Постанова

від 05.11.2024 по справі 927/566/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2024 р. Справа№ 927/566/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Мальченко А.О.

Агрикової О.В.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Красюк Р.В. директор, Іщенко Г.М. орд.;

від відповідача:Кеба Д.А. особисто, Василина Л.А. дов.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Кеба Дмитра Анатолійовича

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.07.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.08.2024

у справі №927/566/24 (суддя Белов С.В.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство Паритет-К"

до фізичної особи-підприємця Кеба Дмитра Анатолійовича

про стягнення 120000,00 грн,

УСТАНОВИВ:

У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство Паритет-К" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до фізичної особи-підприємця Кеба Дмитра Анатолійовича (далі - відповідач) про стягнення 120000,00 грн попередньої оплати за договором надання консультаційних послуг №01/01-22 від 03.01.2022.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.01.2022 між сторонами укладено договір надання консультаційних послуг №01/01-22, згідно якого позивач сплатив відповідачу 120 000,00 грн, однак передбачені договором послуги не були надані, строк дії договору закінчився, тому сума попередньої оплати підлягає поверненню позивачу.

Відповідач не скористався правом подати відзив на позовну заяву, натомість подав клопотання про залучення третьої особи - ФОП Плахту Сергія Федоровича, заяву із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та клопотання про об`єднання справ.

У задоволенні зазначених заяви та клопотань відповідача судом першої інстанції було відмовлено.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 23 липня 2024 року позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця Кеба Дмитро Анатолійович на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство Паритет-К" 120000,00 грн заборгованості та 3028,00 грн судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду Чернігівської області від 01 серпня 2024 року стягнуто з фізичної особи-підприємця Кеба Дмитро Анатолійович на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство Паритет-К" 21925,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням суду та додатковим рішенням суду, фізична особа-підприємець Кеба Дмитро Анатолійович подав апеляційну скаргу, у якій просить їх скасувати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду про існування заборгованості є передчасними, оскільки співпраця між позивачем та відповідачем почалась ще в 2020 році з укладення договору про проведення корпоративного тренінгу та навчання; пізніше за ініціативою директора з виробництва позивача було укладено договір про впровадження логістичного рішення МТВ (№01/07-21 від 01.07.2021), в ході реалізації якого було розроблено Програму виведення компанії на новий рівень, в рамках реалізації якої між сторонами було укладено договір про надання консультаційних послуг №01/01-22 від 03.01.2022; на виконання цього договору колега відповідача ФОП Плахута С.Ф., на прохання директора позивача, направив на поштову скриньку директора листа з вкладенням двох файлів "Програма Партитет-К 2021" та "Програма партитет-К 2021 План", де ФОП "Кеба Д.А. (відповідач) та ФОП Плахута С.Ф. обоє зазначені як виконаця; в рамках освоєння "Сателітної програми Голдратта" ще в грудні 2021 року було проведено кваліфікованих навчально-консультаційних сесій членам управлінської команди позивача, проте початок повномасштабного вторгнення перервав спільну роботу сторін; 13.02.2023 на адресу позивача були направлені шість примірників книги Джеральда Кендала і та проведена консультація щодо роз`яснення її змісту директору з виробництва позивача; 15.03.2023 був наданий доступ до 8-ми лекцій "Сателітної програми Голдратта" через ютуб-канал з обмежений доступом, а 22.02.2023 було здійснено оплату останнього платежу по цьому договору; позивач не надав можливості провести тестування та опитування якості оволодіння членами управлінської команди позивача змісту навчально-консультаційних послуг; до повномасштабного вторгнення 24.02.2022 відповідачем надавались послуги, однак після цього директор позивача зайняв позицію категоричної відмови від дій по забезпеченню можливостей довиконання цього договору; в липні 2023 року на зв`язок з відповідачем для медіації вийшла Іщенко А.М., з якою було проведено ряд зустрічей на врегулювання розбіжностей щодо співпраці між сторонами, якою було сформовано Попередній висновок переговорного процесу, у якому зазначено про виконання даного договору; відповідач був позбавлений можливості надати відзив на позову у справі, оскільки документи, які засвідчують надання послуг, знаходились у ФОП Плахути С.Ф., який знаходився на тривалому відновленні після перенесеному інсульту, також суд не надав можливості залучення ФОП Плахути С.Ф. як третьої особи та відмовив у об`єднанні даної справи та справи №927/465/24, в якій розглядається позов з цих же правовідносин.

Також заявлене клопотання про долучення доказів, яке мотивоване тим, що відповідач не міг надати їх суду першої інстанції, оскільки вони знаходились у ФОП Плахути С.Ф., що учасником спільного з відповідачем консультування позивача, який перебував на тривалому відновленні після хвороби та надав докази відповідачу лише 29.07.2024.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржувані рішення і додаткове рішення суду без змін, посилаючись на те, що відповідач у встановлений судом строк (17.07.2024) не подав відзив на позовну заяву, проігнорував вимогу суду надати договір №01/01-22 від 03.01.2022, натомість 15.07.2024 подав клопотання про залучення третьої особи і об`єднання справ та заяву про заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, в задоволенні яких обґрунтовано відмовлено судом першої інстанції; надані відповідачем докази не підлягають прийняттю, оскільки він не повідомляв суд першої інстанції про неможливість їх надання у встановлений строк з об`єктивних причин; посилання на знаходження документів у його колеги Плахути С.Ф. , який перебував на лікуванні, є необгрунтованими, оскільки з наданої виписки вбачається, що останній перебував на лікуванні з 28.05.2024 по 03.06.2024, а провадження у справі порушено 21.06.2024; надані відповідачем докази на стадії апеляційного розгляду справи не підлягають прийняттю; доводи відповідача, а також надані ним докази, виходять за межі встановлених законом підстав для апеляційного оскарження та не спростовують фактичних обставин справи і правових висновків, встановлених судом першої інстанції; подані відповідачем документи не доводять факту надання ним послуги, визначеної у спірному договорі; замісить надання послуги відповідач намагається нібито "виправдати" себе та припустити, що такі послуги почали надаватись; дії відповідача спрямовані на затягування судового процесу; відповідач просить скасувати додаткове рішення суду, однак не надав жодних обґрунтувань на підтвердження своїх вимог. Також просить стягнути понесені витрати (в тому числі на правову допомогу, докази чого будуть надані додатково.

У відповіді на відзив відповідач заперечив проти доводів позивача, посилаючись на те, що суд першої інстанції визнав встановленими недоведені обставини, що мають значення для справи і проігнорував факт, що сторони вступили у комплексні договірні відносини, яки врегульовані чотирма договорами; суд першої інстанції не залучив до участі у розгляді справи особу, питання про права, інтереси та обов`язки якої вирішив у рішенні, оскільки згідно договорів від 01.07.2021 та від 12.10.2021 відповідач для реалізації послуг залучив практика-консультанта ФОП Плахуту С.Ф.; суд не надав коректної правової оцінки предмету спірного договору; рішення суду прийняте з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності); суд необґрунтовано відхилив заяву із запереченнями про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; суд не надав належного значення зловживанням процесуальними правами з боку позивача, який одночасно звернувся до суду з однорідними позовами; суд не перевірив повноважень представниці позивача - адвоката Іщенко Г.М. та не взяв до уваги конфлікт інтересів, оскільки вона була медіатором між сторонами, тому не може бути представником позивача у судовому провадженні у конфлікті (спорі), в якому була медіатором; враховуючи вказані обставини, що свідчать про конфлікт інтересів представника позивача, у покладенні не відповідача витрат на правову допомогу вбачається порушення норм матеріального права. Також до відповіді на відзив додано ряд додаткових доказів.

Відповідач (апелянт) та його представник у судовому засіданні підтримали клопотання про долучення доказів, також підтримали доводи, викладені у апеляційній скарзі, та просили її задовольнити, також на запитання суду відповідач підтвердив факт укладання договору надання консультаційних послуг №01/01-22 від 03.01.2022, не підписаний примірник якого знаходиться у матеріалах справи.

Представники позивача у судовому засіданні заперечили проти долучення додаткових доказів та проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві; адвокат позивача пояснила, що до досудового врегулювання спору була залучена позивачем в якості адвоката, а не медіатора, угода про медіацію не укладалась; на запитання суду керівник позивача підтвердив факт укладання договору надання консультаційних послуг №01/01-22 від 03.01.2022, не підписаний примірник якого знаходиться у матеріалах справи.

