Рішення

від 23.07.2024 по справі 927/566/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

23 липня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/566/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Паритет-К, код ЄДРПОУ 37973820

вул. Світлицького, 35, м. Київ, 04123

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Кеба Дмитро Анатолійович

РНОКПП:

АДРЕСА_1

фактичне місце знаходження: АДРЕСА_2

предмет спору: про стягнення 120000,00 грн

Учасники справи не викликались.

Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Паритет-К подано позов до Фізичної особи-підприємця Кеба Дмитро Анатолійович про стягнення 120000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №01/01-22 про надання консультаційних послуг від 03 січня 2022 року.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3, п.8 ч.4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує ціну позову. У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21 червня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; задоволено клопотання позивача про витребування доказів; у порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу ухвалено витребувати у Фізичної особи-підприємця Кеба Дмитро Анатолійович (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) належним чином засвідчену копію підписаного Договору №01/01-22 про надання консультаційних послуг від 03 січня 2022 року; зобов`язано відповідача надати суду витребувані судом документи в строк до 15 липня 2024 року; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі; встановлено позивачу строк протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання відзиву на позов для подачі до суду відповіді на відзив з одночасним надсиланням копії відповіді на відзив та доданих до неї доказів відповідачу; встановлено відповідачу строк протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечення на відповідь позивача на відзив з одночасним надсиланням його копії разом з доданими до нього документами позивачу.

Про отримання відповідачем 02 липня 2024 року ухвали господарського суду від 21 червня 2024 року свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи.

Останнім днем для подачі відзиву на позов є 17 липня 2024 року.

Відзиву на позов у встановлений строк відповідачем суду не надано. Заяв та клопотань від відповідача щодо продовження строку подання відзиву на позовну заяву не надходило.

Приписами ст. 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального законодавства строк не скористався, за таких обставин, рішення приймається за наявними матеріалами справи, на підставі ч.2 ст.178 ГПК України.

Витребувані ухвалою від 21 червня 2024 року документи, які витребовувались у строк до 15 липня 2024 року відповідач суду не надав, поважності причин неподання витребуваних судом документів відповідач суду не надав.

Разом з цим, від відповідача до суду 18 липня 2024 року надійшли:

- клопотання про залучення третьої особи ФОП Плахту Сергія Федоровича;

- заява з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження;

- клопотання про об`єднання справ.

Розглянувши клопотання про залучення третьої особи, суд зазначає наступне:

У клопотанні про залучення третьої особи Фізичної особи-підприємця Плахти Сергія Федоровича, відповідач зазначає, що останній є учасником договірних відносин за договором №01/01-22 про надання консультаційних послуг від 03 січня 2022 року.

Разом з цим примірник копії договору №01/01-22 про надання консультаційних послуг від 03 січня 2022 року не підписаний сторонами), який міститься у матеріалах справи не містить такого учасника як Фізична особа-підприємець Плахта Сергій Федорович. Договору №01/01-22 про надання консультаційних послуг від 03 січня 2022 року, який би містив учасника договірних відносин за договором №01/01-22 про надання консультаційних послуг від 03 січня 2022 року ФОП Плахта Сергій Федорович, відповідачем суду не надано.

Враховуючи наведене вище у суду відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про залучення у якості третьої особи Фізичної особи-підприємця Плахти Сергія Федоровича.

Розглянувши заяву відповідача з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд зазначає наступне:

Частиною 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Згідно з ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Малозначними справами, у відповідності до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приймаючи до уваги, що ціна позову складає менше ніж 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи приписи ч.6 ст.252 ГПК України, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Розглянувши клопотання відповідача про об`єднання справ, суд зазначає наступне:

Згідно ч. 8 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, справи, що перебувають у провадженні господарського суду, в разі об`єднання їх в одне провадження передаються на розгляд судді, який раніше за інших суддів відкрив провадження у справі.

Враховуючи той факт, що провадження у справі №927/465/24 відкрито раніше ніж провадження у даній справі, а саме 05 червня 2024 року, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про об`єднання справ в одне провадження.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані докази, суд встановив:

Позивач у позовній заяві зазначає, що 03.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Паритет-К (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Кеба Дмитро Анатолійович (Виконавець) було укладено договір №01/01-22 від про надання консультаційних послуг.

Відповідно до п.1.1. Договору, Замовник доручає та сплачує, а Виконавець бере на себе зобов`язання надати Замовнику навчально-консультаційні послуги із питань методологічного забезпечення застосування рішень та практики підходів Теорії Обмежень (ТОС) в управлінні бізнесом та безпосередньо Компанії-Замовник.

