Ухвала

від 17.07.2024 по справі 753/2725/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77

e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617

Унікальний номер справи № 753/2725/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/13594/2024Головуючий у суді першої інстанції - Комарцева Л.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

У Х В А Л А

17 липня 2024 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Невідома Т.О., Соколова В.В.,

секретар Цуран С.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві заяву ОСОБА_1 про відмову від апеляційної скарги на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 жовтня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та заяви про залишення позовної вимоги без розгляду просив визнати за ним:

право власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

право власності на частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

право власності на частину будинку загальною площею 210,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

право власності на частину земельної ділянки площею 0,794 га з кадастровим № 8000000000:72:504:0170, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Свої вимоги обґрунтовував тим, що у 1979 році між сторонами було укладено шлюб. На даний час, справа про розірвання шлюбу знаходиться на у провадженні Солом`янського районного суду м. Києва на розгляді.

Під час перебування у шлюбі, подружжям було придбано нерухоме майно, зокрема квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , а також будинок загальною площею 210,5 кв.м, та земельна ділянка площею 0,794 га з кадастровим № 8000000000:72:504:0170, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Оскільки майно було придбано подружжям у період шлюбу, і домовитись про добровільний порядок поділу спільного майна не вдалося, тому просить поділити вищезазначене майно, шляхом визначення за позивачем права власності на частку нерухомого майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (т. 1 а.с. 1-3, 198-205, т. 2 а.с. 198).

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04.10.2022 позовні вимоги за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (т. 2 а.с. 202-208).

В апеляційній скарзі, ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення і направити справу для розгляду до суду першої інстанції за встановленою підсудністю. Вказує, що справа була розглянута без дослідження всіх документів, обставин по справі, що мають вплив на об`єктивний розгляд справи.

Судом першої інстанції не було взято до уваги ту обставину, що протягом 2018-2020 років її чоловіком ОСОБА_1 було незаконно, без її повідомлення та проти її волі реалізовано всі об`єкти спільної сумісної власності подружжя, які вони з чоловіком придбали протягом 41 року спільного життя в шлюбі та були оформлені на чоловіка. Терміново, відповідачкою було подано позови про визнання недійсними торгів, скасування протоколу про проведення торгів, акта державного виконавця, свідоцтва про придбання майна та державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання права спільної сумісної власності подружжя та витребування майна.

На підставі поданих позовів, були відкриті провадження, що стало підставою для подання двох заяв про зупинення провадження у даній справі, та перенесення розгляду справи, однак, судом подані документи загалом досліджено не було (т. 2 а.с. 214-216).

Також, не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати а у зазначеній частині ухвалити нове яким визнати за позивачем право власності на 97/400 часток домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 та на частину земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:504:0170, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Вказує, що суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин законодавство України, якого не існувало на момент спірних правовідносин, і не застосував належного законодавства.

Оскаржувані спірні правовідносини відносяться у часі до липня - вересня 1991 року, коли ОСОБА_2 набула право власності на 97/200 частини домоволодіння по АДРЕСА_3 на підставі рішення виконкому Залізничної районної Ради народних депутатів № 196 від 17.07.1991.

На інші 103/200 частини вказаного житлового будинку по АДРЕСА_3 свідоцтво про право власності було видано матері відповідача - ОСОБА_3 .

У подальшому, а саме у грудні 2003 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було отримано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1044 га, кадастровий номер 8000000000:72:504:0063, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , на якій знаходиться спірний житловий будинок. За цим Державним актом на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 належить 97/200 земельної ділянки, а ОСОБА_3 - 103/200 земельної ділянки. Після смерті ОСОБА_3 та оформлення спадкових прав вказану земельну ділянку було поділено між спадкоємцями за договором поділу земельної ділянки від 19.05.2016, посвідченого ПН КМНО Герасименко Н.М. , за яким ОСОБА_2 перейшло право власності на земельну ділянку площею 0,0794 га, якій було присвоєно кадастровий номер 8000000000:72:504:0170.

Але у своєму рішенні суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що земельну ділянку площею 0,10 га та будинок наприкінці 1970-х років було приватизовано померлою ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Те ж саме стосується і відмови у визнанні за ним права власності на 97/400 спірної земельної ділянки, на якій розташовано спірний житловий будинок (т. 2 а.с. 223-229).

Постановою Київського апеляційного суду від 02.05.2023 апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04.10.2022 залишено без змін (т. 2 а.с. 71-74зв.).

Постановою Верховного Суду від 05.06.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 02.05.2023 в частині позовних вимог щодо поділу будинку по АДРЕСА_3 та земельної ділянки площею 0,0794 га з кадастровим номером: 8000000000:72:504:0170 скасовано, справу в указаній частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Направляючи справу до суду апеляційної інстанції, Верховним Судом зазначено, що вирішуючи питання щодо поділу земельної ділянки, не врахували принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, та належним чином не встановили обставин щодо правового статусу такого майна, не з`ясували, чи підлягає воно поділу між колишнім подружжям в частині заявлених позивачем вимог (т. 3 а.с. 126-131зв.).

Судове рішення оскаржується лише в частині незадоволених позовних вимог щодо поділу домоволодіння по АДРЕСА_3 та земельної ділянки, на якій розташовано будинковолодіння, тому в іншій частині судове рішення не переглядається.

11.07.2024 ОСОБА_1 було подано заяву про відмову від апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 362, 364 ЦПК України.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 підтримав подану заяву з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).

Вивчивши та дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає за можливе прийняти відмову ОСОБА_1 від апеляційної скарги та закрити апеляційне провадження.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 364 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення апеляційного провадження.

Вказана дія є правом особи, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 має право відмовитися від апеляційної скарги, наслідки відмови від апеляційної скарги заявнику роз`яснені та відомі, про що зазначено у заяві, тому заява підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 362, 364, 367, 368, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Прийняти відмову ОСОБА_1 від апеляційної скарги на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 жовтня 2022 року.

Апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 жовтня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя закрити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст складено 19 липня 2024 року.

Суддя-доповідач

Судді