Розглянувши клопотання відповідача про долучення додаткових доказів, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Частиною 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

До апеляційної скарги додано ряд доказів, які не подавались суду першої інстанції, а саме: копія паспорта громадянина України Плахути С.Ф. , копія ІПН Плахути С.Ф. , копію виписки №11122 із медичної карти стаціонарного хворого Плахути С.Ф. , скріншоти з поштової скриньки ФОП Плахути С.Ф., два йфайли з вкладенням "Програма Партитет-К 2021" та "Програма партитет-К 2021 План", файли із вкладенням "Програма Партитет-К 2021", скріншоти з розділу "Аналітика" ютуб-каналу Плахути С.Ф., скріншоти з телеграму Плахути С.Ф. з впфілкування з адвокатом Анною Ішенко, файл "31.07.2023_стан виконання договорів", файл "попередній висновок", дидактичні навчальні матеріали корпоративної програми освоєння Теорії Обмежень, роздруківка книги Джеральда Кендала, скріншот з програми вайбер Плахуити С.Ф.

До відповіді на відзив відповідачем також додано ряд доказів, які не подавались суду першої інстанції, а саме: скріншоти електронного листування між Плахута С.Ф. та медіатором Іщенко Г.М. в месенджері Телеграм, копію первинного листа-запрошення на онлайн зустріч від іщенко Г.М. , копію попереднього висновку щодо результатів переговорного процесу та варіантів реального вирішення спору з медіатором.

Відповідача вказує, що вказані докази не були подані суду першої інстанції, оскільки вони знаходились у ФОП Лахути С.Ф., який перебував на тривалому відновленні після хвороби та надав докази відповідачу лише 29.07.2024.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21 червня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; задоволено клопотання позивача про витребування доказів; у порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу ухвалено витребувати у Фізичної особи-підприємця Кеба Дмитро Анатолійович належним чином засвідчену копію підписаного Договору №01/01-22 про надання консультаційних послуг від 03 січня 2022 року; зобов`язано відповідача надати суду витребувані судом документи в строк до 15 липня 2024 року; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини протягом 15 календарних днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Вказана ухвала отримана відповідачем 02.07.2024, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, отже останнім днем для подачі відзиву на позов є 17.07.2024.

Однак, відповідач у вказаний строк відзив на позов не подав, натомість подав до суду 15.07.2024 клопотання про залучення третьої особи - ФОП Плахуту Сергія Федоровича, заяву із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та клопотання про об`єднання справ.

Також відповідач не надав витребувану судом належним чином засвідчену копію підписаного Договору №01/01-22.

Частиною 3 ст. 80 ГПК України встановлено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно частини 4 ст. 80 ГПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції не повідомив суд про неможливість подання доказів, які він наразі додав до апеляційної скарги, не повідомив суду про причини неподання цих доказів, не надав докази, які підтверджують здійснення всіх залежних від нього дій, спрямованих на отримання цих доказів.

У поданих відповідачем до суду клопотаннях і заявах також відсутні посилання на те, що ФОП Плахута С.Ф. має будь-які докази, що стосуються предмету даного спору.

Згідно частини 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи викладене, додані до апеляційної скарги та до відповіді на відзив нові докази не приймаються судом, оскільки прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто, без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач у позовній заяві зазначає, що 03.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство Паритет-К" (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Кеба Дмитро Анатолійович (Виконавець) було укладено договір про надання консультаційних послуг №01/01-22 (далі - Договір) .

Позивачем долучено до позовної роздруківку вказаного договору (том 1 а.с.44-46), який не містить підписів ні позивача, ні відповідача.

Позивач вказує, що направив два підписаних ним примірки договору відповідачу для підписання, однак останній їх не повернув. Відповідач визнає укладання вказаного договору, проте на вимогу суду першої інстанції засвідчену копію договору до матеріалів справи не надав, а також не пояснив причин не повернення позивачу підписаного примірника договору.

Відповідно до п.1.1. Договору, Замовник доручає та сплачує, а Виконавець бере на себе зобов`язання надати Замовнику навчально-консультаційні послуги із питань методологічного забезпечення застосування рішень та практики підходів Теорії Обмежень (ТОС) в управлінні бізнесом та безпосередньо Компанії-Замовник.

