Рішення

від 23.07.2024 по справі 806/1726/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 року м. Житомир справа № 806/1726/18

категорія 111030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кусто Агро Фармінг" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.03.2018 №0006221401, № 0006241401,

встановив:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ліщинське" (далі- позивач, Товариство, підприємство, платник) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.03.2018 №0006221401, №0006241401 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 654478,00 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 163619,50 грн.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми податкового кредиту та від`ємного значення з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ТОВ "Агроженерейшн Україна", які належним чином відображені у податковому та бухгалтерському обліках Товариства на підставі відповідних первинних документів, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 21.05.2018, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2018, у задоволенні позову відмовив повністю.

Постановою Касаційного адміністративного суду від 14.12.2023 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2018 скасовано, а справу №806/1726/18 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Cуд зазначив, що суди, дійшовши до висновку про не підтвердження зазначених господарських операцій, не надавши у повній мірі оцінку висновкам акту перевірки, доводам контролюючого органу та доводам позивача, якими вони обґрунтовують свої правові позиції щодо господарських операцій між позивачем та його контрагентом, які слугували підставою для донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість; не досліджено долучені до матеріалів справи на електронному носії електронні таблиці в форматі EXCEL щодо наявності чи відсутності: розрахунки та аналіз, отримані від виконавця послуг, у вигляді технологічних карт та калькуляцій в залежності від виду сільськогосподарських робіт з підготовки та вирощування сільськогосподарської продукції, наявної та необхідної сільськогосподарської техніки, її оптимальних строків виробітки, тощо; облікові регістри, оборотно-сальдові відомості, картки рахунків по субрахунку 631, тощо, на які посилався позивач під час розгляду справи, у запереченнях до акту перевірки, зазначаючи про їх надання податковому органу під час перевірки та не досліджено чи відповідають дані електронні продукти за змістом та об`ємом предмету договору про надання послуг від 30.06.2017 № 30/с/17, та чи здійснено і яким чином їх відображення у регістрах бухгалтерського обліку Товариства.

Також, судами не надано оцінку доводам позивача стосовно направлення відповідачем запита з порушенням вимог ПК України, не перевірено доводи позивача про неможливість направлення запита після закінчення перевірки, не перевірено надані до матеріалів справи розрахунки грошових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та розміру зменшення від`ємного значення податку на додану вартість.

Суди повинні встановити фактичні обставини у справі щодо взаємовідносин позивача з наведеним контрагентом, надати відповідну оцінку таким відносинам з урахуванням аналізу дійсного економічного змісту первинних і бухгалтерських документів, висновків акту перевірки та інших доказів і доводів, які містяться у матеріалах справи.

Суди повинні встановити фактичні обставини щодо виконання або не виконання умов договору, дослідити рух активів, наявність змін у майновому стані платника податків, наявність документів первинної звітності та бухгалтерського обліку, докази використання у господарській діяльності придбаних послуг та інші докази в підтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Ухвалою від 08.01.2024 прийнято справу до провадження суддею Капинос О.В. та призначено підготовче судове засідання.

Усними ухвалами, занесеними до протоколу судового засідання від 15.02.2024, замінено позивача у справі ТОВ "Ліщинське" на правонаступника ТОВ "Кусто агро фармінг" та відповідача - Головне управління ДФС в Житомирській області на Головне управління ДПС у Житомирській області.

Ухвалою від 06.03.2024 закінчено підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити. Наполягає на реальності здійснення господарських операцій між ним і його контрагентом, зазначає, що зазначені господарські операції підтверджується належним чином оформленими первинними документами, наданими під час перевірки, а надані суду звіт про ефективність використання виробничого потенціалу і розрахунки (на електронному носії), додані до звіту.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив. Зазначає, що в ході проведення даної перевірки було встановлено отримання СТОВ "Ліщинське" послуг нематеріального характеру отримані від ТОВ "Агроженерейшн Україна": відповідно до договору про надання послуг від 30.06.2016 було надано консультаційні послуги та допомога з питань проведення оцінки ефективності використання виробничого потенціалу та обґрунтування напряму її підвищення, аналіз виробничої необхідності в придбанні певних видів сільгосптехніки з врахуванням особливостей вирощуваної сільгосппродукції, з наданням подальших рекомендацій у вигляді звіту та розрахунків. У наданому звіті відсутні розрахунки, наявні лише загальні фрази. Дані первинні документи не розкривають суті господарської операції та не дають можливості зробити висновок про використання даних послуг позивачем у виробничій діяльності. Позивачем до позову не надано банківські виписки про оплату за надання послуг.

