Рішення

від 22.07.2024 по справі 460/5251/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 липня 2024 року м. Рівне№460/5251/24Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. Щербакова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконними та скасування наказів, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту відповідач - 2), у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ від 09.05.2024 відповідача 1 відносно позивача про призов позивача на військову службу, визнати протиправним та скасувати наказ №135 від 10.05.2024 відповідача 2 щодо зарахування позивача до особового складу військової частини.

На обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 07.05.2024 у с.Ворохта Івано-Франківської області, позивач був протиправно затриманий працівникам прикордонної служби, які змусили його проїхати до найближчого ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення облікових даних та з`ясування наявності або відсутності відстрочки за призовом під час мобілізації.

Зауважує, що у віці 23-років він не може бути призваний на військову службу за мобілізацією. Зазначає, що його у примусовому порядку відвезли на проходження військово-лікарської експертизи, при цьому медичний огляд під час проходження військово-лікарської комісії на придатність до військової служби відбувся не повно та не об`єктивно. Додатково зауважує, що протиправні дії працівників ТЦК він не одноразово повідомляв на службу « 102» та подав заяву про вчинення кримінального правопорушення.

У зв`язку із зазначеним вважає, що його призвано на військову службу протиправно, тому просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 27.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

12.06.2024 представником позивача подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти будь які дії щодо переміщення позивача до іншого місяця служби.

Ухвалою суду від 12.06.2024 у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

Від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки діяв виключно в рамках своїх повноважень та на виконання вимог діючого законодавства.

В обґрунтування заперечень вказано, що позивача призваного на військову службу по мобілізації на особливий період, у відповідності до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», позивача було зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення. Таким чином, військова частина не має жодного відношення до заходів вчинення мобілізаційних дій, це підлягає виключно до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідач №1, належним чином повідомлений про розгляд справи, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, причини неможливості подання відзиву суду не повідомив. Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.14.06.2024 представником позивача подано відповідь на відзив, відповідно до якого наведено доводи на спростування заперечень відповідача. Додатково зауважує, що позивач у віці 23-ьох років мав статус призовника, а тому не міг бути призваний на службу по мобілізації. Крім того, наголошує на відсутності особистого підпису позивача у картці медичного огляду, що спростовує доводи відповідача про добровільність проходження ВЛК.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

07.05.2024 транспортний засіб, яким керував позивач, було зупинено працівниками прикордонної служби в АДРЕСА_1 для перевірки документів.

Під перевірки документів працівником ІНФОРМАЦІЯ_2 позивача було змушено проїхати до м.Надвірне, в якому знаходиться ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення облікових даних, де його було відразу направлено для проходження огляду військово-лікарської комісії.

07.05.-08.05.2024 військово-лікарською комісією проводився медичний огляд позивача для визначення ступеня придатності до військової служби.

За наслідком проведення медичного огляду позивача визнано придатним до військової служби.

09.05.2024 позивача було взято на військовий облік військовозобов`язаних в запас про, що зазначено в обліковій карті позивача та виписано військовий квиток серії НОМЕР_2 .

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.05.2024 призвано позивача на військову службу по мобілізації.

Згідно з наказом начальника Військової частини НОМЕР_1 №135 від 10.05.2024 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роби 4навчального батальйону школи індивідуальної підготовки з 10.05.2024, зараховано до списків особового складу військової частини на всі види грошового забезпечення.

Вважаючи протиправними вищезазначені акти позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

За положеннями ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан.

В подальшому воєнний стан було продовжено. На час розгляду справи воєнний стан триває.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).

У статті 1 Закону № 3543-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) містяться визначення понять «мобілізація» та «особливий період», відповідно до яких:

мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Загальна мобілізація, згідно з ч. 2 ст. 4 Закону № 3543-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону № 3543-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) закріплені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Громадяни зобов`язані, в тому числі:

з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Відповідно до частин третьої, четвертої вищезазначеної статті (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Громадяни, які перебувають у запасі, завчасно приписуються до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов`язок» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини перша-друга статті 1 Закону).

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина сьома статті 1 Закону № 2232-XII).

Згідно з частиною 9 статті першої № 2232-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;

призовники - особи, приписані до призовних дільниць;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини десятої статті 1 Закону № 2232-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;

проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до частини десятої статті 2 Закону № 2232-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402).

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно з пунктом 1.2 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза - це, зокрема, медичний огляд допризовників, призовників; визначення ступеня придатності до військової служби.

Пунктом 2.1 розділу І Положення № 402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Так, п. 3.1 глави 3 Розділу ІІ Положення № 402 визначено, що Медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ІНФОРМАЦІЯ_3 на збірних пунктах районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_4 або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Як було встановлено судом за наслідками проведеного ВЛК медичного огляду позивача складено висновок про його придатність до військової служби і призов на строкову військову службу.

При цьому, суд звертає увагу на те, що при розгляді цієї справи суд не досліджує медичний критерій (стосовно діагнозу та його достовірності чи то придатності до військової служби), а лише юридичну процедуру прийняття і відповідність постанови військово-лікарської комісії вимогам законодавства.

Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення № 402 Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України та перевіряти у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП) і закладах охорони здоров`я (установах) організацію, стан та результати лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів

Відповідно до пункту 2.4.10 Положення № 402 постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у Центральну військово-лікарську комісію (ЦВЛК) або у судовому порядку.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, тому суд звертає увагу на правові висновки Верховного Суду у цій категорії справ.

