Ухвала

від 18.07.2024 по справі 947/18762/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1015/24

Справа № 947/18762/24 1-кс/947/8018/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

підозрюваного ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції в режимі трансляції з ДУ «Одеський слідчий ізолятор», апеляційні скарги захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 14 червня 2024 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024160000000557 від 30 квітня 2024 року, -

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскарженого судового рішення.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 14 червня 2024 року частково задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 та до ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.368 КК України, застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» до 09 серпня 2024 року в межах строку досудового розслідування.

У якості альтернативного запобіжного заходу визначена застава 3 964 (три тисячі дев`ятсот шістдесят чотири) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, шо становить 12 002 992 (дванадцять мільйонів дві тисячі дев`ятсот дев`яносто дві) гривні, та, у разі внесення застави на підозрюваного покладені обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подали апеляційні скарги.

Захисник ОСОБА_7 у своїапеляційній скарзі просила оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби.

Доводи апеляційної скарги обґрунтувала тим, що долучені до клопотання сторони обвинувачення документи не містять доказів, які б обґрунтовували висунуту ОСОБА_9 підозру.

Ризики, передбачені ст.177 КПК України стороною обвинувачення не доведені.

Слідчий суддя не взяв до уваги те, що ОСОБА_9 має міцні соціальні зв`язки, одружений, має на утриманні матір похилого віку, стан здоров`я якої у 92 роки є незадовільним.

Сам підозрюваний хворіє на ряд тяжких захворювань, а саме серцева хвороба та цукровий діабет, під час проведення обшуку в квартирі йому стало зле, за час його перебування в ізоляторі тимчасового тримання у нього стався серцевий напад. Обидва рази йому викликалась «швидка» допомога.

Визначений слідчим суддею розмір застави є непомірним для ОСОБА_9 та його родини.

Захисник ОСОБА_8 у своїйапеляційній скарзі просив оскаржувану ухвалу скасувати і постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 .

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що слідчим суддею не мотивована неможливість застосування до підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів.

Визначений розмір застави не відповідає вимогам КПК з огляду на те, що з оскаржуваної ухвали не зрозуміло у чому саме полягає «виключність випадку». Не взято до уваги майновий стан підозрюваного, якому належить лише 3/8 частини квартири загальною площею 71.7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , а його заробітна плата за 2024 рік становила 515753, 44 грн, з яких на руки отримано 410098, 62 грн.

Наявність у дружини підозрюваного іншого майна слідчим інтерпретується так, щоб створити уявлення її безпідставного збагачення за рахунок незаконної діяльності ОСОБА_9 .

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та підозрюваний ОСОБА_9 підтримали доводи поданих апеляційних скарг.

Прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, позиції учасників апеляційного розгляду, перевіривши доводи викладені в апеляційних скаргах та дослідивши матеріали провадження за клопотанням слідчого, апеляційний суд дійшов висновку про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції

Згідно з ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри,поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення наведеного в практиці Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин». Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32,Series A, № 182), (Erdagoz v.Turkey(Ердагоз проти Туреччини).

З матеріалів провадження убачається, що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні корупційного кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.368 КК України за обставин викладених в клопотанні слідчого.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_9 підтверджується комплексом зібраних у кримінальному провадженні доказів, зокрема:

протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 30.04.2024, під час якого останній повідомив, що є фізичною особою підприємцем та здійснює перевезення вантажів за допомогою вантажного колісного автотранспорту. 15.04.2024 ОСОБА_11 , звернувся до начальника БУВРу ОСОБА_12 з пропозицію передачі йому в платне користування об`єкту нерухомості, що перебуває на балансі БУВРу та розташований на території Старокозацької об`єднаної територіальної громади Білгород-Дністровського району Одеської області, а саме: уздовж автодороги сполученням «Одеса-Рені». Далі, в ході особистого спілкування ОСОБА_12 запропонував свідку ОСОБА_11 надати в оренду комплекс будівель та споруд разом з територією за адресою: АДРЕСА_2 , що перебуває у на балансі БУВР річок Причорномор`я та Нижнього Дунаю. В подальшому, а саме 24.04.2023 в ході особистої зустрічі, ОСОБА_12 повідомив свідку ОСОБА_11 , що за умовами майбутнього договору оренди останній має офіційно сплачувати орендну плату в сумі 6 тис. грн. за користування наданим об`єктом та висловив вимогу у наданні йому неправомірної вигоди у сумі 10 тис. грн. щомісячно, а також підтвердив намір на подальшу передачу земельної ділянки, що перебуває території Старокозацької об`єднаної територіальної громади Білгород-Дністровського району Одеської області, у комунальну власність місцевої ОТГ та подальшою передачею останньої йому;

