Рішення

від 19.07.2024 по справі 200/2126/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2024 року Справа№200/2126/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ ВП 44070187) та до Державної податкової служби України про визнання протиправним і скасування рішення та про зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - 1-й відповідач) та до Державної податкової служби України (далі - 2-й відповідач), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Донецькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 10573955/2426912484 від 19.02.2024 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 4 від 31.12.2023 року;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 4 від 31.12.2023 року, складену Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 , датою її подання.

В обґрунтування позову позивачка посилається на те, що за результатами господарської діяльності нею, відповідно до вимог, встановлених нормами Податкового кодексу України, було складено направлено на реєстрацію податкову накладну № 4 від 31.12.2023 року на суму 480000,00 грн, у тому числі 80000,00 грн ПДВ, реєстрація якої була зупинена.

Зокрема, відповідно до квитанції від 18.01.2024 року реєстрація податкової накладної № 4 від 31.12.2023 року в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) зупинена згідно з пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України у зв`язку з тим, що обсяг постачання товару/послуги 77.12 перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (показник "D" = 7.6402%, "Рпоточ" = 0).

29.01.2024 року позивачкою були направлені письмові пояснення і додаткові первинні документи щодо господарської операції за податковою накладною № 4 від 31.12.2023 року, необхідні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Разом із тим, 19.02.2024 року за рішенням Комісії Головного управління Державної податкової служби України у Донецькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН (далі - Комісія) № 10573955/2426912484 було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 4 від 31.12.2023 року в ЄРПН.

У подальшому позивачкою було направлено скаргу на рішення Комісії, до якої додано копії документів, підтверджуючих здійснення господарської операції.

За результатами розгляду поданої скарги було прийнято рішення, якими вказану скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Позивачка у справі вважає спірне рішення про відмову в реєстрації у ЄРПН податкової накладної № 4 від 31.12.2023 року протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Відповідачі позов не визнали, подали до суду відзиви на позовну заяву, в яких просять суд повністю відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову, відповідачі, серед іншого, з посиланням на положення Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року № 1165, вказують на те, що за результатами автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків податковим органом прийнято спірне рішення № 10573955/2426912484 від 19.02.2024 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 4 від 31.12.2023 року в ЄРПН, оскільки позивачкою не було надано у повній мірі достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної документів, у тому числі додатково.

Зокрема, як зазначають відповідачі, Комісією були проаналізовані подані позивачкою письмові пояснення і копії документів та прийнято рішення про направлення повідомлення від 05.02.2024 року № 10505470/2426912484 про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання щодо прийняття Комісією рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, за формою згідно з додатком 2 до Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який був затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 року № 520, з пропозицією щодо надання платником податку додаткових пояснень та копій документів, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в ЄРПН, а саме - інформації щодо кількості працівників.

При цьому відповідачі звертають увагу на те, що у вказаному повідомленні, яке було направлено позивачці, конкретно визначено, яку додаткову інформацію необхідно надати для прийняття Комісією рішення про реєстрацію податкової накладної.

Разом із тим, як стверджується відповідачами, позивачкою не надано повідомлення про подання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання щодо прийняття Комісією рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, у зв`язку з чим 19.02.2024 року Комісія прийняла рішення № 10573955/2426912484 про відмову в реєстрації податкової накладної № 4 від 31.12.2023 року в ЄРПН.

За цих обставин відповідачі у поданих до суду відзивах на позовну заяву вказують на правомірність і обґрунтованість оскаржуваного позивачкою рішення про відмову в реєстрації податкової накладної № 4 від 31.12.2023 року.

Серед іншого, відповідачі зауважують, що надане позивачкою до суду повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту не може вважатися належним доказом у справі, оскільки це повідомлення не надавалося до податкового органу.

Також відповідачі у відзивах на позовну заяву зазначають про те, що позовні вимоги стосовно зобов`язання зареєструвати податкову накладну № 4 від 31.12.2023 року в ЄРПН є втручанням у дискреційні повноваження Державної податкової служби України.

