Постанова

від 18.07.2024 по справі 2-1483/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 2-1483/11

Номер провадження 22-ц/818/2218/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2024 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Березюк А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 квітня 2024 року в складі судді Єрмоленко В.Б. у справі № 2-1483/11 за заявою ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, заінтересовані особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІННОВАЦІЯ» та Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, заінтересовані особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІННОВАЦІЯ» та Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі Міжрайонний ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області).

Заява мотивована тим, що ухвалою Жовтневого районного суду міста Харкова від 21 грудня 2017 року подання заступника начальника Міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області задоволено, тимчасово обмежено його право виїзду за межі України.

Проте, починаючи з 2012 року він не ухилявся від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, оскільки усе виявлене рухоме та нерухоме майно його, як боржника, реалізовано, відрахування здійснюються з пенсії.

У зв`язку військовою агресією росії проти України він вимушений був змінити місце проживання, проте у зв`язку з постановленням оскаржуваної ухвали Жовтневого районного суду міста Харкова від 21 грудня 2017 року та у разі посилення воєнних дій не матиме можливості вивезти за межи України малолітніх дітей.

Крім того постановою Господарського суду Харківської області від 01 грудня 2021 року його визнано банкрутом та введено процедуру погашення боргів, що є підставою для припинення стягнення за всіма виконавчими документами. Виконавче провадження про стягнення аліментів було завершено через погашення заборгованості.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив скасувати тимчасове обмеження його у праві виїзду за межі України, накладене на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 грудня 2017 року за поданням Міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 квітня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відмовлено.

Ухвала суд першої інстанції мотивована тим, що заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ним вжито всіх можливих дієвих заходів для погашення наявної заборгованості перед кредиторами у зведеному виконавчому провадженні N° 54899349, а тому підстави для скасування обмежувальних заходів відсутні.

24 квітня 2024 року ОСОБА_1 на вказане судове рішення безпосередньо до Харківського апеляційного суду подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив ухвалу суду скасувати та залишити заяву про забезпечення позову без задоволення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що неможливість виконання зобов`язань у повному обсязі одним платежем безумовно не свідчить про ухилення від виконання зобов`язань.

Він не перешкоджає виконавцю у здійсненні всіх дій, спрямованих на погашення суми боргу, а тому подальше існування обтяження є безпідставним та обмежує його права.

В судове засідання учасники розгляду справи не з`явилися.

Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 18 липня 2024 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:

ОСОБА_1 отримано 26 червня 2024 року в електронному кабінеті (т. 3, а.с. 124);

ТОВ «Фінансова компанія «ІННОВАЦІЯ» отримано 26 червня 2024 року в електронному кабінеті (т. 3, а.с. 125);

Міжрайонним відділом державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області отримано 03 липня 2024 року (т. 3, а.с. 128).

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з`явилися, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт1 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Судом встановлено, що заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 серпня 2011 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк» (далі - ПАТ «СЕБ Банк») заборгованість за договором кредиту № 039-П-В/01/07 від 05 лютого 2007 року у розмірі 529125,05 грн, заборгованість за договором кредиту № 045-А-Г/01/07 від 14 лютого 2007 року в сумі 265 865,81 грн, всього 794 990, 86 грн, а також судові витрати у загальній сумі 1820 грн (том 1, а.с. 74-75).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 грудня 2011 року заочне рішення скасовано (том 1, а.с. 83). Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 04 травня 2012 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк» (далі- ПАТ «СЕБ Банк») заборгованість за договором кредиту № 039-П-В/01/07 від 05 лютого 2007 року у розмірі 529125,05 грн., заборгованість за договором кредиту № 045-А-Г/01/07 від 14 лютого 2007 року в сумі 265 865,81 грн, всього 794 990, 86 грн, а також судові витрати у загальній сумі 1820 грн (том 1, а.с.113-15).

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 18 липня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 04 травня 2012 року визнано неподаною та повернуто апелянту (том 1, а.с.151-152).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 жовтня 2015 року замінено сторону виконавчих проваджень № 40275295 та № 40275999, відкритих за виконавчими листами № 2-1483/11 про стягнення заборгованості зі ОСОБА_1 за кредитним договором № 039-П-В/01/07 в сумі 794 990,86 грн та судових витрат з ПАТ «СЕБ Банк» на стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Траст Груп» (далі- ТОВ «Фінанс Траст Груп») (том 1, а.с. 194).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 грудня 2017 року замінено стягувача ТОВ «Фінанс Траст Груп»» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІННОВАЦІЯ» у виконавчих провадженнях ВП № 40275295, ВП № 40275999 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1483/11, виданого 12 вересня 2013 року Жовтневим районним судом м. Харкова (том 2, а.с. 34-36).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 грудня 2017 року подання заст. начальника Міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області задоволено. Тимчасово обмежено право виїзду за межі України фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, до виконання ним зобов`язань за рішеннями судів за зведеним виконавчим провадженням № 54899349, а саме:

- Дзержинського районного суду м. Харкова № 2-2290/11, яким 19 грудня 2011 року ухвалено про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості на загальну суму 1 402 829, 31 грн.

