Постанова

від 29.01.2025 по справі 460/5251/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/5251/24 пров. № А/857/22106/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Іщук Л.П.,

Обрізка І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року (головуючий суддя Щербаков В.В.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження в м. Рівне у справі №460/5251/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконними та скасування наказів,

В С Т А Н О В И В :

17.05.2024 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , просив: визнати незаконним та скасувати наказ про призов (прийняття) на військову службу від 09.05.2024 відносно ОСОБА_1 ; визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) про зарахування на посаду ОСОБА_1 .

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з введенням воєнного стану та загальної мобілізації в Україні на військову службу за призовом можуть бути залучені особи, які досягли призовного віку, а саме 18 років. Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до положень ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, зазначав, що під час мобілізації громадяни військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, зобов`язані з`явитися на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях. Суд першої інстанції вказав, що довідкою військово-лікарської комісії від 09.05.2024 підтверджується, що позивач пройшов медичний огляд та визнаний придатним до військової служби. Суд першої інстанції виснував, що дії відповідача щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації в період воєнного часу є правомірними та такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позивач був призваний на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 23 років, що є порушенням Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Скаржник вказує, що добровільну згоду на призов на військову службу під час мобілізації не надавав, контракт на проходження військової служби не підписував. Скаржник вказує, що призовник і військовозобов`язаний це різні категорії громадян у сфері військового обліку та звертає увагу, що станом на 07.05.2024 позивачу не виповнилося 25 років, при цьому згод на проходження військової служби у збройних силах України у добровільному порядку він не давав, відповідних доказів відповідачем суду не надано. На думку скаржника, особи які не досягли 25 річного віку, можуть бути взяті на військовий облік виключно у якості призовників. Також скаржник звертає увагу, що з відомостей наявних у картці обстеження та медичного огляду№150/6641 від 09.05.2024 року вбачається, що така картка не містить даних результатів проведення загального аналізу крові ОСОБА_1 та інших досліджень, а тому вважає необґрунтованими та передчасними висновки ВЛК, що наведені у картці обстеження та медичного огляду №150/6641 від 09.05.2024 про придатність позивача до військової служби.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, відповідачі явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, належним чином повідомлення про розгляд справи, що у відповідності до ч.2 ст.313 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 07.05.2024 транспортний засіб, яким керував позивач, було зупинено працівниками прикордонної служби в с.Ворохта Івано-Франківської області для перевірки документів.

Під час перевірки документів працівником ІНФОРМАЦІЯ_3 , як це зазначив позивач, його було змушено проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_3 у АДРЕСА_1 для уточнення облікових даних, де його було відразу ж направлено для проходження огляду військово-лікарської комісії.

07.05.2024 - 08.05.2024 військово-лікарською комісією проводився медичний огляд позивача для визначення ступеня придатності до військової служби. За наслідком проведення медичного огляду позивача визнано придатним до військової служби.

09.05.2024 позивача взято на військовий облік військовозобов`язаних в запас, про що зазначено в обліковій карті позивача та виписано військовий квиток серії НОМЕР_2 .

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09.05.2024 призвано позивача на військову службу по мобілізації.

Згідно з наказом начальника Військової частини НОМЕР_1 №135 від 10.05.2024 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роби НОМЕР_3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки з 10.05.2024, зараховано до списків особового складу військової частини на всі види грошового забезпечення.

Вважаючи протиправними наказ щодо призову на військову службу під час мобілізації і наказ щодо зарахування до особового складу військової частини ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з таких мотивів.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч.5 ст.1 Закону №2232-XII).

Частина шоста статті 2 Закону №2232-XII передбачає перелік видів військової служби, серед яких, зокрема: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Згідно ч.9 ст.1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Так, частина восьма статті 17 Закону №2232-XII встановлює право на відстрочку від призову на строкову військову службу для здобуття освіти на весь період навчання громадянам призовного віку, які навчаються, зокрема: у закладах фахової передвищої освіти за денною формою навчання, у тому числі під час здобуття початкового рівня (короткого циклу) та першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за програмами ступеневої системи освіти; у закладах фахової передвищої та/або вищої освіти з денною формою навчання, у тому числі під час здобуття наступного ступеня освіти.