З приводу витрат на професійну правничу допомогу відповідачі у відзивах на позов вказують на те, що позивачкою не доведено, що розмір витрат є реальним і що такі витрати були фактичними та неминучими, а їх розмір є обґрунтованим.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.04.2024 року позовну заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ ВП 44070187) та до Державної податкової служби України про визнання протиправним і скасування рішення та про зобов`язання вчинити певні дії було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 200/2126/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Частиною 5 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Ухвалою суду від 19.07.2024 року відмовлено у задоволенні поданого 2-м відповідачем до суду клопотання про розгляд цієї справи у порядку загального позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів та прийняти дане рішення у порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Позивачка у даній справі, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , зареєстрована у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як фізична особа - підприємець (код НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності позивачки є: "43.41 Вантажний автомобільний транспорт".

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію платником податку на додану вартість № 59175251 серії НВ № 149341 від 03.11.2004 року позивачка є платником ПДВ.

01.01.2023 року позивачкою був укладений договір оренди вантажного транспортного засобу № 1/01ОВ-23 із Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 .

В рамках зазначеного вище договору Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було надано послуги з оренди вантажного транспортного засобу, в тому числі у грудні 2023 року на суму 480000,00 грн (з ПДВ).

У зв`язку з цим позивачкою було складено та 18.01.2024 року направлено на реєстрацію відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкову накладну № 4 від 31.12.2023 року на суму 480000,00 грн (з урахуванням ПДВ).

За результатами обробки податкової накладної позивачкою було отримано квитанцію від 18.01.2024 року про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, згідно з якою реєстрацію податкової накладної № 4 від 31.12.2023 року в ЄРПН зупинено.

Як видно з квитанції, реєстрація в ЄРПН податкової накладної № 4 від 31.12.2023 року була зупинена відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 ПК України, оскільки обсяг постачання товару/послуги 77.12 перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (показник "D" = 7.6402%, "Рпоточ" = 0).

Позивачці було запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

29.01.2024 року позивачкою були направлені письмові пояснення і додаткові первинні документи щодо господарської операції за податковою накладною № 4 від 31.12.2023 року, необхідні, на її думку, для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

05.02.2024 року Комісією було направлено позивачці повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання щодо прийняття Комісією рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, за № 10505470/2426912484, а саме - інформації щодо кількості працівників.

Дане повідомлення було складене за формою, передбаченою додатком 2 до Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який був затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 року № 520.

Як вказують відповідачі, позивачкою не надано повідомлення про подання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання щодо прийняття Комісією рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

Доказів подання такого повідомлення позивачкою до суду також не надано.

Водночас, позивачкою було надано до суду повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту від 08.02.2024 року, складене за формою, встановленою у додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2015 року № 413, згідно з яким позивачкою 08.02.2024 року було оформлено на роботу 3 наймані працівники.

Також позивачкою надано до суду пояснення без номеру та без дати до податкової накладної № 4 від 31.12.2023 року, в яких позивачкою описано наведені вище обставини, зокрема, щодо прийняття на роботу працівників, однак доказів направлення цих пояснень на розгляд Комісії або на адресу 1-го відповідача позивачкою до суду не надано.

Крім того, як видно зі змісту даних пояснень, ці пояснення були складені позивачкою вже після прийняття спірного рішення, оскільки містять посилання на це рішення.

Рішенням Комісії від 19.02.2024 року № 10573955/2426912484 позивачці відмовлено у реєстрації податкової накладної № 4 від 31.12.2023 року в зв`язку з ненаданням/частковим наданням додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в ЄРПН, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття Комісією рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, платником податку.

Не погоджуючись із рішенням Комісії, позивачка звернулася зі скаргою (з доданням до неї відповідних документів), у якій просила скасувати вказане рішення та зареєструвати податкову накладну № 4 від 31.12.2023 року в ЄРПН.

За результатами розгляду даної скарги було прийнято рішення № 12339/2426912484/2 від 01.03.2024 року, яким ця скарга була залишена без задоволення, а рішення Комісії від 19.02.2024 року № 10573955/2426912484 - без змін.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України установлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; дата відвантаження товарів.