Згідно до пункту 1.2 Договору сторони визначили, що метою надання Виконавцем навчально-консультаційних послуг по даному Договору є передача спеціальних знань, практики їх використання та методологічного забезпечення впровадження логістичних рішень ТОС, а як результат - сформоване у членів управлінської команди стійке розуміння алгоритма використання концепції та рішень ТОС для розуміння причинно-наслідкових зв`язків при реалізації програми «Viable Vision» («Дієве бачення»).

Відповідно до п. 1.8. умов Договору сторони погодили, що послуги надаються в такому порядку та у вказані строки:

1.8.1.Послуги на виконання п.п. 1.4.-1.5. - в період з 10.01.2022 до 28.02.2022;

1.8.2.Послуги на виконання п. 1.6. - в період з 01.02.2022 до 28.02.2022;

1.8.3.Послуги на виконання п. 1.7. - в період з 25.02.2022 до 28.02.2022.

У пункті 2.1. Договору сторони погодили, що сукупна вартість послуг становить 120000,00 грн без ПДВ.

Замовник здійснює оплату послуг шляхом внесення(перерахування) передоплати, що поділена на три рівні частини відповідно до наступного графіку:

-до 19.01.2022 - 40000,00 грн без ПДВ;

-до 02.02.2022 - 40000,00 грн без ПДВ;

-до 02.03.2022 - 40000,00 грн без ПДВ.

У матеріалах справи містяться копії платіжних інструкцій про перерахування позивачем передплати відповідачу на загальну суму 120000,00 грн, а саме:

-копія платіжної інструкції №351 від 19.01.2022 на суму 40000,00 грн;

-копія платіжної інструкції №532 від 02.02.2022 на суму 40000,00 грн;

-копія платіжної інструкції №802 від 22.02.2023 на суму 40000,00 грн.

Разом з цим докази виконання відповідачем робіт у матеріалах справи відсутні.

Так, позивач у позовній заяві зазначив, що відповідачем не було надано алгоритму використання концепції та рішень ТОС; не було розроблено тестових матеріалів та не проведено відповідне тесту вання; не будо надано методологічних, консультацій по практиці за стосування логічних рішень ТОС в рамках програми «Viable Vision» («Ді єве бачення»); не було виконано синхронізацію спеціаль них знань між членами управлінської команди по суміжним сферам бізне сової діяльності позивача та стійке розуміння інтеграції логістичних рі шень ТОС.

Доказів зворотного відповідачем суду не надано.

На адресу відповідача позивачем було направлено претензію №24 від 05.02.2024 про повернення позивачу заборгованості у розмірі 120000,00 грн.

Незважаючи на викладене вище, відповідачем заборгованість у розмірі 120000,00 грн не погашена.

Як вказує позивач у позовній заяві, відповідачем не надано відповідні послуги позивачу, суму попередньої оплати позивачу не повернуто. Зважаючи на викладене позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та стягненням з відповідача суми заборгованості.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт існування заборгованості за відповідачем у розмірі 120000,00 грн не спростована відповідачем.

Згідно з ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Судом враховано той факт, що у матеріалах справи міститься копія договору №01/01-22 про надання консультаційних послуг від 03.01.2022, яка не містить підписів та печаток сторін. Договір №01/01-22 про надання консультаційних послуг від 03.01.2022, який би містив підписи і печатки сторін, що витребовувався ухвалою суду у даній справі, відповідачем суду не надано. Але враховуючи наявні у матеріалах справи докази, зокрема: копії платіжних інструкцій №351 від 19.01.2022 на суму 40000,00 грн; №532 від 02.02.2022 на суму 40000,00 грн та №802 від 22.02.2023 на суму 40000,00 грн, виходячи приписів ст.202 ЦК України, суд доходить висновку, що сторонами вчинено дії, спрямовані на набуття цивільних прав та обов`язків.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №906/232/19 від 12 березня 2020 року.

Станом на день прийняття рішення відповідач заборгованість у розмірі 120000,00 грн не сплатив.

Наведені обставини у їх сукупності свідчать про існування заборгованості за відповідачем у розмірі 120000,00 грн, що є документально підтвердженим та не спростовано відповідачем.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання, суму попередньої оплати у розмірі 120000,00 грн не повернув. Доказів повернення позивачу 120000,00 грн передплати відповідачем суду не надано.

За наведених обставин, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 120000,00 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Судовий збір відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кеба Дмитро Анатолійович (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Паритет-К (код ЄДРПОУ 37973820; вул. Світлицького, 35, м. Київ, 04123) 120000,00 грн заборгованості та 3028,00 грн судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 23 липня 2024 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/