Постанова

від 02.07.2024 по справі 404/2672/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 липня 2024 року м. Кропивницький

справа № 404/2672/23

провадження № 22-ц/4809/718/24

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Мурашка С. І., Чельник О. І.,

за участю секретаря судового засідання Савченко Н. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Публічне акціонерне товариство Акціонерне товариство «Укргазбанк»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Кропивницька міська державна нотаріальна контора № 2,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні заправилами спрощеногопозовного провадженняапеляційну скаргу ОСОБА_1 нарішення Кіровськогорайонного судум.Кіровограда (суддяМохонько В.В.)від 06.02.2024,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

11.04.2023 ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат Позненко Юрій Володимирович,звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», вказавши третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Кропивницьку міську державну нотаріальну контору № 2,у якому просив суд:

1)визнати припиненою іпотеку за договором застави від 20.06.1995, укладеним між Українським акціонерним банком розвитку нафтогазового комплексу, Приватним малим транспортним підприємством «Сувенір» та ОСОБА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу та зареєстрований у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 422,

2)виключити запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про заборону нерухомого майна реєстраційний номер: 7309868, зареєстрований 03.06.2008, об`єкт обтяження: будинок за адресою АДРЕСА_1 .

Вимоги позивача обґрунтовано такими обставинами:

-20.06.1995 міжУкраїнським акціонерним банком розвитку нафтогазового комплексу, правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», Приватним Малим Транспортним Підприємством «Сувенір» та ОСОБА_1 , який виступав майновим поручителем, було укладено договір застави для забезпечення своєчасного виконання кредитного договору № 10 від 20.06.1995, укладеним Українським акціонерним банком розвитку нафтогазового комплексу та Приватним Малим Транспортним Підприємством «Сувенір». При цьому Приватне мале транспортне підприємство «Сувенір» передало в заставу вантажний автомобіль КАМАЗ-5320, а ОСОБА_1 будинок площею 34,98 кв.м з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , який належить заставодавцю (позивачу у справі) на підставі договору купівлі - продажу посвідченому Третьою Кіровоградською державною нотаріальною конторою 12.05.1989 № І-1694;

-умови кредитного договору № 10 від 20.06.1995 між Українським акціонерним банком розвитку нафтогазового комплексу та Приватним Малим Транспортним Підприємством «Сувенір» було виконано в повному обсязі ще 20.07.1995, заборгованість відсутня, а тому іпотека припинилася через припинення основного зобов`язання за кредитним договором;

-згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на будинок, що є у власності ОСОБА_1 , зареєстроване обтяження на підставі договору застави б/н від 22.06.1995;

-згідно зі статутом АБ «Укргазбанк» від 11.08.2000 Банк є правонаступником Українського акціонерного банку розвитку нафтогазового комплексу «Укрнафтозагбанк», а останній виключений з Реєстру банків, тому у зв`язку із ліквідацією іпотекодержателя іпотека припинилася на підставі ч. 5 ст. 3, ст. 17 Закону України «Про іпотеку»;

-згідно з листом АБ «Укргазбанк» від 26.08.2021 в автоматизованій банківській системі банку відсутні будь-які відомості щодо позичальникаПриватне мале транспортне підприємство «Сувенір» та заставодавця ОСОБА_1 ;

-Мале транспортне підприємство «Сувенір» (код ЄДРПОУ: 13764093) ліквідоване на підставі ухвали Господарського суду від 23.04.2003 у справі № 10/110 у зв`язку із визнанням банкрутом, що вказує на припинення основного та забезпечувального (похідного) зобов`язання на підставі ч. 4 ст. 593 ЦК України.

2.Короткий зміст рішення суду

Рішенням Кіровськогорайонного судум.Кіровограда від06.02.2024у задоволенніпозовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Кропивницька міська державна нотаріальна контора № 2, про визнання припиненою іпотеку за нотаріально посвідченим договором застави від 20.06.1995, укладеним між Українським акціонерним банком розвитку нафтогазового комплексу і Приватним малим транспортним підприємством «Сувенір» та ОСОБА_1 , виключення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про заборону нерухомого майна реєстраційний номер: 7309868 щодо об`єкта обтяження: будинок за адресою: АДРЕСА_1 , відмовлено повністю.

Дослідивши докази, суд констатував, що позивач не довів факт повного виконання договору позики та договору застави, що, на думку суду, є достатньою підставою для відмови в позові повністю.