Відповідно до положень пунктів 201.1 та 201.10 статті 201 ПК України на платника податку покладено обов`язок на дату виникнення податкових зобов`язань скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.16 статті 201 ПК України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

11.12.2019 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 1165 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних", якою було затверджено, зокрема, Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 1165).

Відповідно до пункту 7 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Пунктом 10 Порядку № 1165 визначено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 1165 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Відповідно до пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (що є Додатком 3 до Порядку № 1165) відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/ послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 року у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 року № 520 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 року за № 1245/34216) було затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 520).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 520 установлено, що перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 520 комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Згідно з пунктом 13 Порядку № 520 рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Як вже зазначалося вище, підставою для відмови у реєстрації податкової накладної № 4 від 31.12.2023 року визначено ненадання/часткове надання платником податку додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у цій податковій накладній, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття Комісією рішення про реєстрацію вказаної податкової накладної.

У своїх постановах Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття (постанови Верховного Суду від 02.04.2019 року у справі № 822/1878/18 та від 04.08.2021 року у справі № 0840/4088/18).

Так, у постанові від 04.08.2021 року у справі № 0840/4088/18 Верховний Суд, зокрема, вказав на те, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій контролюючого органу.

Водночас, у постанові від 07.12.2022 року у справі № 500/2237/20 Верховним Судом викладено правовий висновок, згідно з яким, приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. Предметом розгляду в даній справі є виключено стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

У постанові від 04.08.2021 року у справі № 0840/4088/18 Верховний Суд зауважив, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків, тоді як вживання контролюючим органом загального посилання на відповідний пункт Критеріїв ризиковості платника податку, без наведення відповідного положення, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження прав платника податків. Таким чином, якщо таке рішення контролюючого органу не містить та/або відповідним контролюючим органом чітко не зазначено, якому саме критерію ризикованості платника податку відповідав такий платник, і не вказано документів, яких платником податків не було подано контролюючому органу на підтвердження реальності господарських операцій, таке рішення контролюючого органу є прийнятим не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Відповідно до висновку, наведеного Верховним Судом у постанові від 03.11.2021 року у справі № 360/2460/20, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості, вмотивованості акта індивідуальної дії має наслідком визнання його протиправним.

Правові норми, закріплені у пункті 11 Порядку № 1165, містять вимогу стосовно того, що рішення комісії контролюючого органу повинно містити чітку та конкретну підставу для відмови у реєстрації податкової накладної.

Як видно зі змісту квитанції від 18.01.2024 року про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, відомості про необхідність надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної № 4 від 31.12.2023 року в ЄРПН чи про відмову в її реєстрації, є неконкретизованими (без посилання на конкретну господарську операцію та на дату або період, за який вимагається надати документи; без зазначення, які саме документи вимагається надати та які документи є "достатніми", тощо).

Те ж саме стосується і змісту оскаржуваного рішення, у якому відсутнє посилання на конкретний перелік документів, які не були надані позивачкою на розгляд Комісії, що стало підставою для відмови у реєстрації спірної податкової накладної.

29.01.2024 року позивачкою було подано повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригувань, реєстрацію яких зупинено.

До вказаного повідомлення про надання пояснень позивачкою були додані документи на підтвердження викладених у поясненнях обставин (разом - 6 додатків).

Відповідачами не наведено достатнього обґрунтування підстав неврахування наданих позивачкою разом із поясненнями до контролюючого органу документів.

Суд зауважує, що вимагання у позивачки в повідомленні № 10505470/2426912484 від 05.02.2024 року надання інформації щодо кількості працівників є теж безпідставним.

Так, відсутність або недостатність, на думку податкового органу, у позивачки або ж її контрагента матеріальних і трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання господарських операцій та не свідчать про одержання необґрунтованої податкової вигоди, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), тощо.

Аналогічна правова позиція була наведена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 року у справі № 810/4391/16.

Суд наголошує на тому, що контролюючий орган, приймаючи рішення про реєстрацію відповідної податкової накладної, не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивачки на предмет їх реальності.

Ненадання позивачкою на вимогу Комісії інформації стосовно кількості працівників, подання якої не передбачено чинним законодавством, свідчить про протиправність відмови у реєстрації спірної податкової накладної з підстав ненадання цієї інформації.

Таким чином, відповідачами, відповідно до вимог частини 2 статті 77 КАС України, не доведено правомірність прийняття рішення від 19.02.2024 року № 10573955/2426912484.

У зв`язку з викладеним суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Комісії Головного управління у Донецькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 10573955/2426912484 від 19.02.2024 року про відмову в реєстрації податкової накладної від 31.12.2023 року № 4 є правомірними і обґрунтованими, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Постановляючи відповідні висновки, судом, крім наведених вище, взято до уваги також правові позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах, висловлені у постановах від 01.12.2021 року у справі № 600/1878/20-а, від 20.01.2022 року у справі № 140/4162/21 та від 29.06.2022 року у справі № 380/5383/21.

З приводу вимог про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну № 4 від 31.12.2023 року в ЄРПН суд зазначає наступне.

Положеннями пункту 13 Порядку № 520 визначено, що рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 19 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246 (далі - Порядок № 1246), податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких було зупинено, реєструється у день настання, зокрема, однієї з таких подій:

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення);

Згідно з пунктом 20 Порядку № 1246 внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу 10 пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку. Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

Таким чином, реєстрація в ЄРПН податкових накладних, реєстрацію яких попередньо було зупинено, є повноваженням Державної податкової служби України, а днем реєстрації податкових накладних може бути день, вказаний у рішенні суду.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 10 частини 2 та абзацом 2 частини 4 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням встановлених судом обставин щодо протиправного прийняття Комісією рішення про відмову у реєстрації податкової накладної № 4 від 31.12.2023 року в ЄРПН, та приймаючи до уваги відсутність законодавчо закріплених перешкод для здійснення такої реєстрації, відповідно до частини 5 статті 242 КАС України суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивачки у даному випадку є зобов`язання Державної податкової служби України здійснити реєстрацію податкової накладної № 4 від 31.12.2023 року в ЄРПН датою її фактичного подання на реєстрацію - 18.01.2024 року.

При цьому суд зауважує, що задоволення позовних вимог про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну датою її фактичного подання на реєстрацію є дотриманням судом гарантій стосовно того, що спір між сторонами буде остаточно вирішено та не є втручанням у дискреційні повноваження 2-го відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачкою документально підтверджено судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн (платіжні інструкції від 18.03.2024 року та від 16.04.2024 року).

Судовий збір було сплачено позивачкою із застосуванням коефіцієнта для пониження розміру ставки судового збору за подання цього позову згідно з частиною 3 статті 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI "Про судовий збір".

У позовній заяві позивачка просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

Як видно зі змісту позовної заяви, вказані витрати складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн та витрат по сплаті судового збору.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачкою надано копії договору про надання правничої допомоги від 06.03.2024 року № 01/03/24, акта наданих послуг б/н від 07.03.2024 року до вказаного договору на суму 15000,00 грн, рахунку № 11/03 від 07.03.2024 року на суму 15000,00 грн, платіжної інструкції від 08.03.2024 року № 1932 на суму 15000,00 грн та розрахунок витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 та пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До пов`язаних із розглядом справи витрат належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову і (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом установлено, що позивачкою у даній справі був укладений договір про надання правничої допомоги від 06.03.2024 року за № 01/03/24 із Адвокатським бюро "Молчанової Наталії" в особі керуючого бюро - адвоката Молчанової Наталії Володимирівни.

Відповідно до ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 08.04.2024 року серії АН № 1393034, який виданий Адвокатським бюро "Молчанової Наталії" на підставі договору від 06.03.2024 року № 01/03/24, правничу допомогу позивачці повинна надавати адвокат Молчанова Наталія Володимирівна (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3538 від 07.03.2012 року), яка і є представницею позивачки у цій справі.

