Постанова

від 23.07.2024 по справі 120/8790/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/8790/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Вільчинський Олександр Ванадійович

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

23 липня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Граб Л.С. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 01.05.2023 за №2684492-2412-0228; №2684491-2412-0228 та №2684493-2412-0228.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач - ГУ ДПС у Вінницькій області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що між ОСОБА_1 - "Орендарем" та Райгородською сільською радою - "Орендодавцем" 15.12.2021 було укладено додаткові угоди до договорів оренди землі від 10.06.2011 року.

01.05.2023 року контролюючий орган в особі Головного управління ДПС у Вінницькій області виніс податкові повідомлення-рішення:

№62684492-2412-0228 про визначення суми податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб щодо земельної ділянки, кадастровий номер 0523086400:03:001:0196 площею 3,2318 га за період 2023 року на загальну суму 24 529,36 грн.;

№2684491-2412-0228 від 01.05.2023 року про визначення суми податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб щодо земельної ділянки, кадастровий номер 0523086400:03:001:0197 площею 1,0213 га за період 2023 року на загальну суму 7 751,67 грн.;

№2684493-2412-0228 від 01.05.2023 року про визначення суми податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб щодо земельної ділянки, кадастровий номер 0523086400:03:001:0198 площею 1,2976 га за період 2023 року на загальну суму 9 848,78 грн.

Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальності за порушення податкового законодавства врегульовані ПК України.

Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - ЗК України), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно п.п.9.1.10 п.9.1 ст.9 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України).

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п.288.1 ст.288 ПК України).

Згідно п.288.5 ст.288 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу : 1) не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області; 2) не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки; 3) може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах; 4) для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку; 5) для баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, не може перевищувати 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки. Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

З набранням чинності ПК України, річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

Крім того, виходячи з принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п.5.2 ст.5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір (ставка) орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України.

Отже, з набранням чинності ПК України, тобто з 01.01.2011, визначено мінімальний розмір річної та максимальний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено.

При винесенні податкових повідомлень-рішень відповідачем здійснено розрахунок розміру орендної плати виходячи із 3% нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка не відповідає грошовій оцінці, зокрема за 2023 рік., оскільки ще з 2017 року коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки становить 1,0 та підтверджується даними органів статистики.

Статтею 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Тобто, законодавством України чітко визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, ПК України регулює лише строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, податковий період, порядок обчислення орендної плати та порядок її зарахування до бюджетів відповідно.

Відповідно до ст.1 Закону України Про оренду землі, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За змістом ч.1 ст.6 Закону України Про оренду землі, орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.14 Закону України Про оренду землі).

Статтею 15 цього Закону визначені істотні умови договору оренди, серед яких є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

З матеріалів справи видно, що між ОСОБА_1 - "Орендарем" та Райгородською сільською радою - "Орендодавцем" 15.12.2021 було укладено додаткові угоди до договорів оренди землі від 10.06.2011 року, а саме:

додаткова угода №1 від 15.11.2021 року, дата державної реєстрації 07.02.2022 року, термін дії - 7 років з 10.06.2021 року, площа земельної ділянки 1,0213 га (кадастровий номер 0523086400:03:001:0197), цільове призначення 01.13 для іншого сільськогосподарського призначення. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 6000 грн. за 1 га, що становить 6127,8 грн. за рік;

додаткова угода №l від 15.11.2021 року, дата державної реєстрації 07.02.2022 року, термін дії - 7 років з 10.06.2021 року, площа земельної ділянки 1,2976 га (кадастровий номер 0523086400:03:001:0198), цільове призначення - 01.13 для іншого сільськогосподарського призначення. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 6000 грн. за 1 га, що становить 7785,6 грн, за рік;

додаткова угода №1 від 15.11.2021 року, дата державної реєстрації 07.02.2022 року, термін дії - 7 років з 10.06.2021 року, площа земельної ділянки 3,2318 га, (кадастровий номер 0523086400:03:001:0196), цільове призначення - 01.13 для іншого сільськогосподарського призначення. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 6000 грн. за 1 га, що становить 19390,80 грн, за рік.

Частиною першою статті 23 Закону України Про оренду землі визначено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Згідно ст.14 цього Закону, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Статтею 654 Цивільного кодексу України (який є загальним нормативно-правовим актом, що регулює зобов`язальні правовідносини) визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Оскільки встановлено, що сторони не вносили у договір змін, який би визначав (змінював) розмір орендної плати залежно від величини коефіцієнта індексації НГО земель, тому податковий орган, який є не суб`єктом цивільно-правових відносин у цій справі, прийнявши оспорюване рішення, фактично змінив умови договору в частині визначення збільшення розміру орендної плати, що в свою чергу є порушенням норм матеріального права та умов договору.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зміна індексації (розміру) НГО є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Зазначене не тягне автоматичну зміну умов договорів щодо розміру орендної плати, а відтак і відповідного донарахування податковим органом суми податкового зобов`язання з орендної плати за оспорюваними рішеннями.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. При вирішенні даного публічно-правового спору, суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року, в межах доводів апеляційної скарги відповідача відповідає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Вінницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Полотнянко Ю.П.