Постанова

від 16.11.2018 по справі 806/1726/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 806/1726/18

Головуючий у 1-й інстанції: Панкеєва В.А.

Суддя-доповідач: Шидловський В.Б.

16 листопада 2018 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Іваненко Т.В. Кузьменко Л.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ліщинське" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року (судове рішення ухвалене 21 травня 2018 року, час ухвалення судового рішення не зазначено, дата виготовлення повного тексту судового рішення 04 червня 2018 року) у справі за адміністративним позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ліщинське" до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.03.2018 № 0006221401, № 0006241401,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2018 року сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ліщинське" звернулось до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.03.2018 №0006221401;

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.03.2018 №0006241401 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 654 478,00 грн. та 163 619,5 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка з питань дотримання позивачем податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2015 по 31.12.2017. За результатами перевірки відповідачем складено акт від 28.02.2018 на який сільськогосподарське товариство подало заперечення від 12.03.2018. Листом від 16.03.2018 контролюючий орган повідомив позивача про відповідність встановлених порушень. Позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 20.03.2018 № 0006221401 та податкове повідомлення-рішення від 20.03.2018 № 0006241401 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 654478,00 грн. та 163619,5 грн. за штрафними санкціями протиправними, необгрунтованими і безпідставними.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ліщинське" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень Головного управління ДФС у Житомирській області від 30.01.2018 № 147,148,149,150,151,152 проведено планову виїзну документальну перевірку сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ліщинське".

За результатами проведеної перевірки складено акт від 28.02.2018 № 263/06-30-14-01/03745723, яким встановлено порушення суб'єктом господарювання п.198.1., п.198.2., п.198.3., п.198.5., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України (а.с.36-104).

Не погодившись з актом перевірки від 28.02.2018 сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ліщинське" направило на адресу Головного управління ДФС у Житомирській області заперечення від 09.03.2018 (а.с.27-32).

За результатами розгляду заперечень, Головне управління ДФС у Житомирській області у відповіді від 16.03.2018 № 2270/6/06-3014-01 зазначило, що висновки в акті перевірки суб'єкта господарювання відповідають вимогам чинного законодавства (а.с.33-34).

Вважаючи рішення податкового органу протиправними та прийнятими в порушення норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не мав права на формування податкового кредиту з огляду на нереальність здійснення господарських операцій, висновки контролюючого органу ґрунтуються на наданих позивачем документах та підтверджені належними доказами.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України (надалі ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Зі змісту п.138.2 ст.138 ПК України слідує, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Зі змісту п.198.6 ст.198 ПК УКраїни слідує, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Приписами статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

ГУ ДФС в Житомирській області встановлено, що підприємство за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 задекларувало податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 11 059 058 грн. (а.с.68).

Встановлене порушення полягає у зазначенні заниженої суми зобов'язань за вказаний період у розмірі 1 000 000 грн., а саме формування податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість за операціями з постачання консультаційних послуг за листопад 2017 року.

Податкова накладна від 30.11.2017 № 33 на суму ПДВ 1 000 000,00 грн. зареєстрована в ЄРПН 13 грудня 2017 року за № 926557828 (а.с.38).

Підпунктом 139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з ч.1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підставі п.85.2. ст.85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Податковий орган із запитом від 12.02.2018 звернувся до суб'єкта господарювання з метою отримання первинних бухгалтерських документів (а.с.132-133).

Разом з листом від 15.02.2018 сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ліщинське" направило договір про надання послуг від 30.06.2017 № 30/с/17, акт виконаних робіт від 30.11.2017 та звіт про ефективність використання виробничого потенціалу (а.с.134-136).

З метою встановлення всіх обставин, контролюючий орган звернувся з повторним запитом від 22.02.2018 (а.с.137-138).

Листом від 26.02.2018 позивач повідомив, що всі необхідні документи надані відповідачу під час проведення перевірки, що закінчилась 21.02.2018 (а.с.139-141).

До матеріалів справи позивачем надано довідку від 28.03.2018 № 78, що підтверджує наявність у власності сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ліщинське" певної сільськогосподарської техніки (а.с.142-143).

Договором купівлі-продажу № 23/03/18 від 23.03.2018, актом приймання-передачі товару та видатковою накладною № 2 від 12.04.2018 підтверджується факт купівлі позивачем однієї одиниці техніки (трактору колісного, марка САSE MX 310) (а.с.144-147).