Усною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 21.03.2024 суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Контролюючим органом проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства, за результатами якої складено акт від 28.02.2018 №263/06-30-14-01/03745723 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки, листом від 26.03.2018 відповідач повідомив про залишення без змін акту перевірки.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.03.2018:

№0006221401, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2017 року на суму 345522,00 грн за податковою декларацією з податку на додану вартість від 16.01.2018 №9295000960;

№0006241401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1107849,00 грн, в тому числі: за податковими зобов`язаннями в сумі 886279,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 221570,00 грн.

в частині визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 654 478,00 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 163 619,50 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.187.1. ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Приписами п.198.1. ст.198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Положеннями п.198.2. ст.198 ПК України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3. статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п.198.5. ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1. статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

- в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

- в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

- в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

- в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У відповідності до п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Приписами статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Пунктом 201.10. ст.201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.44.1. ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 85.4 статті 85 ПК України передбачено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. При цьому, право на бюджетне відшкодування частини від`ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг) отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

У свою чергу, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих витрат та податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з ПДВ, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний дохід на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Як встановлено судом, податковим повідомленням-рішенням:

№0006221401 позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2017 року на суму 345522,00 грн за податковою декларацією з податку на додану вартість від 16.01.2018 №9295000960;

№0006241401 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 654 478,00 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 163 619,50 грн.

Вирішуючи питання правомірності прийняття спірних рішень, з врахуванням висновків Верховного Суду, суд виходить з наступного.

Так, згідно акту перевірки, контролюючим органом встановлено, що товариство за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 задекларувало податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 11 059058 грн (т. 1 а.с.68).

Встановлене порушення полягає у зазначенні заниженої суми зобов`язань за вказаний період у розмірі 1000000 грн, а саме формування податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість за операціями з постачання консультаційних послуг за листопад 2017 року.

Податкова накладна від 30.11.2017 № 33 на суму ПДВ 1000000,00 грн зареєстрована в ЄРПН 13 грудня 2017 року за № 926557828 (т.1 а.с.35).

Позивачем на порушення п.198.5 от. 198 Податкового кодексу України не нараховані податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України і не зареєстровано в ЄРПН податкову накладну за послугами, які призначаються для їх використання в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, а саме: щодо взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ "Агроженерейшн Україна" в частині отримання СТОВ "Ліщинське" послуг нематеріального характеру.

Відповідно до даних по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" сальдо розрахунків станом на 31.12.2017 року становить Кт 6000000 грн., тобто розрахунки не проведені.

Суд погоджується з висновками контролюючого органу, з огляду на таке.

Відповідно до договору про надання послуг від 30.06.2016 року №30/с/17 ТОВ "Агроженерейшн Україна" було надано консультаційні послуги СТОВ "Ліщинське" та допомогу з питань проведення оцінки ефективності використання виробничого потенціалу та обґрунтування напряму її підвищення, аналіз виробничої необхідності в придбанні певних видів сільгосптехніки з врахуванням особливостей вирощуваної сільгосппродукції, з наданням подальших рекомендацій у вигляді звіту та розрахунків.

Як вбачається з договору про надання послуг Замовник (СТОВ "Ліщинське") доручає, а Виконавець (ТОВ "Агроженерейшн Україна" бере на себе зобов`язання надати послуги, що включають: консультаційні послуги та допомогу замовнику з питань, проведення оцінки ефективності використання потенціалу Замовника та обґрунтування напряму її підвищення; аналіз виробничої необхідності Заявника в наявній та придбанні певних видів сільськогосподарської техніки з врахуванням особливостей і вирощуваної сільськогосподарської продукції, з наданням подальших рекомендацій у вигляді звіту та розрахунків (додаток до договору), а Замовник зобов`язується оплатити зазначені послуги відповідно до цього договору.