протоколом допиту свідка ОСОБА_11 , під час якого останній повідомив, про те, як 07.05.2024 він за вказівкою ОСОБА_12 прибув до приміщення БУВРу, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , де перебуваючи у службовому кабінеті його начальника ОСОБА_12 , діючи під його контролем, склав заяву про надання в оренду частини земельної ділянки площею 0,6 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яку цього ж дня подано до РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях. Крім того, після подачі вказаної заяви, ОСОБА_11 повернувся до БУВРу, де перебуваючи у службовому кабінеті його начальника ОСОБА_12 , останні обговорювали майбутню передачу об`єкту нерухомості, що перебуває на балансі БУВРу та розташований на території Старокозацької ОТГ Білгород-Дністровського району Одеської області, а також спільну поїздку з метою її огляду. Також ОСОБА_11 в ході допиту повідомив, що питанням передачі зазначеного об`єкту нерухомості буде займатись начальник Білгород-Дністровського міжрайонного управління водних ресурсів ОСОБА_9 , який буде вести необхідні діалоги з головою місцевої ОТГ; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 , під час якого останній повідомив, про подальші зустрічі між ним, ОСОБА_9 та ОСОБА_13 , під час яких останніми були повідомлені всі деталі та умови передачі державного майна, а саме об`єкту нерухомості, що розташований на території Старокозацької ОТГ Білгород-Дністровського району Одеської області, а також додаткової зустрічі, що мала місце 30.05.2024, під час якої ОСОБА_11 передав для ОСОБА_12 через вказаного останнім водія на ім`я ОСОБА_14 , грошові кошти в сумі 10 000 грн. за перший місяць неофіційного користування об`єктом нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Крім того, в ході допиту свідок повідомив про початок фактичного використання ним об`єкту нерухомості, за який надано неправомірну вигоду. Також свідком повідомлено про зустріч між ним, ОСОБА_12 та головою Старокозацької сільської ради ОСОБА_15 , що мала місце в місті Одеса, під час якої останніми були повідомлені всі деталі та умови передачі державного майна, а саме об`єкту нерухомості, що розташований на території Старокозацької ОТГ Білгород-Дністровського району Одеської області, а також ОСОБА_12 висунуто вимогу надання неправомірної вигоди в сумі 20 000 доларів США для особисто нього і 20 000 доларів США для ОСОБА_15 та ОСОБА_9 ;

протоколом ідентифікації (огляду) та вручення грошових коштів від 30.05.2024, яким оглянуто грошові кошти в сумі 10 000 грн., які в подальшому свідком ОСОБА_11 передані ОСОБА_12 , в якості неправомірної вигоди за перший місяць неофіційного користування об`єктом нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;

протоколами про результати проведення аудіо-, відеоконтролю особи від 06.06.2024 відносно ОСОБА_12 , ОСОБА_9 та ОСОБА_15 , у яких зафіксовані всі події та обставини про які свідком ОСОБА_11 зазначено в ході проведення допитів, зокрема спільні зустрічі між ним, ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , на яких відбувалось обговорення всіх деталей та умов передачі державного майна, а саме об`єкту нерухомості, що розташований на території Старокозацької ОТГ Білгород-Дністровського району Одеської області, а також вимоги надання неправомірної вигоди в сумі 20 000 доларів США для ОСОБА_12 і 20 000 доларів США для ОСОБА_15 та ОСОБА_9 .. Крім того, вказаним протоколом зафіксовано факт передачі ОСОБА_12 через посередника неправомірної вигоди в сумі 10 000 грн. за перший місяць неофіційного користування об`єктом нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .;

протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_11 від 13.06.2024 під час якого останній повідомив, що 13.06.2024 ним була передана неправомірна вигода в сумі 20 000 доларів США для ОСОБА_12 і 20 000 доларів США для ОСОБА_15 та ОСОБА_9 ;

протоколом затримання ОСОБА_12 в порядку ст.208 КПК України;