Листом від 26.03.2018 позивач звернувся до ТОВ "Агродженерейшн Україна" з проханням надати інформацію щодо виконавців розрахунків, висновків та рекомендацій (а.с.148). Відповіддю від 29.03.2018 позивачу повідомлено відомості про осіб, що приймали участь у наданні консультаційних послуг (а.с.149).

Колегія судів наголошує, що до матеріалів справи під час її розгляду в суді першої інстанції жодних доказів проведених розрахунків, висновків та рекомендацій не надано.

На підтвердження реальності вказаної операції та доцільності отримання консультаційних послуг, позивач надав договір про надання послуг № 30/с/17 від 30.06.2017. Предметом договору між ТОВ "Агроженерейшн Україна" та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Ліщинське" є консультаційні послуги та допомога замовнику з питань проведення оцінки ефективності використання виробничого потенціалу та обгрунтування напряму його підвищення; аналіз виробничої необхідності замовника в наявній та придбанні певних видів сільськогосподарської техніки з врахуванням особливостей вирощування продукції; з надання подальших рекомендацій у вигляді звіту та розрахунків.

У розділі 3 вказаного договору встановлено ціну обумовлених послуг, що становить 6000000 грн, у тому числі ПДВ 1 000 000 грн. Оплата проводиться у безготівковій формі до 15 числа місяця наступного за місяцем складання акту виконаних робіт. Підтвердженням надання послуг є підписаний і скріплений печатками сторін акт виконаних робіт та звіт з розрахунками (а.с.17-21).

В акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2017 року № 363 зазначено про проведення консультативних робіт з питань комерційної діяльності.

Разом із тим, вказаний акт не містить жодної інформації щодо змісту та обсягів наданих послуг, що унеможливлює висновок стосовно факту певної господарської операції та її зв'язку з господарською діяльністю позивача (а.с.22).

За своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення.

Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись господарські операції. Однак критерієм зменшення бази оподаткування податку на додану вартість є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу.

Колегія суддів вважає, що на підтвердження понесених витрат у зв'язку з оплатою консультаційних послуг, позивач повинен був надати при перевірці контролюючому органу, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання постачальником конкретних видів послуг та про результат виконання послуги у вигляді звіту. Таких документів при проведенні перевірки надано не було.

У звіті ефективності використання виробничого потенціалу у сільськогосподарському підприємстві від 30.06.2017 встановлені загальні поняття та терміни виробничого потенціалу невизначеного підприємства. Суд зауважує, що у звіті відсутні пропозиції удосконалення діяльності сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ліщинське" та шляхи оптимізації використання виробничих ресурсів (а.с.23-26).

Суд першої інстанції вірно зазначив, що зі змісту документів поданих для підтвердження реальності операції не можливо встановити зміст і обсяг консультаційних послуг, відомості про конкретні результати виконаних робіт, обґрунтування вартості, спосіб вчинення дій. Суб'єктом господарювання не надано жодних документів на підтвердження економічної доцільності понесених витрат та їх необхідності для господарської діяльності підприємства.

Колегія суддів зазначає, що господарська операція повинна містити економічний сенс для підприємства і бути доцільною з погляду її проведення. Тобто, навіть якщо операцію оформлено належним чином і є докази реальності її здійснення, проте причина здійснення такої операції не є економічно обгрунтованою для бізнесу, платник податків не має права на зменшення оподаткованого доходу на суму витрат і податкового кредиту. Зазначена правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 816/4226/13-а.

До матеріалів адміністративної справи не були надані належні докази, що ТОВ "Агроженерейшн Україна" могло надавати консультаційні послуги з питань проведення оцінки ефективності використання виробничого потенціалу та обгрунтування напряму його підвищення, ін.

Надані позивачем докази на електронному носії (а.с.124) також не спростовують висновків контролюючого органу.

Отже, позивачем не наведено достатніх доказів реальності здійсненої операції. Надані документи на підтвердження отримання позивачем консультаційних послуг не містять деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строки виконання та результати здійснених заходів, що, у свою чергу, виключає можливість оцінки подальшого використання спірних послуг у діяльності підприємства.

З урахуванням зазначених обставин суд першої інстанції правомірно погодився із висновком контролюючого органу щодо відсутності підтверджень використання вказаних консультаційних послуг в господарській діяльності сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ліщинське".

Колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно встановлено порушення законодавства та нараховано штрафні санкції.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, приведені в апеляційній скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ліщинське" залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 20 листопада 2018 року.

Головуючий Шидловський В.Б. Судді Іваненко Т.В. Кузьменко Л.В.