Рішення

від 22.07.2024 по справі 918/501/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2024 р. Справа № 918/501/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А.,

за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" від 04.07.2024 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/501/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Де-Гласс"

про стягнення заборгованості в сумі 37 056 грн 64 коп.,

у судове засідання учасники справи не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 8 липня 2024 року у справі № 918/501/24 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Де-Гласс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" суму основного боргу в розмірі 33 066 грн 46 коп., пеню в розмірі 3 218 грн 68 коп., 3% річних в розмірі 329 грн 03 коп., інфляційні втрати в розмірі 442 грн 47 коп. та 3 028 грн 00 коп. - витрат по оплаті судового збору.

5 липня 2024 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" через систему "Електронний суд" надійшла заява від 04.07.2024 року про ухвалення додаткового рішення, в якій просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Де-Гласс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000 грн 00 коп.

Ухвалою суду від 5 липня 2024 року заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" від 04.07.2024 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/501/24 прийнято до розгляду та призначено до розгляду у судовому засіданні на 15 липня 2024 року.

У судове засідання 15 липня 2024 року позивач не з`явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками за підписом відповідального працівника суду про доставку електронного листа, а саме ухвали суду від 05.07.2024 року, до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" та його представника (а.с. 88). В той час 12 липня 2024 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява від 12.07.2024 року про розгляд справи без участі.

Крім того відповідач у судове засідання 15 липня 2024 року також не з`явився, про дату, час і місце даного засідання повідомлявся належним чином, в той час ухвала суду від 05.07.2024 року, відправлена відповідачу на адресу, зазначену позивачем у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 33009, м. Рівне, вул. Князя Володимира, буд. 112А, повернулася до суду із відміткою на конверті про невручення: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 92-94).

За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Де-Гласс" є: м. Рівне, вул. Князя Володимира, буд. 112А.

Згідно із п. п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За вказаних обставин, у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про розгляд даної заяви.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи визначений законом строк і порядок ухвалення додаткового рішення, а також заяву представника позивача, суд вважає за можливе розглянути заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" від 04.07.2024 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/501/24 за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 вказаної статті).

У судовому засіданні 15 липня 2024 року судом було прийнято додаткове рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, за приписами ст. 244 ГПК України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Так, Товариством з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" в позовній заяві було зазначено, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 10 000 грн 00 коп. Також Товариством з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" було зазначено, що документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

В заяві від 04.07.2024 року про ухвалення додаткового рішення представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Де-Гласс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000 грн 00 коп.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

При цьому, відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесених витрат в сумі 9 000 грн 00 коп. представник позивача надав Договір про надання юридичних послуг від 1 листопада 2021 року № 38А200-4918-21, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (далі - Замовник) та Адвокатським об`єднанням "Гарант Груп" (далі - Виконавець); Додаткову угоду від 30 грудня 2023 року № 6 до Договору про надання юридичних послуг № 38А200-4918-21 від 01.11.2021 року, Звіт про фактично надані послуги від 01.07.2024 року, Акт приймання-передачі наданих послуг від 01.07.2024 року на суму 9 000 грн 00 коп.

Відповідно до п. 1.1. Договору про надання юридичних послуг від 1 листопада 2021 року № 38А200-4918-21, в порядку та на умовах, визначених договором, Виконавець зобов`язується за завданням Замовника надавати юридичні послуги, здійснювати захист, представництво або надавати інші види правової допомоги на умовах, що визначені Договором (далі - юридичні послуги та/або правова допомога), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги.

В той же час, судом встановлено, що умовами п. 1.2. Договору про надання юридичних послуг від 1 листопада 2021 року № 38А200-4918-21 передбачено, що Виконавець бере на себе зобов`язання щодо надання Замовнику усіх видів правової допомоги, не заборонених чинним законодавством та правилами адвокатської етики, що може включати, але не обмежуватися, зокрема: надання послуг щодо захисту інтересів Замовника та супроводження від імені Замовника справ у судах усіх інстанцій: місцевих, апеляційних судах, Верховному Суді, Вищих спеціалізованих судах, створених відповідно до чинного законодавства України, Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України, в будь-яких третейських судах, у справах про банкрутство та на зборах (комітетах) кредиторів та інші види правової допомоги (надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності Замовника: складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру тощо).