3.Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Позивач у справі ОСОБА_1 , від імені якого діє від представника адвокатПозненко ЮрійВолодимирович,допав до суду апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06.02.2024 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Підставою для оскарження рішення суду позивач вказав неповне з`ясування судом обставин, які мають значення для справи, необґрунтованість висновку суду.

Зокрема, суд не дослідив та не дав оцінку таким обставинам: ліквідації боржника за основним та забезпечувальним зобов`язаннями - МТП «Сувенір», ліквідація кредитора та іпотекодержатиля за основним та забезпечувальним зобов`язаннями - Українським акціонерним банком розвитку нафтогазового комплексу.

Суд не застосував норми ч. 4 ст. 593 ЦК України та ч. 5 ст. 3, ст. 17 Закону України «Про іпотеку».

4.Відзиви на апеляційну скаргу від відповідача ПАТ АТ «Укргазбанк» та третьої особи Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 2 до судуапеляційної інстанціїне надійшли.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України).

5.Короткий зміст пояснень учасників справи, висловлених у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

Апелянт ОСОБА_1 та його представник адвокат Позненко Юрій Володимирович підтримали апеляційну скаргу.

Представник відповідача ПАТ АТ «Укргазбанк» Кузнєцов Олександр Володимирович вимоги апеляційної скарги не визнав посилаючись на те, що банк є неналежним відповідачем через відсутність будь-коли між ним і позивачем договірних відносин, про які стверджує останній.

Третя особа у справі - Кропивницька міська державна нотаріальна контора № 2 повідомлена належним чином про час, дату та місце розгляду справи, але явку свого представника у судове засідання не забезпечила.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

6.Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини:

20.06.1995 міжУкраїнським акціонерним банком розвитку нафтогазового комплексу, Приватним малим транспортним підприємством «Сувенір» та ОСОБА_1 укладений договір застави, який посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Прохор Л. Е. 20.06.1995, зареєстрованого в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 422.

Згідно з умовами цього договору (п. 1 договору) Український акціонерний банк розвитку нафтогазового комплексу надав Приватному малому транспортному підприємству «Сувенір» кредит в сумі 2300000000 карбованців на підставі кредитного договору № 10 від 20.06.1995 строком до 20.07.1995 з умовою сплати процентів.

Відповідно до п. 2 цього договору своєчасність виконання кредитного договору забезпечується заставою, яку надали заставодержателі, а саме:

-МЧП «Сувенір» - вантажний автомобіль КАМАЗ53200, 1987 року випуску, двигун № НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , належний заставодавцю на підставі технічного паспорту ВП№262093, виданого Смілянським МРЕВ ДАІ Черкаської області;

- ОСОБА_1 будинок житловою площею 34,98 кв.м з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Третьою кіровоградською державною нотаріальною конторою 12.05.1989, зареєстрованому у реєстрі за № І-1694 та зареєстрованому у Кіровоградському БТІ.

03.06.2008 на підставі вказаного договору застави б/н від 22.06.1995 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстроване обтяження за реєстраційним номером: 730986 на нерухоме майно: належний на праві власності ОСОБА_2 будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з листом державного нотаріуса Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 2 Ляшенко В. Є. від 01.11.2021 про роз`яснення щодо порядку зняття заборони на будинок нотаріус може зняти заборону відчуження заставного майна за заявою боржника на підставі наданих документів: копії зобов`язання, копії договору застави/іпотеки, квитанції про внесення в депозит нотаріуса належних кредиторові грошових коштів або цінних паперів, які свідчили б про повне та безумовне виконання зобов`язання, копії повідомлення нотаріуса кредиторові про внесення боргу на депозит, копія заяви боржника тощо. Повідомлення про припинення договору застави (іпотеки) для зняття заборони не надано.

