Постанова

від 04.07.2024 по справі 522/6733/24-е

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5612/24

Справа № 522/6733/24-Е

Головуючий у першій інстанції Суворова О.В.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Комлевої О.С.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 03 травня 2024 року у складі судді Суворової О.В.,

встановив:

У квітні 2024 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУ МВС в Одеській області про скасування арештів на майно, в якій просив суд:

- скасувати арешт, накладений 29 березня 2007 року Постановою про накладення арешту на майно старшого слідчого СУ ГУМВС України в Одеській області майора міліції Горобець О.М. у рамках кримінальної справи № 05320060070 на майно, де б таке не перебувало, обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 .;

- скасувати арешт, накладений 26 жовтня 2007 року Постановою про накладення арешту на майно слідчого у особливо важливих справах СОГ ГУ УМВС України капітана міліції Д.В. Шевченко, у рамках кримінальної справи №01200600123 на майно громадянина ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , де б таке не знаходилося і в чому не виражалося, вклади у фінансових установах, цінності, об`єкти нерухомого майна, автомототранспорт.

Позов обґрунтований тим, що ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 19 березня 2024р. у справі №1/445/11-к, номер провадження: 1/521/9/24, яка набрала законної сили 04.04.2024р., частково задоволено клопотання підсудного ОСОБА_1 та вирішено: - звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.255; ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч.5 ст.186; ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч. 4 ст.190; ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч.4 ст.15, ч.4 ст.190; ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч.1 ст.162; ч.3 ст.289; ч. 4 ст. 186; ч.2 ст.27, ч.2 ст.209; ч.2 ст.358; ч.ч.2,3 ст.27, ч.3 ст.358; ч.2 ст.194 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності; -закрити кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_1 а у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255; ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч.5 ст.186; ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч. 4 ст.190; ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч.4 ст.15, ч.4 ст.190; ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч.1 ст.162; ч.3 ст.289; ч. 4 ст. 186; ч.2 ст.27, ч.2 ст.209; ч.2 ст.358; ч.ч.2,3 ст.27, ч.3 ст.358; ч.2 ст.194 КК України, у зв`язку із звільненням підсудного від кримінальної відповідальності за закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності . Клопотання щодо скасування арешту, накладеного постановою старшого слідчого СУ ГУМВС України в Одеській області Горобця А.Н. від 29.03.2007 року у кримінальній справі №05320060070, на майно ОСОБА_1 , де б воно не знаходилося та скасування арешту, накладеного постановою слідчого з особливо важливих справ СОГ СУ ГУМВС України в Одеській області Шевченка Д.В. від 26.10.2007 року у кримінальній справі №01200600123, на майно ОСОБА_1 , де б воно не знаходилося і у чому б не виражалося: вклади у фінансових установах, цінності, об`єкти нерухомого майна, автомототранспорт залишено без розгляду, роз`яснено ОСОБА_1 його право на звернення з клопотанням про скасування арешту на майно в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03 травня 2024 року у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ МВС України в Одеській області про скасування арештів на майно - відмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційнускаргу,у якійпосилаючись напорушення судомнорм процесуальногоправа танеправильне застосуваннянорм матеріальногоправа,просить судскасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 03 травня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у зв`язку із закриттям кримінального провадження щодо нього - відпала потреба/необхідність у збереженні накладених арештів на його майно, однак суд безпідставно обмежив/позбавив його можливості на поновлення його матеріальних прав у порядку цивільного судочинства. Посилаючись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року по справі № 727/2878/19, вважає, що спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та не знятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи слід розглядати за правилами цивільного судочинства.

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від Головного управлінняМіністерства внутрішніхсправ Українив Одеськійобластіне надходив, однак відповідно до положень ч.3ст. 360 ЦПК Українивідсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання, призначене на 04.07.2024 сторони не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином, у відповідності до вимогст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи. Заяв або клопотань про відкладення розгляду справи до суду не направили.

Статтею 372 ЦПК Українипередбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Згідност. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду зазначеним вимогам не відповідає, з огляду на наступне.

Так, апеляційним розглядом справи встановлено, що арешт на майно позивача було накладено у кримінальній справі:

-№05320060070 постановою старшого слідчого ГУ МВС України в Одеській області Горобця А.Н. від 29.03.2007, на підставістатті 126 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року(далі -КПК України 1960 року) у редакції, яка була чинною на момент вчинення процесуальної дії з метою забезпечення цивільного позову та виконання вироку в частині можливої конфіскації майна,

-№01200600123 постановою старшого слідчого з особливо важливих справ СОГ СУ ГУМВС України в Одеській області Шевченка Д.В. від 26.10.2007, на підставістатті 125 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року(далі -КПК України 1960 року) у редакції, яка була чинною на момент вчинення процесуальної дії з метою забезпечення цивільного позову та виконання вироку в частині можливої конфіскації майна.