Згідно до пункту 1.2 Договору сторони визначили, що метою надання Виконавцем навчально-консультаційних послуг по даному Договору є передача спеціальних знань, практики їх використання та методологічного забезпечення впровадження логістичних рішень ТОС, а як результат - сформоване у членів управлінської команди стійке розуміння алгоритма використання концепції та рішень ТОС для розуміння причинно-наслідкових зв`язків при реалізації програми "Viable Vision" ("Дієве бачення").

Відповідно до п. 1.8 умов Договору сторони погодили, що послуги надаються в такому порядку та у вказані строки:

1.8.1. Послуги на виконання п.п. 1.4.-1.5. - в період з 10.01.2022 до 28.02.2022;

1.8.2. Послуги на виконання п. 1.6. - в період з 01.02.2022 до 28.02.2022;

1.8.3. Послуги на виконання п. 1.7. - в період з 25.02.2022 до 28.02.2022.

У пункті 2.1. Договору сторони погодили, що сукупна вартість послуг становить 120000,00 грн без ПДВ.

Замовник здійснює оплату послуг шляхом внесення(перерахування) передоплати, що поділена на три рівні частини відповідно до наступного графіку:

- до 19.01.2022 - 40000,00 грн без ПДВ;

- до 02.02.2022 - 40000,00 грн без ПДВ;

- до 02.03.2022 - 40000,00 грн без ПДВ.

У матеріалах справи містяться копії платіжних інструкцій про перерахування позивачем передплати відповідачу на загальну суму 120000,00 грн (том 1 а.с.47-29), а саме:

- копія платіжної інструкції №351 від 19.01.2022 на суму 40000,00 грн "передплата за послуги, зг. дог. №01/01-22 від 03.01.2022";

- копія платіжної інструкції №532 від 02.02.2022 на суму 40000,00 грн "передплата за послуги, зг. дог. №01/01-22 від 03.01.2022";

- копія платіжної інструкції №802 від 22.02.2023 на суму 40000,00 грн. "оплата за послуги, зг. дог. №01/01-22 від 03.01.2022";

Разом з цим докази виконання відповідачем робіт у матеріалах справи відсутні.

Так, позивач у позовній заяві зазначив, що відповідачем не було надано алгоритму використання концепції та рішень ТОС; не було розроблено тестових матеріалів та не проведено відповідне тестування; не будо надано методологічних, консультацій по практиці застосування логічних рішень ТОС в рамках програми "Viable Vision" ("Дієве бачення"); не було виконано синхронізацію спеціальних знань між членами управлінської команди по суміжним сферам бізнесової діяльності позивача та стійке розуміння інтеграції логістичних рішень ТОС.

На адресу відповідача позивачем було направлено претензію №24 від 05.02.2024 про повернення позивачу заборгованості у розмірі 120000,00 грн. (том 1 а.с.50-53)

Інформаційним листом щодо розгляду претензій за вих.№01/2024 від 06.03.2024 відповідач повідомив, що отримав претензії (№24 та інші) 21.02.2024 за місцем реєстрації вони знаходяться на розгляді у відповідних залучених фахівців. До листа додану скріншоти відстеження відправлень та витяг з ЄДР (том 1 а.с.54-59).

Однак, відповідач по суті претензії не відповів, кошти попередньої оплати позивачу не повернув.

У зв`язку із викладеними обставинами, оскільки відповідач не надав передбачені договором послуги та не повернув отриману суму попередньої оплати, позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 120000,00 грн.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд судом даної справи, не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву.

За наслідками розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно зі статтею 205 ЦК України, правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, між сторонами укладено господарський договір з надання консультаційних послуг №01/01-22 від 03.01.2022, оскільки сторонами вчинено дії, спрямовані на набуття цивільних прав та обов`язків за цим договором і обома сторонами (керівником позивача та відповідачем) в судовому засіданні апеляційного господарського суду підтверджено, що наявна у матеріалах справи роздруківка тексту договору відповідає їх дійсним намірам.

Предметом розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення суми попередньої оплати у зв`язку із тим, що не були надані послуги.