Абзац 2 частини першої статті 39 Закону №2232-XII передбачає, що на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Особи, які перебувають на військовому обліку військовозобов`язаних, визначені в пункті 2 частини першої статті 37 Закону №2232-XII.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що:

призовник і військовозобов`язаний - це різні категорії громадян у сфері військового обліку;

строкова військова служба і військова служба за призовом під час мобілізації - це різні види військової служби;

до строкової служби можуть бути призвані призовники, до військової служби за призовом під час мобілізації - військовозобов`язані;

призовники можуть отримати відстрочку від строкової служби, військовозобов`язані - від служби за призовом під час мобілізації.

Так, Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022р. №2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022р. строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022р. №69/2022 «Про загальну мобілізацію» (затвердженим Законом України від 03.03.2022р. №2105-ІХ) постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Як на момент виникнення спірних правовідносин так і на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено та триває мобілізація.

Згідно із частиною п`ятою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин.

Пунктом 253 Указу Президента від 10 грудня 2018 року №1153/2008 «Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» (далі - Указ №1153/2008) передбачено, що призови на військову службу військовозобов`язаних у воєнний час проводяться територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, а резервістів - командирами військових частин на підставі указів Президента України.

Абзацом першим пункту 252 Указу №1153/2008 передбачено, що у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов`язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також прийом громадян на військову службу за контрактом.

Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі - Положення №154), передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з пунктами 9, 11 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Пунктом 2 частини першої статті 37 Закону №2232-ХІІ передбачено, що взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, серед іншого, підлягають громадяни України: які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку.

З аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що лише після досягнення 25 років призовник набуває статус військовозобов`язаного, такий зараховується у запас та підлягає мобілізації. Крім цього, саме після досягнення 25 років особа повинна стати на військовий облік військовозобов`язаних, змінити військово-обліковий документ із посвідчення про приписку до призовної дільниці на тимчасове посвідчення військовозобов`язаного.

Окрім того, призовники віком від 18 до 25 років можуть бути мобілізовані виключно за власним бажанням. Водночас слід зазначити, що за відсутності у особи статусу «військовозобов`язаний», перебування такої особи у статусі призовника надає право самостійно вирішувати питання щодо її мобілізації. Оскільки така особа до досягнення 25 років не є військовозобов`язаною, а відтак не може згідно чинних норм бути мобілізованою.

Проте, як це вбачається з матеріалів справи, а саме доданого до апеляційної скарги Тимчасового посвідчення № НОМЕР_4 (замість військового квитка), ОСОБА_1 прийнятий ІНФОРМАЦІЯ_4 на тимчасовий облік запасу Збройних сил України за ВОС №956 посадою робітник підсобний код 647А категорія 1, група обліку НПО, склад рядовий, військове звання солдат. Визнаний непридатним в мирний час та обмежено придатним у військовий час. Прийнятий на облік 26.04.2018. Тимчасове посвідчення діє до особового розпорядження.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача зазначив що, 07.05.2024 під час перевірки працівникам ІНФОРМАЦІЯ_3 документів, ОСОБА_1 пред`явив ксерокопію Тимчасового посвідчення № НОМЕР_4 .

Так, відповідно до наказу Міністерства оборони України від 20.12.2017 №684 «Про затвердження Переліку випадків, за яких громадяни України знімаються з військового обліку військовозобов`язаних» (далі - Наказ МО №684), який набрав чинності 13.02.2018 та був чиним станом на виникнення спірних правовідносин, зняттю з військового обліку військовозобов`язаних у військових комісаріатах, відповідних підрозділах Служби безпеки України підлягають громадяни України, зокрема, за рішенням військово-лікарських комісій (призовних комісій) визнані за станом здоров`я непридатними до служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час через хвороби, які пов`язані з розладами психіки і поведінки, нервової системи, та їх наслідки.

Отже, починаючи з 13.02.2018, громадяни України, яких визнано військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час (окрім через хвороби, які пов`язані з розладами психіки і поведінки, нервової системи, та їх наслідками) перебувають на військовому обліку як військовозобов`язані.