Вартість вищевказаних послуг визначена в п. 3.1 Договору про надання юридичних послуг від 1 листопада 2021 року № 38А200-4918-21, де вказано, що вартість наданих послуг (винагорода), які надаються протягом календарного місяця, визначається в гривнях та складає 10 000 грн 00 коп. без ПДВ, крім того ПДВ 2 000 грн 00 коп., разом з ПДВ 12 000 грн 00 коп. за календарний місяць. Оплата наданих послуг здійснюється на підставі рахунку. Замовник зобов`язаний оплатити рахунок Виконавця протягом 3 банківських днів з дня одержання.

На підтвердження одержання послуг Виконавець направляє Замовнику Акт приймання-передачі наданих послуг за договором у двох примірниках. Один підписаний примірник акту повертається Виконавцю протягом 5 днів від дня його отримання (пункт 3.3. Договору про надання юридичних послуг від 1 листопада 2021 року № 38А200-4918-21).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками (пункт 9.1. Договору про надання юридичних послуг від 1 листопада 2021 року № 38А200-4918-21).

Додатковою угодою від 30 грудня 2023 року № 6 до Договору про надання юридичних послуг № 38А200-4918-21 від 01.11.2021 року сторони погодили викладення п. 9.2. вказаного договору у редакції, згідно з якою строк дії договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1. цього Договору та закінчується 31.12.2025 року (включно).

Між Виконавцем та Замовником підписано Звіт про фактично надані послуги від 01.07.2024 року, що підтверджує підготовку адвокатом Якимчук О.М. позовної заяви про стягнення заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Де-Гласс" грошових зобов`язань за Договором від 21.06.2022 року № 41АР-200-87816-22 з кількістю витраченого часу 3 год.

Сторони підтвердили факт надання правової допомоги на загальну суму 9 000 грн 00 коп. в підписаному Акті приймання-передачі наданих послуг від 01.07.2024 року (кількість витраченого часу 3 год. з розрахунку 3 000,00 грн. за 1 год.).

Окрім того матеріали справи містять копію наказу від 30 листопада 2017 року № 14-ОС Адвокатського об`єднання "Гарант Груп" на підтвердження перебування ОСОБА_1 на посаді начальника управління в Рівненській області вказаного адвокатського об`єднання, а також копію довіреності від 27.12.2023 року № 409/24 на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" адвокатом Якимчук Ольгою Михайлівною.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням наведеного, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, окрім документального обґрунтування та доведеності, мають відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду у справі № 922/1964/21 зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами другою та третьою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зауважує у справі № 922/1964/21, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18.

Суд, враховуючи принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, а також відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, дійшов висновку про те, що обсяг заявлених позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 9 000 грн 00 коп. є пропорційним до предмету спору та ціни позову, відповідає критеріям реальності, розумності та співрозмірності.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дану позицію підтримує Верховний Суд відповідно до постанови Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду у справі № 922/445/19 від 03.10.2019 року.

Відповідно до частини п`ятої статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не заявив.

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

З урахуванням наведеного, оскільки позовні вимоги у даній справі задоволені, та враховуючи, що судом при ухваленні рішення від 08.07.2024 року не вирішено питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надану позивачу при розгляді справи № 918/501/24, суд дійшов висновку про задоволення заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" від 04.07.2024 року про ухвалення додаткового рішення та в порядку ст. 244 ГПК України ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача витрати позивача на оплату правничої допомоги в розмірі 9 000 грн 00 коп.

Керуючись ст. ст. 123, 124, 126, 129, 202, 240-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" від 04.07.2024 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/501/24 - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Де-Гласс" (33009, м. Рівне, вул. Князя Володимира, буд. 112А, код ЄДРПОУ 39281892) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (01010, м. Київ, вул. Острозьких князів, буд. 32/2,код ЄДРПОУ 43965848) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000 (дев`ять тисяч) грн 00 коп.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 22 липня 2024 року.

Суддя Політика Н.А.