Рішення

від 03.07.2024 по справі 916/30/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/30/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси (65091, м. Одеса, вул. Головківська, 1) в інтересах держави в особі

позивача: Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26597691, 65026, м. Одеса, пл. Думська, 1)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Віджейм" (код ЄДРПОУ 43457434, 65098, м. Одеса, вул. Моторна, буд. 8 И)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 44162529, 65011, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 83/85).

про стягнення

за участю представників учасників справи:

прокурор: Василь Гузь

від позивача: Дар`я Явченко

від відповідача: Сергій Цимбал

від третьої особи: не з`явився

Заступник керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом в інтересах держави в особі позивача Одеської міської ради, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Віджейм" про стягнення коштів.

Обґрунтовуючи позовну заяву прокурор посилається на обставину безпідставного збереження відповідачем коштів у розмірі не сплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності зареєстрованого права власності чи права оренди земельної ділянки, чим останній збільшує вартість власного майна, а територіальна громада м. Одеси в особі представницького органу - Одеської міської ради - втрачає, оскільки не отримує кошти від орендної плати. За твердженнями прокурора, збереження (заощадження) цього майна за відповідачем відліковується з 21.05.2020, тобто з моменту формування земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:23:012:0048, загальною площею 0,5709 га за адресою м. Одеса, вул. Моторна, буд. 8 И, на якій розташоване нерухоме майно у вигляді нежитлової будівлі площею 1709,5 кв.м., та яке належить на праві власності відповідачу.

Ухвалою від 08.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та вирішено інші процесуальні питання.

Ухвалою суду від 26.02.2024 строк підготовчого провадження у справі №916/30/24 продовжено на 30 днів до 08.04.2024 та призначено підготовче засідання у справі на 13.03.2024.

Ухвалою суду від 13.03.2024 відкладено підготовче засідання на 27.03.2024.

У судовому засіданні 27.03.2024 господарський суд оголосив перерву до 04.04.2024.

Ухвалою від 04.04.2024 постановлено провести підготовче провадження у справі №916/30/24 впродовж розумного строку.

24.04.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 24.04.2024 господарський суд оголосив перерву до 01.05.2024.

Ухвалою суду від 25.04.2024 відзив відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Віджейм" залишено без руху.

30.04.2024 до суду від відповідача надійшла заява про усунення недоліків відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 01.05.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Віджейм" про поновлення строку для подання відзиву задоволено; поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Віджейм" строк на подання відзиву та прийнято відзив до розгляду; відкладено підготовче засідання на 29.05.2024.

15.05.2024 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив.

28.05.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про залучення Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Ухвалою суду від 29.05.2024 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради; відкладено підготовче засідання на 13.06.2024 та вирішено інші процесуальні питання.

10.06.2024 від прокурора надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою від 13.06.2024 заяву заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси про зменшення позовних вимог прийнято до розгляду, постановлено подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням наступної вимоги: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віджейм" на користь Одеської міської ради безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою площею 0,5709 га за адресою: місто Одеса, вулиця Моторна, 8-И (кадастровий номер - 5110137300:23:012:0048) в сумі 94473,66 грн.; закрито підготовче провадження у справі №916/30/24 та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 03.07.2024.

В судове засідання з`явились прокурор, представники позивача та відповідача.

Третя особа пояснення по суті спору не надала, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, про дату і час судового засідання повідомлена належним чином.

Прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги та просять їх задовольнити.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та його представник в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив.

Зокрема, зазначив, що з 22.01.2020 ТОВ "Віджейм" є власником нежитлової будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, 8-Й, загальною площею 1709,5 м2, що складається з нежитлової будівлі, огорожі та мостіння (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1801610551101). Фактично ТОВ "Віджейм" користується землею під нерухомим майном зазначеної площі.

Розрахунок позивача щодо стягнення плати за землю ґрунтується на твердженні про використання земельної ділянки площею 0,5709 га (5709 м2), виходячи з того, що ТОВ "Віджейм" зверталося до Одеської міської ради за наданням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки саме такої орієнтовної площі, дозвіл було надано, відповідний проект було розроблено, після чого 21.05.2020 було здійснено державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки саме такої площі з кадастровим номером 5110137300:23:012:0048. Відповідно, позивач пов`язує момент, коли було сформовано зазначену земельну ділянку, з моментом початку фактичного використання такої ділянки з боку ТОВ "Віджейм".