7.Апеляційний суд додатково встановив такі обставини:

7.1. На підставі рішення загальних зборів Українського акціонерного комерційного банку розвитку нафтогазового комплексу (далі АКБ «Укрнафтогазбанк») від 30.09.1999 (протокол № 15), рішення загальних зборів акціонерів Акціонерного банку «Укргазбанк» від 01.10.1999 (протокол № 18), угоди від 01.10.1999 та згоди Управління Національного Банку України по м. Києву та Київській області від 27.10.1999 здійснено реорганізацію АКБ «Укрнафтогазбанк» шляхом його приєднання до АБ «Укргазбанк» на умовах філії, а 22.03.2000 АКБ «Укрнафтогазбанк» виключено з Державного реєстру банків, що підтверджується листом Національного Банку України від 17.03.2023 № 74 (а. с. 17) та п. 1.3 Статуту ПАТ АБ «Укргазбанк» у редакції 2020 року згідно з п. 1.3 якого Банк є правонаступником Українського акціонерного комерційного банку розвитку нафтогазового комплексу «Укрнафтогазбанк» (а. с. 20).

Відповідно до п. 2 угоди про умови проведення реорганізації від 01.10.1999, укладеної між АБ «Укргазбанк» та Українським акціонерним комерційним банком розвитку нафтогазового комплексу «Укрнафтогазбанк», АБ «Укргазбанк» є правонаступником всіх прав та обов`язків АКБ «Укрнафтогазбанк», які в повному обсязі передаються АКБ «Укрнафтогазбанк» до АБ «Укргазбанк» (а. с. 21 23).

7.2. Згідно з матеріалами реєстраційної справи Малого транспортного підприємства «Сувенір» (код ЄДРПОУ: 13764093), яка зберігається в департаменті надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради, це підприємство було ліквідоване на підставі ухвали Господарського суду Кіровоградської області від 23.04.2003 у справі № 10/110 у зв`язку з визнанням банкрутом (а. с. 23 24, 113).

7.3. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Кіровського районного суду м. Кіровограда з позовом до ПАТ АБ «Укргазбанк» про виключення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про заборону відчуження нерухомого майна реєстраційний номер: 7309868, зареєстрований 03.06.2008, об`єкт обтяження: будинок за адресою АДРЕСА_1 а

УхвалоюКіровського районногосуду м.Кіровограда від29.05.2023у справі№ 404/8790/21за позовом ОСОБА_1 доПАТ АБ«Укргазбанк»,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмету спору Кропивницькаміська державнанотаріальна контора№ 2Південно-Східногоміжрегіонального управлінняміністерства юстиції(м.Дніпро),про виключеннязапису зЄдиного реєструзаборон відчуженняоб`єктів нерухомогомайна прозаборону нерухомогомайна реєстраційнийномер:7309868,зареєстрований 03.06.2008,об`єкт обтяження:будинок заадресою АДРЕСА_1 ,провадження усправі закритоу зв`язкуз відмовоюпозивача відпозову.

8.Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Привиборі ізастосуванні нормиправа доспірних правовідносинсуд враховуєвисновки щодозастосування відповіднихнорм права,викладені впостановах ВерховногоСуду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши справу в межахдоводів тавимог апеляційноїскаргизанаявними уній доказами,колегія суддівапеляційного судудійшла висновку,що рішення судупершої інстанціїне відповідаєзазначеним нормамзакону,а томупідлягає скасуванню.Вимого жапеляційної скарги підлягають задоволенню частково.

9.Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку позивач, як власник нерухомого майна щодо якого існує обтяження, зареєстроване на підставі договору застави (іпотеки), звернувся до суду за захистом належного йому права розпорядження своїм майном.

Позивач обґрунтував свої позовні вимоги тим, що зобов`язання за кредитним договором та договором застави (іпотеки) припинилися з наступних самостійних підстав: 1) повне виконання боржником зобов`язань за кредитним договором; 2) ліквідація кредитора та іпотекодержателя - Українського акціонерного комерційного банку розвитку нафтогазового комплексу «Укрнафтогазбанк»; 3) ліквідація боржника за основним зобов`язанням МТП «Сувенір».

Суд першої інстанції встановив, що докази повного виконання зобов`язань, які виникли на підставі укладеного між Український акціонерний банк розвитку нафтогазового комплексу та Приватним малим транспортним підприємством «Сувенір» кредитного договору № 10 від 20.06.1995, в частині повернення кредиту в сумі 2300000000 карбованців та сплати процентів за користування ним, сторонами по справі не надано.

З огляду на це суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем факту припинення акцесорного зобов`язання (іпотеки) в наслідок недоведеності припинення основного зобов`язання за кредитним договором належним та повним виконанням останнього.