Таким чином, апеляційний суд констатує, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_5 , який був прийнятий ІНФОРМАЦІЯ_4 на тимчасовий облік запасу Збройних сил України за ВОС №956 посадою робітник підсобний, код 647А категорія 1, група обліку НПО, та був звільнений від проходження строкової військової служби, оскільки визнаний ІНФОРМАЦІЯ_4 26 травня 2017 р. непридатним в мирний час та обмежено придатним у військовий час за гр.І ст.30в Наказу МОУ №402-2008р., військове звання солдат, про що йому було видане тимчасове посвідчення замість військового квитка № НОМЕР_4 03 травня 2018 р., проте, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин мав статус військовозобов`язаного, а відтак підлягав мобілізації відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2022р., та відповідно до якого було оголошено призов військовозобов`язаних та резервістів без вказівки на обмеження у такій мобілізації за віковим цензом, тобто лише після досягнення 25 років.

Отже доводи скаржника про те, що ОСОБА_1 не досягнувши 25 річного віку був незаконно мобілізований не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

Водночас, позивачем не надано суду доказів того, що постановка його на облік як військовозобов`язаного відбулась протиправно, оскільки матеріали справи такого не містять.

Щодо проходження медичного огляду з метою проходження позивачем військової служби, апеляційний суд зазначає наступне.

Так, відповідно до частини 13 статті 2 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.

З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи затверджено Положення №402 від 14.08.2024.

Відповідно до п. 1.1 розділу 1 Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних

У даному випадку застосуванню підлягають норми глави 3 розділу II Положення №402, які встановлюють організацію здійснення у мирний час та під час мобілізації, на особливий період.

Згідно з п. 1.1. розділу 2 Положення № 402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Пунктом 2.1 розділу І Положення № 402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Так, п. 3.1 глави 3 Розділу ІІ Положення № 402 визначено, що Медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП ВЛК ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП.

Отже, проходження позивачем медичного огляду ВЛК з метою визначення на час його мобілізації придатності до військової служби під час мобілізації є законодавчо визначеною обов`язкового підставою.

Так, згідно довідки 150/6641 від 09.05.2024 наданої позивачем після проведеного медичного огляду ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивача визнано придатним до військової служби.

Водночас слід вказати, що при розгляді цієї справи суд не досліджує медичний критерій (стосовно діагнозу та його достовірності чи то придатності до військової служби), а лише юридичну процедуру прийняття і відповідність постанови військово-лікарської комісії вимогам законодавства.

Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення № 402 Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України та перевіряти у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП) і закладах охорони здоров`я (установах) організацію, стан та результати лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів

Відповідно до пункту 2.4.10 Положення № 402 постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у Центральну військово-лікарську комісію (ЦВЛК) або у судовому порядку.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, тому суд звертає увагу на правові висновки Верховного Суду у цій категорії справ.

Так, Верховний Суд у постанові від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18 зазначив про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби з посиланням на пункт 3.13 глави 3 розділу II Положення № 402. Відповідно до цієї норми у спірних питаннях та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за ЦВЛК. Для цього військовий комісаріат направляє в регіональну штатну ВЛК, на території якої проживає заявник, його заяву, медичні документи, які є в заявника або одержані військовим комісаріатом із цивільних (військових) лікувальних закладів, військовий квиток.

Таким чином, згідно Довідки військово-лікарської комісії позивач пройшов військово-лікарську медичну комісію та був визнаний придатним для військової служби.

Разом з тим, позивач документів які б підтверджували наявність у нього хвороб під час призову не надавав, висновки ВЛК до вищої ВЛК або суду не оскаржував. Також, доказів звернення до Комісії зі скаргами на висновок або стан здоров`я не надав.

В межах розгляду цієї справи судом не встановлено, що позивачем вчинялися дії щодо оскарження висновку про придатність його до військової служби до Центральної ВЛК або ж до суду, тому підстав вважати, що таке рішення ВЛК є протиправним чи за суттю, чи за процедурою його прийняття наразі суд не вбачає.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 30.11.2021 у справі № 826/17175/18.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що оскільки позивач був звільнений від проходження строкової військової служби через непридатність до військової служби в мирний час та обмежено придатний у воєнний час, маючи на момент виникнення спірних правовідносин статус військовозобов`язаного, та за наслідком медичного огляду з метою визначення на час його мобілізації придатності до військової служби під час мобілізації ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 позивача визнано придатним до військової служби, а відтак такий підлягав мобілізації відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2022р., що є наслідком відмови у позові.

Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року у справі №460/5251/24 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 03.02.2025 згідно з ч.3 ст.321 КАС України.