Так, Верховний Суд у постанові від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18 зазначив про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби з посиланням на пункт 3.13 глави 3 розділу II Положення № 402. Відповідно до цієї норми у спірних питаннях та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за ЦВЛК. Для цього військовий комісаріат направляє в регіональну штатну ВЛК, на території якої проживає заявник, його заяву, медичні документи, які є в заявника або одержані військовим комісаріатом із цивільних (військових) лікувальних закладів, військовий квиток.

У будь-якому разі при наявності сумніву у позивача щодо правильності висновку стосовно ступеня його придатності до військової служби, він мав право звернутися до Центральної військово-лікарської комісії для перегляду відповідної постанови або до суду.

В межах розгляду цієї справи судом не встановлено, що позивачем вчинялися дії щодо оскарження висновку про придатність його до військової служби до Центральної ВЛК або ж до суду, тому підстав вважати, що таке рішення ВЛК є протиправним чи за суттю, чи за процедурою його прийняття наразі суд не вбачає.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 30.11.2021 у справі № 826/17175/18.

Разом з тим, надаючи правову оцінку аргументам позивача про те, що його призвано на військову службу з порушеннями, суд зазначає наступне.

Поняття та види, порядок ведення військового обліку, постановка на військовий облік, а також зняття та виключення з нього визначені статтями 33 - 37 Закону № 2232-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до частини першої статті 33 Закону № 2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно частини третьої статті 33 Закону № 2232-XII військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 2232-XII взяттю на військовий облік військовозобов`язаних підлягають громадяни України: звільнені з військової служби в запас.

Відповідно до частини 10 статті першої Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Судом встановлено, що у військовому квитка серії НОМЕР_2 міститься запис про те, що призовною комісією Надвірянського району Івано-Франківської області позивача зараховано у запас.

Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин позивач перебував у статусі військовозобов`язаного, на якого було покладено обов`язок щодо дотримання правил військового обліку.

Так, механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначає Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (далі - Порядок № 1487).

Згідно пункту 3 Додатку № 2 до Порядку № 1487 (Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів), призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема:

прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів;

проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань приписки, призовних комісій або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у Службі зовнішньої розвідки - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки;

проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі, проходити службу у військовому резерві;

особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Разом з тим, частиною одинадцятою статті 38 Закону № 2232-ХІІ визначено, що призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

З системного аналізу наведених норм прав, суд дійшов висновку про те, що позивач, як військовозобов`язаний, який перебуває у запасі, мав обов`язок завчасно приписатися до військової частини для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять встановлених фактів того, що позивача шляхом незаконного затримання та позбавлення волі примусово доставлено для проходження військово-лікарської комісії.

Разом з тим, доказів наявності у позивача права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ні відповідачу, ні суду позивач не надав.

Вирішуючи даний спір, суд досліджує спірні правовідносини крізь призму прав та обов`язків учасників цих правовідносин, а також балансу публічних та приватних інтересів, та з огляду на це, враховує, крім зазначених вище, також наступні законодавчі норми.

Відповідно до п. 12.1 р. XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється наказами посадових осіб, визначених п. 225 Положення № 1153/2008.

Згідно з абз. 2 п. 225 Положення № 1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених ч. 3, п. 2 ч. 4, п. 3 ч. 5 та п. 3 ч .6 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Пункт 233 Положення № 1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Натомість, з моменту набуття особою статусу військовослужбовця, під час воєнного стану звільнення з військової служби військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, можливе лише за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII.

Частиною 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено вичерпний перелік підстав, коли військовослужбовці, що проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період під час дії правового режиму воєнного стану звільняються з військової служби. Підстави, які б надавали позивачу можливість звільнення з військової служби в зазначеному переліку наразі відсутні.

Доводи позивача про те, що він у віці 23 років не може бути призваний за мобілізацією, суд відхиляє, з огляду на таке.

Призовний вік громадян встановлений у частині 1 статті 15 Закону N 2232-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка визначає, що на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (далі - громадяни призовного віку).

Згідно з частиною 2 статті 15 Закону N 2232-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни призовного віку в добровільному порядку можуть бути прийняті на військову службу за контрактом на умовах, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, та в порядку, визначеному положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до пункту 2 Положення № 1153/2008, громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.

У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.

З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно з додатками 1 і 2.

За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

На підставі пункту 254 Положення, доукомплектування особовим складом Збройних Сил України в особливий період здійснюється за рахунок призову військовозобов`язаних, громадян призовного віку чоловічої статі та резервістів, а також прийому громадян на військову службу за контрактом.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що у зв`язку з введенням воєнного стану та загальної мобілізації в Україні на військову службу за призовом можуть бути залучені особи, які досягли призовного віку, а саме 18 років.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

В свою чергу, мобілізаційне розпорядження може бути вручене військовозобов`язаному, який пройшов військово-лікарську комісію і визнаний придатним до військової служби.

Довідкою військово-лікарської комісії від 09.05.2024 підтверджується, що позивач пройшов медичний огляд та визнаний придатним до військової служби.

Вказане свідчить про правомірність дій відповідача щодо вручення позивачу мобілізаційного розпорядження.

Підсумовуючи вищевказане, суд вважає, що дії відповідача щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації в період воєнного часу є правомірними та такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України.

Згідно із ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. (ч.2 ст.77 КАС України).

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Питання розподілу судових витрат вирішенню не підлягають.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 22 липня 2024 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 )

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 )

Суддя В.В. Щербаков