 грн є явно неспіврозмірним та необґрунтованим.

ГО СТ Дніпровець вказувала, що стягнення з відповідача витрат позивача на правничу допомогу у такому обсязі стане надмірним та неспівставним тягарем. Не можна погодитись з тим, що підготовка позову у цій справі навіть в сукупності з супроводом справи у суді може оцінюватися у 88561,00 грн. Така справа є типова і не вимагає нестандартного підходу для належного здійснення адвокатом своїх обов`язків за договором про надання правової допомоги. Важливим є те, що докази у справі не вимагають надзвичайно складного способу їх дослідження. Те ж стосується аналізу судової практики, яка в цій категорії справ є незмінною та узгодженою.

Відповідач вказав, що справедливим розміром судових витрат у даній справі було б стягнення коштів у розмірі, який не перевищує 10000,00 грн.

Висновки господарського суду

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями пункту 1 частини 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 5 статті 129 ГПК України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Досліджуючи надані до справи докази в контексті твердження позивача про співмірність таких витрат зі складністю справи та заперечень такої позиції відповідачів, суд звертає увагу учасників справи на наступне. З поданих позивачем доказів вбачається, що між позивачем та адвокатом було укладено договір відповідно до якого адвокат здійснює захист та представництво інтересів клієнта, а клієнт зобов`язується оплатити надання допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 1.1 договору № 61-АБ від 15.03.2023). Договором узгоджені права та обов`язки сторін, порядок виконання договору, вартість правничої допомоги і порядок розрахунків.

Відповідно до завдання (доручення) № 1 до договору адвокат зобов`язувався надати клієнту правову допомогу, що полягає у ініціюванні та супроводі судової справи з метою відновлення порушених прав і законних інтересів клієнта, як члена і голови правління Громадської організації Садівницьке товариство «Дніпровець» (код ЄДРПОУ 20578735), рішенням загальних зборів членів цієї громадської організації, оформлені протоколом від 27.08.2022.

За положеннями частини 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тож представником позивача разом з поданими до суду актами, звітами та рахунками сформовано детальний опис робіт (наданих послуг) у справі № 911/1316/23, в який включено: правовий аналіз адвокатом наданих клієнтом документів та інформації про порушення його прав, підготовка адвокатських запитів, позовної заяви з додатками, клопотань у справі, участь у судових засіданнях, підготовка відповіді на відзиви. Всього адвокатом було затрачено 47,75 годин часу на суму 87310,00 грн та понесено інші фактичні витрати в сумі 1251,00 грн (поштові витрати, придбання флеш носіїв для направлення електронних документів сторонам).

Суд звертає увагу, що відповідачами у своїх запеченнях конкретно не спростовано недоцільності окремих робіт адвоката у справі, не поставлено під сумнів дійсності затрачення певного часу для підготовки тих чи інших документів або взяття участі у конкретних засіданнях. Водночас, беручи до уваги загальні заперечення відповідачів про неспівмірність розміру адвокатських витрат зі складністю справи, суд погоджується, що наведені витрати позивача мають оцінюватися критично, як реальні, розумні, обґрунтовані та пропорційні до предмету спору.

Суд вважає, що заявлені витрати підтверджені належними і допустимими доказами, є обгрунтованими, здійснення адвокатом робіт, які наведені у розрахунку, та участь у судових засіданнях підтверджується наявними у справі доказами, вони є достатніми для встановлення обставини дійсності виконання адвокатом робіт, визначений сторонами у договорі розмір гонорару є пропорційним до складності справи. Водночас, незважаючи на значний обсяг у справі документів, які підлягали дослідженню судом, спір у справі був вирішений фактично лише на підставі встановленої обставини відсутності кворуму на загальних зборах, що були оформлені оскаржуваним протоколом, тому суд не може погодитися з представником позивача, що доцільно покладати на відповідачів 87310,00 грн витрат на правову допомогу надану його клієнту.

Враховуючи принципи змагальності сторін, рівності учасників провадження, диспозитивності та неприпустимості зловживання процесуальними правами, суд звертає увагу також на наступне.

При поданні позовної заяви позивач вказав, що докази понесення витрат на правничу допомогу будуть надані суду відповідно до ч. 8 статті 129 ГПК України.

Згідно частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд констатує, що представник позивача до закінчення судових дебатів у судовому засіданні 19.09.2023 зробив усну заяву, що докази понесення судових витрат будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду, а 22.09.2023 відповідна заява надійшла до суду.

Додатково суд звертає увагу, що відповідач наголошував на тому, що позивачем не дотримано встановленої судом форми заяви, що передбачена ч. 8 статті 129 ГПК України позаяк суд ухвалою про відкриття провадження встановив письмову форму даної заяви.

Суд погоджується з відповідачем у цій частині, оскільки у судових дебатах позивачем озвучена лише усна заява в порядку статті 129 ГПК України.

