Рішення

від 22.07.2024 по справі 400/8336/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2024 р. № 400/8336/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЗУБ.Р", вул. Героїв України, 20, кв. 130, м. Вознесенськ, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, 56507, до відповідачаВідділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, провизнання протиправною та скасування постанови від 29.06.2023 року № 018125,ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "ЗУБ.Р" (далі - позивач) до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті та Державної служби України з безпеки на транспорті з позовними вимогами про:

- визнання протиправною та скасування постанови в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області від 29.06.2023 року №018125 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова від 29.06.2023 року №018125 винесена з порушенням двомісячного строку. Також вказав, що зі змісту акту №356054 від 06.04.2023 року вбачається, що автомобіль забезпечено аналоговим тахографом, проте будь-які докази вказаного висновку в матеріалах відсутні. При цьому з доданих до акту документів вбачається, що автомобіль забезпечений тахокартою водія. З огляду на вказане вбачається, що автомобільним перевізником, яким у розумінні Закону України "Проавтомобільний транспорт" єТОВ «ЗУБ.Р», забезпечено виконання вимог законодавства щодо наявності при водію тахокарти, а тому відсутні підстави для його відповідальності у вигляді штрафу. З огляду на таке, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 11.07.2023 року, судом на підставі положень ч.1 ст.169 КАС України позовну заяву залишено без руху, та позивачу наданий десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

12.07.2023 року через канцелярію суду від позивача до суду надійшла заява щодо усунення недоліків позовної заяви разом із належним чином оформленою позовною заявою із зазначенням відповідача у справі - Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач).

Ухвалою від 17.07.2023 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/1284/23 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що під час перевірки був виявлений факт надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких міститься в статті 48 Закону № 2344, а саме тахокартки водія, в зв`язку з чим позивача було притягнуто до відповідальності на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344 за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

06.04.2023 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області на а/д М-14 "Одеса-Мелітополь" 21 км. + 434 м. проведено перевірку автомобіля марки MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 .

Згідно товарно-транспортної накладної №30 від 06.04.2023 року перевізником зазначено - ТОВ "ЗУБ.Р".

За результатами проведеної перевірки складено Акт №356054 від 06.04.2023 року. Під час перевірки виявлено надання послуг з внутрішньо вантажних перевезень без оформлення документів, передбачених ст. 48 Закону № 2344, а саме: тахокартки водія за 06.04.2023 року.

Відділом державного нагляду (контролю) в Миколаївській області направлено запрошення на адресу ТОВ "ЗУБ.Р" для участі у розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, який відбудеться 22.06.2023 року.

На підставі акту перевірки №356054, Відділом державного нагляду (контролю) в Миколаївській області прийнято постанову №ПШ018125 від 29.06.2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. до товариства з обмеженою відповідальністю "ЗУБ.Р" за порушення абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Не погоджуючись з прийнятою відповідачем постановою №ПШ018125 від 29.06.2023, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд виходить з наступного.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією України та іншими Законами України.

На підставі частини 1 статті 5 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-ІІІ, основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Приписами статті 6 зазначеного Закону передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Статтею 1 Закону № 2344 визначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 8 вказаного Положення).

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб`єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень передбачено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі Порядок - № 1567).

У відповідності до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 року № 196-р Про оитимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком, зокрема, Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (Миколаївська область).

У відповідності до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 року № 1579-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком, зокрема, Відділи державного нагляду (контролю) у містах.

Згідно із зазначеним Порядком № 1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Відповідно до п. 3 вказаного Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Відповідно до п. 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону № 2344 та п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону України «Про автомобільний транспорт»; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.10 р. (далі - Інструкція № 385).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385, контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно з положеннями пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Разом з цим, абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344 встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарський штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позивач обґрунтовуючи свої вимоги, не навів заперечень щодо суті виявленого порушення, не надав обґрунтувань щодо обставин відсутності у водія на час перевірки тахокартки водія та доказів на спростування виявленого порушення, тоді як порушення, за яке встановлена відповідальність абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено відповідачем та зафіксоване в акті перевірки, який підписано водієм та яким зазначено «відсутня тахокартка, оскільки вдій захворів та не попередив, що необхідно нову тахокартку».

Щодо твердження позивача про порушення строку застосування адміністративно-господарського штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Згідно з п. 26 та п. 27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Зі змісту статті 250 Господарського кодексу України (далі ГК України) висновується, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб`єктів господарювання за порушення зазначеними суб`єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Фактично у наведеній статті містяться два строкові обмеження.

Одне з них полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після закінчення одного року з дня вчинення порушення суб`єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Другий обмежувальний строк, встановлений у вказаній статті, полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Таким чином, другий обмежувальний строк у застосуванні адміністративно-господарських санкцій полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення.

Аналіз приписів наведеної статті дає підстави для висновку, що при виявленні факту вчинення суб`єктом господарювання правопорушення під час здійснення господарської діяльності, суб`єкт владних повноважень, ухвалюючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною першою статті 250 ГК України. Закінчення будь-якого із встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.

У справі, що розглядається, акт проведення перевірки складено 29.03.23 р., а спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу прийнято 01.06.23 р.

Наведене свідчить, що відповідач, фактично порушивши строк розгляду справи, передбаченого пунктом 25 Порядку № 1567, але застосував до позивача адміністративно-господарські санкції в межах строку, встановленого статтею 250 ГК України.

Варто зауважити, що вказані строки мають принципово різне значення, адже пункт 25 Порядку № 1567 стосується строку розгляду суб`єктом владних повноважень справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а стаття 250 ГК України визначає строк притягнення до відповідальності за таке порушення, який вираховується з дня його виявлення.

Отже, відповідач застосував адміністративно-господарський штраф в межах шестимісячного строку, передбаченого статтею 250 ГК України, що свідчить про правомірність прийняття постанови.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 16.08.2023 р. у справі № 160/12371/22.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Позивач не надав суду доказів протиправності спірної постанови.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 77, 78, 139, 159, 162, 241, 243, 244, 245, 246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "ЗУБ.Р" (вул. Героїв України, 20, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500, ідентифікаційний код 43755574) до Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області від 29.06.2023 року №3 ПШ018125 про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю "ЗУБ.Р" адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000 грн - відмовити.

3. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Величко