Згідно з пунктом 4.2. договору № 01/03/24 від 06.03.2024 року за правову допомогу, передбачену пунктом 1.2. договору, клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар). Розмір винагороди адвоката при наданні правової допомоги складає 3000,00 грн за годину роботи.

Пунктом 4.3. вказаного договору передбачено, що за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В даному акті вказуються обсяг наданої правової (юридичної) допомоги та її вартість.

Відповідно до акта наданих послуг б/н від 07.03.2024 року до вказаного вище договору загальний розмір витрат на правничу допомогу складає 15000,00 грн, у тому числі:

- ознайомлення з документами - усього 20 хвилин, вартість - 1000,00 грн;

- підготовка адміністративного позову - усього 180 хвилин, вартість - 8000,00 грн;

- формування і подання адміністративного позову до суду - усього 60 хвилин, вартість - 3000,00 грн;

- представництво інтересів у суді - усього 60 хвилин, вартість - 3000,00 грн.

На підтвердження факту понесення (сплати) витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн позивачкою було надано рахунок від 07.03.2024 року № 11/03 на суму 15000,00 грн та платіжну інструкцію від 08.03.2024 року № 1932 на суму 15000,00 грн.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частин 6 та 7 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на ту сторону, яка заявляє клопотання з приводу зменшення витрат на оплату правничої (правової) допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, вирішуючи питання, що стосується розміру витрат на правничу допомогу, суд виходить із критеріїв реальності адвокатських витрат, їх розумності та співмірності.

У додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, серед іншого, на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна за своїм змістом позиція була викладена у постанові Верховного Суду від 17.08.2022 року у справі № 580/3324/19.

Крім того, у додатковій постанові від 08.03.2023 року у справі № 873/52/22 Верховним Судом було зазначено, зокрема, про те що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно зі статтею 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 26.02.2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 року у справі "Гімайдуліна та інші проти України", від 12.10.2006 року у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 року у справі "Меріт проти України") заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

У пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі "Lavents v. Latvia" (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Суд враховує, що адміністративна справа № 200/2126/24 віднесена до справ незначної складності, щодо якої, станом на дату звернення позивачки до суду, було сформовано сталу судову практику, а також те, що обсяг обставин, які є предметом доказування у справі, та доказів, якими підтверджуються ці обставини, не є надто значним.

При цьому суд також враховує те, що справа № 200/2126/24 розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, та не потребує, як такого, представництва адвокатом інтересів позивачки у суді (згідно з актом наданих послуг б/н від 07.03.2024 року вартість представництва складає 3000,00 грн).

З огляду на критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що заявлена до відшкодування сума витрат у розмірі 15000,00 грн є завищеною і неспівмірною зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, у зв`язку з чим підлягає зменшенню до 5000,00 грн.

Визначаючи кількість вимог немайнового характеру, які були заявлені позивачкою, суд враховує, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, зобов`язання прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою (постанова Верховного Суду від 06.10.2020 року у справі № 826/11984/16).

Оскільки спір виник внаслідок прийняття протиправного рішення 1-м відповідачем, відшкодування понесених позивачкою судових витрат покладається судом саме на Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області (як відокремлений підрозділ ДПС України, код ЄДРПОУ ВП: 44070187).

З огляду на таке, враховуючи, що судом були задоволені пов`язані між собою немайнові позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення та про зобов`язання вчинити певні дії, за рахунок бюджетних асигнувань 1-го відповідача на користь позивачки підлягають присудженню понесені останньою судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Керуючись Конституцією України, нормами Податкового кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних", постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних", наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних", положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ ВП 44070187) та до Державної податкової служби України про визнання протиправним і скасування рішення та про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Донецькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 10573955/2426912484 від 19.02.2024 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 4 від 31.12.2023 року.

Зобов`язати Державну податкову службу України (код згідно з ЄДРПОУ 43005393, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська пл., буд. 8) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 4 від 31.12.2023 року, складену Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ), датою її подання - 18.01.2024 року.

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ ВП 44070187, місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ ВП 44070187, місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Повне судове рішення складене 19 липня 2024 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Бабіч