За приписами частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно частинами 1, 2 статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Зі змісту договору від 03.01.2022 вбачається, що сторонами не покладено виконання договору на іншу особи, а у п.1.3 Договору зазначено, що сторони погодили, що виконавець має необхідний рівень кваліфікації та практичної підготовки, володіє методологією, розуміється на підходах Теорії Обмежень (ТОС) та відповідає високому рівню морально-ділових якостей.

Крім цього, у пункті п.5.1 договору сторони погодилися, що текст даного договору, будь-які матеріали, інформація та відомості, які стосуються даного договору, є конфіденційними і не можуть передаватися третім особам без попередньої письмової згоди іншої сторони договору, крім випадків, коли таке передавання пов`язане з одержанням офіційних дозволів, документів для виконання договору або сплати податків, інших обов`язкових платежів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством, яке регулює зобов`язання сторін договору.

У матеріалах справи відсутні докази наявності письмової згоди щодо передачі інформації по договору третім особам.

Частиною 1 статті 903 ЦК України передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 2.1. Договору сторони погодили, що сукупна вартість послуг становить 120000,00 грн без ПДВ. Замовник здійснює оплату послуг шляхом внесення(перерахування) передоплати, що поділена на три рівні частини відповідно до наступного графіку: до 19.01.2022 - 40000,00 грн без ПДВ; до 02.02.2022 - 40000,00 грн без ПДВ; до 02.03.2022 - 40000,00 грн без ПДВ.

У матеріалах справи містяться копії платіжних інструкцій про перерахування позивачем передплати відповідачу на загальну суму 120000,00 грн

Згідно частиною 1 статті 906 ЦК України виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до п. 1.8. умов Договору сторони погодили, що послуги надаються в такому порядку та у вказані строки: 1.8.1. Послуги на виконання п.п. 1.4.-1.5. - в період з 10.01.2022 до 28.02.2022; 1.8.2. Послуги на виконання п. 1.6. - в період з 01.02.2022 до 28.02.2022; 1.8.3. Послуги на виконання п. 1.7. - в період з 25.02.2022 до 28.02.2022.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Пунктом 2.4 Договору встановлено, що по результатам наданих послуг передбаченими п.1.89 підписується Акт приймання-передачі наданих послуг на протязі десяти робочих днів, який стає невід`ємною частиною договору.

Позивачем доведено належними доказами, що ним було сплачено 120000,00грн в якості попередньої оплати за послуги, однак, як вірно встановив суд першої інстанції, відповідач не надав жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт надання ним обумовлених сторонами послуг.

Згідно п.8.2 Договору строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.8.1 Договору та повним його виконанням, але не пізніше 31 грудня 2022 року.

У зв`язку з невиконанням домовленостей, позивач звернувся до відповідача з вимогою (претензією від 05.02.2024) про повернення перерахованих коштів в розмірі 120 000,00 грн. Факт отримання вказаної претензії 21.02.204 підтверджується інформаційним листом відповідача від 06.03.2024.

Вимога позивача залишена відповідачем без відповіді по суті та без задоволення.

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем доведена обставина ненадання відповідачем оплачених послуг, а відповідачем на спростовання зазначеного належних доказів не надано, відповідно, позивач має право вимагати від відповідача повернення сплаченої ним попередньої оплати в сумі 120 000,00 грн. за послуги, які надані не були.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскільки оплачені позивачем послуги не були надані, тому, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності, заявлені позивачем вимоги про стягнення 120 000,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо доводів відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Так, згідно зі статтею 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, отже дана справа є малозначною.

При цьому, складність судової справи є суб`єктивною підставою віднесення справи до категорії малозначних, яку суд оцінює під час розгляду відповідної справи. Водночас розглядаючи цю справу за правилами спрощеного позовного провадження та приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що такий розгляд відповідає завданням та основним засадам господарського судочинства, а її складність не потребувала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Крім цього, відповідно до частини 2 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно ч. 1 ст. 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 4 ст. 250 ГПК України, на яку посилається відповідач, встановлено, що якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2)розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Однак, відповідно до частини 7 ст. 250 ГПК України, частини друга - шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.

