Ухвала

від 22.07.2024 по справі 160/11228/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

22 липня 2024 р.Справа №160/11228/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/11228/24 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), до відповідача-2: ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), третя особа: Дніпропетровський регіональний структурний підрозділ Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (49042, м. Дніпро, Аеропорт ЦА, код ЄДРПОУ: 25533424) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа: Дніпропетровський регіональний структурний підрозділ Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, в який позивач просить:

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити заходи щодо проведення переогляду військовозобов`язаного ОСОБА_1 військово-лікарською комісією вищого рівня у повній відповідності до діючого законодавства;

- визнати протиправним дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо:

- безпідставного вилучення у військовозобов`язаного ОСОБА_1 військовооблікового документу;

- безпідставної зміни військовозобов`язаному ОСОБА_1 військово-облікової спеціальності з 417256А на 420256А;

- необґрунтованої відмови у наданні бронювання від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаному ОСОБА_1 в супереч Порядку бронювання військовозобов`язаних за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та підприємствами, установами організаціями на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2015 № 45, та розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.03.2015 року № 493-р, згідно з переліком посад і професій (додаток до розпорядження № 28);

- видачі Позивачеві повістки з вимогою з`явитися о 14:00 27.03.2024 на відправку для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_4 ;

- визнати протиправним дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо вимоги вилучення у ОСОБА_1 бланку посвідчення про відстрочку для анулювання, викладеної у листі від 02.04.2024 № 160/1/1350 до Дніпропетровського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_2 утриматися від вчинення певних дій, а саме дій щодо призиву військовозобов`язаного ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до закінчення терміну його бронювання, тобто до 22.08.2024

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність дій відповідачів щодо проведення військово-лікарської комісії позивача та надання позивачу відстрочки від мобілізації в зв`язку з бронюванням.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/11228/24 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді ОСОБА_2 .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 травня 2024 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №160/11228/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , до відповідача-2: ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа: Дніпропетровський регіональний структурний підрозділ Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено

12 липня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву про забезпечення позову, яка надійшла від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Позивач просить забезпечити позов наступним чином:

- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі його посадових осіб вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі 160/11228/24.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначає, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20.05.2024 року № 30/1/9358 - згідно облікових даних державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ІКС "Оберіг" - позивач перебуває на даний час на спеціальному обліку та має на даний час відстрочку від призову, на військову службу під час мобілізації, так як заброньований на період мобілізації та у воєнний стан з 22.02.2024 року по 22.08.2024 року. Разом із тим, не зважаючи на наявність у позивача відстрочки як у заброньованої особи, відповідач продовжує вчиняти свідомі, незаконні дії спрямовані на мобілізацію позивача. Так, згідно із листа Відділення поліції № 3 Дніпровського районного управління поліції від 03.06.2024 року №433/4088 - до ІКС ІПНПУ була внесена інформація працівниками ВП № 3 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ЄО № 8685 зареєстрований матеріал з ІНФОРМАЦІЯ_5 від 28.03.2024 року № 1/2653 за фактом ухилення від призову на військову службу під час мобілізації громадянина ОСОБА_1 . А згідно повістки № 0307/101 та направлення на ВЛК вже в липні 2024 року позивач був направлений на ВЛК. До липня 2024 року спроби відповідача мобілізувати позивача не здійснювались враховуючи безперервне перебування позивача на лікарняному з березня 2024 року. На даний час позивач також перебуває на реабілітації З 25.06.2024 по 15.07.2024 року, але не зважаючи на це йому була вручена повістка та його направлено на ВЛК. Таким чином, якщо позивача буде призвано на військову службу під час мобілізації, то він автоматично втратить статус військовозобов"язаної особи і набуде статусу військовослужбовця, а відтак наказ Мінекономіки про його бронювання вже не буде підставою для звільнення з військової служби. Також позивач посилається на стан здоров`я, який є неналежним та лише погіршиться в разі його мобілізації.

Згідно ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову та подані матеріали, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно із ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією із гарантій захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб - позивачів (майбутніх позивачів) в адміністративному процесі; механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, ухваленого в адміністративній справі на користь позивача. Водночас заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (майбутнього позивача) до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадку, коли захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їхнього відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також, якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень (відповідача), та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Із наведеного слідує, що при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог останнього щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 13.07.2023 року у справі №640/16003/22.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими (репутаційними, службовими, іншими) наслідками.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 21.09.2023 року у справі №580/244/23.

Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 Кодекс адміністративного судочинства України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 11.10.2023 року у справі №300/5005/22.

Листом від 21.03.2024 року №22.1-02/106/24 Дніпровський регіональний структурний підрозділ ДП «Обслуговування повітряного руху України» повідомлено відповідача, що позивач обіймає посаду провідного інженера з автоматизованих систем управління повітряним рухом, йому надано відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час на шість місяців (посвідчення НОМЕР_5 від 22.02.2024 року), а також висловлено прохання врахувати вказане при виконанні покладених на відповідача завдань.