Однак, за твердженням відповідача, звернення ТОВ "Віджейм" до Одеської міської ради за наданням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і подальші дії, спрямовані на її формування, свідчать лише про намір ТОВ "Віджейм" отримати у користування земельну ділянку площею 5709 м2, однак не про фактичне користування відповідачем земельною ділянкою у такому розмірі.

Розроблений за замовленням ТОВ "Віджейм" проект землеустрою було передано виконавчому органу Одеської міської ради для прийняття рішення про його затвердження та укладення договору оренди з ТОВ "Віджейм", однак його було безпідставно повернуто, рішення про затвердження проекту прийнято не було, право власності на земельну ділянку площею 5709 м2 за Одеською міською радою не реєструвалося, договір оренди не укладався, право оренди у ТОВ "Віджейм" не виникло і, відповідно, таке речове право також не реєструвалося.

Також відповідачем зазначено, що ТОВ "Віджейм" подало податкові декларації з плати за землю щодо спірної земельної ділянки, зокрема, у спірний період:

-у 2020 році - на суму 46319,74 грн., що підтверджується податковою декларацією за 2020 рік та квитанцією № 2 від 07.02.2024 про її доставлення до податкового органу;

-у 2021 році - на суму 75574,71 грн., що підтверджується податковою декларацією за 2021 рік та квитанцією № 2 від 07.02.2024 про її доставлення до податкового органу;

-у 2022 році - на суму 83132,18 грн., що підтверджується податковою декларацією за 2022 рік та квитанцією № 2 від 07.02.2024 про її доставлення до податкового органу;

-у 2023 році - на суму 95602 грн., що підтверджується податковою декларацією за 2023 рік та квитанцією № 2 від 07.02.2024 про її доставлення до податкового органу.

05.02.2024 ТОВ "Віджейм" було сплачено земельний податок за 2020, 2021, 2022, 2023 роки на загальну суму 300630,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 59 від 05.02.2024.

За твердженням відповідача, станом на 28.03.2024 у ТОВ "Віджейм" відсутня заборгованість з плати за землю, що підтверджується витягом з інформаційної системи органів ДПС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами.

При розрахунку плати за землю ТОВ "Віджейм" було застосовано ставку у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки (ставка земельного податку). При цьому товариство вважає, що застосування у спірних правовідносинах ставки у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки (ставка орендної плати) є абсолютно несправедливим і таким, що стимулюватиме недобросовісні дії органів виконавчої влади/місцевого самоврядування з ухилення від оформлення прав на землю.

За наведених обставин відповідач позовні вимоги вважає необґрунтованими та просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 03.07.2024, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників учасників провадження, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

За змістом ст. 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі "Bellet v. France" ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".

Позиція ЄСПЛ засвідчує, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02.06.2016 року №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме, Конституцію доповнено ст. 131-1, п. 3 ч. 1 якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п. 2 ч. 1 с. 2 Закону).

Відповідно до п. 2 Рекомендації Rec(2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15.01.2009 року у справі "Менчинська проти росії").

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Частиною 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст.174 цього Кодексу.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст.23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (ч. 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз.1-3 ч.4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (ч.7).

Аналіз зазначених норм дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави (наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою) у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави, чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, п. 27).

Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Враховуючи викладене, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, окрім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. 3, 4 ст.53 Господарського процесуального кодексу України, ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц зазначила, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

При цьому, за висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, при вирішенні справ за позовами прокурора, який звертається до суду в інтересах держави в особі компетентного органу, необхідно враховувати таке.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме, подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси його континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Частиною 1 статті 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності (п. "б" ч. 1 ст. 80 ЗК України).

Згідно з положеннями ч.3 ст. 142 Конституції України, державною гарантією місцевого самоврядування є участь держави у формуванні дохідної частини його бюджетів та компенсація у необхідних випадках витрат місцевого самоврядування.

Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб (ч.1 ст.62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до положень ч.3 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України (ст.63 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно зі ст. ст. 10, 265 Податкового кодексу України, плата за землю є місцевим податком. Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України, вона зараховується до бюджетів місцевого самоврядування.

Місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету.

У разі, коли вичерпано можливості збалансування місцевих бюджетів і при цьому не забезпечується покриття видатків, необхідних для здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб, держава забезпечує збалансування місцевих бюджетів шляхом передачі необхідних коштів до відповідних місцевих бюджетів у вигляді дотацій та субвенцій відповідно до закону (ст. 66 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Недоотримання коштів у розмірі суми орендної плати суттєво ослаблює дохідну частину місцевого бюджету та може призвести до неможливості покриття щомісячних (постійних) видатків місцевого бюджету, як наслідок, до необхідності державного забезпечення збалансування місцевого бюджету.