- Дзержинського районного суду м. Харкова № 2-2290/11, яким 19 грудня 2011 року ухвалено про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості у розмірі 200 грн.

- Жовтневим районним судом м. Харкова № 2012/5100/2012, яким 24 квітня 2013 року ухвалено про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укргазбанк" заборгованості за кредитним договором № 27 від 25 червня 2007 року у розмірі 23 996,63 дол. США (що на час видачі згідно курсу НБУ складає 191 805,06 грн) та 176 308,68 грн, а також витрат по сплаті судового збору в розмірі 3219,00 грн, а всього 371 332,74 грн.

- Жовтневим районним судом м. Харкова № 2-1483/11, яким 12 вересня 2013 року ухвалено про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "СЕБ Банк" заборгованості за договором кредиту № 039-П-В/01/07 від 05 лютого 2007 року у розмірі 529 125,05 грн та заборгованості за договором кредиту № 045-А-Г/01/07 від 14 лютого 2007 року 265865,81 грн, а всього заборгованість у розмірі 794990,86 грн.

- Жовтневим районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "СЕБ Банк" судових витрат, а саме: суму сплаченого судового збору у розмірі 1700,00 грн, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн.

- Жовтневим районним судом м. Харкова№2-2653/11, яким 18 липня 2013 року ухвалено про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ "СЕБ Банк" судового збору по 667, 50 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу по 60, 00 грн.

- Жовтневим районним судом м. Харкова№ 2-818/11, яким 07 березня 2012 року ухвалено про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суми сплати судового збору в розмірі 239, 91 грн. та витрати у розмірі 120,00 грн, а всього 359,91 грн.

-виконавчого листа №22-1921/2000, виданого 03 лютого 2009 року Красноградським районним судом Харківської області про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу щомісячно АСВП №241881148 .

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 29 вересня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України відмовлено.

Постановою державного виконавця від 20 березня 2024 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1921/2000, виданого 03 лютого 2009 року Красноградським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 заборгованості по аліментів у розмірі 39820,99 грн закінчено (том 3, а.с.75).

01 грудня 2023 року постановою Господарського суду Харківської області, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07 лютого 2024 року, серед іншого, відмовлено в задоволенні клопотання ПАТ АБ "Укргазбанк" (вх. № 24121) про закриття провадження у справі; припинено процедуру реструктуризації боргів Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ; припинено повноваження керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Косиневського Максима Анатолійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 980 від 23 травня 2013 року); визнано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 банкрутом та введено процедуру погашення боргів; призначено керуючим реалізації Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 арбітражного керуючого Косиневського Максима Анатолійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 980 від 23 травня 2013 року) та встановлено розмір оплати послуг арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого реалізацією Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у розмірі трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання ним своїх повноважень; здійснено оприлюднення на офіційному веб-порталі Судової влади України (веб-сайт Вищого господарського суду України) повідомлення про визнання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 банкрутом і введення процедури погашення боргів.

Вказані судові рішення Постановою Верховного суду від 11 квітня 2024 року у справі скасовано, а справу № 922/3920/21 передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області (https://reyestr.court.gov.ua/Review/118464220).

Положеннями статті 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 1 статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд. Також у справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 760/1293/17 (провадження № 61-11718св19).

Право на суд, захищене пунктом І статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню (рішення Суду у справі Савіцький проти України, по. 38773/05, від 26 липня 2012 року).

Пункт 1 статті 6 Конвенції, серед іншого, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті І статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадженнявимагає оперативності (рішення Суду у справі Глоба проти України, по. 15729/07, від 05 липня 2012 року).

За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до положень частини 1 статті 18 вказаного Закону, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця. Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. Суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов`язкової участі державного (приватного) виконавця. За результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. Відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Зважаючи, що заявником не надано доказів повного виконання зобов`язань в межах зведеного виконавчого провадження, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.

ОСОБА_1 не надано доказів, що за час, який минув з дня постановлення ухвали про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, ним здійснені належні дії для виконання рішень суду та змінились обставини, за існування яких покладено на боржника зазначене обмеження. Виключні обставин, за яких доцільним є скасування тимчасових заходів обмеження у праві виїзду за кордон, також заявником наведено не було.

Доводи ОСОБА_1 щодо визнання його банкрутом судова колегія не приймає до уваги, оскільки наразі розгляд справи про банкрутство господарським судом не закінчено.

Інші доводи скарги зводяться до незгоди із ухвалою, якою встановлено обмеження щодо виїзду за межі України, проте така є на час подання скарги чинною та в судовому порядку не скасована. Незгода із ухвалою суду першої інстанції щодо обмеження у виїзді за межі України може бути предметом апеляційного оскарження.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки суду не впливають, зводяться до необхідності переоцінки доказів, яким судом першої інстанції дана належна оцінка.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, тому підстави для його скасування відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 23 липня 2024 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.В. Маміна

В.Б. Яцина