У цій частині висновок суд є обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Проте суд першої інстанції не дав жодної оцінки іншим обставинам, якими позивач обґрунтував свої вимоги.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, питання вичерпності висновків місцевого суду, колегія суддів апеляційного суду констатує, що у справі, яка переглядається, суд не надав вичерпну відповідь на всі істотні питання, які стосуються підстав позову, кваліфікації спірних відносин у матеріально-правовому сенсі.

Інші доводи апеляційної скарги, за виключення тих, які стосуються виконання зобов`язання за кредитним договором, вказують на неповне встановлення судом обставин, які мають значення для справи, невиконання ним обов`язку дослідження усіх доказів у справі, правильної кваліфікації спірних правовідносин, правильного застосування закону при вирішенні спору.

Зокрема, місцевий суд у мотивувальній частині рішення послався на норми ЦК України (2003 р.) та Закону України «Про іпотеку» (2003 р.), які набрали чинності одночасно - 01.01.2004.

При цьому суд не врахував, що часовий проміжок виникнення обставин, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, розпочався 20.06.1995 укладення договорів кредиту та застави і закінчився 23.04.2003 - ліквідація МТП «Сувенір».

Застосовуючи до спірних правовідносин, що виникли до 01.01.2004, закони, які набрали чинності з 01.01.2004 та які не стосуються пом`якшення або скасовування відповідальність фізичної особи, місцевий суд не врахував, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Отже, дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності.

Відповідніроз`яснення щодозастосування конституційногопринципу діїзаконів вчасі неодноразововисловлював КонституційнийСуд Україниу своїхрішеннях,наприклад:рішення у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 09.02.1999 № 1-рп/1999, рішення від 05.04.2001№ 3-рп/2001, рішення від 02.07.2002 № 13-рп/2002 тощо.

З огляду на таке, колегія суддів апеляційного суду відхиляє посилання апелянта на норми ст. 593, ст. 609 ЦК України (2003 р.) та ст. 3, ст. 17 Закону України «Про іпотеку» (2003 р.), як помилкове.

Поряд з цим суд апеляційної інстанції враховує, що ЦПК України не покладає на учасників процесу обов`язку наведення будь-якого законодавчого обґрунтування своїх вимог чи заперечення проти них.

У п. 6.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 № 904/5726/19 сформовано такий висновок: «обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia».

9.1.Норми права та їх джерела, які підлягають застосуванню

На час виникнення та існування спірних правовідносин, вони регулювалися нормами ЦК УРСР та Закону України «Про заставу» (далі Закон № 2654-ХІІ), зокрема.

Згідно зі ст. 151 «Поняття зобов`язання і підстави його виникнення» ЦК УРСР в силу зобов`язання одна особа (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 178 «Види забезпечення виконання зобов`язань» ЦК УРСР виконання зобов`язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), заставою і поручительством.

Статтею 181 «Застава» ЦК УРСР було передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає в силу договору чи закону. Заставою може бути забезпечена дійсна вимога. Застава може мати місце також щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення

заставою таких вимог. Відносини застави регулюються Законом України «Про заставу»,

іншими актами законодавства.

Згідно зі ст. 1 Закону № 2654-ХІІ застава - це спосіб забезпечення зобов`язань. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає в силу договору чи закону.

Статтею 30 «Поняття іпотеки» Закону № 2654-ХІІ встановлено, що іпотекою визнається застава землі, нерухомого майна, при якій земля та (або) майно, що становить предмет застави, залишається у заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 28 «Припинення застави» Закону № 2654-ХІІ право застави припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави.

Підстави припинення зобов`язання було унормовано Главою 19 ЦК УРСР.

Так відповідно до ст. 223 «Припинення зобов`язання смертю громадянина або ліквідацією юридичної особи» цього Кодексу було встановлено, зокрема, що зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора).

Згідно зі ст. 37 «Припинення юридичної особи» ЦК УРСР юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію. Порядок ліквідації і реорганізації юридичних осіб визначається законодавством Союзу РСР і постановами Ради Міністрів Української РСР. Порядок ліквідації і реорганізації кооперативних та інших громадських організацій може бути визначений їх статутами (положеннями).