Отже, як зазначає прокурор, місцеві інтереси знаходяться у тісному зв`язку із загальнодержавними, а місцеве самоврядування і державне буття суспільства характеризуються взаємозалежністю та взаємодоповненням. Як наслідок, у разі порушення економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, порушуються й інтереси держави загалом.

Фактом неотримання коштів від орендної плати за спірну земельну ділянку місцевим бюджетом порушуються визначальні матеріальні потреби суспільства, територіальної громади м. Одеси, як носія єдиного джерела влади в Україні, тобто порушуються інтереси держави загалом, оскільки ослаблюються економічні основи місцевого самоврядування, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних програм розвитку.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи (ч.3 ст. 140 Конституції України). Відповідно до ч.І ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності (ч.І ст.143 Конституції України). Відповідно до ч.І ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Оскільки Одеська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє інтереси територіальної громади жителів міста Одеси, здійснює відповідно до закону від імені та в інтересах вказаної територіальної громади правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі на землю, то саме Одеська міська рада є органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Разом з цим, за твердженням прокурора, Одеською міською радою не вживаються заходи захисту прав територіальної громади щодо стягнення з ТОВ "Віджейм" безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою у вигляді орендної плати та відповідний позов до суду не пред`являвся.

Про зволікання ТОВ "Віджейм" щодо оформлення правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку Одеській міській раді було відомо ще у 2020 році, коли фактичний її землекористувач на підставі рішення Одеської міської ради №5834-VII від 18.03.2020 отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,5709 га за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, 8-И.

Згідно листа Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 29.12.2022 №01-19/1667, проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у лютому 2022 року було розглянуто та повернуто ТОВ "Віджейм" на доопрацювання із зауваженнями.

Отже, починаючи з 2020 року Одеській міській раді було відомо про фактичне користування ТОВ "Віджейм" земельною ділянкою, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, 8-И, проте жодних дій, спрямованих на стягнення в судовому порядку безпідставно збережених за користування земельною ділянкою коштів, власник земельної ділянки не здійснював протягом тривалого часу.

З метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави 16.12.2022 за вих. №51-8240вих-22 Малиновською окружною прокуратурою м. Одеси спрямовано до Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради запит в порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру" з метою розрахунку безпідставно збережених коштів за користування ТОВ "Віджейм" земельною ділянкою площею 0,5709 га з кадастровим номером 5110137300:23:012:0048 по вул. Моторній, 8-И у м. Одесі, та, окрім іншого, з метою з`ясування факту захисту власником земельної ділянки інтересів територіальної громади у формі стягнення суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.

У відповідь на запит Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради листами від 29.12.2022 за №01-19/1667, від 20.01.2023 за №01-19/27, від 07.04.2023 за №01-19/27 надав інформацію щодо спірної земельної ділянки та етапи оформлення ТОВ "Віджейм" титульного права на земельну ділянку, інформував про те, що направлено вимогу до товариства щодо сплати безпідставно збережених коштів та про те, що у разі залишення вимоги без розгляду або несплати коштів департаментом буде скеровано лист до Юридичного департаменту Одеської міської ради про стягнення коштів у судовому порядку.

Також до вищевказаних листів долучено листи Юридичного департаменту Одеської міської ради від 27.12.2022 №1433вих, від 11.01.2023 №22вих, в яких поінформовано Департамент земельних ресурсів міської ради, що позовна робота з приводу стягнення з ТОВ "Віджейм" безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки площею 0,5709 га із кадастровим номером 511013 7300:23:012:0048 по вул. Моторній, 8-И у м. Одесі не проводилась.

Повторний лист порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру", з метою з`ясування факту захисту власником земельної ділянки інтересів територіальної громади у формі стягнення суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, окружною прокуратурою скеровано 14.04.2023 за вих.№51-3 069 вих-23.

У відповідь на вищевказаний лист Департаментом земельних ресурсів міської ради 01.05.2023 за №01-19/665 поінформовано окружну прокуратуру про те, що останнім 21.04.2023 скеровано запит до Департаменту фінансів Одеської міської ради стосовно надходжень за користування вищевказаною земельною ділянкою та після отримання відповіді буде опрацьовано питання щодо звернення до Юридичного департаменту міської ради стосовно звернення до суду з позовною заявою щодо стягнення з ТОВ "Віджейм" безпідставно збережених коштів.

