Ухвала

від 22.07.2024 по справі 914/1820/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

22.07.2024 Справа№914/1820/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., розглянувши матеріали

заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Довіра», м. Долина, Івано-Франківська область

про забезпечення позову,

поданої до подання позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Довіра», м. Долина, Івано-Франківська область

до Приватного акціонерного товариства «Борислав-Спецодяг», м. Борислав, Львівська область

Представники сторін не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

19.07.2024 року на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Довіра» про забезпечення позову, подана до подання Товариством з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Довіра» до Приватного акціонерного товариства «Борислав-Спецодяг» позовної заяви, у якій просить: зупинити дії рішення загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «Борислав-Спецодяг» від 15.07.2024 року та заборонити державним реєстраторам проводити реєстраційні дії на підставі оскаржуваного рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2024, для розгляду заяви про забезпечення позову у справі №914/1820/24 визначено суддю Гоменюк З.П..

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною 1 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Суд, ознайомившись із матеріалами заяви про забезпечення позову до подачі позовної заяви, не вбачає необхідності у наданні додаткових доказів та пояснень, а відтак, і існування виняткового випадку для призначення заяви до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову до пред`явлення позову, заявник зазначає, що відповідно до бази даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку - інформації про власників пакетів голосуючих акцій (5 відсотків і більше) акціонерних товариств, акціонерами ПАТ «Борислав-Спецодяг» є: фізична особа-резидент ОСОБА_1 , фізична особа-резидент Кузьмук Роксолана Анатоліївна, юридична особа-резидент - Товариство з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Довіра».

Відтак, заяви повідомляє, що його належать 34,2259% відсотків простих бездокументарних іменних акцій ПАТ «Борислав-Спецодяг».

Як зазначає заявник, він отримав повідомлення про проведення (скликання) загальних зборів ПАТ «Борислав-Спецодяг» 15.07.2024 року, у якому було зазначено наступним порядок денний, а саме:

1. Про затвердження результатів фінансово-господарської діяльності та річних звітів Товариства за 2020 - 2023 рр.

2. Про покриття збитків Товариства.

3. Про надання згоди на вчинення правочину щодо відчуження нерухомого майна.

4. Про попереднє надання згоди на вчинення значних правочинів.

З метою забезпечення свого права на ознайомлення з документами, необхідними для прийняття рішень з питань, включених до порядку денного, заявник звернулося до ПАТ «Борислав-Спецодяг» із відповідними запитами, у якому просив останнього надати йому наступні документи:

1. Направити ТОВ «Швейна фабрика «Довіра» документи, що містять відомості про фінансово-господарську діяльність ПАТ «Борислав-Спецодяг» та є необхідними для прийняття рішення з питання першого порядку денного загальних зборів ПАТ «Борислав-Спецодяг», зокрема, але невиключно, річну фінансову звітність та річний звіт ПАТ «Борислав-Спецодяг» за 2020 - 2023 рр.;

2. Направити ТОВ «Швейна фабрика «Довіра» документи, що містять відомості про розмір збитків ПАТ «Борислав-Спецодяг», правочини, що стали підставою для виникнення таких збитків, що є необхідними для прийняття рішення з питання другого порядку денного загальних зборів ПАТ «Борислав-Спецодяг»;

3. Направити ТОВ «Швейна фабрика «Довіра» проект правочину щодо відчуження ПАТ «Борислав-Спецодяг» (код за ЄДРПОУ 05468021) належного йому нерухомого майна на користь ТОВ «МАЖУРА» (код ЄДРПОУ 43843292), а саме: будівлі головного корпусу (3А) загальною площею 3465,4 кв.м.; будівлі складу готової продукції (2Б) загальною площею 460,6 кв.м.; будівлі котельні (1В) загальною площею 81,6 кв.м.; будівлі їдальні (1Г) загальною площею 417,3 кв.м.; павільйона (1Ж) загальною площею 176,4 кв.м.; будівлі прохідної (1З) загальною площею 16,4 кв.м., які знаходяться за адресою: Львівська обл., місто Борислав, вул. Коновальця, будинок 9 В, шляхом укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, за 1000000,00 грн., а також договорів, додаткових угоди та інших документів, необхідних для виконання даного рішення, про які йде мова в питанні третьому порядку денного загальних зборів ПАТ «Борислав-Спецодяг». Зазначена інформація необхідна для прийняття рішення по питанню третьому порядку денного загальних зборів ПАТ «Борислав-Спецодяг».

4. Надати ТОВ «Швейна фабрика «Довіра» документи, що містить відомості про грошову оцінку нерухомого майна, а саме: будівлі головного корпусу (3А) загальною площею 3465,4 кв.м.; будівлі складу готової продукції (2Б) загальною площею 460,6 кв.м.; будівлі котельні (1В) загальною площею 81,6 кв.м.; будівлі їдальні (1Г) загальною площею 417,3 кв.м.; павільйона (1Ж) загальною площею 176,4 кв.м.; будівлі прохідної (1З) загальною площею 16,4 кв.м., які знаходяться за адресою: Львівська обл., місто Борислав, вул. Коновальця, будинок 9 В, шляхом укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, або інший документ, на підставі якого було визначено вартість нерухомого майна, а саме: будівлі головного корпусу (3А) загальною площею 3465,4 кв.м.; будівлі складу готової продукції (2Б) загальною площею 460,6 кв.м.; будівлі котельні (1В) загальною площею 81,6 кв.м.; будівлі їдальні (1Г) загальною площею 417,3 кв.м.; павільйона (1Ж) загальною площею 176,4 кв.м.; будівлі прохідної (1З) загальною площею 16,4 кв.м. у розмірі 1000000,00 грн. Зазначена інформація необхідна для прийняття рішення по питанню третьому порядку денного загальних зборів ПАТ «Борислав-Спецодяг».

5. Направити ТОВ «Швейна фабрика «Довіра» проекти значних правочинів, які можуть вчинятися Товариством протягом не більш як одного року з дати прийняття даного рішення, характер яких пов`язаний з фінансово-господарською діяльністю Товариства, з сукупною граничною вартістю 10 млн. грн.

Заявник зазначає, що ПАТ «Борислав-Спецодяг» відмовив у наданні запитуваної інформації, надавши відповідь за вих.№1/15/07 від 15.07.2024, де покликався на положень ст.113 Закону України «Про акціонерні товариства», а саме щодо того, що акціонер зобов`язаний надати разом з письмовою вимогою про ознайомлення з документами копії документів, що підтверджують його право власності на акції товариства станом на дату подання такої вимоги. Враховуючи, що запит заявника від 12.07.2024 містив копію виписки про стан рахунку в цінних паперах станом на 11.07.2024, ПАТ «Борислав-Спецодяг» визнало це як порушення вищезазначеної вимоги закону.

Таким чином, заявник не погоджується, що ПАТ «Борислав-Спецодяг» відмовив йому з формальних підстав в ознайомленні із документами, що були необхідні для прийняття рішень з питань, які стосуються майна ПАТ «Борислав-Спецодяг», акціями якого є ТОВ «Швейна фабрика «Довіра».

З огляду на вище наведені дії ПАТ «Борислав-Спецодяг» просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «Борислав-Спецодяг» від 15.07.2024 року та заборони державним реєстраторам проводити реєстраційні дії на підставі оскаржуваного рішення.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає, серед іншого, у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, а саме якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У Рішенні Європейського Суду з прав людини «Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін. Не може бути й мови, щоб закріплені в п. 1 ст. 6 процесуальні гарантії, що надаються сторонам, - справедливий, відкритий та швидкий судовий розгляд - не передбачали виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно доступу до суду та провадження у справі, скоріш за все призвело б до виникнення ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, який держави зобов`язалися поважати, підписавши Конвенцію. Таким чином, виконання рішення, постановленого судом, мало вважатися невіддільним складником «судового розгляду», передбаченого у статті 6.

При цьому, сфера зобов`язань Договірних держав за ст. 13 коливається в залежності від природи скарги заявника; проте засіб юридичного захисту, якого вимагає ст. 13, має бути «ефективним» як на практиці, так і за законом. Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, держава несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони, зокрема, проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору; здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Заборона вчиняти будь-які інші реєстраційні дії, які не стосуються предмета спору, процесуальним законом не передбачена.

Частиною 1 ст.138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Частиною 1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову (ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем певних дій без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно з п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до приписів статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Із поданої заяви про забезпечення позову, якого ще не подано заявником, не вбачається які підстави будуть визначені у майбутньому позові, а лише зазначено той факт, що предметом оскарження буде рішення позачергових загальних зборів ПАТ «Борислав-Спецодяг». До матеріалів заяви про забезпечення позову до подання відповідного позову ТОВ «Швейна фабрика «Довіра» також не долучає копію відповідного рішення, а також будь-яких доказів на підтвердження, яке рішення було прийнято на загальних зборах акціонерів товариства.

З матеріалів заяви про забезпечення позову суд вбачає лише наявність повідомлення про проведення (скликання) загальних зборів акціонерного товариства, що мали відбутися 15.07.2024 із переліком питань, винесених на порядок денних таких зборів. Також, заявник долучає бюлетень для голосування (щодо інших питань порядку денного, крім обрання органів товариства), з якого суду також не вдається можливим належним чином з`ясувати яке рішення було прийнято загальними зборами акціонерів, на яке покликається заявник у заяві про забезпечення позову до пред`явлення такого позову до Господарського суду Львівської області.

Тобто, у даному випадку заявник має намір звернутися до суду з немайновими вимогами, і судове рішення у разі задоволення цих вимог, не вимагатиме примусового виконання, а обмежиться лише висновком щодо законності правочину (корпоративних прав).

Відтак, у такому разі, судом має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернеться до суду.

При цьому в немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (постанови КГС ВС від 12.03.2020 у справі №916/3479/19, від 18.03.2020 у справі №904/2641/19. від 09.09.2020 у справі №906/1336/19).

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову заявник не зазначає та не конкретизує, яким чином у разі, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість майбутніх заявлених позовних вимог та задовольнить такі, зазначене рішення суду у подальшому при зверненні такого до виконання буде не можливо виконати та/або виконання такого буде ускладнено.

З цього приводу слід зазначити, що згідно приписів процесуального закону особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем тих чи інших дій.

Однак, заявником не надано суду належних та допустимих доказів, що підтверджують факт прийняття відповідного рішення, що порушує права заявника. З матеріалів поданої заяви заявник не долучає належних та допустимих доказів на підтвердження прийняття відповідного рішення загальними зборами, не надав суду доказів звернення відповідного рішення акціонерів до державної реєстраційної служби, а також не підтвердив факту, що ТОВ «Швейна фабрика «Довіра» володіє нерухомим майном, на яке заявник покликається у своїх запитах до Пат «Борислав-Спецодяг».

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч. 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Суд також зазначає, що питання визнання недійсності (оскарження) рішення позачергових загальних зборів ПАТ «Борислав-Спецодяг» входить до предмета доказування під час розгляду майбутнього позову заявника. Тому, у разі задоволення поданої заяви саме з підстави констатування наявності факту порушення процедури прийняття спірного рішення позачергових загальних зборів ПАТ «Борислав-Спецодяг» матиме місце підтвердження судом обставини, яка повинна доказово підтверджуватися позивачем під час розгляду господарського спору про визнання недійсним правочину, що суперечить приписам ч. 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 10 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев`ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов`язаних з предметом спору.

Заявник у своїй заяві наголошує на тому, що власниками пакетів голосуючих акцій (5 відсотків і більше) акціонерних товариств, акціонерами ПАТ «Борислав-Спецодяг», окрім ТОВ «Швейна фабрика «Довіра», є також фізична особа-резидент ОСОБА_1 та фізична особа-резидент ОСОБА_2 .

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише ТОВ «Швейна фабрика «Довіра», а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів.

Зважаючи на те, що заявник не володіє 100% акцій ПАТ «Борислав-Спецодяг», заява про забезпечення позову до його пред`явлення порушує права третіх осіб, зокрема, інших акціонерів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявник порушив співвідношення між можливими негативними наслідками від невжиття заявлених заходів забезпечення позову, з урахуванням прав (інтересів), про захист яких він просить, з тими негативними наслідками, які можуть настати від вжиття цих заходів для ПАТ «Борислав-Спецодяг» та інших акціонерів, що свідчить про порушення розумного балансу між приватними і публічними інтересами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

З огляду на положення ст. ст. 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Підставами забезпечення позову є: 1) наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі; 2) наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття цих заходів.

Таким чином, суд зазначає, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

Отже, самі лише твердження про ті чи інші обставини без належного підтвердження доказами не можуть достеменно свідчити про обставини, зазначені заявником.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів і ускладнень ефективного захисту або поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся у випадку задоволення позову.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

При цьому, судом має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе відновити свій правовий стан, який існував до імовірного порушення його прав та захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Крім того, суд зауважує, що застосування заходів забезпечення позову може мати місце лише за наявності підстав, викладених у законі.

При подачі заяви про забезпечення позову заявник насамперед повинен обґрунтувати звернення із заявою відповідними доказами, що підтверджують необхідність вжиття відповідних заходів.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Суд зазначає, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача покладається саме на заявника.

Дослідивши та надавши оцінку матеріалам заяви щодо забезпечення позову в їх сукупності, суд зазначає, що заявником не надано належних доказів, які б свідчили про ПАТ «Борислав-Спецодяг» дій, які у подальшому можуть унеможливити чи утруднити виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Заявником не долучено доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем, певних дій, що можуть стати істотною перешкодою під час виконання судового рішення у цій справі у випадку задоволення позовних вимог.

Суд вважає, що заявником не обґрунтовано, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може призвести до неможливості ефективного захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

За таких обставин, оскільки, заявником не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст.140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у розмірі 1514,00 грн, за подання заяви про забезпечення позову залишається за заявником.

При цьому, слід наголосити, що у разі виникнення дійсних належним чином підтверджених обставин, які були б достатніми для забезпечення позову, та необхідність застосування заходів забезпечення позову, про вжиття яких просить заявник, останній не позбавлений права та можливості звернутись з відповідною заявою до суду в процесі розгляду спору.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 138-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейна Фабрика «Довіра» про забезпечення позову до пред`явлення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 254-257 ГПК України.

Суддя Гоменюк З.П.