Водночас, суд акцентує увагу на тому, що формально позивачем було дотримано положення наведеної статті в частині інформування суду та сторін щодо надання доказів судових витрат позаяк, письмово позивач повідомляв про це суд та учасників провадження шляхом зазначення про це у позовній заяві у формі загальних тез про подачу доказів витрат у порядку статті 129 Кодексу, а відтак відмова з цих підстав у задоволенні заяви про розподіл витрат буде необґрунтованим формалізмом, що не співвідноситься з принципами на яких засноване судочинство.

При цьому суд, оцінюючи співмірність заявлених витрат також оцінює і дії представників у процесі та враховує формальний підхід сторони позивача до процесуальних обов`язків щодо дотримання форми заяви про строки подачі доказів понесених судових витрат, яка визначена судом, в силу його дискреційних повноважень в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Суд констатує, що такий формальний підхід сторони позивача спрямований на нівелювання авторитету суду, оскільки, незважаючи на реалізацію судом своїх дискреційних повноважень щодо встановлення форми заяви, яка має подаватись стороною в порядку ч. 8 статті 129 ГПК України представник позивача обмежився загальними, формальними тезами про це у позовній заяві та усним повідомленням у судових дебатах.

Суд також акцентує увагу на тому, що в позовній заяві позивач у попередньому розрахунку суми судових витрат зазначав витрати позивача пов`язані з розглядом справи, де витрати позивача на правничу допомогу адвоката вказані в розмірі 30000,00 грн. В подальшому в будь-яких заявах по суті спору чи інших клопотаннях позивач не повідомляв ані суд, ані сторони про збільшення очікуваного розміру витрат сторони на адвоката. Відтак, твердження представника позивача, що розмір витрат є співмірним зі складністю справи не співвідноситься з очікуваною для нього складністю справи.

Додатково суд звертає увагу, що відповідно до акту № 1 від 01.05.2023 про часткове виконання завдання (доручення) № 1 від 15.03.2023 до договору № 61-АБ від 15.03.2023, доданого до нього звіту про надану правничу допомогу згідно завдання (доручення) № 1 від 15.03.2023 до договору № 61-АБ від 15.03.2023, станом на дату подання позовної заяви, 28.04.2023, представник позивача достовірно знав, що надав правових послуг на суму, що перевищує вказану в орієнтовному розрахунку, а саме 39485 грн при заявлених в орієнтовному розрахунку 30000,00 грн. Даний висновок суду грунтується на тому, що останньою послугою, яка врахована в звіті є саме подача позовної заяви, а всі попередні враховані в звіті послуги спрямовані саме на формування та подачу позовної заяви.

Відтак, вже на стадії подання подання попереднього розрахунку представник так само припустився формального підходу та не повідомив суд та інших учасників процесу про реальні витрати, які могла понести сторона позивача навіть на стадії підготовки та подачі позову.

В силу частини 6 статті 129 ГПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Відтак, оскільки позивачем жодним чином не доводилось перед судом підстави перевищення розміру витрат на правничу допомогу відносно заявленого орієнтованого розрахунку витрат на правничу допомогу позивача, а під час розгляду справи позивач не надавав відповідні докази та не просив врахувати збільшення очікуваного розміру витрат на правничу допомогу суд, на підставі частини 6 статті 129 ГПК України, вважає за необхідне відмовити у стягненні з відповідачів витрат у частині перевищення суми орієнтовного розрахунку.

Таке рішення суду засновано на принципах господарського судочинства, оскільки задоволення заяви в розмірі 88561,00 грн буде задоволенням інтересів позивача в порушення інтересів відповідачів, всупереч принципу змагальності та рівності сторін, зважаючи на те, що відповідачі під час розгляду справи не могли очікувати і припускати про перевищення розміру витрат на правову допомогу позивача більше ніж вдвічі від запланованих, з огляду на відсутність належних доводів позивача щодо неможливості передбачити такі витрати на час подання попереднього розрахунку та враховуючи, що на час подання попереднього розрахунку представник позивача усвідомолював, що вартість послуг, які він надав станом на момент подачі позову вже була вищою ніж вказана ним в попередньому розрахунку.

Тож суд, враховуючи все вищенаведене, частково задовольняє заяву позивача та стягує з відповідачів в загальному 30000,00 грн витрат на супровід справи та на правничу допомогу понесених позивачем, в рівних частинах по 15000,00 грн, що на думку суду є справедливою сатисфакцією пропорційно складності спору та є розумним відшкодуванням з урахуванням дій позивача та його представника у процесі, як сторони, що виграла спір та у наведеному випадку керується дискрецією суду визначеною частиною 6 статті 129 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Заяву позивача від 21.09.2023 про стягнення судових витрат та ухвалення додаткового рішення у справі задовольнити частково.

Стягнути з Громадської організації садівницьке товариство Дніпровець (08344, Київська обл., Бориспільський р-н, село Проців, код ЄДРПОУ 20578735) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 15000,00 грн витрат на правову допомогу.

Стягнути з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01001, місто Київ, провулок Музейний, будинок 2-Д, код ЄДРПОУ 43315602) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 15000,00 грн витрат на правову допомогу.

В решті вимог заяви відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 23.07.2024.

Суддя А.Ф. Черногуз