У розділі 3 цього договору "Розмір і порядок оплати" визначено розмір і порядок оплати за надані послуги, зокрема пті..3.3.1 оплата проводиться у безготівковій формі до 15 числа місяця наступного за місцем складання акту виконаних робіт (наданих послуг).

В акті здачі - приймання робіт №363 від 30.11.2017 вказано , що виконавцем за договором від 30.06.2017р. надані для замовника послуги - консультування з питань комерційно діяльності, ціна даних послуг 6 000 000грн., у т.ч. ПДВ 1000000грн.

Підпунктом 139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з ч.1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підставі п.85.2. ст.85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Податковий орган із запитом від 12.02.2018 звернувся до суб`єкта господарювання з метою отримання первинних бухгалтерських документів (т.1 а.с.132-133).

Разом з листом від 15.02.2018 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ліщинське" направило договір про надання послуг від 30.06.2017 №30/с/17, акт виконаних робіт від 30.11.2017 та звіт про ефективність використання виробничого потенціалу (т.1 а.с.134-136).

З метою встановлення всіх обставин, контролюючий орган звернувся з повторним запитом від 22.02.2018 (т.1 а.с.137-138).

Листом від 26.02.2018 позивач повідомив, що всі необхідні документи надані відповідачу під час проведення перевірки, що закінчилась 21.02.2018 (т.1 а.с.139-141).

До матеріалів справи позивачем надано довідку від 28.03.2018 № 78, що підтверджує наявність у власності сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ліщинське" певної сільськогосподарської техніки (т.1 а.с.142-143).

Договором купівлі-продажу № 23/03/18 від 23.03.2018, актом приймання-передачі товару та видатковою накладною № 2 від 12.04.2018 підтверджується факт купівлі позивачем однієї одиниці техніки (трактору колісного, марка САSE MX 310) (т.1 а.с.144-147).

Листом від 26.03.2018 позивач звернувся до ТОВ "Агродженерейшн Україна" з проханням надати інформацію щодо виконавців розрахунків, висновків та рекомендацій (т.1 а.с.148). Відповіддю від 29.03.2018 позивачу повідомлено відомості про осіб, що приймали участь у наданні консультаційних послуг (т.1 а.с.149).

Разом з тим, мо матеріалів справи жодних доказів проведених розрахунків, висновків та рекомендацій не надано.

У розділі 3 вказаного договору про надання послуг встановлено ціну обумовлених послуг, що становить 6000000 грн, у тому числі ПДВ 1000000 грн. Оплата проводиться у безготівковій формі до 15 числа місяця наступного за місяцем складання акту виконаних робіт. Підтвердженням надання послуг є підписаний і скріплений печатками сторін акт виконаних робіт та звіт з розрахунками (т.1 а.с.17-21).

В акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2017 року № 363 зазначено про проведення консультативних робіт з питань комерційної діяльності.

Суд зауважує, що вказаний актне містить жодної інформації щодо змісту та обсягів наданих послуг, що унеможливлює висновок стосовно факту певної господарської операції та її зв`язку з господарською діяльністю позивача (т. 1 а.с.22).

Відповідно до даних по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" сальдо розрахунків станом на 31.12.2017 року становить Кт 6000000 грн.. тобто розрахунки не проведені.

За своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення.

Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись господарські операції. Однак критерієм зменшення бази оподаткування податку на додану вартість є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу.

Отже, аналіз норм чинного законодавства та встановлених умов договору дозволяє зробити висновок, що на підтвердження понесених витрат у зв`язку з оплатою консультаційних послуг, позивач повинен був надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання постачальником конкретних видів послуг та про результат виконання послуги у вигляді звіту.

Позивач обґрунтовуючи підтвердження ним понесених витрат на оплату консультаційних послуг посилається на те, що у звіті зазначено про те, що розрахунки підприємству надаються на електронному носії. На наданих ним електронних носіях містяться такі розрахунки та вся достатня інформація. Окремим файлом розраховано економічну доцільність використання власної сушки в порівнянні з послугами сторонніх елеваторів. Вказані розрахунки позивач використовує у власній господарській діяльності.