Прокурор зазначає, що у 2023 році Одеською міською радою в особі уповноважених органів проводилась певна претензійна робота, спрямована на стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5110137300:23:012:0048, за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, 8-И. Так, 09.02.2023 за вих.№01-13/197 на адресу ТОВ "Віджейм" Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради, як уповноваженим підрозділом органу місцевого самоврядування, скеровано вимогу про необхідність сплати безпідставно збережених коштів в порядку ст. 1212 ЦК України на користь територіальної громади м. Одеси. При цьому, повідомлено, що у випадку несплати впродовж місячного строку, Департаментом буде порушено питання щодо стягнення в судовому порядку наведеної суми коштів.

Проте заходів щодо звернення до суду з метою стягнення безпідставно збережених за користування земельною ділянкою коштів, а також реалізації намірів, викладених у вимозі від 09.02.2023 за вих.№01-13/197, Одеська міська рада та її уповноважені органи не вжили.

Таким чином, Одеська міська рада обізнана про необхідність захисту інтересів держави та мала відповідні повноваження для їх захисту, проте таких заходів не вжила.

Листом від 24.05.2023 №51-4498ВИХ-23 Малиновською окружною прокуратурою повідомлено Одеську міську раду про звернення прокурора до суду з позовною заявою.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що прокурором доведено наявність підстав для представництва в суді інтересів держави в особі позивача у даному позові і дотримано передбачений ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок реалізації такого захисту.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, за інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "Віджейм" з 22.01.2020 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю площею 1709,5 кв.м, що в цілому складається з нежитлової будівлі літ. И, огорожі №1-2, мостіння І, які розташовані по вул. Моторній, 8-И у м. Одесі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1801610551101).

Право власності ТОВ "Віджейм" на нежитлову будівлю набуто на підставі акту приймання-передачі майна до Статутного капіталу №№54, 55 від 22.01.2020 та рішення №1 від 17.01.2020, видавник ТОВ "Віджейм".

Вказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 5110137300:23:012:0048, загальною площею 0,5709 га по вул. Моторній, 8-И у м. Одесі, категорія - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення -J.11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; вид використання - для експлуатації та обслуговування виробничо-складського комплексу.

Земельна ділянка з кадастровим номером 5110137300:23:012:0048, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, 8-И, відповідно до вимог ст.79-1 Земельного кодексу України, з 21.05.2020 сформована та зареєстрована, що підтверджено витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

При цьому, речові права щодо земельної ділянки, на якій розташована вказана нежитлова будівля, за ТОВ "Віджейм" не зареєстровано.

На підставі клопотання ТОВ "Віджейм" Одеською міською радою прийнято рішення №5834-УІІ від 18.03.2020, яким товариству надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,5709 та, за адресою: м. Одеса, вул. Моторна,8-И, цільове призначення - J.11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, вид використання - для експлуатації та обслуговування виробничо-складського комплексу.

Відповідно до листа Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 29.12.2022 №01-19/1667, проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у лютому 2022 року було розглянуто та повернуто ТОВ "Віджейм" на доопрацювання із зауваженнями.

Також, Департаментом, з посиланням на лист Департаменту з організації роботи Одеської міської ради від 21.12.2022 №330/1-мр, поінформовано про те, що рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу ТОВ "Віджейм" в оренду земельної ділянки площею 0,5709 га за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, 8-И Одеською міською радою не приймалось, відповідно договір оренди землі не укладався.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості про реєстрацію речового права на земельну ділянку з кадастровим номером 51101373 00:23:012:0048 на теперішній час відсутні.

Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради, через неоформлення ТОВ "Віджейм" права користування земельною ділянкою та несплати грошових коштів за ії використання, 09.02.2023 за №01-13/197 на адресу зазначеного товариства спрямовувалась вимога про необхідність сплати безпідставно збережених коштів в порядку ст. 1212 ЦК України на користь територіальної громади м. Одеси.

Однак, як зазначає прокурор, ТОВ "Віджейм" вказану вимогу проігноровано, відповідні грошові кошти не сплачено, у зв`язку з чим безпідставно збережені кошти підлягають стягненню з ТОВ "Віджейм" в судовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Згідно ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом оподаткування є земельні ділянки. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким, за приписами ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 288.1. ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з п.п. 14.1,147, п. 147 ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Плата за землю, відповідно до п. 10.1 цього Кодексу, належить до місцевих податків, які згідно зі ст. 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.