Також матеріалами справи встановлено, що ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 19 березня 2024р. у справі №1/445/11-к, номер провадження: 1/521/9/24, яка набрала законної сили 04.04.2024р., частково задоволено клопотання підсудного ОСОБА_1 та вирішено: звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.255; ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч.5 ст.186; ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч. 4 ст.190; ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч.4 ст.15, ч.4 ст.190; ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч.1 ст.162; ч.3 ст.289; ч. 4 ст. 186; ч.2 ст.27, ч.2 ст.209; ч.2 ст.358; ч.ч.2,3 ст.27, ч.3 ст.358; ч.2 ст.194 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності; закрито кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_1 а у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255; ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч.5 ст.186; ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч. 4 ст.190; ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч.4 ст.15, ч.4 ст.190; ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч.1 ст.162; ч.3 ст.289; ч. 4 ст. 186; ч.2 ст.27, ч.2 ст.209; ч.2 ст.358; ч.ч.2,3 ст.27, ч.3 ст.358; ч.2 ст.194 КК України, у зв`язку із звільненням підсудного від кримінальної відповідальності за закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Клопотання щодо скасування арешту, накладеного постановою старшого слідчого СУ ГУМВС України в Одеській області Горобця А.Н. від 29.03.2007 року у кримінальній справі №05320060070, на майно ОСОБА_1 , де б воно не знаходилося та скасування арешту, накладеного постановою слідчого з особливо важливих справ СОГ СУ ГУМВС України в Одеській області Шевченка Д.В. від 26.10.2007 року у кримінальній справі №01200600123, на майно ОСОБА_1 , де б воно не знаходилося і у чому б не виражалося: вклади у фінансових установах, цінності, об`єкти нерухомого майна, автомототранспорт залишено без розгляду, роз`яснено ОСОБА_1 його право на звернення з клопотанням про скасування арешту на майно в порядку цивільного судочинства.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки питання про зняття арешту, накладено в кримінальному провадженні за правилами КПК України 1960 року, тому слід розглядати за правилами кримінального судочинства, а не в порядку цивільного судочинства.

Проте, апеляційний суд не може погодитися із таким висновком районного суду, оскільки він не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Стаття 124 Конституції України передбачає, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Залишаючи клопотання про скасування арештів без розгляду, суд зазначив: під час розгляду справи колегія суддів керується тим, що арешт на майно підсудного ОСОБА_1 був накладений під час дії КПК України 1960 року за процедурою, встановленою цим нормативно-правовим актом.

Відповідно до пункту дев`ятого розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Дана норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КПК України, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

З огляду на зазначене, на правовідносини, пов`язані з розв`язанням питання про припинення арешту майна ОСОБА_1 , поширюються норми КПК України 1960 року.

Після завершення кримінальної справи арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали. При цьому втрачається можливість застосування специфічного порядку скасування такого обтяження, зумовленого кримінальними процесуальними відносинами. Арешт майна у такому разі з заходу забезпечення кримінального провадження перетворюється на неправомірне обмеження права особи користуватися належним їй майном.

Водночас вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. З урахуванням наведеного вище, вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.

Судом кримінальної юрисдикції повинні розглядатися скарги на законність і обґрунтованість арешту майна, розв`язання яких потребує перевірки наявності підстав і дотримання процедури, встановлених кримінальним процесуальним законом, тобто вирішення по суті питань, які безпосередньо стосуються порядку здійснення кримінального провадження.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц, та у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 766/21865/17.

Крім того Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30 червня 2020 року по справі № 727/2878/19; провадження № 14-516цс19 зробила правовий висновок про те, що спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та не знятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи слід розглядати за правилами цивільного судочинства.

Як вказувалося вище, арешти на належне ОСОБА_1 нерухоме майно, накладені 29 березня 2007 року постановою старшого слідчого СУ ГУМВС України в Одеській області майором міліції Горобець О.М. у рамках кримінальної справи № 05320060070 та 26 жовтня 2007 року постановою слідчого у особливо важливих справах СОГ ГУ УМВС України капітана міліції Д.В. Шевченко у рамках кримінальної справи №01200600123, за правиламиКПК України1960 року та незнятий за цим Кодексом після закриття кримінальної справи відносно позивача.

Отже, позов ОСОБА_1 про скасування арешту з нерухомого майна підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі на тій підставі, що вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, дійшов помилкового висновку, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню на підставіст. 379 ЦПК Українияк така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, із направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 03 травня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 24.07.2024

Головуючий Є.С. Сєвєрова

Судді: Л.М. Вадовська

О.С. Комлева