Також позивач зазначив, що станом на момент подання відповіді на відзив, розрахунки за договором про надання послуг проведені, шляхом зарахування зустрічних позовних вимог.

Суд не погоджується з доводами позивача, з огляду на таке.

На виконання вимог Верховного Суду судом досліджено та проаналізовано поданий позивачем звіт ефективності використання виробничого потенціалу у сільськогосподарському підприємстві від 30.06.2017 та електронний носій, електронні таблиці в форматі EXCEL.

По перше, суд зазначає, що обґрунтування звіту ефективності використання виробничого потенціалу у сільськогосподарському підприємстві від 30.06.2017 міститься на 6-ти аркушах, при тому, що ціна за отримані послуги з консультації становить 6000000 грн.

Суд зазначає, що у звіті ефективності використання виробничого потенціалу у сільськогосподарському підприємстві від 30.06.2017 встановлені загальні поняття та терміни виробничого потенціалу невизначеного підприємства.

У звіті належним чином не обґрунтовано мотивів, підстав та розрахунків, з яких зроблено висновок стосовно економічної ефективності використання власної сушки в порівнянні з послугами сторонніх елеваторів.

Суд зауважує, що у звіті відсутні пропозиції удосконалення діяльності сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліщинське" та шляхи оптимізації використання виробничих ресурсів. Загалом наведена у звіті інформація має схожість з відомостями взятими з мережі Інтернет (т.1 а.с.23-26).

Суд зазначає, що у звіті відсутній аналіз, розробки та обґрунтовані висновки щодо наданих консультаційних послуг, особисті дані осіб, що проводили розрахунки, надавали висновки та рекомендації, практичне використання таких розрахунків у фінансово-господарській діяльності підприємства та ступінь ефективності при застосуванні.

Крім того, зі змісту документів поданих для підтвердження реальності операції не можливо встановити зміст і обсяг консультаційних послуг, відомості про конкретні результати виконаних робіт, обґрунтування вартості, спосіб вчинення дій. Суб`єктом господарювання не надано жодних документів на підтвердження економічної доцільності понесених витрат та їх необхідності для господарської діяльності підприємства.

Також суд зазначає, що до матеріалів адміністративної справи не були надані належні докази, що ТОВ "Агроженерейшн Україна" могло надавати консультаційні послуги з питань проведення оцінки ефективності використання виробничого потенціалу та обґрунтування напряму його підвищення, ін.

Надані позивачем докази на електронному носії (т.1 а.с.124) також не спростовують висновків контролюючого органу.

Судом були дослідженні надані до матеріалів справи електронні таблиці в форматі EXCEL.

Разом з тим, вказані таблиці містять лише цифрові показники. Однак, жодних пояснень до них, які б дали можливість зробити висновок щодо покращення ефективності використання виробничого потенціалу у сільськогосподарському підприємстві, дані таблиці не містять.

Представник позивача не надав пояснень, які б дали можливість встановити з якою метою кожен з розрахунків використовується чи буде використовуватись у подальшій господарській діяльності, яка економічна вигода буде ним отримана.

В контексті вищенаведеного, логічними є доводи відповідача, які викладені в запереченнях на відповідь на відзив, а саме: "Позивач зазначає, що на підставі цих розрахунків планується оновлення парку сільськогосподарської техніки, в підтвердження прикладає договір купівлі-продажу №23/03/18 від 23.03.2018р., укладений між СТОВ "Ліщинське" та ТОВ "Агрофьюл Україна" щодо купівлі трактору колісного марка CASE MX 310, ціна якого становить 5250,00грн. (у т.ч. ПДВ 1050,00грн.). Напрошується запитання: навіщо платити за консультацію 6000000 грн., щоб купувати б/в трактор за 5250,00 грн. Це ж стосується і питання необхідності використання власної сушки, якщо позивач сам підтверджує необхідність її використання у господарській діяльності. Якщо товариство здійснює певні сільгоспроботи, в першу чергу виникає потреба у якісній сільськогосподарській техніці, а не в сумнівних консультаційних послугах" (т.1 а.с.136).

Отже, суд вважає, що розрахунки, надані на електронному носії не підтверджують економічну доцільність використання позивачем власної сушки в порівнянні з послугами сторонніх елеваторів, послугами яких користується позивач, відтак надані послуги не відповідають економічному змісту договору.