Оскільки дана справа є малозначною, вона підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного позовного провадження, а тому є вірним висновок суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Частинами 1, 2 ст. 27 ГПК України визначено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Матеріалами справи підтверджується, що місцезнаходженням відповідача є Чернігівська область, Бахмацький район, с.Курінь, вул.Жилівка, 29.

Згідно частиною 5 ст. 29 ГПК України встановлено, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Отже, у всіх передбачених приписами статті 29 ГПК України випадках, альтернатива загальному правилу підсудності для позивача є факультативною, оскільки позивач самостійно та на власний розсуд може обирати між використанням як загального правила підсудності, так і застосуванням передбаченого законом альтернативного (одного або декількох).

Таким чином, позов подано до Господарського суду Чернігівської області із додержанням територіальна юрисдикції (підсудності), що спростовує відповідні доводи відповідача.

Пунктом 4 ч. 4 ст. 277 ГПК України встановлено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Згідно сталих правових позицій Верховного Суду, рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, або у резолютивній частині рішення суд зазначив про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи.

Однак, у оскаржуваному рішенні суд не робив жодних висновків про права, інтереси та (або) обов`язки ФОП Плахти Сергія Федоровича, оскільки вказана особа не була стороною договору, який укладений між позивачем та відповідачем,.

Згідно ч. 3 ст. 59 ГПК України особа не може бути представником, якщо вона є чи була медіатором під час проведення медіації щодо спору, пов`язаного із справою, що розглядається в суді.

Частиною 2 ст. 7 Закону України "Про медіацію" встановлено, що медіатор не може: бути представником або захисником будь-якої із сторін у досудовому розслідуванні, судовому, третейському чи арбітражному провадженні у конфлікті (спорі), в якому він є чи був медіатором.

Позовна заява подана представником позивача - адвокатом Іщенко Ганною Михайлівною, яка надавала позивачу професійну правничу допомогу на підставі договору №АО-1/30-05/2023 від 30.05.2023 про надання послуг правничої (правової) допомоги, додаткової угоди від 28 лютого 2024 року до Договору №АО-1/30-05/2023 від 30.05.2023 та ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 14 червня 2024 року.

Згідно статті 1 Закону України "Про медіацію" у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) договір про проведення медіації - угода про надання послуг з проведення медіації з метою запобігання виникненню або врегулювання конфлікту (спору), укладена сторонами можливого або наявного конфлікту (спору) та медіатором (медіаторами) у погодженій ними усній чи письмовій формі, яка відповідає вимогам закону;

2) медіатор - спеціально підготовлена нейтральна, незалежна, неупереджена фізична особа, яка проводить медіацію;

3) медіаційна угода - письмова угода учасників правовідносин про спосіб врегулювання всіх або певних конфліктів (спорів), які виникли або можуть виникнути між ними, шляхом проведення медіації. Медіаційна угода може укладатися у формі медіаційного застереження в договорі або у формі окремої угоди.

Представник позивача - адвокат Іщенко Г.М. у судовому засіданні підтвердила, що вона має сертифікат медіатора, однак договір про проведення медіації між позивачем, відповідачем і нею не укладався, також між позивачем і відповідачем не укладалась медіаційна угода, а у досудовому врегулюванні спору вона приймала участь саме як адвокат - представник позивача, а не медіатор, тому має право буди представником у суді.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, які підтверджують укладення договору про проведення медіації та медіаційної угоди, тому апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позовна заява від імені позивача підписана та подана особою, яка має повноваження на ці дії.

Отже, доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Таким чином, суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду Чернігівської області законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Додатковим рішенням Господарського суду Чернігівської області від 01 серпня 2024 року стягнуто з фізичної особи-підприємця Кеба Дмитро Анатолійович на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство Паритет-К" 21925,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач у прохальній частині апеляційній скарзі просить також скасувати додаткове рішення, проте не наводить жодних доводів або обґрунтувань щодо цього.

Згідно ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні вказаного додаткового рішення, апеляційний господарський суд не встановив порушень, які могли б бути обов`язковою підставою для його скасування, а тому додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області підлягає залишенню без змін.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги покладаються на апелянта..

Керуючись ст. ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Кеба Дмитра Анатолійовича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 23 липня 2024 року та додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 01 серпня 2024 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду Чернігівської області.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25.11.2024.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді А.О. Мальченко

О.В. Агрикова