Як передбачено ст.63 Бюджетного кодексу України, місцевий бюджет містить надходження і витрати на виконання повноважень місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати становлять єдиний баланс відповідного бюджету.

Отже, в порушення вимог ст. 206 Земельного кодексу України, безоплатне землекористування призводить до втрат місцевого бюджету міської ради.

Відповідно до положень ст. 80 Земельного кодексу України, суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

В силу статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

Використання земельних ділянок без належного оформлення прав, включаючи право оренди, є порушенням норм земельного законодавства.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України).

Водночас, за змістом статті 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на ці положення, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове права на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Так, з моменту набуття у власність відповідачем об`єкту нерухомості, розташованого на спірній земельній ділянці, останній був зобов`язаний вжити заходів щодо укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні під нежитловою будівлею.

Суд враховує, що рішенням Одеської міської ради №5834-VІІ від 18.03.2020 ТОВ "Віджейм" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,5709 та, за адресою: м. Одеса, вул. Моторна,8-И, цільове призначення - J.11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, вид використання - для експлуатації та обслуговування виробничо-складського комплексу.

Відповідно до листа Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 29.12.2022 №01-19/1667, проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у лютому 2022 року було розглянуто та повернуто ТОВ "Віджейм" на доопрацювання із зауваженнями.

Наразі, рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу ТОВ "Віджейм" в оренду земельної ділянки площею 0,5709 га за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, 8-И Одеською міською радою не приймалось, договір оренди землі не укладався.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості про реєстрацію речового права на земельну ділянку з кадастровим номером 5110137300:23:012:0048 на теперішній час відсутні.

Так, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно статті 1214 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

З огляду на викладене, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Предметом позову в даній справі є стягнення з власника нерухомого майна безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати на підставі статей 1212, 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою, на якій, як стверджує прокурор, це нерухоме майно розміщене.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах також неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені, та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №22/207/15, №922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі №925/230/17.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі №922/2060/20 вказав, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Таким чином, суд зазначає, що відповідач, як власник об`єкту нерухомого майна, користується земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи коштів за користування нею, тобто є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача - власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тому зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно насамперед з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянкою у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Також, Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29.01.2019 року у справі №922/536/18, від 11.03.2019 року у справі №922/393/18, викладено правову позицію про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, в тому числі, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. У випадку відсутності сформованості спірної земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав, вказане свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

З матеріалів справи слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Віджейм" є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, оскільки є власником нерухомого майна, розташованого на ній, що підтверджено інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03.01.2023 № НВ-5100006432023 (т.1 а.с.46-50), земельну ділянку з кадастровим номером 5110137300:23:012:0048, розташовану за адресою: м.Одеса, вул.Моторна, 8-И сформовано та зареєстровано в Державному земельному кадастрі 21.05.2020.

Державна реєстрація земельної ділянки здійснена на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, від 08.04.2020, розробленого ФОП Дмитренко А.М. Відповідачем до відзиву на позовну заяву додано Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 в оренду ТОВ "Віджейм", розроблений ФОП Дмитренко А.М. Таким чином, ініціатором реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі є відповідач.

При цьому суд критично ставиться до тверджень відповідача відносно того, що ним використовується земельна ділянка виключно у розмірі об`єкту нерухомості, що розташований на ній, а не у розмірі 0,5709 га, як зазначає прокурор.

Так відповідачем до відзиву на позовну заяву додано Податкові декларації з плати за землю за 2020 - 2023 роки (т.2 а.с.200-217), відповідно до яких ТОВ "Віджейм" задекларовано використання земельної ділянки площею 0,5709 га, і саме з означеної площі було розраховано суму земельного податку, сплаченого відповідачем за 2020-2023 роки.

Отже, самим відповідачем визнається обставина використання земельної ділянки площею 0,5709 га, розташованої в м.Одесі, по вул.Моторна, 8-И.

Що стосується тверджень відповідача відносно того, що при розрахунку безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки стороною позивача було безпідставно застосовано ставку в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки, то суд зазначає, що розмір ставки орендної плати за земельні ділянки в м.Одесі за цільовим використанням земельної ділянки (для експлуатації та обслуговування виробничо-складського комплексу) відповідно до додатку до рішення Одеської міської ради "Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі" №1267-VI від 20.09.2011 (зі змінами та доповненнями) становить саме 5% від нормативної грошової оцінки.