Позивачем не надано документального підтвердження обґрунтування економічної та ділової доцільності придбання таких послуг, обґрунтування їх вартості, та підтвердження використання отриманих послуг в безпосередній господарській діяльності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку позивачем не наведено достатніх доказів реальності здійсненої операції. Надані документи на підтвердження отримання позивачем консультаційних послуг не містять деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строки виконання та результати здійснених заходів, що, у свою чергу, виключає можливість оцінки подальшого використання спірних послуг у діяльності підприємства.

Також, щодо доводів позивача про проведення оплати за договором про надання послуг, суд зазначає, що лише після звернення до суду з вказаним позовом та подання відповідачем відзиву, позивач долучив до матеріалів справи заяву про припинення зобов"язання зарахуванням від 01.03.2018 та акт зарахування зустрічних вимог від 22.03.2018.

З огляду на викладене, суд погоджується з висновками відповідача щодо відсутності підтверджень використання вказаних консультаційних послуг в господарській діяльності сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліщинське".

Таким чином відповідачем правомірно встановлено порушення законодавства та нараховані штрафні санкції.

Також, на виконання вимог Верховного Суду судом перевірено надані до матеріалів справи розрахунки грошових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та розміру зменшення від`ємного значення податку на додану вартість, такі є співмірними зі встановленими порушеннями та правомірними.

Стосовно доводів позивача щодо направлення відповідачем запита від 21.08.2018 з порушенням вимог ПК України, неможливості направлення запита після закінчення перевірки.

Яке вже зазначалося, у зв"язку ненаданням всіх необхідних документів на запит від 12.02.2018, з метою встановлення всіх обставин, контролюючий орган звернувся з повторним запитом від 22.02.2018 (т.1 а.с.137-138).

Листом від 26.02.2018 позивач повідомив, що всі необхідні документи надані відповідачу під час проведення перевірки, що закінчилась 21.02.2018.

Пунктом 73.3 статті 73 ПК України, передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:

податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;

акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

У разі проведення зустрічної звірки платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. Документальне підтвердження цієї інформації на вимогу контролюючого органу може бути надано в електронному або паперовому вигляді на вибір платника податків.

Разом з тим, суд зазначає, що запит від 22.02.2018 відповідав встановленим вимогам податкового законодавства, оскільки містив у собі фактичну і правову підстави для направлення запиту, опис інформації, що запитується, а також орієнтовний перелік документів, що її підтверджують. Водночас, на запит відповідача позивачем витребуваних документів надано не було.

Крім того, суд зазначає, у відповідно до положень статті 73 КАСУ разі, якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

В той же час, абзац перший - п`ятий п.73.3 ст.73 КАСУ не містить вказівки на те, що у контролюючого органу відсутні законні підстави для надіслання запиту про надання додаткових документів після закінчення перевірки.

Більш того, перевірка проводилась у період з 01.02.2018 по 21.02.2018. Проте акт перевірки складений 28.02.2018.

Крім того, суд зазначає, що надіслання відповідачем запиту після закінчення перевірки не спростовують відсутності вказаних документів на момент проведення перевірки та правомірності встановлених перевіркою порушень, які знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.

Відтак, вказані позивачем доводи не свідчать про безумовну протиправність висновків акту перевірки та спірних рішень.

Отже, з огляду на досліджені судом докази з врахуванням висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що встановлені перевіркою порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем доведено правомірність податкових повідомлень-рішень від 20.03.2018 № 0006221401 та від 20.03.2018 №0006241401.

Відповідно до частини 2 статті 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Решта доводів сторін не спростовують висновків суду у даній справі.

Відповідачем, як суб"єктом владних повноважень доведено суду правомірність спірних рішень, відтак суд відмовляє у задоволенні позову.

З урахуванням відмови у задоволенні позову, суд не розглядає питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Кусто Агро Фармінг" (вул. Михайла Грушевського, 28,м. Вінниця,Вінницька обл., Вінницький р-н,21050, ЄДРПОУ 34868532) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м.Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10003, ЄДРПОУ 44096781) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос