Постанова

від 18.07.2024 по справі 560/2352/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/2352/24

Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

18 липня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Граб Л.С. Мойсюка М.І

представника позивача - Костюковича Д.К.

представників відповідача - Трасковська С.В., Деркача О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фірма "Нафтоінвест" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Фірма "Нафтоінвест" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Фірма "Нафтоінвест" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 1390/2201-0708 від 26.01.2024 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну загальну суму 5586472,50 грн в т. ч. 5518647 грн за основним забов`язанням та 67 825,50 за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідач помилково дійшов до висновку про порушення ним податкового законодавства, оскільки один платник податків (продавець) не може нести відповідальності за неналежне або неповне оформлення первинних бухгалтерських документів за свого контрагента (покупця), що повністю відповідає як приписам статті 61 Конституції України так і правовим позиціям Верховного Суду України та Верховного Суду, які неодноразово висловлювалися у відповідних численних постановах та також узгоджується і з судовою практикою, викладеною у відповідних рішеннях Європейського суду з прав людини.

Відповідачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що судом першої інстанції правильно встановлено та досліджено усі обставини справи, в результаті чого прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Приватне підприємство "Фірма "Нафтоінвест" є суб`єктом господарювання та платником податків.

ГУ ДПС у Хмельницькій області проведена планова документальна перевірка ПП "Фірма "Нафтоінвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2019 по 30.09.2023, валютного законодавства за період з 01.01.2019 по 30.09.2023, з питань правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 по 30.09.2023, іншого законодавства за період з 01.01.2019 по 30.09.2023.

За результатами перевірки складений акт від 08.01.2024 №188/22-01-07-08/30795712 та прийняте податкове повідомлення-рішення №1390/2201-0708 від 26.01.2024, яке є предметом оскарження в частині визначення збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 5586472,50 грн., в т.ч. 5518647,00 грн. за основним платежем та 7825,50 грн. за штрафними санкціями.

Висновок про заниження позивачем суми податку на прибуток, в оскаржуваній ним частині, зроблений на підставі встановленого за результатами перевірки заниження "інших операційних доходів" всього у сумі 30659150,00 грн. в результаті не відображення в їх складі доходу від безоплатно одержаних оборотних активів по нереальних господарських операціях з такими контрагентами: ТОВ "Ліден Трейд" (ПН 43768405), ТОВ "Інсет Компані" (ПН 42873793), ТОВ "Агат Лайт" (ПН 44188526), ТОВ "Сансет-Транс" (ПН 44279796), ТОВ "Укр Ойл Групп" (ПН 43627990), ТОВ "Діп Тек" (ПН 44105743), ТОВ "Мітнес" (ПН 44404876), ТОВ "Грін Форсес" (ПН 42163942), ТОВ "Енкол" (ПН 43770241), ТОВ "Бреін-Стайл" (ПН 43043000), ТОВ "Тенерджі" (ПН 43769189).

Вказані висновки та прийняте за їх наслідком податкове-повідомлення рішення у спірній частині позивач вважає протиправними, тому звернувся до суду з цим позовом.

Зокрема, позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням в частині збільшення суми грошового зобов`язання Позивача з податку на прибуток підприємств на загальну суму 5 586 472,5 грн, в т. ч. 5 518 647 грн за основним зобов`язанням, та 67 825,5 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 1390/2201-0708 від 26.01.2024, на підставі висновків акта перевірки, які підтверджуються доказами, що містяться в матеріалах справи. Тому суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно достатті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Суд з`ясував, що позиція відповідача ґрунтується на твердженнях про відсутність реального здійснення досить значного обсягу господарських операцій з постачання позивачем паливно-мастильних матеріалів на користь 11 контрагентів покупців на загальну суму 30659150, грн., а саме, перелік яких зазначено в оскаржуваному рішення суду першої інстанції.

Із змісту акту перевірки вбачається, що за результатами проведення перевірки встановлено ряд обставин, які свідчать про неможливість реального здійснення господарський операцій між позивачем та його контрагентами з постачання паливно-мастильних матеріалів, а саме:

- згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що контрагенти Позивача не формували податкові зобов`язання з ПДВ за рахунок постачання паливно - мастильних матеріалів з такою номенклатурою, в такій кількості та в періоді здійснення операцій, які були придбані у позивача;

- в місцях розвантаження, зазначених в товарно-транспортних накладних у контрагентів позивача-покупців відсутні об`єкти нерухомості, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек. Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна а також, поданими контрагентами Позивача, Повідомленнями про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП;

- за результатами аналізу Єдиного реєстру податкових накладних у періоді оформлення товарно-транспортних накладних не встановлено реєстрацію будь-яких податкових накладних замовниками послуг перевезення на адресу перевізників;

- згідно поданих контрагентами Позивача Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 4-ДФ) а також сум нарахованого єдиного внеску, відсутні виплати перевізникам, зазначеним в товарно-транспортних накладних;

- згідно інформації Регіонального сервісного центру МВС у Хмельницькій області, встановлено, що транспортні засоби, які зазначені в товарно-транспортних накладних, не визначаються, є легковими, за договорами оренди належать на праві користування іншим юридичним особам.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі Закон №996-XlV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За змістом частини другої статті 9 Закону № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Правилу цієї норми Закону №996-XIV кореспондує зміст пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

Пунктом 2.4. Положення №88 визначено обов`язкові реквізити первинних документів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За правилами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства під час здійснення господарської операції. Будь-які документи, в тому числі накладні, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Згідно з п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Оскільки, надходження на рахунок в банку коштів в сумі 30659150 грн. призвело до збільшення активів позивача, відповідно у нього виникає дохід у розумінні п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290.

Так, як за результатами перевірки встановлено, що ПП "Фірма "Нафтоінвест" постачання паливно-мастильних матеріалів (дизельне паливо, бензин) ТОВ "Ліден Трейд", ТОВ "Інсет Компані", ТОВ "Агат Лайт", ТОВ "Сансет-Транс", ТОВ "Укр Ойл Груцп", ТОВ "Діп Тек", ТОВ "Мітнес", ТОВ "Грін Форсес", ТОВ "Енкол", ТОВ "Бреін-Стайл", ТОВ "Тенерджі" фактично не здійснювало, відповідно кошти, що надійшли від зазначених контрагентів, є іншим операційним доходом ПП "Фірма "Нафтоінвест".

Таким чином, один платник податків (продавець) не може нести відповідальності за неналежне або неповне оформлення первинних бухгалтерських документів за свого контрагента (покупця), що повністю відповідає як приписам статті 61 Конституції України.

Варто зазначити, що Конституційний принцип індивідуалізації відповідальності полягає в тому, що якщо контрагент платника податків не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету чи неналежним чином веде податковий чи бухгалтерський облік, то це не може бути підставою для настання негативних наслідків для самого платника податків.

Згідно з вимогами чинного законодавства, на суб`єктів підприємницької діяльності не покладено обов`язок контролювати звітність контрагента, своєчасність та повноту сплати ним податків, тощо. Отже, якщо податковий облік здійснюється платником на підставі належним чином оформлених розрахункових платіжних та інших документів, обов`язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є об`єктивно правомірними.

В даному випадку, колегія суддів враховує правові висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 19 червня 2023 року у справі № 810/1577/17, де поміж іншого зазначено, що справах, предмет розгляду в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які за висновком контролюючого органу є фіктивними, сталою є судова практика Верховного Суду, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності. Сутність таких господарських операцій повинна проявлятися в русі активів, зміні в зобов`язаннях чи власному капіталі платника податків, відповідати економічному змісту укладених платником податку договорів, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкової вигоди. Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків, відсутність за місцезнаходження не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Лише сукупність обставин може свідчити на користь висновку про реальність або неможливість фактичного проведення господарських операцій.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 сформувала правову позицію, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.

Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Велика Палата Верховного Суду у цій постанові також зробила висновок, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Такий висновок Велика Палата зробила, застосувавши норму частини восьмої статті 9 Закону N 996-XIV, згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Цю норму Велика Палата тлумачила як таку, в якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів.

Врахувавши зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Щодо посилання податкового органу на інформацію з підсистеми "Геопортал-Гарпун" інформаційно-комунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України", необхідне звернути увагу на те, що наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13 червня 2018 року N 497, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 липня 2018 року за №787/32239, затверджено Інструкцію з формування та ведення інформаційної підсистеми "Гарпун" інформаційно-телекомунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України".

Відповідно до п. 1 Інструкції №497, ця Інструкція визначає порядок формування та ведення інформаційної підсистеми "Гарпун" (далі - ІП "Гарпун") інформаційно телекомунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України" (далі - система ІПНП), призначеної для обробки відомостей про транспортні засоби (далі - ТЗ) усіх типів (автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них ТЗ та мопеди) та номерні знаки ТЗ (далі - номерні знаки), що розшукуються у рамках кримінального, виконавчого проваджень, проваджень у справах про адміністративні правопорушення, оперативно-розшукової діяльності, а також за ухвалою слідчого судді, суду.

Пунктом 5 розділу І Інструкції N 497 визначено, що облік об`єктів в ІП "Гарпун" ведеться за такими категоріями: орієнтування про незаконне заволодіння ТЗ; орієнтування про залишення ТЗ місця дорожньо-транспортної пригоди; орієнтування про залишення ТЗ місця вчинення іншого правопорушення; орієнтування оперативне про ТЗ; евакуйовані ТЗ; розшук ТЗ у зв`язку із незаконним заволодінням; розшук ТЗ, що залишив місце дорожньо-транспортної пригоди; розшук ТЗ за іншими кримінальними правопорушеннями; розшук ТЗ боржника державним виконавцем; розшук ТЗ боржника приватним виконавцем; розшук викраденого номерного знака; розшук втраченого номерного знака; знищені номерні знаки.

У відповідності до п. п. 5, 6 розділу ІІ Інструкції N 497, інформація за категоріями "орієнтування про незаконне заволодіння ТЗ", "орієнтування про залишення ТЗ місця вчинення іншого правопорушення" знімається з обліку ІП "Гарпун" автоматично через 24 години з часу її внесення до ІП "Гарпун".

Інформація за категорією "орієнтування про залишення ТЗ місця дорожньо-транспортної пригоди" знімається з обліку ІП "Гарпун" автоматично через 24 години з часу її внесення до ІП "Гарпун" при вчиненні кримінального правопорушення, через три місяці з дня вчинення адміністративного правопорушення, а при триваючому адміністративному правопорушенні - через три місяці з дня його виявлення.

Інформація за категорією "орієнтування оперативне про ТЗ" знімається з обліку ІП "Гарпун" автоматично через 30 діб з дати її внесення до ІП "Гарпун".

У разі припинення розшуку ТЗ до закінчення терміну його перебування на обліку зняття інформації з ІП "Гарпун" здійснюється працівником структурного підрозділу органу (підрозділу) поліції, яким її було внесено до ІП "Гарпун".

Інформація за категоріями "орієнтування про незаконне заволодіння ТЗ", "орієнтування про залишення ТЗ місця дорожньо-транспортної пригоди", "орієнтування про залишення ТЗ місця вчинення іншого правопорушення" та "орієнтування оперативне про ТЗ" зберігається в ІП "Гарпун" протягом одного року з дати її зняття з ІП "Гарпун", після чого автоматично знищується.

З вищенаведених норм Інструкції N 497 вбачається, що до ІП "Гарпун" вноситься не вся інформація, а лише та, яка стосується транспортних засобів щодо яких наявна інформація про скоєння правопорушення. Крім того, зберігання такої інформації обмежено в часі в залежності від виду правопорушення.

Окрім того, відповідач не надав суду жодних доказів розміщення стаціонарних засобів відстеження дорожнього руху системи ІП "Гарпун" безпосередньо у місцях завантаження та розвантаження транспортних засобів, які фактично використовувались під час перевезення відповідних партій нафтопродуктів в межах спірних господарських операцій.

Також, в матеріалах даної справи відсутні належні докази покриття спеціальною системою "Гарпун" усіх доріг України і її безперебійної роботи.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що облік відомостей щодо всіх транспортних засобів, які знаходяться на дорогах України, а також використання ІП «Гарпун» з метою здійснення податкового контролю за транспортними засобами, які використовуються платниками податків в господарській діяльності не віднесено до функцій, мети та об`єктів контролю наведеної системи.

З урахуванням наведених обставин, колегія суддів вважає помилковою позицію відповідача про відсутність фіксації спеціальною системою «Гарпун» факту переміщення зазначених в ТТН автомобілів, об`єктивно не вказує на допущення порушень при формуванні даних податкового обліку позивачем. А надані відповідачем, та взяті до уваги судом першої інстанції в якості доказів, відомості з ІП "Гарпун", об`єктивно не відповідають ознакам достовірності та допустимості згідно з приписами статей 74, 75 КАС України.

Наведене підтверджує позицію апелянта відносно того, що суд першої інстанції надав об`єктивно неправильну юридичну оцінку наведеним доводам відповідача щодо фактичного нездійснення позивачем поставки нафтопродуктів за спірними господарськими операціями.

Відтак, за результатом апеляційного розгляду справи, колегія суддів приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог позивача та наявність підстав для їх задоволення шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області №1390/2201-0708 від 26.01.2024 в частині збільшення Приватному підприємству "Фірма "Нафтоінвест" суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну загальну суму 5586472,50 грн в т. ч. 5518647 грн за основним зобов`язанням та 67825,50 за штрафними (фінансовими) санкціями.

В даному випадку, колегія суддів зазначає, що згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не дослідив всі фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (GarciaRuiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 139 КАС України вказано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже враховуючи, що даною постановою прийнято рішення на користь позивача, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відшкодування на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму понесених судових витрат у вигляді сплаченого судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 45420,00 грн.

Керуючись ст.ст. 139, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фірма "Нафтоінвест" задовольнити.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області №1390/2201-0708 від 26.01.2024 в частині збільшення Приватному підприємству "Фірма "Нафтоінвест" суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну загальну суму 5586472,50 грн в т. ч. 5518647 грн за основним зобов`язанням та 67825,50 за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Фірма "Нафтоінвест" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області 45420,00 грн. судового збору, сплаченого відповідно до платіжної інструкції №1737 від 20 травня 2024 року.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 23 липня 2024 року

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Мойсюк М.І