Відповідно до листів Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 12.01.2023 №10-15-0.82-117/2-23, 06.02.2023 №10-15-0.82-358/2-23 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:23:012:0048 площею 0,5709 га, яка розташована по вул. Моторній, 8-И у м. Одесі станом на 01.01.2020 складає 2519156, 91 грн., станом на 01.01.2021 - 2519156, 91 грн., станом на 01.01.2022 - 2771072, 61 грн.

Згідно Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 05.01.2023 №8, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:23:012:0048 становить 2771072, 61 гривні (дата формування витягу 05.01.2023). Як зазначає прокурор, саме на підставі зазначеного витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Одеською міською радою здійснено відповідний розрахунок безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки по вул. Моторній, 8-И у м. Одесі.

Так, відповідно до наданого розрахунку Одеської міської ради розмір орендної плати, який підлягав сплаті за земельну ділянку площею 5709,0 кв.м з кадастровим номером 5110137300:23:012:0048, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, 8-И за період з 21.05.2020 до 31.12.2022 (включно) склав 341711, 47 грн.:

- за період з 21.05.2020 по 31.12.2020 (включно) склав 77199, 99 грн (2519156, 91 (НГО за 2020 рік) х 5 відсотків : 12 місяців: 31 день х 11 днів) + (2519156, 91 (НГО за 2020 рік) х 5 відсотків :12 місяців х 7 місяців), з розрахунку 10496, 49 грн. на місць;

- за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 (включно) склав 125957,85 грн (2519156, 91 (НГО за 2021 рік) х 5 відсотків), з розрахунку 10496,49 грн. на місяць;

- за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 (включно) склав 138553,63 грн (2771072, 61 (НГО за 2022 рік) х 5 відсотків), з розрахунку 11546,14 грн. на місяць.

За інформацією Головного управління ДПС в Одеській області від 07.04.2023 за №5585/5/15-32-04-06-05, ТОВ "Віджейм" задекларовано використання (орендна плата) земельної ділянки площею 0,1710 га за період з 01.01.2022-31.12.2022 року включно - 46048,57 грн. та сплачено 42211,18 грн.

Враховуючи вищевикладене, розмір безпідставно збережених коштів, розрахований як різниця між розміром плати за землю, яка повинна надійти до місцевого бюджету, та фактично здійсненою оплатою за користування земельною ділянкою становив: 341711,47 грн. - 42211,18 грн. = 299500,29 грн.

Після відкриття провадження у справі відповідач ТОВ "Віджейм" подав до податкового органу податкові декларації з плати за землю щодо спірної земельної ділянки по вул. Моторній, 8-И у м. Одесі, за період:

- за 2020 рік (а саме з 21.05.2020 до 31.12.2020) на суму 46319,74 грн.;

- за 2021 рік - на суму 75574,71 грн.;

- за 2022 рік - на суму 83132,18 грн;

- за 2023 рік - на суму 95602 грн.

ТОВ "Віджейм" 05.02.2024 було сплачено земельний податок за 2020, 2021, 2022, 2023 роки на загальну суму 300630,00 грн., що підтверджується наданою товариством платіжною інструкцією №59 від 05.02.2024 та інформацією ГУ ДПС в Одеській області від 14.05.2024 №1099/5/15-32-04-06-05, згідно з якою ТОВ "Віджейм" задекларовано використання земельної ділянки площею 0,5709 га, з кадастровим номером 5110137300:23:012:0048, за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, 8-И:

- за 2020 рік (а саме з 05.2020 до 12.2020) задекларовано земельний податок на суму 46319,74 грн., сплачено 46319,74 грн.;

- за 2021 рік задекларовано земельний податок на суму 75574,71 грн., сплачено 75574,71 грн.;

- за 2022 рік задекларовано земельний податок на суму 83132,18 грн., сплачено 83132,18 грн;

- за 2023 рік задекларовано земельний податок на суму 95602 грн., сплачено 95602 грн.

Таким чином, відповідачем фактично сплачено за спірний період з 21.05.2020 по 31.12.2022 безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою площею 5709,0 кв.м, з кадастровим номером 5110137300:23:012:0048, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, 8-И у розмірі 205026,63 грн.