протоколом обшуку обмінного пункту, яким зафіксовано факт вилучення несправжніх імітаційних грошових коштів, що були передані в якості неправомірної вигоди у сумі 20 000 (двадцять тисяч) дол. США для ОСОБА_12 , за ініціювання прийняття рішення про відмову БУВРу від прав на майновий комплекс із земельною ділянкою, а також із залученням посередника ОСОБА_9 , неправомірної вигоди у сумі 20 000 (двадцять тисяч) дол. США для ОСОБА_15 за прийняття ним рішення з передачі окремих приміщень комплексу в оренду ФОП ОСОБА_11 ;

протоколом обшуку приміщень службових кабінетів Басейного управління водних ресурсів річок Причорномор`я та Нижнього Дунаю за адресою: АДРЕСА_3 (за місцем роботи начальника БУВР річок Причорномор`я та Нижнього Дунаю ОСОБА_12 ), в ході якого вилучено речі та документи, що мають відношення до кримінального провадження;

протоколом обшуку приміщень службових кабінетів Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Старокозаче, вулиця Соборна, будинок 34 (за місцем роботи голови Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_15 ), в ході якого виявлено та вилучено документи щодо виділення земельної ділянки та об`єкту на користь ОСОБА_11 ;

іншими доказами у своїй сукупності.

Апеляційний суд вважає, що на даному етапі досудового розслідування надані стороною обвинувачення докази є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_9 .

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», зазначив що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.

Апеляційний суд наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом не встановлюється винуватість чи не винуватість ОСОБА_9 , у вчиненні інкримінованого йому злочину, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати остаточну оцінку допустимості та належності доказів, а також їх сукупності для висновку про винуватість особи, або її невинуватість, оскільки справа не розглядається судом по суті пред`явленого обвинувачення.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою згідно положень ч.1 ст.94 КПК.

Підстав для визнання доказів, які обґрунтовують підозру ОСОБА_9 недопустимими, відповідно до ст.87 КПК України, в ході апеляційного розгляду не встановлено та стороною захисту в апеляційних скаргах не наведено.

Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи апеляційної скарги сторони захисту в частині відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК, які зазначені в оскарженій ухвалі слідчого судді, з огляду на таке.

Так, підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» -слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь-яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

На думку апеляційного суду, обставини даного кримінального провадження, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_9 , який обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.368 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Існування вказаного ризику підтверджується і тими обставинами, що у разі визнання ОСОБА_9 винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, йому загрожує реальне покарання у виді позбавлення волі, оскільки кримінальний закон виключає можливість застосування до осіб, що вчинили корупційний злочин положень статей 69, 75 КК України, окрім як під час здійснення провадження на підставі угоди.

Крім того, апеляційний суд бере до уваги те, що обіймаючи посаду начальника Білгород-Дністровського міжрайонного управління водного господарства ОСОБА_9 набув широке коло зв`язків серед службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів, керівників підприємств, установ та організацій, які він може використати з метою переховування від органів досудового розслідування та/або суду, у тому числі може здійснити спроби залишити територію України.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.1) ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.

Крім того апеляційний суд погоджується з наявністю у даному кримінальному провадженні ризику, передбаченого п.2) ч.1 ст.177 КПК України.

Підозрюваний ОСОБА_9 володіє інформацією про кримінальне провадження стосовно нього та про обставини, що є предметом доказування у кримінальному провадженні, а тому використовуючи своє службове становище може знищити, сховати речі і документи, які мають значення для встановлення істини у кримінальному провадженні.

При цьому інкримінований підозрюваному злочин, який має корисливу спрямованість, цілком ймовірно міг бути вчинений з використанням службового становища та наданої йому влади.

Оцінюючи наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК - впливу на свідків в даному кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими, свідками у кримінальному провадженні, відповідно до частин 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК.

Оскільки досудове розслідування наразі триває, а показання свідків у даному кримінальному провадженні, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, перебуваючи на свободі, підозрюваний може здійснювати незаконний вплив на свідків з метою схилити їх до зміни своїх первинних показань.

Наразі тривають заходи щодо встановлення повного кола осіб, причетних до вчинення злочину.

За наявності існування обґрунтованої підозри та вищевказаних ризиків апеляційний суд переконаний що слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування до ОСОБА_9 виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Щодо нездатності більш м`яких запобіжних заходів запобігти існуючим ризикам, апеляційний суд зазначає про таке.

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: а) особисте зобов`язання; б) особиста порука; в) застава; г) домашній арешт.

В п. 62 у справі «Боротюк проти України» (Khayredinov v. Ukraine) Європейський Суд з прав людини вказав, що «У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів».

