Ухвала

від 22.07.2024 по справі 460/7840/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

22 липня 2024 року м. Рівне№460/7840/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді К.М.Недашківської, розглядаючи матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинення певних дій, та перевіривши на предмет відповідності позовної заяви вимогам статей 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВСТАНОВИВ:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» (далі відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період із 01.01.2015 по 28.02.2018 із урахуванням іншого ніж січень 2008 року місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);

зобов`язати Державну установу «Рівненський слідчий ізолятор» нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року (з врахуванням раніше виплачених сум);

визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» щодо не нарахування та не виплати індексації - різниці грошового забезпечення за період із 01.03.2018 по 30.12.2022 (включно);

зобов`язати Державну установу «Рівненський слідчий ізолятор» нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.12.2022 (включно), виходячи з фіксованої величини 4463,15 грн., що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4,5,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 в сумі 258862,70 (двісті п`ятдесят вісім тисяч вісімсот шістдесят дві грн, сімдесят коп).

Пунктом 5 частини 1 статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України, публічна служба діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Так, згідно з вимогами частин 1 - 3 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач звільнений зі служби 30.12.2022.

На момент звільнення позивача зі служби діяла стаття 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-ІХ.

Згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

За частиною другою цієї статті в цій же редакції, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст.116 КЗпП України).

Згідно з пунктом 1 Глави XIX КЗпП України (у редакції Закону України від 30.03.2020 №540-IX) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови КМУ від 27.06.2023 №651 з 24:00 год. 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Оскільки процесуальний строк звернення до суду, зважаючи на частину першу статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі Щокін проти України та від 07.07.2011 по справі Серков проти України, не може сплинути, не розпочавши перебігу, то суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли строк згідно із ст.233 КЗпП України у редакції Закону №2352-ІХ слід обчислювати з 01.07.2023.

Таке тлумачення повністю корелюється із правовими позиціями постанови Верховного Суду від 19.01.2023 по справі №460/17052/21, де указано, що: 1) положення ст.122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців); 2) Такі правовідносини регулюються положеннями ст.233 КЗпП України, зокрема, частиною другою цієї статті (в редакції, яка набула чинності з 19.07.2022) установлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні; 3) право на звернення до суду відповідно до положень ч.2 ст.233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19.07.2022) не було обмежене будь-яким строком.

Така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2023 у справі №380/15245/22).

Позивач звернувся до суду 18.07.2024 з позовом про нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення в повному обсязі за період з 01.01.2015 по 28.02.2018 з урахуванням іншого ніж січень 2008 року місяця; та щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.12.2022, виходячи з фіксованої величини.

Отже, перебіг строків звернення до суду з даним позовом закінчився 01.10.2023 (три місяці після закінчення карантину).

Тому, позивач пропустив строк звернення до суду.

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Позивач подав до суду разом з позовом заяву про поновлення строку звернення до суду, де зазначив, що про порушене право дізнався лише після отримання відповіді від 04.07.2024 на адвокатський запит.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків спричинено досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава за допомогою встановлення відповідних процесуальних строків, може обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття, «дізналася» та «повинна була дізнатись» про порушення права.

Зокрема, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Так, позивач не надав суду доказів на підтвердження обставини незнання чи неможливості знання про нарахування чи ненарахування йому відповідних сум за період з 01.01.2015 чи з 01.03.2018.

Суд також зазначає, що у разі, коли позивач пропустив строк з причин, пов?язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, то питання про його поновлення вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у відповідній заяві. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи викладені обставини, суд вбачає наявність підстав для залишення позовної заяви без руху та надання позивачу строку для подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з зазначенням інших підстав для поновлення строку та доказів на їх обгрунтування.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинення певних дій залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 строк для подання заяви про поновлення строку звернення до суду протягом десяти днів з дня вручення (отримання) ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати ОСОБА_1 .

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя К.М. Недашківська