З урахуванням вищевказаної суми сплаченого відповідачем земельного податку, Одеською міською радою здійснено уточнений розрахунок безпідставно збережених коштів за використання ТОВ "Віджейм" земельної ділянки, за період з 21.05.2020 по 31.12.2022, що складає 94473,66 грн. (299500, 29 грн. - 205026,63 грн. = 94473,66 грн.

У зв`язку з означеним прокурор звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог, до якої було додано уточнений розрахунок розміру безпідставно збережених коштів (т.3.а.с.73).

Ухвалою від 13.06.2024 заяву заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси про зменшення розміру позовних вимог прийнято до розгляду, постановлено подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням наступної вимоги: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віджейм" на користь Одеської міської ради безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою площею 0,5709 га за адресою: місто Одеса, вулиця Моторна, 8-И (кадастровий номер - 5110137300:23:012:0048) в сумі 94473,66 грн.

Отже, як слідує з матеріалів справи, розрахунок заборгованості щодо безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки проводився на підставі нормативної грошової оцінки сформованої земельної ділянки та відповідно прийнятої ставки щодо сплати орендної плати - згідно рішення Одеської міської ради "Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі" №1267-VI від 20.09.2011 (зі змінами та доповненнями).

Згідно зі ст. ст. 152, 158 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодуванням завданих збитків. Земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, вирішуються виключно судом.

Водночас, відповідач не виконав обов`язку щодо належного та своєчасного оформлення права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5110137300:23:012:0048, допустив тривале не укладання договору оренди спірної земельної ділянки, що проявилось у бездіяльності у вчиненні передбачених чинним законодавством заходів щодо цього.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача відносно того, що зволікання з оформленням права оренди на спірну земельну ділянку має місце з вини позивача Одеської міської ради.

Як слідує з матеріалів справи, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Віджейм" було розглянуто та повернуто товариству на доопрацювання із зауваженнями ще в лютому 2022 року. Доказів доопрацювання проекту та повторного його подання на розгляд міської ради до суду не подано.

При цьому суд зауважує, що обов`язок оформлення орендних правовідносин щодо користування земельною ділянкою з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомого майна належить саме відповідачу, як власнику об`єктів нерухомості.

З урахуванням положень ст. 1212 Цивільного кодексу України, не оформлення відповідачем документів на право оренди земельної ділянки призвело до неотримання міською радою доходу від орендної плати за земельну ділянку, що є підставою для стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів (орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, без належних на те правових підстав).

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Відтак, відповідач, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а Одеська міська рада (потерпіла сторона) втратила належне їй майно (кошти від орендної плати).

Таким чином, безоплатне використання відповідачем вказаної земельної ділянки без оформлення документа, що посвідчує право користування ділянкою на умовах оренди (договору оренди землі), та його державної реєстрації, спричинило неодержання Одеською міською радою доходу у формі орендної плати, за час фактичного безоплатного користування відповідачем земельною ділянкою.

Сума безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, заявлена до стягнення з відповідача, обчислена, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, із застосуванням ставки щодо сплати орендної плати - згідно рішення Одеської міської ради "Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі" №1267-VI від 20.09.2011 (зі змінами та доповненнями), та з врахуванням площі земельної ділянки.

Суд вважає обґрунтованим наведений у заяві про зменшення позовних вимог розрахунок заявлених до стягнення безпідставно збережених коштів, та дійшов висновку щодо доведеності позовних вимог.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v.Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України").

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", рішення від 10.02.2010). Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку із задоволенням позову судовий збір, в порядку ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74-79, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віджейм" (код ЄДРПОУ 43457434, 65098, м. Одеса, вул. Моторна, буд. 8-И) на користь Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26597691, 65026, м. Одеса, пл. Думська, 1) - безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою площею 0,5709 га, за адресою м.Одеса, вул. Моторна, 8-И в сумі - 94473 (дев`яносто чотири тисячі чотириста сімдесят три) грн. 66 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віджейм" (код ЄДРПОУ 43457434, 65098, м. Одеса, вул. Моторна, буд. 8-И) на користь Одеської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 03528552, 65026, м.Одеса, вул.Пушкінська, 3) - 1417 (одну тисячу чотириста сімнадцять) грн. 10 коп. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя М.Б. Сулімовська

Згідно з ч.ч.1, 2ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

У зв`язку з особливими умовами роботи установи суду, пов`язаними зі стабілізаційними відключеннями електропостачання, повний текст рішення складено і підписано 22 липня 2024 р.