Домашній арешт та тримання під вартою є ізоляційними запобіжними заходами, проте рівень ізоляції особи за ними суттєво відрізняється з огляду на умови, пов`язані з позбавленням (обмеженням) волі підозрюваного. У цьому контексті домашній арешт є менш жорсткою формою ізоляції підозрюваного та, зокрема, не запобігає можливості вільного спілкування підозрюваного як особисто, так і за допомогою засобів телекомунікації з іншими підозрюваними, свідками та потерпілими, з метою схилити їх змінити свої показання в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за інкриміноване кримінальне правопорушення. Таким чином, апеляційний суд вважає, що застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не зможе ефективно запобігти вказаному ризику.

Застосування запобіжних заходів у виді особистого зобов`язання та особистої поруки, з огляду на їх м`якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, на думку апеляційного суду, не забезпечать належне виконання підозрюваним обов`язків.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що на теперішній час існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, та на підставі повного та всебічного дослідження всіх обставин провадження дійшов обґрунтованого висновку про неможливість застосування до ОСОБА_9 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

При цьому, обставин передбачених ч.2 ст.183 КПК України, що виключають можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апеляційним судом не встановлено.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи сторони захисту про те, що слідчий суддя визначив підозрюваному ОСОБА_9 завідомо непомірний розмір застави.

Положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; даних про особу підозрюваного; встановлені ризики, передбачені статтею 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням тощо.

Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Апеляційний суд вважає, що в даному кримінальному провадженні, з урахуванням даних про особу підозрюваного та його майновий стан, а також правової кваліфікації злочину, який інкримінуються підозрюваному та відповідно до положень ст.12 КК Українивідноситься до категорії особливо тяжкого корупційного злочину, вчиненого в умовах воєнного стану, слідчий суддя мав право визначити заставу у виключному розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому у своєму клопотанні слідчий просив визначити ОСОБА_9 заставу в сумі 30000000 (тридцять мільйонів) гривень.

В свою чергу слідча суддя надавши оцінку майновому стану підозрюваного та даним про його особу визначила заставу у значно меншому розмірі в сумі 12 002 992 (дванадцять мільйонів дві тисячі дев`ятсот дев`яносто дві) гривні.

Слід наголосити, що інкримінований ОСОБА_9 злочин пов`язаний з отриманням неправомірної вигоди в особливо великому розмірі з метою незаконного збагачення з використанням службового становища в органах державної влади.

Такі дії беззаперечно компрометують та підривають довіру суспільства до державних органів та держави в цілому, а також викликають підвищений суспільний резонанс.

Апеляційний суд вважає, що визначений слідчим суддею розмір застави не є завідомо непомірним для підозрюваного та його родини з огляду на наявність у них значних матеріальних статків.

Так під час апеляційного розгляду було встановлено, що ОСОБА_9 та члени його родини на праві власності володіють двома квартирами, будинком та гаражем.

Крім того ОСОБА_9 на праві приватної власності належить автомобіль марки «Toyota Land Cruiser Prado 150», 2019 року випуску, д.н.з НОМЕР_1 , вартість якого відповідно до поданої ОСОБА_9 щорічної декларації за 2023 рік, станом на момент придбання складає 1 067 228 грн., а також «LEXUS RX 350» вартістю 875 000 гривень.

Водночас, дружина, яка не мала власних статків 16.01.2018 року набула 50 % у статутному капіталі ПТП «НАФТОСЕРВІС», код ЄДРПОУ 20923913, вартістю 7 341 350 грн., що свідчить про належність прав підозрюваному на від вказаного активу.

Викладені обставини доводять наявність у ОСОБА_9 та його родини значних матеріальних статків, а тому доводи про те, що слідчий суддя визначив завідомо непомірний розмір застави є неспроможними.

На переконання апеляційного суду перспектива втрати застави у виключному розмірі, буде достатнім стримуючим фактором для ОСОБА_9 , щоб запобігти виникненню у нього бажання переховуватись від органу досудового розслідування, або будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, ст.6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені. При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні апеляційних скарг захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та залишити оскаржену ухвалу слідчого судді без змін.

Відповідно до п.1) ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 409, 419, 532 КПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 14 червня 2024 року, якою до підозрюваного ОСОБА_9 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 09 серпня 2024 рокув межах строку досудового розслідування, з визначенням розміру застави залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4