9.2.Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції

З огляду на те, що згідно з доказами у цій справі кредитор за договором кредиту від 20.06.1995 - Український акціонерний комерційний банк розвитку нафтогазового комплексу «Укрнафтогазбанк» не був ліквідований, а був реорганізований у жовтні 1999 року шляхом приєднання до АБ «Укргазбанк» й останній став правонаступником всіх його прав та обов`язків, тому, згідно зі ст. 37 «Припинення юридичної особи» ЦК УРСР, його права і обов`язки не припинилися, а перейшли до відповідача у цій справі, як правонаступника.

Таким чином, твердження позивача про припинення основного зобов`язання та пов`язаного з ним акцесорного зобов`язання в результаті «ліквідації» Українського акціонерного комерційного банку розвитку нафтогазового комплексу «Укрнафтогазбанк» не відповідає встановленим апеляційним судом фактам у цій справі.

Колегія суддів апеляційного суду відхиляє доводи відповідача про те, що він є правонаступником Українського акціонерного комерційного банку розвитку нафтогазового комплексу «Укрнафтогазбанк» у частині відносин з позивачем, а отже є належним відповідачем.

З огляду на те, що відповідач не надав суду передаточного балансу від Українського акціонерного комерційного банку розвитку нафтогазового комплексу «Укрнафтогазбанк» до ПАТ АБ «Укргазбанк», колегія суддів апеляційного суду ґрунтуючись на умовах укладеної між банками Угоди про умови проведення реорганізації від 01.10.1999 та п. 1.3 Статуту ПАТ АБ «Укргазбанк» (їх зміст викладено у розділі 7 цієї постанови) виснує, що відповідач є повним правонаступником Українського акціонерного комерційного банку розвитку нафтогазового комплексу «Укрнафтогазбанк», зокрема у спірних правовідносинах з позивачем, оскільки протилежне відповідачем не доведено.

Натомість факт ліквідації боржника за кредитним договором № 10 від 20.06.1995 - Приватного малого транспортного підприємства «Сувенір», яка відбулася на підставі ухвали суду від 23.04.2003 у справі № 10/110 про банкрутство цього підприємства, достовірно підтверджено належними та допустимими доказами у справі.

З огляду на це та відповідно до ст. 223 ЦК УРСР зобов`язання, які виникли на підставі укладеного 20.06.1995 між Українським акціонерним комерційним банком розвитку нафтогазового комплексу «Укрнафтогазбанк» та Приватним малим транспортним підприємством «Сувенір» кредитного договору № 10, припинилися з часу ліквідації останнього у квітні 2003 року.

Згідно з п. 1 договору застави від 20.06.1995, укладеного між Українським акціонерним комерційним банком розвитку нафтогазового комплексу «Укрнафтогазбанк», Приватним малим транспортним підприємством «Сувенір» та ОСОБА_1 , повернення кредиту та сплата процентів мали бути здійснені до 20.07.1995. Докази повного виконання цього зобов`язання Приватним малим транспортним підприємством «Сувенір» або його майновими поручителями у справі немає.

Поряд з цим з матеріалів справи відомо, що після 20.07.1995 і до ліквідації у квітні 2003 року ПМТП «Сувенір» іпотекодержатель не вчиняв дій, направлених на звернення стягнення можливої простроченої заборгованості, якщо така існувала, на предмет застави (іпотеки) належний позивачу на праві власності житловий будинок.

Верховний Суд України в постанові від 17.02.2016 у справі № 6-245цс14, тлумачачи відповідні норми ЦК України та Закону України «Про іпотеку», які змістовно схожі на відповідні норми ЦК УРСР та Закону № 2654-ХІІ, які наведені колегією суддів апеляційного суду у п.п. 9.1 п. 9 цієї постанови, сформулював правовий висновок: «саме по собі постановлення господарським судом ухвали про ліквідацію юридичної особи-боржника за основним зобов`язанням та його виключення з Реєстру не тягнуть за собою припинення зобов`язання, адже до цього іпотекодержателем було пред`явлено відповідну вимогу до іпотекодавця в позовному провадженні про звернення стягнення на іпотечне майно, оскільки він неналежним чином виконував взяте на себе зобов`язання по погашенню боргу».

Беручи до уваги, що основне зобов`язання за кредитним договором № 10 від 20.06.1995 припинилося 23.04.2003 у зв`язку з ліквідацією ПМТП «Сувенір» й на той час на предмет іпотеки за договором застави від 20.06.1995 стягнення не зверталося, тому на підставі ст. 28 чинного Закону № 2654-ХІІ колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що право застави (іпотеки) припиняється одночасно з припиненням забезпеченого нею зобов`язання.

Тобто, у цій справі позивач обґрунтував та довів факт припинення іпотеки внаслідок припинення забезпеченого нею кредитного зобов`язання.

Згідно з п. 1 ч. 2ст. 16 ЦК Україниодним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов`язків.

Зі змісту ЦК УРСР та Закону № 2654-ХІІ вбачається, що звернення іпотекодавця до суду з позовом про визнання іпотеки такою, що припиненане є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору.

Отже, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов`язків сторін, слід вважати, що в разі невизнання кредитором права іпотекодавця, передбаченогост. 28 Закону № 2654-Х на припинення зобов`язання таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права (відсутності обов`язків).

З огляду на те, що між сторонами по справі існує спір з питання припинення іпотеки (відповідач не визнав позов), а відповідне обтяження зареєстроване у Єдиного реєструзаборон відчуженняоб`єктів нерухомогомайна,що створюєперешкоди уреалізації позивачемсвого правана розпорядженнясвоїм майном,колегія суддівдійшла висновку,що позовв частинівизнання іпотекитакою,що припиниласяпідлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про виключення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про заборону нерухомого майна реєстраційний номер: 7309868, зареєстрований 03.06.2008, об`єкт обтяження: будинок за адресою АДРЕСА_1 , то з такою ж вимогою він вже звертався до суду у листопаді 2021 року у справі 404/8790/21, обґрунтовуючи її припиненням основного зобов`язання за кредитним договором та акцесорного зобов`язання, яке виникло на підставі договору застави (іпотеки) від 20.06.1995.

Колегіясуддів апеляційногосуду встановила,щоухвалоюКіровського районногосуду м.Кіровограда від29.05.2023у справі№ 404/8790/21за позовом ОСОБА_1 доПАТ АБ«Укргазбанк»,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору Кропивницькаміська державнанотаріальна контора№ 2Південно-Східногоміжрегіонального управлінняміністерства юстиції(м.Дніпро),про виключеннязапису зЄдиного реєструзаборон відчуженняоб`єктів нерухомогомайна прозаборону нерухомогомайна реєстраційнийномер:7309868,зареєстрований 03.06.2008,об`єкт обтяження:будинок заадресою АДРЕСА_1 ,провадження усправі закритоу зв`язкуз відмовоюпозивача відпозову.

Згідно з п. 3 ч. 1ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 761/7978/15-ц, у якій аналізував Суд аналогічні норми ЦПК України у редакції Закону від 18.03.2004 № 1618-ІV, зазначено: «необхідність застосування пункту 2 частини першоїстатті 205 ЦПК Українизумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 вказано, зокрема: «предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу».

Крім того, постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 вказано, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду встановила, що у справі, яка переглядається в апеляційному порядку № 404/2672/23 та у справі № 404/8790/21, провадження у якій закрито ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29.05.2023, сторони (позивач ОСОБА_1 , відповідач ПАТ АБ «Укргазбанк»), предмет спору в частині виключення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, підстава позову припинення зобов`язання, збігаються, а тому відповідно до ст. 377 ЦПК України в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі.

10.Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд першої інстанції не дотримався загальних вимог процесуального права, не перевірив усі доречні доводи позивача, неповно встановив обставини справи, які мають значення зля справи, невірно визначив відповідні до них правовідносини та позбавив себе можливості правильно застосувати норми матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким частово вимоги позивача підлягають задоволенню, а в іншій частині провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 367,374,376,377,382-384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06.02.2024 скасувати й ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати іпотеку, яка виникла на підставі договору застави від 20.06.1995, укладеного між Українським акціонерним комерційним банком розвиту нафтогазового комплексу, Приватним малим підприємством «Сувенір» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Прохор Л. Е. 20.06.1995, зареєстрованого в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 422, та на підставі якого 22.06.1995 накладено заборону на відчуження цього майна (реєстраційний номер: 7309868), такою, що припинена.

Провадження у справі в частині вимоги позивача про виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону на нерухоме майно за № 7309868, зареєстровано: 03.06.2008, підстава обтяження: договір застави б/н від 22.06.1995, об`єкт обтяження: будинок за адресою: АДРЕСА_1 , закрити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23.07.2024.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді: С. І. Мурашко

О. І. Чельник