Листом відповідача від 27.03.2024 року №4/2634 позивачу повідомлено, що згідно його військово-облікового документу (тимчасову посвідчення № НОМЕР_6 ) медичне пересвідчення позивач мав пройти в першому місяці 2024 року, чого він не зробив, чим порушив п. 10 до додатку №2 Порядку (Постанова Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487). Заміна військово-облікової спеціальності позивача 417256А на військово-облікову спеціальність відбулася згідно Наказу міністерства оборони України від 13.12.2018 року №627. Також слід зазначити, що особа, яка відповідає за військовий облік у «Дніпровський регіональний структурний підрозділ ДП «Обслуговування повітряного руху України» не проводила вчасно звіряння військово-облікових даних працівників з відповідними РТЦК та СП в яких вони перебувають на обліку, що і призвело до того, що на позивача виписали посвідчення по не існуючій військово-обліковій спеціальності.

Також вказано, що відповідач визнає поважною причиною неприбуття позивача до відповідача 27.03.2024 року у зв`язку з медичним висновком від 25.03.2024 року №966В-Е8ХН-АРСС-МВ72, але попереджено, що позивач повинен з`явитися до відповідача протягом двох робочих днів з моменту одужання, в разі своєчасного неприбуття відповідач буде змушений передати матеріали до правоохоронних органів для притягнення позивача до відповідальності.

В зарахуванні на спеціальний військовий облік відмовлено, оскільки військово-облікової спеціальності 417256А, за якою виписане посвідчення № НОМЕР_7 , не існує, ІНФОРМАЦІЯ_6 видав позивачу посвідчення, яке підлягає вилученню та анулюванню.

Зміна ВОС на 420256А відбулася згідно Наказу Міністерства оборони України від 13.12.2018 року №627, який міститься у вільному доступі мережі інтернет.

Листом відповідача від 29.03.2024 року №4/2721 представнику позивача повідомлено, що в зарахуванні на спеціальний військовий облік позивачу відмовлено, військово-облікової спеціальності 417256А, за якою виписане посвідчення №ШВ0022649 не існує, посвідчення підлягає вилученню та анулюванню. Зміна військово-облікової спеціальності 417256А на 420256А відбулася згідно Наказу Міністерства оборони України від 13.12.2018 року №627, який міститься у вільному доступі мережі інтернет.

Позивачем надано розписку, згідно якої позивач отримав повістку на відправку 16:03 20.03.2024 року, ВОС 420256А.

Також позивачем надано мобілізаційне розпорядження, згідно якого ВОС позивача 420256А, позивачу наказано з`явитися протягом 6 годин за адресою: АДРЕСА_4 .

В матеріалах позову міститься посвідчення про відстрочку від призову на військову службу позивача від 22.02.2024 року НОМЕР_8 , згідно якого позивач має відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час (дійсне за наявності військового квитка/тимчасового посвідчення військовозобов`язаного від 04.02.2019 року №001627. ВОС 417256 як працівник ІНФОРМАЦІЯ_7 , посада провідний інженер з АС УПР.

Згідно тимчасового посвідчення військово-зобов`язаного позивача від 04.02.2019 року №001627 він має військово-облікову спеціальність 417256А, категорія 1, визнаний придатним до військової служби 28.01.2019 року, зарахований у запас по досягненню 25 років. Підлягає повторному медичному переосвідченню 01.2024 року.

Відповідно до медичної карти стаціонарного хворого №2786 позивача 30.04.2024 року госпіталізовано.

Згідно виписки від 04.06.2024 року №1653/484 позивач перебував в стаціонарі з 16.05.2024 року.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 14.05.2024 року №30/2/6412 представнику позивача повідомлено, що для вирішення порушеного в зверненні питання необхідно звернутися до відповідача з цією відповіддю та прибути з представником ІНФОРМАЦІЯ_5 та повним комплектом підтверджуючих документів на обласну ВЛК.

Згідно характеристики на інженера радіоелектронних засобів (позивача), виданої у ТОВ «Українська школа сучасник технологій», позивач з 19.03.2024 року працює за сумісництвом на цьому підприємстві, має критично важливе значення для процесу виробництва, є дуже затребуваним для сталої роботи підприємства.

Відповідно до листа Дніпровського РУП ВП №3 ГУНП в Дніпропетровській області від 03.05.2024 року №433/4088 позивач у державному розшуку не перебуває. До ІКС ІПНПУ була внесена інформація 04.04.2024 року працівниками ВП №3 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ЄО №8685 зареєстрований матеріал з ІНФОРМАЦІЯ_5 від 28.03.2024 року №1/2653 за фактом ухилення від призову на військову службу під час мобілізації позивача.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20.05.2024 року №30/1/9358 позивачу повідомлено, що він перебуває на обліку військовозобов`язаних у відповідача, ВОС 420256А, за станом здоров`я 19.03.2024 року визнаний придатним до військової служби. Згідно облікових даних державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ІКС «Оберіг» позивач перебуває на спеціальному обліку, має на даний час відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, так як заброньований на період мобілізації та на воєнний час за підприємством, де працює, з 22.02.2024 року по 22.08.2024 року.

03 липня 2024 року позивачу відповідачем виписано повістку №0307/101 на прибуття до відповідача 10 липня 2024 року.

Позивач висловив доводи щодо очевидної протиправності мобілізаційного розпорядження щодо позивача, оскільки він є заброньованим. Водночас, таке мобілізаційне розпорядження позивачем наразі не оскаржено.

Окремо суд зазначає, що позивачем надано копії мобілізаційного розпорядження та розписки у повістці на відправку. Згідно їх змісту позивач 20.03.2024 року отримав мобілізаційне розпорядження на прибуття за відповідною адресою протягом 6 годин.

В свою чергу з листа відповідача від 27.03.2024 року вбачається, що відповідачем надано оцінку поважності причин неприбуття позивача до відповідача 27.03.2024 року (тобто, не через 6 годин від 20.03.2024 року), в той час заяву про забезпечення позову подано після настання зазначеної дати.

При цьому, в матеріалах заяви про забезпечення позову наявна медична документація позивача, згідно якої починаючи з 15.03.2024 року по дату подання цієї заяви позивач перебував в стані тимчасової непрацездатності, однак цей стан переривався. Вказане дає підстави для критичної оцінки доводів позивача про те, що мобілізаційне розпорядження має бути виконане одразу після припинення непрацездатності і потягне за собою негативні наслідки, адже така непрацездатність вже переривалася і відповідні наслідки не настали. Також позивачем не обґрунтовано неминучість та невідворотність виконання ним такого мобілізаційного розпорядження після завершення тимчасової непрацездатності як в аспекті строку дії такого розпорядження, так і в аспекті необхідності волевиявлення саме позивача на виконання відповідного розпорядження.

Отже, відсутні станом на день постановлення цієї ухвали підстави для висновку, що існуватиме неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття заходів забезпечення позову, а також що існуватиме необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому, оскільки позивачем не обґрунтовано невідворотність настання стверджуваних наслідків без застосування заходів забезпечення позову.

Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі №826/13306/18.

Наведені позивачем обґрунтування зводяться до незгоди із діями відповідачів щодо процедури мобілізації.

Однак суд підкреслює, що такі обставини підлягають доказуванню в межах адміністративного процесу під час розгляду адміністративної справи по суті з дотриманням вимог процесуального закону стосовно оцінки доказів, з наданням можливості реалізації прав та виконання обов`язків усіх його учасників й не свідчать про очевидність ознак протиправності дій суб`єкта владних повноважень, охопленого предметом спору, та про порушення такими діями прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 10.10.2023 року у справі №120/2284/23.

Судження позивача про очевидний протиправний характер спірного правового акту мають суб`єктивний характер та обумовлені його процесуальним становищем зацікавленої сторони.

Наявність очевидної протиправності спірного правового акту в даному випадку може бути виявлена судом при розгляді справи по суті, на підставі з`ясування фактичних її обставин, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їхній сукупності.

Аналогічні правові висновки міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 13.07.2023 року у справі №640/16003/22, від 24.05.2023 року у справі №640/10883/22.

Суд зазначає, що необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження.

Доводи позивача про наявність у нього хвороб за змістом є підставою позову, а не підставою для застосування заходів забезпечення позову, відповідні обставини оцінено судом раніше.

Лист відповідача-2 від 14.05.2024 року також не надає додаткових характеристик поведінці відповідачів, оскільки за змістом є запрошенням до використання наявної процедури проведення обласної ВЛК.

Характеристика від ТОВ «Українська школа сучасних технологій» не має юридичного значення для вирішення заяви про забезпечення позову, оскільки відомості такої характеристики не впливають на обставини, які досліджуються під час вирішення питання про забезпечення позову (очевидна протиправність правового акту або незворотність наслідків в разі невжиття заходів забезпечення позову).

Додатково наданий лист відповідача-2 від 20.05.2024 року за змістом має доказове значення у справі та визначає правовий стан позивача, однак не свідчить сам по собі про безпосередню небезпеку заподіяння шкоди права позивача.

Відсутні підстави для висновку про існування такої небезпеки і з огляду на повістку від 03.07.2024 року, оскільки вона не містить відомостей про мету виклику та інші обставини, з яких можна було б встановити існування ризиків для позивача та строк прибуття станом на момент розгляду заяви про забезпечення позову минув. В свою чергу записи на звороті цієї повістки вчинені невстановленими особами і також не містять інформації про існування ризиків для позивача, які б могли бути підставою для застосування заходів забезпечення позову.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд зазначає, що задоволення заяви в спосіб, який пропонує позивач, фактично є вирішенням спору по суті без судового розгляду, що є неприпустимим.

Відтак, правомірність та оцінка дій відповідачів підлягає з`ясуванню під час розгляду справи по суті та буде надана судом за результатами розгляду справи.

За таких обставин, враховуючи приписи наведених положень актів національного законодавства, суд дійшов висновку, що у даному випадку підстави, передбачені ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України для забезпечення даного позову - відсутні, тому відмовляє у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

У зв`язку з перебуванням судді Боженко Н.В. у відпустці в період надходження заяви, ухвала постановлена в перший робочий день судді 22 липня 2024 року.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко